19 липня 2021 року м.Київ №П/320/176/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Донецькій області (надалі - позивач за первісним позовом) з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач за первісним позовом) про стягнення податкового боргу у розмірі 69625,45 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.08.2020) та ОСОБА_1 (надалі - позивач за зустрічним позовом) з зустрічним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (надалі - відповідач за зустрічним позовом) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 26.04.2019 №3257349-4812-0540, 24.09.2019 №0004195634, 22.03.2019 №0055724812 та 11.05.2019 №0077814812; зобов'язання відповідача провести коригування облікових даних позивача у базах даних контролюючого органу, у тому числі щодо розміру земельної ділянки, з якої справляється земельний податок.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом у розмірі 195 741,32 грн. за період з 2017 по 2019 рік внаслідок несплати ОСОБА_1 узгоджених грошових зобов'язань із земельного податку у встановлений законом строк та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. На підтвердження наявності податкового боргу, позивач надав копію картки особового рахунку боржника, правовстановлюючі документи та акти камеральних перевірок. У зв'язку із несплатою відповідачем податкового боргу в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідач за первісним позовом проти позову заперечувала, надала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що своєчасно та в повному обсязі сплачує грошові зобов'язання, на підтвердження чого надала квитанції про сплату земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 - 2019 роки. Стверджує, що податковим органом протиправно виносяться податкові повідомлення-рішення на об'єкти нерухомості, які не підлягають оподаткуванню. Крім того, зазначає, що податкові повідомлення - рішення, які стали підставою для звернення до суду, є неузгодженими, оскільки оскаржуються нею у рамках адміністративних справ №808/8020/14 та №320/6193/20. Наполягає, що податковим органом порушено порядок надіслання податкових повідомлень-рішень. А відтак, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 (суддя Харченко С.В.) відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 (суддя Харченко С.В.) прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії до спільного розгляду з первісним позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним адміністративним позовом.
В зустрічному позові ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Ф" від 26.04.2019 №3257349-4812-0540 на суму 40 723,30 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 податковий період, повідомлення-рішення форми "Ш" від 24.09.2019 №0004195634 на суму 2861,66 грн., повідомлення-рішення форми "Ш" від 22.03.2019 №0055724812 на суму 1 584,16 грн. та повідомлення-рішення форми "Ш" від 11.05.2019 №0077814812 на суму 5 403,85 грн.; зобов'язати відповідача провести коригування облікових даних позивача у базах даних контролюючого органу, у тому числі щодо розміру земельної ділянки, з якої справляється земельний податок. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення є протиправними, нарахованими всупереч нормам законодавства України та є такими, що порушують права та інтереси позивачки, оскільки вони є неузгодженими та надсилались за невірною податковою адресою. Позивачка стверджує, що податковим органом неправильно визначено розмір земельної ділянки позивача, яка підлягає оподаткуванню, оскільки право власності на земельну ділянку, на якій розташовані будівлі загальною площею 1573,7 кв.м, нею не оформлялось, а відтак, вона не є платником земельного податку на площу 1,2 га як то визначено податковим органом. Крім того, вказує, що нарахування штрафних санкцій є неправомірним, оскільки нарахування податковим органом суми за несвоєчасну сплату податку відбулося за податковими повідомленнями рішеннями, які скасовано в судовому порядку. Також, вважає, що податковим органом допущено порушення процедури надіслання та вручення податкових-повідомлень рішень. Відтак, на думку ОСОБА_1 , за відсутності факту отримання платником податків податкових повідомлень-рішень, нараховані контролюючим органом податкові зобов'язання із земельного податку є неузгодженими, що виключає безумовний обов'язок з їх сплати.
Відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області, зустрічний позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та винесені з урахуванням норм чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні. Стверджує, що у відповідності до норм ст. 287 ПКУ та 377 ЦК, ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки 1,2 га, а відтак, зобов'язана сплачувати земельний податок. Зазначає, що податкові повідомлення-рішення надсилались за належною адресою, оскільки платник податку не ініціював процедуру внесення змін до облікових даних, зазначених у облікових базах контролюючого органу.
05.08.2020 через канцелярію суду ГУ ДПС у Донецькій області подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач за первісним позовом просить стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 69625,45 грн.
Підставою для стягнення з відповідача наведеною вище суми податкового боргу стала:
- несплата ОСОБА_1 у добровільному порядку податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 40723,30 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 26.04.2019 № 3257349-4812-0540;
- несвоєчасна сплата земельного податку з фізичних осіб за 2013-2014 роки, що зумовило донарахування штрафних санкцій на суму 2861,66 грн за податковим повідомленням-рішенням форми "Ш" від 24.09.2019 № 0004195634;
- несвоєчасна сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2016 рік, що зумовило донарахування штрафних санкцій на загальну суму 1584, 16 грн. за податковим повідомленням-рішенням форми "Ш" від 22.03.2019 № 0055724812;
- несвоєчасна сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2013-2014 роки, що зумовило донарахування штрафних санкцій на загальну суму 1584, 16 грн. за податковим повідомленням-рішенням форми "Ш" від 11.05.2019 № 0077814812;
- пені у сумі 10480,65 грн., нарахованої за 2017 рік та пені у сумі 8571,83 грн., нарахованої за 2017 - 2019 роки.
Згідно податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 26.04.2019 № 3257349-4812-0540 на суму 40 723,30 грн., позивачці нарахований контролюючим органом земельний податок на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,2 га. (а.с. 37).
Як зазначає в уточненій позовній заяві ГУ ДПС у Донецькій області, нарахування відбулося відповідно до даних відділу Держкомзему у Першотравневому районі Донецької області, згідно яких за попереднім власником з прибудинковою територією обліковувалась земельна ділянка загальною площею 1,2011 га, на підтвердження чого додано правовстановлюючі документи та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки попереднього власника (а.с. 166 -167).
Позивач за зустрічним позовом вважає неправомірним розрахунок земельного податку в частині визначення розміру земельної ділянки, оскільки вищезазначене податкове повідомлення-рішення було розраховане на земельну ділянку площею 1,2 га, у той час як вона має на праві власності нерухоме майно площею 1573,7 кв.м. та, відповідно, повинна сплачувати грошове зобов'язання лише на ту площу землі, на якій розташоване дане майно.
При цьому, акцентує увагу на те, що площа 1,2 га земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності Мангушській селищній раді, окрім того ні вона, ні попередній власник нерухомого майна, будь-якого договору оренди на дану площу землі з Мангушською селищною радою не укладали, а тому вважає таке нарахування безпідставним.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 (суддя Харченко С.В.) задоволено заяву судді Харченко С.В. про самовідвід, а матеріали справи передано до відділу документального забезпечення і контролю Київського окружного адміністративного суду для визначення нового складу суду для розгляду даної справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у справі №320/176/20 визначено Лисенко В.І.
Ухвалою суду від 23.11.2020 справу прийнято до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального провадження.
Протокольною ухвалою суду від 25.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.04.2021.
У судове засідання, призначене на 06.04.2021, сторони у справі не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.
Водночас, 24.02.2020 через канцелярію до суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) в судове засідання не з'явився, явку свого уповноваженого представника не забезпечив.
Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, суд протокольною ухвалою від 06.04.2021 ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 24.05.2021 судом витребувано у ГУ ДПС у Донецькій області обґрунтовані пояснення розрахунку штрафних санкцій у розмірі 2861,66 грн. згідно податкового повідомлення-рішення форми "Ш" від 24.09.2019 №0004195634 та обґрунтованого розрахунку пені за періодами на загальну суму 8571,83 грн. (3142,99 грн., 1463,09 грн., 3965,75 грн.); обґрунтування підстав виникнення у позивачки обов'язку щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, у загальному розмірі 17468,66 грн.; обґрунтуванні пояснення та розрахунки боргу на підставі податкових повідомлень-рішень форми "Ш" від 22.03.2019 №0055724812 на суму 1584,16 грн., від 11.05.2019 №0077814812 на суму 5403,85 грн.; обґрунтованого розрахунку пені на загальну суму 10 480 грн. з зазначенням періодів, за які вона була нарахована.
22.06.2021 на адресу суду надійшли від відповідача витребувані докази.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вирішив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданим Першотравневим РВ ГУ МВС України в Донецькій області 26.04.2011, з 22.03.2019 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається з копії паспорта громадянки України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 з відповідними відмітками на сторінках 11-13 "Місце проживання", позивач з 26.04.2011 по 27.08.2013 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; з 12.10.2013 по 05.03.2019 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ; з 22.03.2019 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 91-92).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі договору дарування від 20.02.2012, набула право власності на будівлі та споруди загальною площею 1573,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 109-111).
Дана нерухомість розташована на земельній ділянці державної форми власності площею 1,2 га. Відповідно до договору дарування від 20.02.2012, зареєстрованого в реєстрі за № 194, ОСОБА_1 отримала у власність будівлю та гараж-сарай, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , що знаходяться на земельній ділянці державної форми власності площею 1800 кв.м., а саме: один житловий будинок, кам'яний, літ. А-1, загальною площею 510 кв.м.; площинка шлакоблочна, літ. а-1; площинка шлакоблочна, літ.а1-2, ганок, кам'яний; а2-1; вбиральня, цегляна, літ. Г-1; гараж-сарай шлакоблочний, літ. Д-1, огорожа, бетонова № 1, металева № 2, мостіння літ. 1; нежитлова прибудова, шлакоблочна, літ. А1-1; нежитлова прибудова, шлакоблочна, літ. А2-1.
Обставини набуття ОСОБА_1 будівель і споруд підтверджуються витягом про державну реєстрацію прав Державного комунального підприємства «Першотравневе бюро технічної інвентаризації» від 27.02.2012 (а.с. 113).
Згідно податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 26.04.2019 №3257349-4812-0540 на суму 40 723,30 грн., позивачці нарахований контролюючим органом земельний податок на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,2 га.
Як зазначає в уточненій позовній заяві ГУ ДПС у Донецькій області, нарахування відбулося відповідно до даних відділу Держкомзему у Першотравневому районі Донецької області, згідно яких за попереднім власником з прибудинковою територією обліковувалась земельна ділянка загальною площею 1,2011 га, на підтвердження чого додано правовстановлюючі документи та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки попереднього власника (а.с. 166,167).
Позивач за зустрічним позовом вважає неправомірним розрахунок земельного податку в частині визначення розміру земельної ділянки, оскільки вищезазначене податкове повідомлення-рішення було розраховане на земельну ділянку площею 1,2 га, у той час як вона має на праві власності нерухоме майно площею 1573,7 кв.м. та, відповідно, повинна платити грошове зобов'язання лише на ту площу землі, на якій розташоване дане майно. При цьому, акцентує увагу на те, що площа 1,2 га земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності Мангушській селищній раді, окрім того ні вона, ні попередній власник нерухомого майна, будь-якого договору оренди на дану площу землі з Мангушською селищною радою не укладали, а тому вважає таке нарахування безпідставним.
Також, судом встановлено, що у липні 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області на виконання вимог статей 75 та 76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати (перерахування) відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) земельного податку з фізичних осіб до бюджету.
За результатами перевірки складено акт від 16.07.2019 № 14467/05-99-48-12/ НОМЕР_2 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано ряд порушень відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) вимог податкового законодавства (а.с. 42-43).
Зокрема, у ході перевірки Головне управління ДФС у Донецькій області дійшло висновку про те, що фізичною особою - ОСОБА_1 несвоєчасно сплачено суми узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб по коду платежу 18010700 згідно податкових повідомлень-рішень від 20.08.2013 №0004501700 на суму 13153,35 грн. та від 30.06.2014 №3190514 на суму 7154,95 грн, що призвело до донарахування штрафних санкцій у сумі 2861,66 грн. згідно податкового повідомлення-рішення форми "Ш" від 24.09.2019 № 0004195634 та пені у сумі 8571,83 грн.
Позивач стверджує, що податкові повідомлення-рішення Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 20.08.2013 №0004501700 на суму 13153,35 грн. та від 30.06.2014 №3190514 на суму 7154,95 грн., за несвоєчасну сплату яких податковим органом і нараховано зазначені вище суми, скасовані у судовому порядку, що є підставою для визнання протиправних висновків податкового органу в частині нарахування штрафних санкцій та пені.
Також, у лютому 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області на виконання вимог статті 75 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За результатами перевірки складено акт від 20.02.2019 № 1246/05-99-48-12/ НОМЕР_2 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано ряд порушень відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) вимог податкового законодавства (а.с. 24).
Зокрема, у ході перевірки Головне управління ДФС у Донецькій області дійшло висновку про те, що фізичною особою - ОСОБА_1 порушено граничні строки сплати узгодженої, на думку податкового органу, суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковим повідомленням-рішенням форми "Ф" від 27.07.2016 № б/н, що зумовило донарахування штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення форми "Ш" від 22.03.2019 № 0055724812 на суму 1584,16 грн.
Позивач наголошує, що податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 27.07.2016 № б/н ним не отримувалось, тобто, є неузгодженим, що виключає можливість нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань та пені.
Також, судом встановлено, що у травні 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області на виконання вимог статей 75 та 76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати (перерахування) відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За результатами перевірки складено акт від 06.05.2019 №2227/05-99-48-12/ НОМЕР_2 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано ряд порушень відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) вимог податкового законодавства (а.с.29-30).
Зокрема, у ході перевірки Головне управління ДФС у Донецькій області дійшло висновку про те, що фізичною особою - ОСОБА_1 несвоєчасно сплачено суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016-2017 роки згідно податкового повідомлення - рішення форми Ф від 30.06.2017 на суму 25702,78 грн., що призвело до донарахування штрафних санкцій у сумі 5403,85 грн. згідно податкового повідомлення-рішення форми "Ш" від 11.05.2019 № 0077814812 та пені у сумі 10480,00 грн.
Позивач стверджує, що податкове повідомлення-рішення Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 30.06.2017 №31504-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єктів житлової нерухомості" за 2016 рік на суму 25702,78 грн., скасовано у судовому порядку, а відтак, це є підставою для визнання протиправних висновків податкового органу в частині нарахування штрафних санкцій та пені.
Вважаючи, що за ОСОБА_1 рахується борг зі сплати податкових зобов'язань, податковий орган звернувся до суду із позовом про його примусове стягнення.
У той же час, ОСОБА_1 вважає нарахування податковим органом податкових зобов'язань та пені протиправними, а тому звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання відповідача провести коригування облікових даних позивача у базах даних контролюючого органу, у тому числі щодо розміру земельної ділянки, з якої справляється земельний податок.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 26.04.2019 № 3257349-4812-0540, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 01.01.2011 регулюються Податковим кодексом України.
Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Наведені нормі кореспондуються положення статті 270 Податкового кодексу України, відповідно до яких об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Таким чином, обов'язок платника податку зі сплати земельного податку виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.02.2019 в адміністративній справі № 826/19438/16.
У свою чергу питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються положеннями статті 120 Земельного кодексу України.
За змістом частин першої та другої зазначеної статті у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача
При цьому право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яке оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (статті 125 та 126 Земельного кодексу України).
Таким чином, фізична особа - власник будівлі/споруди є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов'язаний сплачувати до бюджету вказаний податок за площу земельної ділянки під такими будівлями/спорудами.
Відповідно, якщо податковий орган обчислює земельний податок на площу земельної ділянки більшу, ніж та, що перебуває під нерухомим майном фізичної оосби, то, відповідно, право користування більшою земельною ділянкою повинно виникати у цієї особи (або у попереднього власника нерухомого майна) лише після належної державної реєстрації договору оренди на земельну ділянку площею 1,2 га.
Проте, як зазначає відповідач (позивач за зустрічним позовом), такий договір ні вона, ні попередній власник не укладали, податковим органом також договору надано не було, що ставить під сумнів обґрунтованість нарахування податковим органом грошового зобов'язання.
Таким чином, при вирішенні питання правомірності визначення відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) грошового зобов'язання із земельного податку необхідним є встановлення факту використання контролюючим органом офіційних відомостей при здійсненні розрахунку такого зобов'язання.
Так, в силу приписів пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначені Законом України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон України № 3613-VI).
За змістом статті 15 Закону України № 3613-VI до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відомості Державного земельного кадастру є офіційними (частина перша статті 20 Закону України № 3613-VI).
З наведених вище правових норм можна дійти висновку, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних державного земельного кадастру.
Як вбачається з витягу з Державного реєстру правочинів, ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 193 безоплатно передав у власність ОСОБА_1 будівлі і споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1573,7 кв.м. Дана нерухомість розташована на земельній ділянці державної форми власності площею 1,2 га.
Будь-якого зазначення переходу у власність/користування земельною ділянкою площею 1,2 га в договорі дарування немає.
При цьому, в обґрунтування правомірності нарахування податкового зобов'язання зі сплати земельного податку податковий орган послався лише на правовстановлюючі документи та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.02.2012 № 308.
Разом з тим, відповідно до положень підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є:
- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Положеннями статті 1 Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 № 1378-IV (далі - Закон України № 1378-IV) передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
За змістом положень статті 5 Закону України № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Таким чином, документація з нормативної грошової оцінки земель є виключно підставою для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про таку оцінку, яка використовується для визначення бази оподаткування для розрахунку земельного податку.
Суд наголошує, наданий позивачем Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.02.2012 № 308 не є державним актом та не може бути підставою для обчислення контролюючим органом суми грошового зобов'язання відповідача (позивача за зустрічним позовом) по земельному податку за 2019 рік, з огляду на те, що він стосується земельної ділянки площею 1,2 га, в той час як загальна площа будівель та споруд ОСОБА_1 за договором дарування № 193 складає 1573,7 кв.м, нормативна грошова оцінка земельної ділянки під якими не проводилась.
У свою чергу жодних даних державного земельного кадастру, які, в силу приписів пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, є підставою для нарахування земельного податку, позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) суду не надано.
Отже, наведений контролюючим органом розрахунок містить складові, правильність визначення яких не підтверджена жодними належними, достатніми і достовірними доказами, а відтак суд приходить до висновку, що розрахунок суми земельного податку за 2019 рік здійснено позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) за відсутності відомостей, обов'язкова наявність яких обумовлена нормами Податкового кодексу України, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 26.04.2019 № 3257349-4812-0540.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року справа № 826/15139/16 (провадження №К/9901/1450/17).
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ш" від 24.09.2019 № 0004195634 та безпідставного нарахування пені у сумі 8571,83 грн., суд зазначає наступне
Як встановлено судом, у липні 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області на виконання вимог статей 75 та 76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати (перерахування) відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) земельного податку з фізичних осіб до бюджету.
За результатами перевірки складено акт від 16.07.2019 № 14467/05-99-48-12/ НОМЕР_2 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано ряд порушень відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) вимог податкового законодавства (а.с. 42-43).
Зокрема, у ході перевірки Головне управління ДФС у Донецькій області дійшло висновку про те, що фізичною особою - ОСОБА_1 несвоєчасно сплачено суми узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб по коду платежу 18010700, що призвело до донарахування штрафних санкцій у сумі 2861,66 (податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 24.09.2019 № 0004195634) та пені у сумі 8571,83 грн.
Вказані порушення, на думку податкового органу, виникли внаслідок затримки на 4153 дні строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку за 2013-2014 роки, нарахованих згідно податкових повідомлень-рішень Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 20.08.2013 № 0004501700 на суму 13153,35 грн. та від 30.06.2014 № 3190514 на суму 7154,95 грн.
В силу положень частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 в адміністративній справі № 808/8020/14, залишеним без змін постановою шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020, адміністративний позов Головного управління ДПС у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 15437,81 грн залишено без розгляду; зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 20.08.2013 № 0004501700 на суму 13153,35 грн. та від 30.06.2014 № 3190514 на суму 7154,95 грн.
Суд також звертає увагу на положення пункту 57.4 статті 57 Податкового кодексу України, за змістом яких пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, з огляду на скасування в судовому порядку сум грошового зобов'язання з земельного податку за 2013-2014 роки, висновки податкового органу в частині несвоєчасної сплати відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) суми грошового зобов'язання з земельного податку за наведений період, що призвело до нарахування їй штрафних санкцій у сумі 2861,66 грн. за податковим повідомленням-рішенням форми "Ш" від 24.09.2019 № 0004195634 та пені у сумі 8571,83 грн, суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи, а відтак податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 24.09.2019 № 0004195634, в силу положень пункту 57.4 статті 57 Податкового кодексу України, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Крім того, в основу визначення загального розміру податкового боргу, який позивач (відповідач за зустрічним позовом) просить суд стягнути з відповідача (позивача за зустрічним позовом) покладено, зокрема, твердження про несвоєчасну сплату ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2016 рік, що зумовило донарахування штрафних санкцій на загальну суму 6988,01 грн за податковими повідомленнями-рішеннями форми "Ш" від 22.03.2019 № 0055724812 та 11.05.2019 № 0077814812 та пені у сумі 10480,65 грн.
Так, у травні 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області на виконання вимог статті 75 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За результатами перевірки складено акт від 06.05.2019 №2227/05-99-48-12/ НОМЕР_2 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано ряд порушень відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) вимог податкового законодавства (а.с. 29-30).
Зокрема, у ході перевірки Головне управління ДФС у Донецькій області дійшло висновку про те, що фізичною особою - ОСОБА_1 порушено граничні строки сплати узгодженої, на думку податкового органу, суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковим повідомленням-рішенням форми "Ф" від 30.06.2017 № б/н на суму 25702,78 грн., що зумовило донарахування штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення форми "Ш" від 11.05.2019 № 0077814812 на суму 5403,85 грн.
Однак, податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 №31504-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єктів житлової нерухомості" за 2016 рік на суму 25702,78 грн., скасовано рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2019 у справі 320/6193/19.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, постановою ШААС від 12.10.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року, з урахуванням висновків суду. В решті рішення суду залишено без змін.
В силу положень частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд також звертає увагу на положення пункту 57.4 статті 57 Податкового кодексу України, за змістом яких пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.
За таких обставин, з огляду на скасування в судовому порядку сум грошового зобов'язання з земельного податку за 2016 рік, висновки податкового органу в частині несвоєчасної сплати відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що призвело до нарахування їй штрафних санкцій у сумі 5403,85 грн. за податковим повідомленням-рішенням форми "Ш" від 11.05.2019 № 0077814812 та пені у сумі 10480,00 грн., суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи, а відтак податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 11.05.2019 № 0077814812, в силу положень пункту 57.4 статті 57 Податкового кодексу України, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Також, у лютому 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області на виконання вимог статті 75 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За результатами перевірки складено акт від 20.02.2019 № 1246/05-99-48-12/ НОМЕР_2 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано ряд порушень відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) вимог податкового законодавства (а.с. 24).
Зокрема, у ході перевірки Головне управління ДФС у Донецькій області дійшло висновку про те, що фізичною особою - ОСОБА_1 порушено граничні строки сплати узгодженої, на думку податкового органу, суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковим повідомленням-рішенням форми "Ф" від 27.07.2016 № б/н, що зумовило донарахування штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення форми "Ш" від 22.03.2019 № 0055724812 на суму 1584,16 грн.
Вказані порушення, на думку податкового органу, виникли внаслідок затримки на 4975 днів строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями підпункту 14.1.175 пункту 14. статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
В силу приписів пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків (абзац другий підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України).
У свою чергу відповідно до положень пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
При нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, нарахування пені розпочинається, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України).
Аналізуючи наведені вище норми, суд приходить до висновку, що нарахування платнику податків штрафних санкцій та пені ставиться в залежність від факту своєчасної сплати нарахованої суми узгодженого грошового зобов'язання.
При цьому обов'язковою умовою для узгодження грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, є отримання платником податку податкового повідомлення - рішення та не проведення дій щодо його оскарження.
Разом з тим, позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) не надано суду жодних письмових доказів надіслання відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) у встановленому законом порядку податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 27.07.2016 № б/н, з датою отримання якого пов'язується початок перебігу строку на реалізацію платником податків - фізичною особою свого права на сплату нарахованої суму грошового зобов'язання або її оскарження.
Так, порядок надіслання фізичній особі - платнику податків податкових повідомлень-рішень визначений положеннями статті 58 Податкового кодексу України.
Згідно з вимогами пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. .
Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків (пункт 58.3 статті 58 Податкового кодексу України).
В силу положень пункту 70.6 статті 70 Податкового кодексу України органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи внутрішніх справ, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб, зобов'язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.
За змістом підпункту 70.16.71 пункту 70.16 статті 70 Податкового кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, контролюючим органам за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов'язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України, із зазначенням реєстраційних номерів облікових карток платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), зокрема: органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб, - про фізичних осіб, які зареєстрували своє місце проживання у відповідному населеному пункті чи місце проживання яких знято з реєстрації в такому населеному пункті, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також про втрачені, викрадені паспорти громадянина України у п'ятиденний строк з дня надходження відповідних заяв фізичних осіб та про паспорти громадянина України померлих громадян щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.
Згідно з пунктом 9 Порядку подання органам державної податкової служби інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою КМУ від 21.12.2011 № 1386 (далі - Порядок № 1386) подання зазначеної вище інформації органам державної податкової служби здійснюється на безоплатній основі у паперовій (подається безпосередньо представником суб'єкта інформаційних відносин чи надсилається поштою з повідомленням про вручення) або електронній формі залежно від технічних можливостей суб'єкта інформаційних відносин.
Інформація, що надійшла до ДФС та її територіальних органів, вноситься до інформаційних баз даних ДФС та використовується з урахуванням вимог, передбачених для інформації з обмеженим доступом (пункт 10 .
Зі змісту зазначених вище положень вбачається, що податковий орган повинен співпрацювати з місцевими органами влади та мати достовірні дані щодо місця реєстрації фізичних осіб - платників податків.
При цьому, обов'язок щодо направлення податкових повідомлень-рішень за належною податковою адресою платника податків лежить на контролюючому органі.
Зокрема, згідно з підпунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Суд наголошує, що положення статті 42 Податкового кодексу України не передбачають наслідків для платника податків в разі, якщо останній не повідомив контролюючий орган про зміну своєї податкової адреси, що пояснюється, з-поміж іншого, можливістю отримання контролюючим органом такої інформації від відповідних суб'єктів інформаційних відносин.
Як вбачається з копії паспорта відповідача (позивача за зустрічним позовом) серії НОМЕР_3 з відповідними відмітками на сторінках 11-13 "Місце проживання", ОСОБА_1 з 26.04.2011 по 27.08.2013 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; з 12.10.2013 по 05.03.2019 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ; з 22.03.2019 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 67).
Таким чином, з 22.03.2019 фізична особа - ОСОБА_1 - зареєстрована у м. Буча Київської області.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом з'ясовано, що податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 № 0055724812 було надіслано податковим органом на адресу: АДРЕСА_3 , а податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019 № 3257349-4812-0540, 24.09.2019 № 0004195634, та 11.05.2019 № 0077814812 - на адресу: АДРЕСА_6 , тобто на невірну податкову адресу, проте поштові відправлення повернулись до контролюючого органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання", про що свідчать копії конвертів, які наявні в матеріалах справи.
Як стверджує податковий орган, про адресу відповідача (позивача за зустрічним позовом) - АДРЕСА_2 , останньому стало відомо під час розгляду адміністративної справи № 808/8020/14 в Київському окружному адміністративному суді.
Разом з тим, вказані доводи не приймаються судом до уваги, оскільки як встановлено судом, відповідач (позивач за зустрічним позовом) самостійно зверталась до податкового органу з повідомленням про зміну податкової адреси, що підтверджується копією заяви з відміткою вхідного штемпелю Мангушської об'єднаної державної податкової інспекції від 12.12.2017 (а.с. 70).
Крім того, за поясненнями відповідача (позивача за зустрічним позовом), враховуючи подання наведеної вище заяви, з огляду на продовження неотримання податкових повідомлень-рішень за адресою місця реєстрації, остання звернулась зі скаргою від 10.04.2019 до податкового органу, зазначивши про необхідність надіслання податкових повідомлень-рішень за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 71-73).
Разом з тим, як стверджує відповідач (позивач за зустрічним позовом), жодної відповіді за наведеними вище заявою та скаргою, нею отримано не було.
Таким чином, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів надіслання (вручення) відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) податкового повідомлення-рішення від 22.03.2019 № 0055724812, за належною адресою, що свідчить про його неотримання фізичною особою - ОСОБА_1 , наведене вище податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним.
Також, суд звертає увагу, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.04.2019 №3257349-4812-0540, 24.09.2019 №0004195634 та 11.05.2019 №0077814812 також надіслані на невірну податкову адресу, що підтверджується матеріалами справи, що свідчить про порушення відповідачем ст. 42 ПК України.
У той же час, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача провести коригування облікових даних позивача у базах даних контролюючого органу, у тому числі щодо розміру земельної ділянки, з якої справляється земельний податок не підлягають задоволенню, з приводу чого суд зазначає.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Як убачається з зустрічної позовної заяви, ОСОБА_1 просить суд зобов'язати відповідача провести коригування облікових даних позивача у базах даних контролюючого органу, у тому числі щодо розміру земельної ділянки, з якої справляється земельний податок, при цьому, доказів звернення до відповідача із відповідною заявою, в якій містилось би прохання провести коригування облікових даних, суду не надано.
А тому, суд вважає, що дана позовна вимога є передчасною та не може надати в даному випадку оцінку діям чи бездіяльності відповідача.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, та, як наслідок, враховуючи недоведеність жодними належними та допустимими доказами правомірності обрахунку податкового боргу відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) та додержання процедури надіслання (вручення) податкових повідомлень-рішень, суд вважає за необхідне у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Донецькій області відмовити.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на викладене, витрати позивача у сумі 840,80, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 69 625, 45 грн. - відмовити.
Зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 26.04.2019 №3257349-4812-0540 на суму 40 723,30 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 податковий період.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 24.09.2019 №0004195634 на суму 2861,66 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 22.03.2019 №0055724812 на суму 1 584,16 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 11.05.2019 №0077814812 на суму 5 403,85 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,40 грн. (вісімсот сорок грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код 43142826, адреса місця знаходження: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 59).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.