ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"20" липня 2021 р. Справа № 300/3248/21
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Гундяк В.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Західного опертивно-територіального об'єднання Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
02.07.2021 ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Західного опертивно-територіального об'єднання Національної гвардії України (надалі - відповідач) про визнання бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби протиправною та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вказану допомогу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно позовної заяви позивач вважає себе звільненим від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», як учасник бойових дій.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Дана стаття встановлює пільги щодо сплати судового збору, в тому числі і для певних категорій фізичних осіб.
Зокрема від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях згідно пп. 8, 9, 10 звільняються: особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю; позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому законодавцем не визначено конкретного переліку категорій справ чи спорів для цих осіб.
Натомість згідно пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняється окремо визначена категорія осіб - учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України виключно у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Окрім цього, як вбачається з конструкції пунктів ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», законодавець передбачив пільги по сплаті судового збору як для невизначеного кола осіб в певних категоріях спорів (п.п.1, 2, 3, 4, 5, 6, 14, 16), так і для спеціальних суб'єктів у встановлених випадках.
Наведене та те, що п.13 за своїм змістом суттєво відрізняється від пп. 8, 9, 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», зумовлює необхідність системного тлумачення даного пункту судом в своїй правозастосовчій діяльності. Сутність системного тлумачення полягає у встановленні та дослідженні за допомогою прийомів і правил, розроблених юридичною наукою на підставі вчення про системність права, правових зв'язків норми права, що тлумачиться, з іншими правовими нормами, особливо тими, які регулюють однакові або однорідні суспільні відносини. Найбільш поширеними способами тлумачення є філологічне (граматичне, мовне) тлумачення закону, яке полягає у виясненні змісту його положень з допомогою правил філології і досягнень філологічної науки, а також логічне, полягає в застосуванні логічних прийомів, законів формальної логіки.
За загальним правилом, всі судові справи безпосердньо пов'язані з порушенням прав осіб, які звертаються до суду, оскільки завданням судового захисту є поновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
За таких обставин, враховуючи вищезгадану відмінність пунктів ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», встановлення Законом конретного переліку спеціальних суб'єктів, на переконання суду, наведене в нормативно-правовому акті формулювання "у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав" безпосередньо пов'язує пільги щодо сплати судового збору саме зі статусом особи, яка звертається до суду.
Таким чином з системного аналізу та структури положень Закону України «Про судовий збір» слідує, що учасник бойових дій звільняється від сплати судового збору виключно при зверненні до суду за захистом своїх прав саме як учасника бойових дій. Однак заявлені позивачем позовні вимоги пов'язані з порушенням його прав, не як учасника бойових дій, а військовослужбовця. Тобто в даному випадку правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» немає.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі ВП ВС від 06.05.2020 року №9901/70/20 (провадження №11-128заі20).
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
Суд приймає до уваги те, що відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
При цьому, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина 1 статті 94 КЗпП України, частина 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці").
У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" й "оплата праці", які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини рішення). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини рішення).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці" до структури заробітної плати входить основна та додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Означена структура заробітної плати відображена також у розробленій відповідно до Закону України "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці і стандартів Системи національних рахунків Інструкції зі статистики заробітної плати (надалі - Інструкція), яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713.
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До цього фонду, який складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат, включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.
При цьому, як свідчить зміст пунктів 3.6. і 3.8 Інструкції одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно діючим законодавством і суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору не належать до фонду оплати праці.
Таким чином, одноразова грошова допомога і вихідна допомога при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (пункт 34); від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 60).
Окрім того, суддя звертає увагу на те, що вихідна допомога при звільненні має разовий характер.
Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19) (http://reestr.court.gov.ua/Review/89251582).
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам частини 3 статті 161 КАС України.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Як вбачається із змісту позовної заяви ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати останнього нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з розрахунку 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Тобто адміністративний позов, заявлений позивачем містить одну вимогу немайнового характеру.
Законом України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», який вступив в дію з 01.01.2021 року, встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2021 року складає 2 270 грн.
З огляду на вищенаведене розмір судового збору в даному випадку становить 908 грн. (2270 грн. х 0,4 = 908 грн.)
Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".
Одночасно суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярного звернення до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Суд приймає до уваги те, що «грошова допомога при звільненні з військової служби» відрізняється за юридичною змістом від «заробітної плати», а відтак необмежені строки звернення до суду не застосовуються до грошової допомоги, право на яке визначено частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Суд зазначає, що спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №815/2681/17.
Так чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Засади адміністративного судочинства передбачають звернення до суду за захистом прав, свобод, та інтересів особи, в строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом статті 122 КАС України при визначенні початку перебігу вищезгаданого строку законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Таким чином формулювання загального правила щодо початку перебігу строку, визначеного ст.122 КАСУ, пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Тобто для визначення факту пропуску строку звернення до суду важливими є як об'єктивні (дата порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як зазначено в позовній заяві ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Західного опертивно-територіального об'єднання Національної гвардії України 08.06.2018 року.
Проте, позивач з даним позовом звернувся до суду 02.07.2021, тобто із значним пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.
Таким чином, на переконання суду, ОСОБА_1 повинен був дізнатись про порушення його прав безпосередньо після звільнення 08.06.2018 з військової служби.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заяви чи клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 до позовної заяви не додав.
Частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно частини 2 статті 169 Кодексу в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
В зв'язку з вищевикладеним, згідно з вимогами ст.ст. 123, 169 КАС України позовну заяву слід залишити без руху. Надати позивачу десятиденний строк для усунення вищевказаних недоліків, який обчислювати з дня вручення копії даної ухвали. Повідомити позивача, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали він має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123 160, 161, частинами 1, 2 статті 169 та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Західного опертивно-територіального об'єднання Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання оригіналу документа про сплату судового збору в сумі 908 грн.
Повідомити позивача про можливість подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в разі неусунення недоліків у вищезазначений строк чи якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, позовна заява буде повернена.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя Гундяк В.Д.