20 липня 2021 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 , перекладача ОСОБА_9 кримінальне провадження №12018260040001304 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 травня 2021 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,не працюючого, раніше судимого:
-вироком Апеляційного суду м. Києва від 14.11.2003 року за ч.2 ст.145 КК України(в ред.1960р.) на 6 років позбавлення волі;
-вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 11.06.2010 року за ч.2 ст. 185, ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358, ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнився 09.11.2011 року умовно-достроково на 11 місяців 11 днів,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України,-
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 травня 2021 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України і призначене йому покарання: за ч.2 ст.342 КК України у вигляді одного року позбавлення волі, за ч.2 ст.345 КК України у вигляді одного року шести місяців позбавлення волі.
Провадження 11-кп/822/258/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_10
Категорія ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно призначене ОСОБА_6 покарання у вигляді двох років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 визначено рахувати з моменту його затримання по даній справі.Вирішена доля речових доказів.
На таке судове рішення обвинувачений подав апеляційну скаргу із проханням скасувати вирок та ухвалити новий-виправдувальний.
Вважає,що його незаконно притягнули до кримінальної відповідальності, розслідування здійснювалося однобічно з обвинувальним нахилом.Районним судом не було взято до уваги, що він сам фізично та морально постраждав внаслідок подій,які мали місце в Чернівецькому СІЗО 08 червня 2018 року.
Судом,за твердженням обвинуваченого, залишено поза увагою його покази про те, що конфлікт із ОСОБА_11 близько 15 год. 08.06.2018 року мав місце лише після того, коли останній при проведенні його огляду та особистого обшуку почав торкатись руками статевих органів, при цьому вів себе зухвало, підозріло сміявся, чим принизив його честь та гідність,а тому його реакція на дії ОСОБА_11 є зрозумілою та законною.
Стверджує, що при перегляді відеозаписів із камер спостереження, які долучені до матеріалів справи, видно, як він рухався по коридору у супроводі ОСОБА_11 у бік карцерних приміщень, за ними слідував ОСОБА_8 , тримаючи у руці гумову палицю. На відео видно, що його супроводжують по коридору саме до карцерних приміщень, без будь яких порушень та неправомірних дій з його боку.
Вказує, що, підійшовши до дверей карцерного приміщення, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 почали вимагати в нього загнути руки за спину для застосування наручників, на що він відмовився, оскільки з поведінки працівників установи зрозумів, що після цього його будуть бити і у нього не буде можливості себе захистити. Він запропонував застосувати наручники на руки спереду, запитавши у ОСОБА_8 навіщо вони йому у карцерному приміщенні, однак той відповів, що не має наміру нічого пояснювати. Оскільки працівники СІЗО продовжували силоміць загинати йому руки за спину, врешті решт їм це вдалось.
Зазначає, що особисто він ОСОБА_11 опору не чинив та удари ОСОБА_8 не наносив, будь- яких тілесних ушкоджень не спричиняв.
Вважає, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 342 КК України, оскільки об'єктивна сторона даного складу злочину характеризується активною фізичною протидією працівникові правоохоронного органу під час виконання ним своїх службових обов'язків, однак районним судом не встановлено будь яких активних фізичних дій з його боку щодо ОСОБА_11 .
Звертає увагу, що ОСОБА_11 не визнаний потерпілим.Також зазначає, що в ході судового розгляду справи не здобуто достатніх та об'єктивних доказів щодо неправомірних дій з його боку відносно ОСОБА_8 , а обвинувачення за вказаною статтею ґрунтується лише на показах самого потерпілого.
Покази інших свідків апелянт вважає не щирими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і є суперечливими.
Стверджує, що районним судом залишено поза увагою факт побиття його працівниками СІЗО, не дивлячись на те, що допитана в якості свідка лікар ОСОБА_12 фактично підтвердила його покази щодо отримання тілесних ушкоджень.
Вказує, що враховуючи незначну площу коридору перед карцерним приміщення, а також застосування щодо нього спецзасобів працівниками СІЗО, могло відбутися отримання тілесного ушкодження ОСОБА_8 внаслідок ненавмисних дій, однак об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України передбачає лише умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень.
У доповненні до апеляційної скарги просив дослідити протокол допиту потерпілого та його покази,надані у суді.Також допитати свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
Згідно вироку, обвинувачений ОСОБА_6 відповідно до ухвали Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 19.04.2018 року, перебував під вартою в Державній установі «Чернівецька установа виконання покарань (№33)» Державної пенітенціарної служби України у Чернівецькій області по площі Соборна, 6 м. Чернівці, у зв'язку з розглядом відносно нього Садгірським районним судом м. Чернівці кримінального провадження за п.п.6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ст.257, ч.1 ст.263, ч.3 ст.15, ч.3 ст.289 КК України.
08.06.2018 року приблизно о 15.00 год. обвинувачений ОСОБА_6 знаходився на території 2-го внутрішнього поста під конвоюванням працівника правоохоронного органу - старшого резервної групи Державної установи «Чернівецька установа виконання покарань (№33)» старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_11 . Останній, виконуючи свої службові обов'язки конвоював ув'язненого ОСОБА_6 з території чергової частини до камери № 65. Там обвинувачуваний зупинився та відмовився рухатись в напрямку камери №65, на законні вимоги ОСОБА_11 щодо продовження руху не реагував. В подальшому ОСОБА_6 самовільно направився по 2-му внутрішньому посту в напрямку карцерних приміщень, на вимоги ОСОБА_11 зупинитись та не рухатись самовільно по 2-му внутрішньому посту, не реагував, а продовжував рухатись в напрямку карцерних приміщень. ОСОБА_6 зупинився біля карцерних приміщень та усвідомлюючи, що перед ним знаходиться працівник правоохоронного органу при виконанні своїх службових обов'язків, почав чинити активний опір працівнику правоохоронного органу ОСОБА_11 , а саме смикати ОСОБА_11 за формений одяг, висловлюватись на його адресу нецензурною лайкою, погрожувати йому фізичною розправою та намагався заподіяти тілесні ушкодження останньому.
Після цього обвинувачений ОСОБА_6 08.06.2018 року приблизно о 15.05 год. знаходився біля карцерних приміщень на території Державної установи «Чернівецька установа виконання покарань (№33)» Державної пенітенціарної служби України у Чернівецькій області. Ігноруючи законні вимоги працівників правоохоронного органу - старшого резервної групи Державної установи «Чернівецька установа виконання покарань (№33)» старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_11 та оперуповноваженого оперативної групи Державної установи «Чернівецька установа виконання покарань (№33)» майора внутрішньої служби ОСОБА_8 щодо припинення ОСОБА_6 незаконних дій, усвідомлюючи те, що перед ним знаходиться працівник правоохоронного органу при виконанні своїх службових обов'язків, наніс удар правою рукою в обличчя оперуповноваженому оперативної групи Державної установи «Чернівецька установа виконання покарань (№33)» майору внутрішньої служби ОСОБА_8 , який намагався заспокоїти останнього, заподіявши потерпілому ОСОБА_8 тілесне ушкодження у виді синця в ділянці нижньої повіки лівого ока з переходом на вилицеву ділянку зліва, яке згідно з висновком експерта №429 від 11.06.2018 року відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Заслухавши доповідь судді,доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу,доводи прокурора та потерпілого ОСОБА_8 про відсутність підстав для скасування вироку, перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за ст.342 ч.2, ст. 345 ч.2 КК України судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини кримінального провадження. Висновок суду ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах, повно з'ясовані та досліджені всі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності до ст.91 КПК України.
Докази, на які суд послався на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст. 345 КК України, проаналізовані та оцінені судом першої інстанції з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності.
Зі змісту вироку та апеляційної скарги вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 не визнав вину.Показав,що 08.06.2018 року його вивели із камери,оскільки було призначено судове засідання.У кімнаті для обшуку ОСОБА_11 його обшукував і у них виник конфлікт,його повели у карцер. Про те,щоб іти у камеру,йому ніхто не казав. Він разом із ОСОБА_11 дійшов до карцеру і запитав у ОСОБА_8 , де постанова про поміщення в карцер, однак йому нічого не показали, а у відповідь запитали, де флешка.Хотіли ззаду одягнути кайданки, однак він схрестив руки спереду. Працівники намагались завести йому руки назад, однак він не давав їм це зробити. Потім він завів руки назад і йому одягли кайданки. Після цього його почали бити руками та ногами, ОСОБА_8 також бив його палкою. Після цих подій його закрили в карцерному приміщенні.
Порядок поміщення в карцер йому відомий, для цього має бути повідомлення про поміщення та вручення офіцером установи постанови, медичний огляд особи, надання можливості взяти необхідні особисті речі, після чого безпосередньо відбувається поміщення до карцеру. Чому було увімкнено тривожну кнопку-йому не відомо.
Показання обвинуваченого районний суд правильно оцінив як обраний спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за скоєне,оскільки такі показання спростовуються сукупністю безпосередньо та повно досліджених судом доказів.
Так, потерпілий ОСОБА_8 у районному суді показав, що працює оперуповноваженим ДУ «Чернівецька установа виконання покарань (№ 33)». 08.06.2018 року у зв'язку із посиленим режимом в установі через бунт ув'язнених здійснював службу згідно з своїми посадовими обов'язками.Він самостійно вирішує,яку ділянку потрібно підсилювати у залежності від ситуації.
08.06.2018 року приблизно о 15.00 годині знаходився біля 2-го внутрішнього посту і бачив, як повз нього пройшли ОСОБА_11 і ОСОБА_6 .Останній розмовляв на підвищених тонах, рухаючись до карцерних приміщень,відмовлявся виконувати наказ ОСОБА_11 зупинитись та прямувати в камеру. Потерпілий пішов за ОСОБА_11 , щоб підсилити пост і допомогти останньому супроводжувати ув'язненого ОСОБА_6 до камери, яка знаходиться поверхом вище, і до якої інший напрямок руху.
Коли ОСОБА_11 і ОСОБА_6 завернули в коридор біля карцерних приміщень, потерпілий підійшов і почув, що ОСОБА_6 погрожує словесно ОСОБА_11 , відмовляється виконувати законні вимоги останнього щодо направлення в камеру та шарпає за формений одяг.Заспокоював словесно ОСОБА_6 , однак обвинувачений намагався вдарити ОСОБА_11 . Він став між ОСОБА_11 і ОСОБА_6 , після чого ОСОБА_6 вдарив його рукою у обличчя. Він притиснув ОСОБА_6 до стіни, а ОСОБА_11 почав нажимати тривожні кнопки і побіг за підмогою в напрямку внутрішнього посту, щоб повідомити про напад на працівника установи. Прибігли свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , разом з ним утримували ОСОБА_6 біля стіни, який намагався вирватись та погрожував всім розправою. Потім ОСОБА_11 повернувся із старшим по корпусному відділенню УВП ОСОБА_14 .Пізніше ОСОБА_6 був поміщений в карцерне приміщення.
Він( ОСОБА_17 ) пройшов судово-медичне обстеження,було виявлено у нього тілесне ушкодження.
Як свідчить протокол слідчого експерименту від 18.07.2018 року,проведеного із дотриманням вимог ст.240 КПК України,потерпілий показав механізм нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 під час подій,які мали місце 08.06.2018 року-а саме удару кулаком правої руки в ліве око.(а.с.80-82 т.1)
Відповідно до довідки №1845 від 08.06.2018 року проведено огляд потерпілого на стан сп'яніння та встановлено,що він тверезий(а.с.76)
Із довідки ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги'від 09.06.2018 року (00-45 год) у ОСОБА_8 під час огляду виявлено забій м'яких тканин ділянки лівого ока та виличної кістки зліва (а.с.78).
Згідно висновку експерта №429 від 11.06.2018 року, виявлене у ОСОБА_8 тілесне ушкодження у вигляді синця в ділянці нижньої повіки лівого ока з переходом на вилицеву ділянку зліва, виникло в результаті дії твердого тупого предмета, можливо від удару кулаком руки. Було нанесено не менше однієї травмуючої дії, по строку та обставинам таке може відповідати даті 08.06.2018 року і відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.с.79).
Показання потерпілого ОСОБА_8 та викладені докази повністю узгоджуються із сукупністю інших зібраних у кримінальному провадженні доказів,що свідчить про їх об'єктивність та достовірність.
Так,свідок ОСОБА_11 у районному суді показав, що 08.06.2018 року він здійснював службу на своєму посту в ДУ «Чернівецька установа виконання покарань (№33)», а саме вивід з камери, заведення в камеру, супроводження ув'язнених.
В установі в цей день був посилений режим охорони,а тому було прийнято рішення про повернення ОСОБА_6 ,який був перед тим виведений до 2-го вн.посту, назад в камеру. Пройшовши 2-й вн/пост, ОСОБА_6 замість того, щоб попрямувати праворуч в бік сходів на другий поверх в камеру №65, де він утримувався,попрямував у бік карцерних приміщень.
На зауваження свідка,який вимагав зупинитись, не реагував.Повершувши із загального коридору праворуч в коридор біля карцерних приміщень, обвинувачений зупинився,почав йому погрожувати, шарпав за формений одяг, зокрема за штани в районі кишені та поводив себе агресивно.
На цей конфлікт підійшов ОСОБА_8 і вони разом намагались словесно заспокоїти ОСОБА_6 , однак останній не реагував і продовжував погрожувати їм, намагаючись вдарити свідка. ОСОБА_8 намагався заспокоїти ОСОБА_6 , але обвинувачений наніс ОСОБА_8 удар рукою в область голови. На це свідок натиснув тривожну кнопку на стіні та побіг за допомогою, щоб повідомити про напад на працівника установи
Повернувся із старшим по корпусному відділенню УВП ОСОБА_14 та побачив, як свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_16 разом із ОСОБА_8 утримують ОСОБА_6 біля стіни, який намагався вирватись та погрожував всім розправою. Після чого до ОСОБА_6 застосовано спецзасіб кайданки та потім поміщено в карцер.
Він не повідомляв ОСОБА_6 про поміщення його в карцер, оскільки не отримував таких наказів від керівництва установи, а повноважень самостійно приймати рішення про поміщення ув'язнених в карцер у нього не має.
До зазначених подій будь-яких тілесних ушкоджень на обличчі в ОСОБА_8 він не бачив, а після конфлікту у ОСОБА_8 було почервоніння у виді гематоми біля лівого ока.
Протокол слідчого експерименту,який проведений із дотриманням вимог ст.240 КПК України за участю свідка ОСОБА_11 ,свідчить про те,що ОСОБА_11 показав механізм нанесення ОСОБА_6 удару кулаком правої руки в ліве око ОСОБА_8 в коридорі біля карцерних приміщень (а.с.87-89т.1).
Відповідно до висновку експерта №541д від 20.07.2018 року, тілесне ушкодження,виявлене у ОСОБА_8 могло виникнути при обставинах, на які вказували під час слідчих експериментів ОСОБА_8 та ОСОБА_11 .
Беручи до уваги характер та локалізацію тілесного ушкодження, малоймовірним є його виникнення внаслідок падіння потерпілого з положення стоячи, як з прискоренням, так і без такого (а.с.83-84 т.1).
Показання потерпілого і свідка ОСОБА_11 узгоджуються із дослідженим районним судом відеозаписом камер спостереження СІЗО, на якому видно,що ОСОБА_6 , рухаючись по коридору 2-го внутрішнього поста,без кайданок, пришвидшує хід, за ним швидким кроком йде ОСОБА_11 та в подальшому за ними прямує ОСОБА_8 (а.с.133 т.1).
Доводи обвинуваченого,із посиланням на відеозапис, про те,що його супроводжували саме до карцерних приміщень і він(як твердить апелянт) не вчиняв протиправних дій,безпідставні,оскільки зміст відеозапису не суперечить показанням потерпілого і свідка ОСОБА_18 . Свідок показав,що ОСОБА_19 самовільно рухався саме у бік карцерних приміщень,не реагуючи на словесну вимогу зупинитись та рухатись до камери,а потерпілий показав,що чув цю розмову,коли ОСОБА_18 та ОСОБА_19 проходили повз нього,а тому пішов за ОСОБА_18 ,щоб підсилити пост.Події ж щодо вчинення опору та застосування насильства відбулись,коли обвинувачений повернув за кут у коридор біля карцерних приміщень
На спростування доводів апелянта,наявні у справі докази(а.с.99,100 т.1) свідчать про те,що ОСОБА_11 та ОСОБА_8 є працівниками ДУ «Чернівецька установа виконання покарань(№33),а відтак-відповідно до ст.2 Закону України'Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.2003 року( зі змінами) є працівниками правоохоронного органу,які виконували 08.06.2018 року свої службові обов'язки.
Та обставина,що ОСОБА_11 не визнаний потерпілим,не є підставою для скасування вироку.
У районному суді свідок ОСОБА_13 показав,що 08.06.2018 року у зв'язку із введенням посиленого режиму в УВП здійснював службу на 2-ому внутрішньому посту. Повз нього пройшли ОСОБА_11 і ОСОБА_6 ,останній попрямував в бік карцерних приміщень, пришвидшивши крок,а ОСОБА_11 за ним.Вони зайшли в коридор біля карцерних приміщень,за ними йшов ОСОБА_8 .
Через деякий час із коридору біля карцерних приміщень вибіг ОСОБА_11 і почав натискати тривожні кнопки на стіні коридору посту та повідомив, що ОСОБА_6 здійснив напад на ОСОБА_8 .
Він разом із ОСОБА_16 побігли в бік карцерних приміщень, де побачили,що ОСОБА_8 притиснув ОСОБА_6 до стіни. Він разом із ОСОБА_8 і ОСОБА_16 утримували ОСОБА_6 , який намагався вирватись та погрожував всім розправою. Потім прибігли ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , який одягнув на обвинуваченого наручники.Потім ОСОБА_6 помістили в карцер.
До цих подій не бачив у ОСОБА_8 будь-яких тілесних ушкоджень на обличчі, а після конфлікту у потерпілого був набряк біля лівого ока.
Свідок ОСОБА_14 у суді першої інстанції показав,що працює у СІЗО. 08.06.2018 року в УВП введено посилений режим через бунт ув'язнених.
Його викликали на 2-ий внутрішній пост.Там побачив, як ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 утримують ОСОБА_6 біля стіни, а останній намагався вирватись, при цьому голосно кричав і погрожував всім розправою. Свідку повідомили, що ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_8 .
Він одягнув ОСОБА_6 наручники, а потім помістили його в карцер.В присутності свідка ОСОБА_6 ніхто не бив. Він до зазначених обставин, будь-яких тілесних ушкоджень на обличчі в ОСОБА_8 не бачив, а після вказаного факту бачив почервоніння у виді гематоми біля лівого ока.
На спростування доводів апелянта,колегія суддів не вбачає підстав ставити під сумнів зазначені вище докази, оскільки вони є послідовними, логічними та такими, що доповнюють один одного та узгоджуються між собою.
У сукупності такі докази свідчать про те,що ОСОБА_6 за обставин,викладених у вироку,вчинив опір ОСОБА_11 ,який виконував свої службові обов'язки,а також заподіяв легкі телесні ушкодження ОСОБА_8 при виконанні ним службових обов'язків.
Посилання обвинуваченого на те,що покази потерпілого і свідків є нещирими та не відповідають фактичним обставинам провадження-голослівні.
За змістом постанови про поміщення ув'язненого у карцер від 08.06.2018 року, уповноваженою особою було прийняте таке рішення вже після того,як ув'язнений ОСОБА_6 08.06.2018 року відмовився слідувати до камери №65 та вчинив зазначені вище дії(а.с.93 т.1).
На спростування доводів апелянта,поміщення до карцеру не унеможливлює кримінальну відповідальність.
До винесення уповноваженою особою цієї постанови рішення про поміщення ОСОБА_6 до карцеру не приймалось.
Отже,безпідставними є посилання обвинуваченого на те,що ОСОБА_18 наказав йому йти до карцеру,а не він( ОСОБА_19 ) самовільно йшов до карцеру всупереч наказу рухатись до камери,де він утримувався.
При цьому ОСОБА_11 не є,згідно закону,тією службовою особою,яка вповноважена приймати рішення про поміщення ув'язеного до карцеру,а ОСОБА_6 у суді повідомив,що йому відомий порядок поміщення у карцер. Для цього має бути повідомлення про поміщення та вручення офіцером установи постанови про поміщення до карцеру, медичний огляд особи, надання можливості взяти необхідні особисті речі, після чого безпосередньо відбувається поміщення до карцеру.
Доводи обвинуваченого про те,що у нього виник конфлікт із ОСОБА_18 під час особистого обшуку,який вів себе зухвало та неправомірно, жодними доказами не підтверджені.
Як вбачається із постанови про поміщення ув'язненого у карцер від 08.06.2018 року,у ній наявний висновок медичного працівника про те,що ОСОБА_6 в карцері утримуватись може(а.с.93 т.1)
Показання у суді свідка ОСОБА_20 -лікаря ДУ «Чернівецька установа виконання покарань (№33)про те,що через декілька днів після 08.06.2018 року вона оглядала ОСОБА_6 ,стан був задовільний та у обвинуваченого були тілесні ушкодження,не спростовує висновків про винуватість ОСОБА_6 ,оскільки у провадженні відсутні докази,що тілесні ушкодження були заподіяні протиправно працівниками слідчого ізолятора.
Згідно п.2.7 розд.V Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №1769/5 від 18.03.2013 року( в редакції на час вчинення злочинів)(далі-Правил), наручники застосовуються за розпорядженням начальника СІЗО,його заступників,чергового помічника і його заступника,старшого по корпусному відділенню і начальника варти у випадках вчинення фізичного опору персоналу СІЗО,проявів буйства(до заспокоєння),слідування до карцеру.
Як вбачається із дослідженого судом відеозапису із камер спостереження ДУ«Чернівецька установа виконання покарань (№33), ОСОБА_6 прямує по коридору 2-го внутрішнього поста без наручників,чим також спростовуються доводи апелянта про те,що ОСОБА_11 наказав йому йти до карцеру і туди його супроводжував.
Також,відповідно до п.2.7 розд.V Правил, при застосуванні наручників руки ув'язненого чи засудженого тримаються за спиною.
Оскільки ОСОБА_6 вчинив щодо працівників установи виконання покарань фізичний опір та насильство, застосування наручників було правомірним, а посилання обвинуваченого на те,що він намагався не дати одягнути наручники на руки за спиною та схрестив руки спереду,через що працівники СІЗО намагались завести йому руки назад,правильно оцінене районним судом як невиконання ув'язненим законної вказівки,обов'язкової для виконання.
Посилання апелянта на те,що із врахуванням незначної площі коридору перед карцерним приміщенням, а також застосуванням до нього спецзасобів могло відбутись ненавмисне отримання тілесного ушкодження ОСОБА_17 , спростовуються послідовними показами самого потерпілого, а також свідка-очевидця подій ОСОБА_18 про те,що ОСОБА_19 умисно наніс удар кулаком у обличчя потерпілому,внаслідок чого той отримав тілесні ушкодження.
Отже,наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у вироку висновків районного суду,які відповідають фактичним обставинам провадження,а винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів доведена сукупністю безпосередньо та повно досліджених судом доказів.
При призначенні покарання обвинуваченому суд дотримався вимог ст.65 КК України та зважив,що він посередньо характеризується по місцю проживання,має на утриманні неповнолітню дитину.
Суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів,а також ті обставини,що раніше він судимий за скоєння умисних злочинів та відбував покарання. Згідно характеристики СІЗО,по місцю утримання характеризується негативно,неодноразово допускав порушення режиму утримання,за що накладались стягнення(а.с.122,125).
Таким чином, районний суд, враховуючи встановлені у кримінальному провадженні обставини, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , тяжкість вчинених ним злочинів, реалізуючи принципи законності, справедливості та індивідуалізації покарання, прийшов до вірного висновку, що виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства.
Постановлене судом за наслідками судового розгляду рішення є законним і обґрунтованим.Підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 не вбачається.
Керуючись ст.ст.404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 травня 2021 року відносно ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального Суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2