25 червня 2021 року
м. Чернівці
справа № 721/365/19
провадження №22-ц/822/383/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіна Н. Ю.
суддів: Кулянди М.І., Литвинюк І.М.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2
відповідач Моторно (транспортне) страхове бюро України, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», яка є правонаступником Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», ОСОБА_3
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4
апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 20 січня 2021 року, додаткове рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 04 лютого 2021 року, ухвалу Путильського районного суду Чернівецької області від 11 лютого 2021 року, головуючий у першій інстанції Проскурняк С.П.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 у квітні 2019 року звернулася до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», ОСОБА_3 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (про здійснення страхового відшкодування/регламентної виплати/про стягнення страхової суми).
Зазначала, що 18 вересня 2018 року з 13 год. 30 хв. по вул. Українській 40-г в на перехресті з вул. Ковпака смт.Путила Чернівецької області ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки Фольсваген Гольф з номерним знаком НОМЕР_1 , здійснюючи маневр обгону, допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ-ДЕО з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого пошкоджено транспортні засоби, спричинено тілесні ушкодження водію ОСОБА_1 та пасажиру ОСОБА_2 .
Постановою Путильського районного суду Чернівецької області від 19 листопада 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
За звітом про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу оцінювача ОСОБА_5 від 15 жовтня 2018 року №42-1753 вартість матеріального збитку становить 31633 грн. 80 коп.
Витрати на лікування ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_2 дорівнюють 7369 грн. 31 коп.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 заподіяно моральної шкоди в розмірі 10000 грн. кожній, яка полягає у фізичному болі та стражданнях у зв'язку із ушкодженням здоров'я, виникнення у неповнолітньої ОСОБА_2 переляку, боязні транспортного засобу, зміни способу життя ОСОБА_1 , позбавлення можливості користування транспортним засобом
Вважала, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу марки Фольсваген Гольф з номерним знаком НОМЕР_1 застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус».
За повідомленням Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» від 10 грудня 2018 року № ЦВ-ЦВ-7868/3 строк дії поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ-3565546, страхувальник ОСОБА_6 забезпечений транспортний засіб Фольсваген Гольф з номерним знаком НОМЕР_1 закінчився 24 липня 2018 року
ОСОБА_7 до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою про здійснення страхової виплати.
Моторним (транспортним) страховим бюро України надано відповідь від 22 листопада 2018 року №3.1-05/36247 про відмову у відшкодуванні шкоди оскільки транспортний засіб Фольсваген Гольф з номерним знаком НОМЕР_1 застрахований Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус».
Повторно звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою про здійснення страхової виплати у січні 2019 року.
Відповідно повідомлення Моторного (транспортного) страхового бюро України від 16 січня 2019 року №3.1-05/1363 відсутні пдстави для виплати відшкодування, оскільки договір страування цивільно-правової відповідальності, посвідчений полісом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» №АМ-3565546, не віднаний недійсним.
Просила визнати відмову Моторного (транспортне) страхового бюро України, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» у здійсненні страхового відшкодування незаконною.
Зобов'язати Моторне (транспортне) страхове бюро України, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» здійснити страхове відшкодування.
Стягнути з Моторного (транспортне) страхового бюро України, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_1 у солідарному порядку 38698 грн. 53 коп.,зокрема, в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 в сумі 5369 грн. 31 коп., відшкодування моральної кшоди в сумі 368 грн. 47 коп., відшкодування шкоди, заподіяної майну, в сумі 31633 грн. 80 коп., пені за прострочення страхової виплати за період з 10 березня 2019 року по 15 квітня 2019 року в умі 1326 грн. 95 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 32513 грн. 78 коп., зокрема в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 19631 грн. 53 коп., відшкодування шкоди, заподіяної майну, в сумі 10882 грн. 25 коп., франшизу в сумі 2000 грн.
ОСОБА_1 у липні 2019 року змінила позовні вимоги, просила визнати відмову Моторного (транспортне) страхового бюро України, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» у здійсненні страхового відшкодування незаконною.
Зобов'язати Моторне (транспортне) страхове бюро України, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» здійснити страхове відшкодування.
Стягнути з Моторного (транспортне) страхового бюро України, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_1 у солідарному порядку 38698 грн. 53 коп., зокрема, в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 в сумі 7369 грн. 31 коп., відшкодування моральної шкоди в сумі 368 грн. 47 коп., відшкодування шкоди, заподіяної майну, в сумі 29633 грн. 80 коп., пені за прострочення страхової виплати за період з 10 березня 2019 року по 15 квітня 2019 року в умі 1326 грн. 95 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 32513 грн. 78 коп., зокрема. в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 19631 грн. 53 коп., відшкодування шкоди, заподіяної майну, в сумі 10882 грн. 25 коп., франшизу в сумі 2000 грн.
Ухвалою Путильського районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2020 року залучено до участі у справі правонаступника Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», як правонаступника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 20 січня 2021 року позов ОСОБА_1 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 4065 грн. 34коп. в рахунок відшкодування шкоди (шкода пов'язана з лікуванням та діагностикою здоров'я), заподіяної життю та здоров'ю ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 , 203 грн. 26 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 25307 грн. 04 коп. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної майну, та 145 грн. 85коп. пені за кожний день прострочення страхової виплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, всього 29721 грн. 49 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 8705 грн. 80 коп. шкоди, що включає в себе різницю між вартістю відновлювального ремонту та вартість матеріального збитку, всього 18705 грн. 80коп.
В решті відмовлено.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рівних частках судовий збір в сумі 522 грн. 51 коп.
Додатковим рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 04 лютого 2021 року доповнено рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 20 січня 2021 року, визнано відмову Моторного (транспортного) страхового бюро України у здійсненні страхового відшкодування ОСОБА_1 незаконною.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7584 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5681 грн. 09 коп.
Ухвалою Путильського районного суду Чернівецької області від 11 лютого 2021 року постановлено у рішенні Путильського районного суду Чернівецької області від 20 січня 2021 року виправлено арифметичну помилку, зазначено вірним вважати «Стягнути з Моторно-транспортного страхового бюро України на користь ОСОБА_1 4065 грн. 34 коп. в рахунок відшкодування шкоди (шкода пов'язана з лікуванням та діагностикою здоров'я), заподіяної життю та здоров'ю ОСОБА_1 та дитині ОСОБА_2 , 203 грн. 26 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 25307 грн. 04коп. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної майну, та 233 грн. 36 коп. пені за кожний день прострочення страхової виплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, всього стягнути 29809 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Моторне (транспортне) страхове бюро України в апеляційній скарзі просить рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 20 січня 2021 року в частині позову ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, додаткове рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 04 лютого 2021 року в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 7584 грн., ухвалу Путильського районного суду Чернівецької області від 11 лютого 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (про здійснення страхового відшкодування/регламентної виплати/про стягнення страхової суми) відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Зазначає про відсутність підстав для здійснення Моторним (транспортним) страховим бюро України відшкодування ОСОБА_1 , оскільки власник транспортного засобу марки Фольксваген Гольф з номерним знаком НОМЕР_3 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, наявний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданий Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» 25 червня 2018 року АМ/3565546.
Вважає, що відмова Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 не відповідає вимогам чинного законодавства, страховик посилається не на поліс, виданий Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» від 12 червня 2018 року АМ/3565546, а на інформацію, яка міститься у Централізованій базі Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Договір між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та ОСОБА_6 про обов'язкове страхове відшкодування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25 червня 2018 року АМ/3565546 не визнаний недійсним.
За висновками начальника Путильського відділення поліції Кіцманського відділу поліції Чернівецької області від 5 листопада 2018 року про результати розгляду звернення ОСОБА_1 не досліджено дійсності або підроблення полісу через відсутність документу.
Посилається на те, що стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України моральної шкоди не передбачене законодавством.
Моторне (транспортне) страхове бюро України не було повідомлено про розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, Моторному (транспортному) страховому бюро України не направлялося додаткової заяви.
Вважає, що розмір оплати послуг адвоката Ковалюка М.Г. не є реальним, адвокатом затягувався розгляд справи, не виконано обов'язку отримати інформацію від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», квитанція до прибуткового касового ордеру, видана адвокатом Ковалюк М.Г. є нікчемним документом, оскільки відсутня реєстрація останнього як фізичної особи-підприємця чи само зайнятої фізичної особи.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», яка є правонаступником Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», у відзиві просить апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.
Вказує на відсутність у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» зобов'язання здійснити страхове відшкодування, оскільки договір між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та ОСОБА_6 про обов'язкове страхове відшкодування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25 червня 2018 року АМ/3565546 припинив свою дію станом на 18 вересня 2018 року.
У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.
Зазначає, що судом першої інстанції правильно визначено обов'язок Моторного (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_3 здійснити відшкодування.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.
У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Моторним (транспортним) страхоивм бюро України рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 20 січня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 8705 грн. 80 коп. шкоди, що включає в себе різницю між вартістю відновлювального ремонту та вартість матеріального збитку, всього 18705 грн. 80 коп. та додаткове рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 04 лютого 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5681 грн. 09 коп. не оскаржується.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (про здійснення страхового відшкодування/регламентної виплати/про стягнення страхової суми) частково, суд першої інстанції керувався положеннями ст.11, п.23.1 ст.23, ст.26-1, абз.2 пп.36.2, пп.36.5 ст.36, пп.а п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч.1, 2 ст.23, ч.2 ст. 1187, ч.1 ст.1194 ЦК України та дійшов висновку про наявність підстав для захисту права ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_2 .
На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_3 18 вересня 2018 року о 13 год.30 хв. по вул.Українській,40- м.Путила Чернівецької області, керуючи автомобілем марки Фольксваген Гольф з номерним знаком НОМЕР_3 допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ-ДЕО з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Водночас суд першої інстанції вважав, що договір між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та ОСОБА_6 про обов'язкове страхове відшкодування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12 червня 2018 року АМ/3565546, яким забезпечений транспортний засіб Фольксваген Гольф з номерним знаком НОМЕР_3 , закінчився 24 липня 2018 року.
Разом з тим судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 спричинено матеріальної шкоди внаслідок пошкождення транспортного засобу ЗАЗ-ДЕО з номерним знаком НОМЕР_2 в розмірі 25307 грн. 04 коп., ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 заподіяно шкоду здоров'ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пов'язаної з лікуванням в сумі 4065 грн. 34 коп., ОСОБА_1 завдано моральної шкоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, в сумі 203 грн. 26 коп.
З огляду на звернення ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою про відшкодування шкоди 8 січня 2019 року суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з 8 квітня по 15 квітня 2019 року з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України в сумі 233 грн. 36 коп.
Путильським районним судом Чернівецької області ухвалюючи додаткове рішення від 4 лютого 2021 року про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7584 грн., встановлено, що ОСОБА_1 понесено витрати на правничу допомогу в сумі 19750 грн., ураховано пропорційність задоволення позовних вимог до Моторного (транспортного) страхового бюро України на 76,8%.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 20 січня 2021 року в частині, що оскаржується, наведеним нормам відповідає, додаткове рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 4 лютого 2021 року в частині, що оскаржує, не відповідає.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 18 вересня 2018 року з 13 год. 30 хв. по вул. Українській 40-г в смт. Путила на перехресті з вул. Ковпака ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом марки Фольсваген Гольф з номерним знаком НОМЕР_1 здійснюючи маневр обгону, допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ-ДЕО з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого пошкоджено транспортні засоби.
Постановою Путильського районного суду Чернівецької області ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №42-1753, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля ЗAЗ-DAEWOO, станом на 17 версеня 2018 року становить 31633,80 грн.
Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та ОСОБА_6 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 12 червня 2018 року.
За повідомленням Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» від 10 грудня 2018 року № ЦВ-ЦВ-7868/3 строк дії поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ-3565546, страхувальник ОСОБА_6 забезпечений транспортний засіб Фольсваген Гольф з номерним знаком НОМЕР_1 закінчився 24 липня 2018 року
ОСОБА_1 у листопаді 2018 року вернулась до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою про здійснення страхової виплати.
Моторним (транспортним) страховим бюро України надано відповідь від 22 листопада 2018 року №3.1-05/36247 про відмову у відшкодуванні шкоди оскільки транспортний засіб Фольсваген Гольф з номерним знаком НОМЕР_1 застрахований Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус».
Повторно ОСОБА_1 звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою про здійснення страхової виплати у січні 2019 року.
За повідомленням Моторного (транспортного) страхового бюро України від 16 січня 2019 року №3.1-05/1363 відсутні пдстави для виплати відшкодування, оскільки договір страування цивільно-правової відповідальності, посвідчений полісом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» №АМ-3565546, не віднаний недійсним.
Згідно накладної №1, 2 аптечного пункту №1 смт. Путила фізичної особи підприємця ОСОБА_8 . ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_2 понесли витрати на лікування в сумі 4065 грн. 34 коп.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови
Згідно із статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до частини першої статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обовязок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоровя, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обовязкове страхування).
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (стаття 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За змістом пункту 24.1 статті 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката) (частина перша статті 981 ЦК України).
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про страхування" факт укладення договору страхування може посвідчуватися свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою страхування.
Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Встановлено, що Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та ОСОБА_6 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 12 червня 2018 року.
До матеріалів справи приєднано поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» №АМ-3565546, страхувальник ОСОБА_6 забезпечений транспортний засіб Фольсваген Гольф з номерним знаком НОМЕР_1 .
Відповідно до статті 20-1 Закону у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії. У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов'язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність.
Тобто при зміні власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування, укладений з попереднім власником, залишається чинним для нового власника, який набуває прав та обов'язків страхувальника.
Частинами першою і другою статті 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Інструкцією про порядок заповнення бланку поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, форма якого затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 29 серпня 2011 року № 558 та протоколом Президії МТСБУ від 01 вересня 2011 року передбачено, що в розділі «3. Строк дії» бланку полісу прописом заносяться відомості - години, хвилини, день, місяць, рік початку та день, місяць, рік закінчення дії полісу.
Згідно полісу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» №АМ-3565546 строк його дії визначено з 00 год. 00 хв. 25 червня 2018 року по 24 липня 2018 року включно.
Отже, строк дії договору між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та ОСОБА_6 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12 червня 2018 року на час події дорожньо-транспортної пригоди 18 вересня 2018 року закінчився.
Згідно з пунктом 41.1. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з Моторного (страхового) транспортного бюро України на користь ОСОБА_1 страхової виплати.
Не заслуговують на увагу посилання Моторного (страхового) транспортного бюро України на наявність чинного полісу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» №АМ-3565546 строком дії до 24 червня 2019 року.
За приписами статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом, або якщо він визнаний судом недійсним.
У матеріалах справи відсутні докази недійсності договору між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та ОСОБА_6 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 12 червня 2018 року, укладення якого посвідчено полісом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» №АМ-3565546 строком дії з 00 год. 00 хв. 25 червня 2018 року по 24 липня 2018 року включно.
Статтею 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до статті 11 вказаного Закону страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Статтею 55 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що оператором єдиної централізованої бази даних є МТСБУ. Користування інформаційними ресурсами єдиної централізованої бази даних є вільним і загальнодоступним, за винятком інформації, яка відповідно до законодавства є інформацією обмеженого доступу.
Пунктами 3.1 - 3.2 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 09 липня 2010 року № 566 Положення передбачено, що інформація, яка надається постачальниками інформації до бази даних МТСБУ - Моторного (транспортного) страхового бюро України, повинна бути достовірною, без помилок та перекручень і забезпечувати однозначне тлумачення її користувачами, а також можливість однозначної ідентифікації необхідних відомостей.
Згідно пункту 3.3 положення обов'язкові дані, що надають страховики - члени МТСБУ, визначаються у додатку 1 до Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, має вказуватися строк дії договору.
Згідно копії витягу з єдиної бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України станом на 18 вересня 2018 року поліс Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» №АМ-3565546 укладений але не діє.
До матеріалів справи приєднано копію полісу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» №АМ-3565546 строком дії з 00 год. 00 хв. 25 червня 2018 року по 24 червня 2019 року включно (а.с.21 зворот).
Згідно з частиною другою статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
За змістом частини четвертої, п'ятої статті 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Частиною 6 статті 95 ЦПК України встановлено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07 квітня 2003 року «ДСТУ 4163-2003»відмітку про засвідчення копії документа складають із слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Приєднана до матеріалів справи копія полісу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» №АМ-3565546 строком дії з 00 год. 00 хв. 25 червня 2018 року по 24 червня 2019 року включно не містить відмітки про засвідчення копії документа.
Отже, копія полісу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» №АМ-3565546 строком дії з 00 год. 00 хв. 25 червня 2018 року по 24 червня 2019 року включно не є належним доказом.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Путильського районного суду Чернівецької області від 17 липня 2019 року витребувано у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» оригінал полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ-3565546.
Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» зазначено про неможливість надати оригінал наведеного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ-3565546 у зв'язку з його відсутністю.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 13 ЦПУ України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із положеннями частини першої, п'ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до власної правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі 915/641/18, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19, від 04.02.2020 у справі № 918/104/18.
Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».
У матеріалах справи відсутні докази вчинення полісу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» №АМ-3565546 строком дії з 00 год. 00 хв. 25 червня 2018 року по 24 червня 2019 року включно.
Разом з тим заслуговують на увагу посилання Моторного (транспортного) страхового бюро України на відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.
Статтею 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
За вказаною нормою Закону МТСБУ відшкодовує потерпілому моральну шкоду тільки у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
В інших випадках, в тому числі за підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону (заподіяння шкоди транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність), моральна шкода відшкодовується страховиком.
Щодо додаткового рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 4 лютого 2021 року
Слід погодитися з доводами Моторного (транспортного) страхового бюро України, в апеляційній скарзі на розгляд судом першої інстанції зяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за відсутності Моторного (транспортного) страхового бюро України, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.
За змістом п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставі для скасування або зміни судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
За змістом частини 3 статті 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Ухвалою Путильського районного суду Чернівецької області від 14 травня 2019 року відкрито загальне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», ОСОБА_3 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (про здійснення страхового відшкодування/регламентної виплати/про стягнення страхової суми).
З матеріалів справи вбачається, що Моторне (транспортне) страхове бюро України про розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення 4 лютого 2021 року не було повідомлено.
Щодо ухвали Путильського районного суду Чернівецької області від 11 лютого 2021 року про виправлення арифметичної помилки
Відповідно до ч.1, 2 ст.269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.19 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
Апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України не містить доводів щодо незаконності або необгрунтованості ухвали Путильського районного суду Чернівецької області від 11 лютого 2021 року.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на наведене рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 20 січня 2021 року в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 203 грн. 26 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, додаткове рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 4 лютого 2021 року в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7584 грн. підлягають скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, передбачених п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України.
Ухвала Путильського районного суду Чернівецької області від 11 лютого 2021 року про виправлення виправлення арифметичної помилки підлягає залишенню без змін.
Судові витрати
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року
№ 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»)
Відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно із частинами третьою, четвертою, п'ятою, шостою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (справа "East/West Alliance Limited" проти України") від 23 січня 2014 року).
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Змістом пункту 1 частини 2 статті 137, частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу).
У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом з тим, у частині п'ятій наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Не заслуговують на увагу посилання Моторного (транспортного) страхового бюро України в апеляційній скарзі на нікчемність квитанції, виданої адвокатом Ковалюк М.Г.
З огляду на частину першу- четверту статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (дивись постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц).
ОСОБА_1 на підтвердження витрат на правничу допомогу долучено договір між адвокатом Ковалюком М.Г. та ОСОБА_1 про надання правової (правничої) допомоги від 20 квітня 2019 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 22 січня 2021 року, складений адвокатом Ковалюк М.Г. та ОСОБА_1 , квитанцію від 22 січня 2021 року ( без номеру) про одержання адвокатом Ковалюк М.Г. від ОСОБА_1 коштів в сумі 19750 грн. за договором від 20 квітня 2019 року.
На підставі пункту 2.А договору між адвокатом Ковалюком М.Г. та ОСОБА_1 про надання правової (правничої) допомоги від 20 квітня 2019 року розмір гонорару становить 1500 грн. за годину роботи адвоката.
За змістом акту виконаних робіт від 22 січня 2021 року, складеного адвокатом Ковалюком М.Г. та ОСОБА_1 , надано послуги з ознайомлення з матеріалами, наданими клієнтом, та консультації тривалістю 1 година вартістю 1500 грн., складання позовної заяви та оформлення відповідних додатків тривалістю 4 години вартістю 6000 грн., складання заяви про збільшення/зменшення позовних вимог тривалістю 30 хв. вартістю 750 грн., складання клопотання про допит свідків тривалістю 20 хв. вартістю 500 грн., складання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи тривалістю 1 година вартістю 1500 грн., складання клопотань про витребування доказів тривалістю 1 година вартістю 1500 грн., складання адвокатського запису до Моторного (транспортного) страхового бюро України тривалістю 20 хв. вартістю 500 грн., ознайомлення з відзивами на позов (з додатками) тривалістю 1 година вартістю 1500 грн., участь у судових засіданнях тривалістю 4 години вартістю 6000 грн., що разом становить 19750 грн.
Ураховуючи, що вимоги ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково, що складає 76,8% у відсотковому співвідношенні до розміру задоволених позовних вимог, на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7584 грн. (9875 грн. * 76,8%).
Ураховуючи складність справи та виконаних адвокатом Ковалюк М.Г. робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, значення справи для ОСОБА_1 , реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, ураховуючи принципи співмірності, колегія суддів вважає справедливим і співмірним обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для справи, відшкодувати ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.
Рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 20 січня 2021 року в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 203 грн. 26 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди скасувати.
У позові ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення моральної шкоди відмовити.
В решті залишити без змін.
Додаткове рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 04 лютого 2021 року в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7584 грн. змінити.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
В решті залишити без змін.
Ухвалу Путильського районного суду Чернівецької області від 11 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Дата складання повного судового рішення 15 липня 2021 року.
Головуючий Н.Ю. Половінкіна
Судді М.І. Кулянда
І.М. Литвинюк