ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" липня 2021 р. справа № 300/2483/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до Приватного підприємства "Вілакласік" про стягнення податкового боргу в загальній сумі 45 638,04 гривень, -
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - позивач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області, орган стягнення, податковий орган) 31.05.2021 звернулося в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Вілакласік" (надалі по тексту також - відповідач, ПП "Вілакласік", підприємство, приватне підприємство, платник податків) про стягнення податкового боргу в загальній сумі 45 638,04 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі донараховані контролюючим органом податкові зобов'язання. Предметом стягнення є несплачений відповідачем до бюджету податковий борг, зокрема: основні зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі, в тому числі штрафні санкцій та пеня в сумі 9 897,22 гривень; штрафні санкцій та пеня з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 23 470,83 гривень; штрафні санкцій та пеня з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 12 269,99 гривень, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному розмірі становить 45 638,04 гривень.
На підставі статей 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами (а.с.102).
Ухвала суду 07.06.2021 вручено особисто уповноваженій особі відповідача (а.с.105), свідченням чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення 76501 0157909 3.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений пунктом 3 ухвали про відкриття провадження від 04.06.2021.
В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дана справа розглянута і вирішена за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення і виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступні обставини.
Приватне підприємство "Вілакласік" 05.12.2003 згідно відомостей із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.106) зареєстроване як юридична особа із присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 32796681, та взяте на облік і на даний час перебуває на обліку у Головному управлінні Державної податкової служби в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.
Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України (надалі по тексту також - Кодекс, ПК України).
Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу).
За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, які створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
До загальнодержавних податків відповідно до підпункту 9.1.1., 9.1.3. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України належать податок на додану вартість і податок на прибуток підприємств, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом.
Плата за землю (земельний податок та/або орендна плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) згідно підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10, підпункту 265.1.3. пункту 265.1. статті 265 Податкового кодексу України відноситься до місцевих податків.
Виходячи із положень пункту 133.1 статті 133, пункту 180.1 статті 180, пункту 288.2. статті 288 Податкового кодексу України відповідач є платником податку на додану вартість, податку на прибуток та орендної плати за земельну ділянку.
Досліджуючи обставини щодо наявності у підприємства заборгованості по орендній платі за землю, яка виникла у результаті самостійно задекларованої до сплати суми податкового зобов'язання згідно декларацій, суд зазначає наступне.
Положеннями пункту 287.3 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Із матеріалів справи судом встановлено, що підприємство сформувало і подало 20.09.2018 і 07.03.2019 позивачу податкові декларації з орендної плати за землю за 2018 рік і 2019 рік, в яких відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань за весь 2018 рік на загальну річну суму 6 862,50 гривень (а.с.30-31) та за весь 2019 рік на загальну річну суму 8 235,00 гривень (а.с.32-33).
Приватне підприємство не сплатило самостійно визначені (задекларовані) за вказані податкові періоди зобов'язання , зокрема: за травень 2018 року - 561,57 гривень (з урахуванням часткової сплати 124,68 гривень), за червень - грудень 2018 в сумі 4 803,75 гривень (686,25 х 7 = 4 803,75 гривень) та за січень - лютий 2019 року в сумі 1 372,50 гривень (686,25 х 2 = 1 372,50 гривень). А тому на момент розгляду справи податковий борг основних зобов'язань з орендної плати за землю за вказаний період в загальному розмірі становить 6 737,82 гривень.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).
З огляду на вказане самостійно визначене відповідачем зобов'язання із орендної плати за землю в загальній сумі 6 737,82 гривень, які несплачені ним у строк встановлений пунктом 287.3 статті 287 Кодексом, являється узгодженою заборгованістю Приватного підприємства "Вілакласік".
Щодо заборгованості із штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) по податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та із орендної плати за землю, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Як встановлено судом, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області, за результатами камеральної перевірки про порушення правил сплати (перерахування) податків (зборів), складено:
- акт №22/09-19-50-12/32796681 від 25.09.2018 (а.с.11-12), на підставі якого позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0048575012 від 25.09.2018, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 826,26 гривень за платежем орендна плата з юридичних осіб (а.с.13);
- акт №217/09-19-50-04/32796681 від 20.02.2020 (а.с.21-22), на підставі якого органом стягнення прийнято податкове повідомлення-рішення №0046565004 від 20.02.2020, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 372,62 гривень за платежем орендна плата з юридичних осіб (а.с.19-20);
- акт №233/09-19-50-12/32796681 від 04.10.2018 (а.с.29), на підставі якого ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0052825012 від 04.10.2018, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 гривень за платежем орендна плата з юридичних осіб (а.с.28).
- акт №615/09-19-50-12/32796681 від 14.05.2019 (а.с.15-16), на підставі якого позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0101285012 від 14.05.2019, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 2 076,87 гривень за платежем податок на прибуток приватних підприємств (а.с.18);
- акт №77/09-19-50-12/32796681 від 24.01.2019 (а.с.23-24), на підставі якого органом стягнення прийнято податкове повідомлення-рішення №0053345012 від 01.03.2019, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 6,75 гривень за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) (а.с.26).
Коментовані податкові повідомлення-рішення платником податків 25.09.2018, 18.05.2019, 03.03.2020, 29.01.2019, 04.10.2018 (а.с.13, 17, зворотній бік а.с.20, а.с.25, 28).
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1.-54.3.6. пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).
Оскільки, підприємством у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями №0048575012 від 25.09.2018, №0046565004 від 20.02.2020, №0052825012 від 04.10.2018, №0101285012 від 14.05.2019 та №0053345012 від 01.03.2019, суд приходить до переконання, що застосовані контролюючим органом штрафні санкції в загальній сумі 11 322,09 гривень, є узгодженими та являється податковим боргом відповідача.
Щодо нарахування у спірних відносинах контролюючим органом відповідачу пені суд виходить із того, що у відповідності до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Кодексу нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Підпунктом 129.3.1. пункту 129.3 статі 129 Податкового кодексу України визначено, що нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1. та 129.1.2 пункту 129.1 статі 129 Податкового кодексу України (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (пункт 129.4 статті 129 Кодексу).
Наявний у матеріалах справи витяг із інтегральної (облікової) картки платника податків відповідача свідчить про те, що за відповідачем рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань всього на загальну суму 27 578,13 гривень, зокрема: з орендної плати з юридичних осіб 790,52 гривень, з податку на додану вартість в сумі 16 594,49 гривень та з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10 193,12 гривень (а.с.34-98).
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків (підпункт 59.1 статті 59 ПК України).
Як слідує з матеріалів справи, Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області 22.08.2011 вручено під особисту розписку уповноваженому представнику Приватного підприємства "Вілакласік" податкову вимогу форми "Ю" за №263 від 22.08.2011 (а.с.10).
У суду відсутні докази про оскарження відповідачем податкової вимоги у строк передбачений законом.
Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Податковий борг приватного підприємства підтверджується довідкою про борг від 09.04.2021, податковими деклараціями з орендної плати за землю за 2018 рік та 2019 рік, актами перевірок, податковими повідомлення-рішеннями №0048575012 від 25.09.2018, №0046565004 від 20.02.2020, №0052825012 від 04.10.2018, №0101285012 від 14.05.2019 та №0053345012 від 01.03.2019, податковою вимогою форми "Ю" за №263 від 22.08.2011, обліковими картками платника податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та з орендної плати з юридичних осіб, які містяться в матеріалах справи (а.с.9, 10, 11-99).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в загальному розмірі 45 638,04 гривень, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.
Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1. статті 95 Кодексу).
Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання (податковий борг) у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 45 638,04 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.
На переконання суду відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, вказаний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Вілакласік" податкового боргу в загальній сумі 45 638,04 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства "Вілакласік" (ідентифікаційний код юридичної особи 32796681) в дохід:
- державного бюджету податковий борг з податку на додану вартість в сумі 23 470,83 гривень (двадцять три тисячі чотириста сімдесят гривень вісімдесят три копійки) та податку на прибуток приватних підприємств 12 269,99 гривень (дванадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень дев'яносто дев'ять копійок);
- в дохід місцевого бюджету податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в сумі 9 897,22 гривень (дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто сім гривень двадцять дві копійки).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код згідно ЄДРПОУ ВП 43968084), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018;
відповідач - Приватне підприємство "Вілакласік" (ідентифікаційний код юридичної особи 32796681), вул. Д.Галицького, буд. 45, кв. 55, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.