ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" липня 2021 р. справа № 300/108/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить зобов'язати з 15.12.2020 здійснити переведення пенсії за віком на пенсію державного службовця із зарахуванням часу перебування на військовій службі до стажу державної служби в розмірі 60% суми їх заробітної плати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з жовтня 2017 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У грудні 2020 звернувся із заявою до відповідача про переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця, однак орган пенсійного фонду протиправно відмовив у такому переведенні з підстав відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби, не врахувавши при цьому до загального стажу державної служби період проходження військової служби в Радянській армії з 24.04.1981 по 27.11.1982.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно задоволення позову заперечує. Зазначає, що права на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про державну службу» у позивача немає, оскільки станом на 01.05.2016 у нього відсутній необхідний стаж державної служби 10 років. Також відповідач зауважує, що не підлягає зарахуванню до стажу державної служби період строкової військової служби з 24.04.1981 по 27.11.1982, оскільки військова служба не відноситься до категорій посад державних службовців. Також зазначає, що період військової служби включається до стажу державної служби тільки за умови, що державний службовець залишався у трудових відносинах з державним органом (а.с.37).
Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_2 з 2017 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головним управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області розглянуто заяву позивача від 15.12.2020 щодо переведення на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» та прийнято рішення №16 від 17.12.2020 про відмову в переведенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з підстав незарахування до стажу державної служби періоду строкової військової служби з 24.04.1981 по 27.11.1982, оскільки військова служба не відноситься до категорії посад державних службовців.
Зазначено, що стаж роботи ОСОБА_1 на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби становить 9 років 2 місяці, а саме:
- з 01.03.2007 по 29.02.2016 (начальник управління ветеринарної медицини в Косівському районі);
- з 01.03.2016 по 01.05.2016 (заступник начальника управління начальник управління відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарії Управління Держпродспоживслужби в Косівському районі) (а.с.10).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право вибору пенсійних виплат закріплено у статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (надалі також - Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу", крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом №889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, право на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17.
Як слідує із записів трудової книжки позивача, ОСОБА_1 займав посади державного службовця, зокрема, з 01.03.2007 по час звернення із заявою від 15.12.2020 до відповідача. Станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 займав посаду заступника начальника управління - начальника відділу безпечності харчових продуктів ветеринарії Управління Держпродспоживслужби в Косівському районі.
Як встановлено судом, стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01.05.2016 становить понад 9 років.
Щодо відмови відповідача в зарахуванні позивачу до стажу державної служби періоду проходження строкової військової служби в рядах Радянської армії, суд зазначає наступне.
Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 №2232-XII, відповідно до якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Вищезазначеним Порядком № 283, зокрема пунктом 3 передбачено, що час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях, включається до стажу державної служби.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.11.2018 у справі № 686/8090/17.
Згідно військового квитка позивача серії НОМЕР_1 , у період з 24.04.1981 по 27.11.1982 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу (а.с.22).
Відповідно до записів трудової книжки від 07.02.1983 серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 30.04.1981 по 28.11.1982 проходив службу в рядах Радянської армії (а.с.24).
Довідкою №434 від 10.12.2020, виданою Косівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, підтверджено проходження позивачем у період з 24.04.1981 по 27.11.1982 строкової військової служби в рядах Радянської армії (а.с.48).
Таким чином, суд дійшов висновку, що період проходження позивачем строкової військової служби в рядах Радянської Армії з 24.04.1981 по 27.11.1982 підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Відтак твердження відповідача про те, що час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях включається до стажу державної служби тільки за умови перебування позивача у трудових відносинах з державним органом, суд вважає помилковим трактуванням норми законодавства.
Як слідує з матеріалів справи, єдиною підставою відмови відповідачем позивачу у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" є недостатність стажу державної служби з підстав не зарахування до стажу державної служби періоду проходження строкової військової служби в рядах Радянської Армії з 24.04.1981 по 27.11.1982.
На підставі вищезазначеного, враховуючи, що судовим розглядом підтверджено стаж державної служби позивача у період роботи з 24.04.1981 по 27.11.1982, суд зазначає, що з врахуванням цього періоду стаж державної служби позивача станом на 01 травня 2016 року становить більше 10 років.
Таким чином, оскільки позивач станом на час звернення до пенсійного органу досягнув 63 років та має загальний стаж роботи понад 35 років, понад 10 років стажу державної служби на дату набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ, тому наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Згідно із частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
З огляду на наведене суд зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII згідно заяви від 15.12.2020, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
При цьому, суд приходить до переконання про необхідність вийти за межі позовних вимог в порядку ч.2 ст.9 КАСУ, з метою ефективного захисту прав, свобод і інтересів позивача, та скасувати рішення №16 від 17.12.2020 про відмову позивачу в переведенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Щодо вимоги позивача про зобов'язання перевести на пенсію державного службовця в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати суд вважає вказану позовну вимогу такою, що виходить за межі предмету спору в цій справі, а тому в задоволенні позовної заяви в цій частині слід відмовити.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом скасування рішення відповідача від 17.12.2020 №16, зобов'язання відповідача зарахувати до стажу державної служби позивача період проходження строкової військової служби з 24.04.1981 по 27.11.1982 та перевести позивача з 15.12.2020 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII згідно заяви від 15.12.2020.
У відповідності до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 817,20 грн., що пропорційно становить 90% задоволених позовних вимог. Доказів понесення інших судових витрат сторонами суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.12.2020 №16 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби з 24.04.1981 по 27.11.1982.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській перевести з 15.12.2020 ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII згідно заяви від 15.12.2020.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 817,20 грн. (вісімсот сімнадцять гривень 20 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців ,15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.