07.06.2021 Єдиний унікальний номер 205/559/21
Єдиний унікальний номер 205/559/21
Провадження № 2/205/1408/21
07 червня 2021 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -
21 січня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» поштою направив позов до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, який надійшов до суду 25 січня 2021 року.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року клопотання АТ КБ «ПриватБанк» було задоволено і витребувано від Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради відомості про реєстрацію ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , і довідку про склад сім'ї та від Другої дніпровської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року було вирішено питання про розгляд справи у заочному порядку.
Позивач у своєму позові посилався на те, що 17 вересня 2014 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого отримала кредит у розмірі 3 800 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг складає між нею та банком договір. Разом з тим, свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів ним виконано не було, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 05 квітня 2019 року склав 6 994 гривні 13 коп. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем померлої ОСОБА_2 , який проживав і був зареєстрованим з нею на дату її смерті, є відповідач ОСОБА_1 27 квітня 2020 року позивачем було направлено до Другої дніпровської державної нотаріальної контори претензію кредитора, на яку 03 серпня 2020 року було отримано відповідь, в якій зазначалося, що спадкоємці ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися. 26 жовтня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості, яку відповідачем залишено без задоволення. Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором у сумі 6 994 гривень 13 коп., а також судовий збір у розмірі 2 270 гривень. У своїй заяві до суду представник позивача просив, справу розглядати за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 про дату та час судового засідання повідомлений в порядку ч. 4 ст. 130 ЦПК України, у судове засідання не з'явився. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 17 вересня 2014 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір шляхом отримання кредитного ліміту на платіжну карту, про що свідчить її особистий підпис (а.с. 20). Даний договір був укладений шляхом підписання анкети-заяви клієнта на оформлення кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до умов договору, відповідачу було відкрито картковий рахунок в національній валюті України та встановлено ліміт кредитування у розмірі 3 800 гривень 00 коп., розмір якого було змінено (а.с. 19).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с. 52).
27 квітня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» направив поштою (а.с. 53, 53 оберт) до Другої дніпровської державної нотаріальної контори претензію кредитора (а.с. 54).
Листом Другої дніпровської державної нотаріальної контори вих. № 1006/02-14 від 29 квітня 2020 року позивача повідомлено про заведення спадкової справи № 228/2020, відкритої після смерті ОСОБА_2 (а.с. 55).
АТ КБ «ПриватБанк» на адресу відповідача було направлено претензію про сплату заборгованості кредиторові спадкодавця (а.с. 56, 58 оберт).
Згідно з відомостями, наданими Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03 червня 1988 року і по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Склад зареєстрованих осіб: ОСОБА_3 , з 30 вересня 1986 року і по теперішній час, ОСОБА_1 , з 04 березня 1999 року і по теперішній час (а.с. 91).
Відповідно до спадкової справи № 228/2020, відкритої після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 83-90), спадкоємці до нотаріуса із заявами про прийняття або відмову від спадщини не зверталися.
Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
На підставі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
На підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Позивачем протягом строку, встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України, було у встановленому порядку подано заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є його правом, а не обов'язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.
Оскільки після смерті боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців у межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
Вимоги кредитора відповідно до ч. 2 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Відповідач як спадкоємець померлого позичальника, прийнявши спадщину, у силу ст. ст.1281,1282 ЦК України, зобов'язаний у межах прийнятої спадщини задовольнити вимоги кредитора.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 332/2936/16-ц (провадження № 61-9193св18).
Постановою Вищий Спеціалізованого суду України № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз'яснено, що спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані проценти, штрафи тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові (спадкоємцеві) за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися для сплати спадкоємцям.
Обставинами, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору між кредитором, спадкоємцем і поручителем про стягнення заборгованості за кредитним договором у випадку смерті боржника є: прийняття спадкоємцями спадщини; наявність та розмір спадкового майна; згода поручителя відповідати перед кредитором за будь-якого нового боржника; невиконання чи неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором; пред'явлення позову до поручителя в межах строку, визначеного законодавством.
При цьому, з матеріалів справи суд не може встановити розмір спадкової маси, зокрема обсяг успадкованого майна відповідачем. Зокрема у суду відсутні відомості про зареєстроване нерухоме або рухоме майно, банківські вклади, тощо, які за життя належали боржникові ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відтак, з огляду на наведене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови від позову - на позивача. На підставі викладеного, суд вважає за необхідне сплачений позивачем судовий збір віднести за його рахунок.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 4 ст. 268 ЦПК України, суд -
Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, адреса листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовити.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: