Справа № 206/6843/19
Провадження № 2/202/179/2021
Іменем України
24 червня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Кухтіна Г.О.
за участю секретаря Калантаєнко Д.В.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
Позивач звернулась до суду з даним позовом за результатами розгляду якого, та враховуючи наступні уточнення позовних вимог, просила змінити розмір стягуваних аліментів з 1 000, 00 грн. на 3 000, 00 грн., починаючи стягнення з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Заявлена вимога обґрунтована тим, що розмір стягуваних аліментів є недостатнім для повноцінного розвитку спільної з відповідачем дитини. Також позивач посилалась на відсутність участі батька в житті дитини, самостійне виховання позивачем доньки.
У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідач заперечував проти заявлених вимог повністю, при цьому зазначив, що він сплачує аліменти у розмірі 1200,00 грн., не працює, крім того, дружина не дає йому можливості спілкуватись з дитиною.
ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2016 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 гривень щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 20.11.2017 та до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало чинності.
У відповідності до довідки про доходи від 23.01.2020 № 30/1 відповідач дійсно працював Т.в.о. начальника виконуючого обов'язки начальника філії «Павлоградський райавтодор» ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», загальна сума доходу за період з квітня 2019 року по грудень 2019 року склав 46 699,84 грн.
Згідно із наказом № 8-К від 08.04.2020 ОСОБА_2 був звільнений з 08.04.2020 з посади тимчасово виконуючого обов'язки начальника філії «Павлоградський райавтодор» ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за угодою сторін (п. 1 ст. 36КЗпП України).
Згідно форми ОК- 5 Пенсійного фонду України, а саме індивідуальних відомостей про застраховану особу - ОСОБА_2 сума заробітку для нарахування пенсії за 2019 рік склала 58 791, 14 грн., за перші три місяці 2020 року - 14 632,00 грн.
ІІІ. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй від 20.11.1959, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, посувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У відповідності до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років складає: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Таким чином, судом встановлено, що розмір аліментів стягуваний за рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська є меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В той же час, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, розмір стягнутих за рішенням суду аліментів не є незмінним та у випадку виникнення відповідних підстав може змінюватись.
В той же час, слід звернути увагу, що прийняття Закону «Про внесення змін щодо мінімального розміру аліментів», яким було внесено зміни до ст. 182 СК України в частині збільшення мінімального розміру аліментів на одну дитину, спрямоване на посилення захисту права дитини на належне утримання, а тому є підставою для зміни розміру стягнутих аліментів.
Такого висновку дійшов Верховний суд у своїй постанові у справі № 581/638/17-ц, провадження № 61-11279св18.
Таким чином, суд погоджується з позицією позивача в частині зміни розміру стягуваних з відповідача аліментів.
Вказаного висновку перед усім суд дійшов, в першу чергу, діючи передусім в інтересах дитини, та з огляду на обов'язок батьків забезпечувати своїх дітей та дбати про їх необхідний та достатній рівень життя.
При цьому, матеріальне забезпечення дитини є лише однією із обов'язків батьків, серед інших - виховання дитини, духовний, моральний та фізичний розвиток дитини, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя, тощо.
Так, враховуючи той факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом із позивачем, дає суду підстави для висновку, що основне навантаження щодо виконання батьківських обов'язків, припадає саме на позивача, а тому вимоги заявлені позивачем суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доказів наявності фізичних обмежень, інвалідності у відповідача, що перешкоджало б останнього збільшити розмір його фінансового доходу для належного забезпечення його ж дитини відповідач не надав.
При цьому звільнення відповідача з роботи, як наслідок неможливість збільшити розмір аліментів судом відхиляється, оскільки відповідач будучи батьком дитини зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, у розмірі не меншому ніж передбачено законодавством.
Посилання відповідача на наявність перешкод зі сторони позивача у спілкуванні з дитиною нічим об'єктивно не підтверджені та є підставою для звернення відповідача до суду за судовим захистом за наявності відповідних обставин.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили, таким чином, період стягнення аліментів у зміненому розмірі має здійснюватись з дня набрання даним рішенням суду законної сили.
Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 182, 192 СК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, 280-283, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -
Задовольнити повністю позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 10 січня 2017 року в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень та стягувати щомісячно з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень, яка підлягає щорічно індексації відповідно до закону, починаючи стягнення з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення буде виготовлений 19 липня 2021 року.
Суддя Г.О. Кухтін