Справа № 202/4107/21
Провадження № 2-о/202/121/2021
16 липня 2021 року Суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Ісаєва Д.А., ознайомившись із матеріалами цивільної справи окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин, факту спільного проживання зі спадкодавцем, -
13.07.2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин, факту спільного проживання зі спадкодавцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293, п. 1 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема про встановлення родинних відносин між фізичними особами.
Статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Мотивуючи своє звернення з заявою про встановлення факту родинних відносин до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська заявник, ОСОБА_1 , зазначає, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до юрисдикції Індустріального районного суду м. Дніпропетровська. На підтвердження зазначених обставин до заяви заявником долучено акт без дати та номеру за підписом сусідів, в якому зазначено, що заявник дійсно мешкає за даною адресою. Однак долучені письмові докази в повній мірі не підтверджують дійсність проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» документом, до якого вносяться відомості про місце проживання є - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;
З поданої заяви убачається, що зареєстрованим місцем проживання заявника ОСОБА_1 є наступна адреса: АДРЕСА_2 . Вказана обставина також підтверджується доданими до заяви письмовими доказами - паспортом громадянина України.
Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтями 2, 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховою радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 2 Розділу III ЦПК України.
За вимог п.1 ч. 3 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Таким чином, враховуючи вимоги заяви, беручи до уваги відомості про зареєстроване місце проживання заявника, заява ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем не може бути прийнята Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, оскільки не підсудна йому.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги відомості про зареєстроване місцем проживання заявника, суддя доходить висновку про передачу вказаної цивільної справи до Самарського районного суду м. Дніпропетровська.
Керуючись ст. ст. 4, 31, 260, 316, 353, 354 ЦПК України, суддя -
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин, факту спільного проживання зі спадкодавцем, передати на розгляд до Самарського районного суду м. Дніпропетровська (49112, м. Дніпро, вул. Електрична,1а) за територіальною підсудністю.
На ухвалу може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 15 днів з дня її складення.
Суддя Д.А.Ісаєва