Справа № 202/4182/21
Провадження № 2-з/202/115/2021
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
19 липня 2021 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Бєсєди Г.В., за участю секретаря: Голобородько О.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Отроцюк Олена Володимирівна про визнання договору дарування недійсним,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Отроцюк Олена Володимирівна про визнання договору дарування недійсним.
Позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 відчужувати квартиру АДРЕСА_1 та заборони вселення третіх осіб до зазначеної квартири.
Підставою забезпечення позову позивачем зазначено про те, що відповідач ОСОБА_2 може продати, передати в заставу та вчинити інші дії із квартирою та незастосування заходів забезпечення позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Згідно приписів ч. 1 ст. 153 ЦПК України вказана заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Ознайомившись із змістом заяви про забезпечення позову та доданими до заяви документами, суд приходить до такого.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Відповідно забезпечення позову має вживатися виключно за заявою позивача, на якого процесуальний закон покладає обов'язок надати докази і переконати суд у необхідності вжиття відповідних заходів, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом його позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
До заяви не додані документи щодо власника квартири АДРЕСА_1 , яка була предметом договору дарування, що у сукупності позбавляє суд можливості встановити всіх осіб, інтересів яких може стосуватися застосування заходів забезпечення позову.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
Відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє позивача в подальшому звернутися з такою заявою до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-154, 157, 260-261, 263, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Отроцюк Олена Володимирівна про визнання договору дарування недійсним - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя Г.В. Бєсєда