Справа № 212/3614/21
2/212/2444/21
19 липня 2021 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участі секретаря судового засідання Колісник К.Е., представника позивача - адвоката Мотуз О.В., представника відповідача Савченко П.П. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодженням здоров'я, -
встановив:
29 квітня 2021 року позивач, ОСОБА_2 , через свого представника адвоката Мотуза О.В. звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - відповідач) про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання в розмірі 120000 гривень 00 копійок без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що позивач протягом тривалого часу (з 01 вересня 1998 року по 20 листопада 2015 року) на різних посадах працював у Виробничому об'єднанні «Кривбасруда» та Публічному акціонерному товаристві «Криворізький залізорудний комбінат». 20 листопада 2015 року позивач був звільнений з роботи у зв'язку з виходом на пенсію за віком.
За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав професійні захворювання. У зв'язку з вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманої травми, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Ушкодження ноги має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ця набута внаслідок виробничої травми вада нагадує про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт.
Позивач вважає, що з вини підприємства відповідача, яке не створило безпечних умов праці, в період роботи позивача на підприємстві, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання і втрату професійної працездатності у зв'язку з цим на 20%, йому завдана моральна шкода.
Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього травми. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 120000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, яку просив стягнути з відповідача.
05 травня 2021 року ухвалою суду прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду на 04 червня 2021 року без повідомлення (виклику) учасників справи.
25 травня 2021 року від представника відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» до суду надійшло клопотання про об'єднання справ в одне провадження.
04 червня 2021 року ухвалою суду відкладено розгляд цивільної справи, розгляд справи призначено до судового розгляду 02 липня 2021 року о 13 годині 00 хвилин в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомлення) сторін.
02 липня 2021 року представник відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» до суду не з'явився.
02 липня 2021 року ухвалою суду відкладено розгляд цивільної справи, розгляд справи призначено до судового розгляду 19 липня 2021 року о 16 годині 00 хвилин в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомлення) сторін.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Мотуз О.В. позовні вимоги підтримав, послався на обставини, що зазначенні в позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача Савченко П.П. проти позову заперечував, послався на обставини, що зазначенні у письмових поясненнях.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що протягом тривалого часу (з 01 вересня 1998 року по 20 листопада 2015 року) на різних посадах працював у Виробничому об'єднанні «Кривбасруда» та Публічному акціонерному товаристві «Криворізький залізорудний комбінат». 20 листопада 2015 року позивач був звільнений з роботи у зв'язку з виходом на пенсію за віком.
За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав професійні захворювання, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 лютого 2012 року, затвердженим головним державним санітарним лікарем Тернівського району.
П. 7 акту вказує на наявність у позивача професійних захворювань:
- хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст.), ЛН першого ст.;
- радикулопатія L5 справа помірно виражені статико-динамічні порушення.
Відповідно до п. 16 вказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: позивач працюючи протягом 8 років 11 міс. На шахті «Гвардійська» ВО «Кривбасруда», ВАТ «Кривбасзалізрудком» підземним машиністом електровозу (5 років 6 місяців), підземним гірником очисного забою (3 роки 5 місяців), згідно професійних обов'язків виконував роботи в підземних умовах, які з причин неефективного провітрювання робочих місць, незастосування засобів знесилення характеризувалися запиленістю повітря робочої зони. Параметри якої перевищували ГДК, а внаслідок обмеження робочого простору, перешкоджаючого застосування засобів малої механізації (крім професії машиніста електровозу), характеризувалися важкою фізичною працею. Працюючи раніше на шахті «Родіна» ВО «Кривбасруда» підземним машиністом електровозу (20 днів), підземним машиністом конвеєру (3 роки 4 місяці) на шахті № 2 ім. Артема РУ ім. Кірова, підземним гірничим робітником, підземним гірничим робітником очисного вибою (2 роки) на шахтах «Северная» та № 2 ім. Артема РУ ім. Кірова, позивач виконував роботи, які згідно з даними інформаційної довідки про його умови праці та № 2/2-11-3-1697 від 20 липня 2009 року, підготовленої Саксаганською районного санітарно-епідеміологічною станцією м. Кривого Рогу, також характеризується запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала ГДК та важкою фізичною працею. На протязі 5 міс. прибиральником гарячого металу в сортопрокатному цеху № 1 КДГМК «Криворіжсталь» згідно з даними інформаційної довідки про його умови праці за № 2-2-28-69 від 12 серпня 2009 року, підготовленої Дзержинською районною санітарно-епідеміологічною станцією м. Кривого Рогу також характеризується важкою фізичною працею.
Згідно п. 17 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: робота впродовж 14 років в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК та 8 років 11 міс. - важкої фізичної праці. Запиленість повітря робочої зони: пил з вмістом вільного кремнію діоксину кристалічного від 10% до 70% в концентрації від 2,7 мг/м.куб. до 10,6 мг/м.куб. при ГДК 2,0 мг.куб., рівень фізичного перевантаження: маса вантажу, який піднімається і переміщується вручну від 34 кг до 81 кг при допустимій до 30 кг, робоча поза з нахилом тулуба до 30 градусів / більше 30 градусів - 48,6% / 14,2% за зміну при допустимій до 25% / -, нахили корпусу (вимушені, більше 30 градусів) - 178-396 разів за зміну при нормі до 100. Важкість відноситься до 3 класу 3 ступеня шкідливості.
Судом встановлено, що згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 27 квітня 2012 року серії 10ААА № 073666 позивачу загалом визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 65% безстроково. При цьому довідці зазначено, що 10% втрати працездатності первинно по ХОЗЛ (хронічне обструктивне захворювання легенів), 10% - первинно по радикулопатії, 45% - повторно по трудовому каліцтву.
Суд звернув увагу на те, що втрата професійної працездатності позивача у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання становить 20%.
В судовому засіданні судом встановлено, що сторони по справи не оспорюють той факт, що позивач працював у відповідача у шкідливих умовах на протязі 8 років 11 місяців та на протязі 5 років 9 місяців на іншому підприємстві.
Судом встановлено, що представник позивача в судовому засіданні зазначив, що предметом розгляду справи є стягнення моральної шкоди у зв'язку професійним захворюванням, відсоток втрати працездатності становить 20%.
Відповідно до статті 2 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповіднодо нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду чи галузевої належності.
У відповідності зі ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок отримання ним професійного захворювання.
Суд, дослідивши подані позивачем письмові докази про отримання ним професійних захворювань, дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, так як він відчуває фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
В даному випадку, суд враховує що внаслідок професійного захворювання та втрати ступеню працездатності з вини відповідача, позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, якій позивач зазнав, що призводить до порушення його звичайного способу життя та вимагає від нього додаткових зусиль для його організації.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності в розмірі 20%, безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, потребу в забезпеченні лікарськими засобами, виробами медичного характеру, а також період праці на підприємстві відповідача.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд бере до уваги періоди роботи позивача, ОСОБА_2 , на інших підприємствах в шкідливих умовах.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 44999,00 гривень 00 копійок.
Позивача згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст.141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 908 гривень 00 копійок.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодженням здоров'я, задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду в розмірі 44999 гривень (сорок чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень) 00 копійок.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави України судовий збір в розмірі 908гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50037, м.Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.
Повне рішення складено 20 липня 2021 року.
Суддя: Р. В. Дехта