Справа № 199/1873/20
(2/199/469/21)
Іменем України
07 липня 2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Богун О.О.,
при секретареві Емріх Ю.П.,
за участі
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори та ОСОБА_4 , де треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, -
Позивач звернулася до суду з позовом до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори та ОСОБА_4 , де треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності.
Позовна заява мотивована тим, що 27.08.2014 року державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Наталією Сергієвною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення:15407093 від 27.08.2014 року щодо державної реєстрації за ОСОБА_4 права власності на 1/1 частку на домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 440309412101), (номер запису про право власності 6807418) на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 3-1429, видане 27.08.2014 року, видавник: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора.
Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_4 видане на підставі заповіту, складеного 12 січня 2011 року ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 , посвідченого державним нотаріусом П'ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 3-49.
У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, П'ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення нікчемності заповіту та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 лютого 2020 року по справі № 199/10949/14-ц касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 28 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову.
Позовні вимоги задоволено частково. В мотивувальній частині судового рішення вказано про те, що заповіт, складений 12 січня 2011 року ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 , є нікчемним в силу вимог закону, з підстав описаних в даному судовому рішенні, проте у резолютивній частині судового рішення відмовлено у задоволенні вимоги про визнання заповіту нікчемним. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 27 серпня 2014 року, видане державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Наталією Сергієвною на ім'я ОСОБА_4 . Вказана постанова набрала законної сили 05 лютого 2020 року, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде не можливо.
Таким чином, для реалізації постанови Верховного Суду України від 05 лютого 2020 року, якою встановлено нікчемність заповіту та визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, та належного захисту прав ОСОБА_3 , необхідно скасувати відповідне рішення державного реєстратора.
У зв'язку з вище викладеним позивач просить суд скасувати рішення державного реєстратора Шугаєвої Наталії Сергіївни, державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори, Дніпровського міського нотаріального округу, Дніпропетровської області, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення:15407093 від 27.08.2014 року щодо державної реєстрації за ОСОБА_4 права власності на 1/1 частку на домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 440309412101), (номер запису про право власності 6807418).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2020 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленям (викликом) сторін.
27 липня 2020 року представником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги є не законними та не підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.
На теперішній час право власності на житловий будинок зареєстровано за відповідчем в цілому, але ОСОБА_3 , вважає, безпідставно намагається скасувати належне їй право власності на домоволодіння.
Безпідставність скасування права власності полягає в тому, що діти ОСОБА_8 в передбаченому Законом порядку не вступили в спадщину після смерті батька у зв'язку з тим, що її чоловік надав при житті заповіт на її ім'я, тому діти покійного, вважає, не мали законних прав та не мають на теперішній час для отримання спадщини після смерті батька.
Також зазначає, що безпідставність скасування права власності на домоволодіння ОСОБА_4 полягає ще в тому, що після скасування заповіту у неї є право власності на домоволодіння в порядку спадщини за законом після смерті свого чоловіка - ОСОБА_8 .
19 листопада 2020 року ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська було зупинено провадження по справі ОСОБА_3 до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори та ОСОБА_4 , де треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, до вирішення Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська в порядку цивільного судочинства цивільної справи № 199/4972/20 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення від права на спадкування.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.02.2021 року ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.11.2020 року про зупинення провадження по справі скасовано та справу направлено для продовження розгляду.
07 липня 2020 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.
Представник відповідача Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явилась, надала заперечення відповідно до яких, повністю заперечує проти позовної заяви ОСОБА_3 та вважає, що його вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності є безпідставною, та яка не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що під час підготовки документів до видачі, нотаріусом було виявлено, що рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.07.2014 року (справа №199/545/13-ц (2/199/106/14)) за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним не оскаржувалось і набрало чинності 05.08.2014 року. Саме тому у нотаріуса були відсутні будь-які підстави для відмовлення видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 . 27.08.2014 року нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину та зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень. Також надано заяву в якій просила розгляд справи провести у її відсутність.
Треті особи в судове засідання не з'явились про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини не явки суду не повідомили.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши позовну заяву, письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 3статті 129 Конституції Українивизначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6Конвенціїпрозахист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Частиною 1ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Судом встановлено, що 27.08.2014 року державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Наталією Сергієвною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення:15407093 від 27.08.2014 року щодо державної реєстрації за ОСОБА_4 права власності на 1/1 частку на домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 440309412101), (номер запису про право власності 6807418) на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 3-1429, видане 27.08.2014 року, видавник: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора. (а.с.16).
Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_4 видане на підставі заповіту, складеного 12 січня 2011 року ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 , посвідченого державним нотаріусом П'ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 3-49.
У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, П'ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення нікчемності заповіту та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 лютого 2020 року по справі № 199/10949/14-ц касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 28 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову. Позовні вимоги задоволено частково.
В мотивувальній частині судового рішення вказно про те, що заповіт, складений 12 січня 2011 року ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 , є нікчемним в силу вимог закону, з підстав описаних в даному судовому рішенні, проте у резолютивній частині судового рішення відмовлено у задоволенні вимоги про визнання заповіту нікчемним.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 27 серпня 2014 року, виданедержавним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Наталією Сергієвною на ім'я ОСОБА_4 .
Вказана постанова набрала законної сили 05 лютого 2020 року, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набув чинності 16 січня 2020 року, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Частиною третьою ст. 26 Закону № 1952-IV, визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках(абзац 2 ч. 2 ст. 16 ЦК).
Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 01 вересня 2018 року по справі № 909/968/16, рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов'язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об'єкт.
Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде не можливо.
Відповідачами по справі не надано належних та допустимих доказів необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_3 .
Враховуючи вище викладене суд вважає, що для виконання постанови Верховного Суду України від 05 лютого 2020 року, якою встановлено нікчемність заповіту та визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, та належного захисту прав ОСОБА_3 , необхідно задовольнити позовні вимоги та скасувати відповідне рішення державного реєстратора.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з урахуванням результату розгляду справи, суд вважає судові витрати віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори та ОСОБА_4 , де треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності - задовольнити.
Скасувати рішення державного реєстратора Шугаєвої Наталії Сергіївни, державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори, Дніпровського міського нотаріального округу, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення: 15407093 від 27.08.2014 року щодо державної реєстрації за ОСОБА_4 права власності на 1/1 частку на домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 440309412101), (номер запису про право власності 6807418).
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 16.07.2021.
Суддя О.О. Богун
07.07.2021