Справа № 524/4961/17 Номер провадження 11-кп/814/99/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
12 липня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження №12015170090002686 за апеляційними скаргами прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури із доповненнями внесеними першим заступником прокурора Полтавської області ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_7 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2017 року,-
з участю :
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
захисника - ОСОБА_10 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
представника потерпілої - ОСОБА_11 ,
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2017 року ОСОБА_9 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч.1 ст. 373 КПК України за не доведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що 19.07.2015 року близько 20-00 години перебуваючи в дворі будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин, маючи прямий злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, почав наносити удари руками стиснутими в кулак в районі голови та по правому плечі потерпілої ОСОБА_7 , після чого штовхнув останню на землю.
Відповідно до експертного висновку Кременчуцького міжрайонного відділення обласного бюро СМЕ №771 від 07.08.2015 року у потерпілої ОСОБА_7 виявлено такі тілесні ушкодження: синці на зовнішній поверхні нижньої третини правого плеча, на тильній поверхні лівої кисті у основи 1 пальця та на зовнішній поверхні правого колінного суглобу, які утворилися від дії тупих твердих предметів, якими цілком могли бути як руки так і ноги нападника, можливо у вказаний період часу, і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Виправдовуючи ОСОБА_9 суд у вироку вказав, що показаннями обвинуваченого, потерпілої та свідків, та письмовими доказами у сукупності, підтверджується факт падіння потерпілої від якого остання впала та отримала тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості. Показаннями потерпілої та обвинуваченого підтверджується те, що безпосередньо перед падінням дійсно виникла сварка під час якої потерпіла почала наносити удари обвинуваченому. Також в судовому засіданні свідки вказали на поштовх зі сторони обвинуваченого, проте факт нанесення ударів, кількість та механізм жоден зі свідків не міг сказати.
Долучені до справи протоколи проведення слідчого експерименту та додані до них висновки експертиз, вказують на те, що по характеру, часу-давності утворення, механізму утворення, локалізації отриманих тілесних ушкоджень, але суперечать по кількості нанесення тілесних ушкоджень. Щодо письмового доказу, наданого стороною обвинувачення, копія листка непрацездатності, зазначено факт видачі 28.07.2015 р, водночас сама подія сталася 19.07.2015р, тому вказати про те що дана хвороба була наслідком саме вищевказаної події не можливо. Вказані суперечності не були з'ясовані під час досудового розслідування, під час судового розгляду також встановити дійсні обставини не представилось можливим.
Крім того, в обвинувальному акті не зазначено обставин щодо поведінки потерпілої, які безпосередньо передували вказаним подіям.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб , які їх подали
В апеляційній скарзі потерпіла посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального законодавства, просить скасувати вирок суду першої інстанції та кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Потерпіла вказує, що у судовому засіданні були встановлені обставини скоєння злочину обвинуваченим ОСОБА_9 . Факт отримання тілесних ушкоджень підтверджується показаннями даними у судовому засіданні свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та рядом проведених експертиз та наданим відеозаписом.
Без дозволу потерпілої проведено допит її неповнолітнього сина ОСОБА_14 , в якості свідка, які не відповідають дійсності, оскільки останній проживає разом з обвинуваченим. Крім того, свідку ОСОБА_14 судом у судовому засіданні не роз'яснені права та обов'язки. Психолог, який був залучений у судове засідання неповнолітнього свідка не знає, адже він навчається у школі №5 лише з 01.09.2017.
На переконання потерпілої, показання свідка ОСОБА_15 підлягають сумніву зважаючи на те, що вона являється законною дружиною обвинуваченого та проживає разом з ним у шлюбі.
В поданій апеляційній скарзі прокурор, із доповненнями, внесеними першим заступником прокурора Полтавської області просить скасувати вирок суду у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, призначивши покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та звільнити ОСОБА_9 від призначеного покарання на підставі ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Вважає, що суд безпідставно залишив поза увагою показання потерпілої, свідків та не дав їм належної правової оцінки, а також не зазначив мотивів, з яких надав перевагу одним доказам та відкинув інші, обґрунтувавши вирок лише показаннями обвинуваченого.
Прокурор посилається на те, що суд залишив поза увагою та невірно відобразив у вироку показання потерпілої, яка вказувала, що подія відбулася у 2015 році, а тому згадати точні кількість нанесених їй ударів не може.
Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 також пояснювали у суді про те, що обвинувачений накинувся на потерпілу, почав наносити численні удари по голові та грудях.
Не відображено у вироку у показання судово-медичного експерта ОСОБА_16 надані ним у судовому засіданні, який проводив судово-медичні експертизи потерпілої.
Вказує про необхідність критичного ставлення до показань малолітнього свідка ОСОБА_14 , оскільки такі показання різняться із показаннями наданими під час досудового розслідування, різняться й з показаннями потерпілої та інших свідків.
Позиція учасників судового провадження в апеляційному суді
В судовому засіданні потерпіла , представник потерпілої та прокурор апеляційні скарги підтримали з наведених в них підстав та просили задовольнити.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні заперечували з приводу задоволення апеляційних скарг.
Мотиви суду
Заслухавши суддя доповідача , пояснення сторін на підтримання та спростування доводів апеляційних скарги , допитавши потерпілу , свідків , перевіривши матеріали кримінального провадження , обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить до таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним , обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин , які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення , в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає , що суд першої інстанції вказаних положень кримінального процесуального законодавства дотримався в повному обсязі.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення, визначеним частинами 2 та 4 статті 17 КПК України, за змістом яких ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Отже обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Виправдовуючи обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину суд першої інстанції вказав , що показаннями потерпілої , свідків та іншими доказами у справі не доведено , що тілесні ушкодження потерпілій були спричинені саме обвинуваченим.
Доводи апеляційних скарг потерпілої та прокурора на спростування вказаних висновків суду першої інстанції , колегія суддів вважає непереконливими.
За нормативним визначенням суб'єктивна сторона складу злочину , передбаченого ст.125 КК України полягає в умисному спричиненні тілесних ушкоджень. Тобто умисел особи , яка притягається до кримінальному відповідальності має бути спрямований саме на це і між діями обвинуваченого та тілесними ушкодженнями має бути прямий причинний зв'язок.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження та змісту вироку, обвинувачений ОСОБА_9 пояснив суду, що під час конфлікту з колишньою тещею ОСОБА_12 та колишньою дружиною ОСОБА_7 тілесних ушкоджень останній не наносив, потерпіла впала сама, коли він почав перешкоджати їй проникнути в його автомобіль. Нанесення ударів потерпілій заперечував.
Будучи допитаною судом, потерпіла ОСОБА_7 зазначила, що обвинувачений наносив їй удари кулаком, в тому числі по голові, а потім відштовхнув.
Свідок ОСОБА_12 надала суду пояснення про те, що обвинувачений ОСОБА_9 під час сварки наносив потерпілій ОСОБА_7 удари по голові, грудях та голові. Кількість ударів свідок назвати не може.
Свідок ОСОБА_13 показав суду, що бачив як обвинувачений наніс близько трьох ударів рукою, схопив за руку та кинув на землю.
Аналогічні свідчення потерпіла ОСОБА_7 та свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 надали і апеляційному суду, будучи допитаними за клопотанням прокурора.
Натомість , на противагу вказаним свідкам апеляційним судом було досліджено відеозапис подій , що був зафіксований обвинуваченим і який був приєднаний до матеріалів кримінального провадження органом досудового розслідування.
Вказаний доказ , наданий стороною захисту був досліджений за згодою всіх сторін кримінального провадження , а тому сприймається апеляційним судом як належний та допустимий доказ щодо обставин , які є предметом дослідження.
При цьому , колегія суддів звертає увагу , що прокурор, потерпіла та представник потерпілої по завершенню дослідження відеозапису не висловили жодного зауваження щодо недостовірності подій , що на ньому зафіксовані.
Переглядом вказаного відеозапису апеляційним судом встановлено, що свідчення потерпілої ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 повністю суперечать перебігу подіям , які зафіксовані на відеозапису.
На вказаному відеозаписі не зафіксовано жодного удару, що був би нанесений обвинуваченим потерпілій. Натомість , на відеозаписі чітко видно як потерпіла намагається проникнути до автомобіля обвинуваченого і після того як останній їй не дозволив - вона падає. Зафіксовано як потерпіла разом із своєю матір'ю -свідком ОСОБА_12 намагається заспокоїти свого сина ОСОБА_14 і останній досить активно відбивається , наносячи численні удари. Зафіксовано як словесний конфлікт переростає у більш активні дії і потерпіла наносить удари обвинуваченому рукою у якій тримає взуття. При цьому чітко видно , що обвинувачений підставляє під удари руки в які і припадають удари , в тому числі і руками потерпілої.
Малолітній свідок ОСОБА_14 - син потерпілої та обвинуваченого, суду першої інстанції пояснив, що не бачив, щоб тато бив маму.
Згідно висновку призначеної апеляційним судом комісійної судово-медичної експертизи №79 від 24.05.2018 року показання ОСОБА_7 в суді першої інстанції 13.12.2017 р., апеляційної інстанції 22.03.2018р, під час слідчого експерименту 06.06.2016р в частині"... схопив її заруки та... штовхнув Ірину що вона... впала на землю, при цьому... вдарилася правим коліном..." можуть відповідати даним судово-медичної експертизи, а в частині "... спричинив кілька ударів по грудній клітині..." не підтверджуються об'єктивними судово-медичними даним.
Покази свідка ОСОБА_13 в суді першої інстанції 19.09.2017р. та під час слідчого експерименту 08.06.2016 року в частині "... схопивши її, здається за праву руку... потягнув так, що ОСОБА_17 ... упала на землю..." не суперечать об'єктивним судово-медичним даним, а в частині "... побачив як чоловік ОСОБА_17 наніс їй один удар кулаком по голові (в район тіменої частини), потім кулаком ударив один раз в грудну клітину..." не знаходять свого відображення у висновку експерта №771 при описі тілесних ушкоджень судово- медичним експертом 23.07.2015р.
Покази гр. ОСОБА_12 в суді першої інстанції 19.09.2017 р. та під час слідчого експерименту 08.06.2016р. можуть відповідати даним судово-медичної експертизи в частині: "... схопивши її за руку кинув ОСОБА_17 , що вона... впала на долівку..." та не підтверджуються наявністю тілесних ушкоджень в частині "... наносив численні удари кулаками рук по голові, грудях ОСОБА_17 ."
Таким чином, дослідженим в судовому засіданні апеляційного суду відеозаписом подій, висновком комісійної судово-медичної експертизи №79 від 24.05.2018 року , повністю спростовуються показання потерпілої ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про те, що обвинувачений ОСОБА_9 наносив потерпілій удари руками.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом , а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Колегія суддів вважає , що доказами , які були надані суду стороною обвинувачення , вина ОСОБА_9 у вчиненні злочину передбаченого ст.125 ч.1 КК України поза розумним сумнівом не доведена.
За таких обставин апеляційні скарги потерпілої та прокурора слід залишити без задоволення , а вирок суду - без змін.
Керуючись ст. ст.376,404, 405, 407,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури із доповненнями , внесеними першим заступником прокурора Полтавської області ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2017 року стосовно ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4