Справа № 359/7362/17
Категорія 26
24 лютого 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Захарчук С. С. ,
за участю секретаря судового засідання - Сірант Т. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних, 3% річних,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних, 3% річних.
Зазначав, що відповідно до рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.07.15 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на його користь 195 623 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Станом на 15.09.17 відповідачі не виконали зобов'язання по відшкодуванню йому суми у розмірі 206 623 грн. 80 коп.
Посилаючись на зазначені обставини, просив стягнути з відповідачів на його користь інфляційні у розмірі 51 220 грн. 69 коп. та 3% річних у розмірі 13 131 грн. 76 коп. за період з 31.07.15 по 15.09.17.
У відзиві на позов ОСОБА_3 , заперечуючи проти позову вказав на те, що позивач невірно обрав спосіб захисту своїх прав, оскільки норми ст. 625 ЦК України не поширюються на правовідносини, які виникають у зв'язку з заподіянням шкоди.
У відзиві на позов ОСОБА_2 , заперечуючи проти позову вказав на те, що позивач невірно обрав спосіб захисту своїх прав, оскільки норми ст. 625 ЦК України не поширюються на правовідносини, які виникають у зв'язку з заподіянням шкоди.
Крім того, зазначив, що на виконання виконавчого листа від 03.10.16 року №359/12641/14-ц, виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області, державним виконавцем РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві 06.10.16 було відкрито виконавче за №52672045.
22.03.17 старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в рамках здійснення виконавчого провадження №52672045 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, з якої вбачається, що боржник працює в ТОВ «Три О» та виконавець постановив здійснювати відрахування із заробітної плати боржника, яку він отримує у ТОВ «Три О», у розмірі 20% доходу до виплати загальної суми боргу.
Таким чином, посилання на факт невиконання боржником рішення є незаконним, оскільки боржником здійснюються заходи щодо погашення заборгованості, а саме із його заробітної плати утримується 20% щомісячно для погашення заборгованості.
Крім того, в рамках даного виконавчого провадження здійснюється примусова реалізація земельної ділянки, яка належить йому на праві власності.
У подальшому позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь за період з 25.09.15 по 25.09.18 інфляційні у розмірі 65 869 грн. 89 коп. та 3% річних у розмірі 17 425 грн. 31 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
У доповненнях до відзиву на позов ОСОБА_2 вказав на те, що позивач подав виконавчий лист до виконавчої служби лише 05.10.16, він не звертався до відповідачів та не надавав їм своїх банківських реквізитів, на які відповідачі змогли б перерахувати йому грошові кошти у рахунок погашення своїх зобов'язань,
До дня винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду відповідачі були фактично позбавлені можливості у добровільному порядку перерахувати грошові кошти позивачу.
З наведених обставин, позивачем безпідставно здійснено нарахування інфляційних та 3% річних за період з 25.09.15 до 05.10.16.
З травня 2017 по січень 2018 за місцем його роботи здійснювалося утримання коштів із його заробітної плати, крім того, на виконання рішення суду була реалізована, належна йому на праві власності земельна ділянка. Наприкінці 2018 року він позичив кошти у своїх родичів та добровільно перерахував їх на погашення заборгованості.
Таким чином, він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання грошового зобов'язання, в його діях відсутня вина, що є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Посилаючись на зазначені обставини, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У судове засідання представник позивача не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Суд ухвалив розглядати справу за відсутності представника позивача.
Відповідачі були повідомлені про дату та час судового засідання належним чином, причини неявки суду не повідомили, відповідно до ст. 223 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідачів.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що відповідно до рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.07.15, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24.09.15, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 195 623 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с. 6-11).
Згідно з ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.15 касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.07.15 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24.09.15 залишено без змін (а.с. 12-13).
Відповідно до постанови старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 06.10.16 відкрито виконавче провадження № 52672045 (а.с. 19).
Згідно з постановою старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 28.11.18 виконавче провадження № 52672045 закінчено у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення суду за виконавчим документом на загальну суму 205623,80 грн. (а.с. 160-161).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Нормами ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за грошові зобов'язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), а тому норми вказаної статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Отже, до даних правовідносин підлягають застосуванню норми ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди є грошовим зобов'язанням.
Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 16.05.18 у справі № 686/21962/15-ц.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як установлено судом, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.07.15, відповідно до якого на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 стягнуто солідарно 195 623 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, набрало законної сили 24.09.15.
У даному випадку строк виконання грошового зобов'язання у зв'язку з відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди не встановлено.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів того, що позивач відповідно до ч. 3 ст. 530 ЦК України звертався до відповідачів з вимогою щодо сплати сум, визначених відповідно до рішення суду, у зв'язку з чим, у них виник обов'язок по виконанню своїх обов'язків у строк, визначений ч. 3 ст. 530 ЦК України суду не надано.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.10.16 виконавчий лист з примусового виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.07.15 подано до виконавчої служби 05.10.16 (а.с. 19).
Згідно з постановою старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 28.11.18 про закінчення виконавчого провадження № 52672045 встановлено фактичне повне виконання рішення суду на підставі: платіжного доручення № 3065 від 30.08.17 на суму 386,47 грн., № 4624 від 07.07.17 на суму 750,10 грн., № 5837 від 30.08.17 на суму 1516,45 грн., № 6795 від 26.09.17 на суму 1207,55 грн., № 8990 від 30.10.17 на суму 1134,30 грн., № 10339 від 13.12.17 на суму 1134,35 грн., № 10747 від 18.12.17 на суму 1134,35 грн., № 3239 від 16.04.18 на суму 1142,63 грн., № 9047 від 14.11.18 68181,81 грн., № 9051 від 14.11.18 на суму66035,79 грн. та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 20.03.18 (на суму 63000 грн.), загалом 205623,80 грн. (а.с. 160-161).
Отже, в даних спірних правовідносинах строк виконання зобов'язання відповідачам встановлений не був, у порядку, визначеному ст. 530 ЦК України позивач до відповідачів не звертався, згідно постанови державного виконавця від 28.11.18 виконавче провадження № 52672045 закінчено у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення суду боржником ОСОБА_2 .
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Таким чином, зобов'язання, яке виникло у відповідачів на підставі рішення суду по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди виконано у повному обсязі боржником ОСОБА_2 , а тому в силу норм ст. 543 ЦК України виконання солідарного обов'язку у повному обсязі ОСОБА_2 припиняє обов'язок солідарного боржника - ОСОБА_3 перед позивачем.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки в силу норм ч. 2 ст. 625 ЦК України індекс інфляції та три проценти річних нараховуються у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, в даних спірних правовідносинах строк виконання зобов'язання відповідачам встановлений не був, у порядку, визначеному ст. 530 ЦК України позивач до відповідачів не звертався, згідно постанови державного виконавця від 28.11.18 виконавче провадження № 52672045 закінчено у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення суду боржником ОСОБА_2 , в силу норм ст. 543 ЦК України виконання солідарного обов'язку у повному обсязі ОСОБА_2 припиняє обов'язок солідарного боржника - ОСОБА_3 перед позивачем, а тому відповідачі відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України не є такими, що прострочили виконання зобов'язання, у зв'язку з чим, правових підстав для задоволення позову немає.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 524, 526, 530, 533-535, 543, 612, 625 ЦК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , номер та серія паспорта НОМЕР_3 ) про стягнення інфляційних, 3% річних - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. С. Захарчук