Справа № 755/4763/21
"16" липня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Булгакової Є.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про розірвання шлюбу та оспорювання батьківства, -
17.03.2021 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідачів про розірвання шлюбу та оспорювання батьківства, у якому просить: розірвати шлюб укладений з відповідачем ОСОБА_2 ; після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище « ОСОБА_4 »; виключити запис про батька ОСОБА_2 з актового запису про народження ОСОБА_5 ; визнати походження ОСОБА_5 від відповідача ОСОБА_3 , записати батьком дитини ОСОБА_3 ; змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_6 », по-батькові з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивачка перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 28.08.2014 року. Від шлюбу подружжя має спільну дитину - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, відповідач ОСОБА_2 записаний батьком дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак він не є біологічним батьком дитини. У подружжя відбувались сварки в зв'язку з несумісністю характерів та різними поглядами на сімейне життя, що в кінцевому результаті стало підставою припинення шлюбно-сімейних відносин та ведення спільного господарства у грудні 2017 року. Із липня 2018 року позивачка стала проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу із відповідачем ОСОБА_3 . Від спільного проживання у позивачки та відповідача ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але в актовому записі про його народження батьком записаний відповідач ОСОБА_2 у порядку ст. 122 СК України. Позивачка вказує, що в період зачаття та народження сина ОСОБА_10 , вона перебувала із відповідачем ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах і саме він є біологічним батьком хлопчика. Обставини походження дитини можуть бути підтверджені поясненнями самого відповідача ОСОБА_2 про те, що позивачка не проживала разом із ним з грудня 2017 року, а також особистою заявою ОСОБА_3 про те, що з липня 2018 року позивачка проживала із ним однією сім'єю і саме він є біологічним батьком дитини.
Ухвалою суду від 16.04.2021 року відкрито провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 10.06.2021 року задоволене клопотання позивача про витребування доказів.
У підготовчому засіданні відповідач ОСОБА_2 визнав заявлені до нього позовні вимоги щодо розірвання шлюбу та виключення відомостей про нього як батька ОСОБА_5 з актового запису про народження, а також до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_3 про те, що він визнає себе батьком дитини ОСОБА_5 .
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
За змістом ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає за можливе розглянути справу та ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.
В підготовчому засіданні позивачка підтримала вимоги своєї позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що давно не проживає разом з ОСОБА_2 , у позивачки є інший чоловік - ОСОБА_3 і від нього народжений син ОСОБА_10 . Біологічним батьком ОСОБА_10 є відповідач ОСОБА_3 і на час зачаття та народження дитини позивачка у будь-яких відносинах з відповідачем ОСОБА_2 не була, тож шлюб слід розірвати та визнати відповідача ОСОБА_3 батьком ОСОБА_10 .
Відповідач ОСОБА_2 в підготовчому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі та суду пояснив, що ОСОБА_10 не є його біологічним сином і не може бути, оскільки за довго до народження дитини відповідач з позивачкою не проживав та навіть не бачився. Зберегти шлюб можливості немає, а тому відповідач згодний на розірвання шлюбу.
Відповідач ОСОБА_3 в підготовче засідання не з'явився, за наявними в матеріалах справи даними, відповідач відбуває покарання у Житомирській виправній колонії №4. При цьому, до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_3 , у якій останній вказує, що із липня 2018 року він проживав однією сім'єю з позивачкою і ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син - ОСОБА_5 , батьком якого записаний чоловік позивачки - ОСОБА_2 , оскільки дитина народилась під час їхнього зареєстрованого шлюбу. Проте, в період зачаття та народження сина ОСОБА_10 , відповідач перебував із позивачкою у фактичних шлюбних відносинах і саме він є біологічним батьком сина - ОСОБА_10 . Відповідач вказує, що визнає себе батьком сина ОСОБА_5 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 .
Представник третьої особи в підготовче засідання не з'явився, про час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивачка ОСОБА_1 суду показала, що з відповідачем ОСОБА_2 вона перебуває у зареєстрованому шлюбі, а відповідач ОСОБА_3 є її цивільним чоловіком. З зими 2017 року позивачка з своїм офіційним чоловіком не проживає, з того часу позивачка переїхала проживали до своїх батьків. Влітку 2018 року позивачка познайомилась з відповідачем ОСОБА_3 і з серпня 2018 року позивачка стала проживати однією сім'єю з відповідачем ОСОБА_3 . Влітку 2019 року позивачка завагітніла, тобто через 1,5 роки після того як перестала мати відносини з відповідачем ОСОБА_2 і не проживала із ним. Із зими 2017 року позивачка не мала шлюбних стосунків з відповідачем ОСОБА_2 і народжена нею дитина - ОСОБА_10 є біологічним сином відповідача ОСОБА_3 .
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка відповідач ОСОБА_2 суду показав, що позивачка є його офіційною дружиною, а відповідача ОСОБА_3 він лише бачив пару разів. Взимку 2017 року відповідач захворів та потрапив до лікарні і в цей час позивачка переїхала проживати до своєї матері. Повернувшись з лікарні відповідач довідався, що позивачка пішла, а пізніше відповідачу стало відомо, що у позивачки є інший чоловік. Відтоді як позивачка пішла, більше сторони разом не проживали і жодних шлюбно-сімейних стосунків вже не було, тому дійсно син ОСОБА_10 не є біологічним сином відповідача.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 суду показав, що відповідач ОСОБА_2 є його товаришем, а позивачка його офіційна дружина. Відповідача ОСОБА_3 свідок бачив лише пару разів здалеку. Свідок стверджує, що йому відомо про те, що відповідач ОСОБА_2 не є біологічним батьком дитини ОСОБА_10 . Десь у 2018 році позивача пішла від відповідача ОСОБА_2 , а пізніше він дізнався, що в неї є інший чоловік та народилась дитини. ОСОБА_10 не є сином ОСОБА_2 , адже позивачка не жила разом з відповідачем ОСОБА_2 починаючи з 2018 року.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 суду показала, що відповідач ОСОБА_2 є її сином, а позивачка її невістка. Відповідача ОСОБА_3 свідок бачила лише один раз. У 2017 році перед новим роком позивачка покинула свого чоловіка, до цього подружжя проживало разом зі свідком. На початку 2018 року позивачка ще кілька разів заходила до свого чоловіка провідати, оскільки він хворів, а потім зовсім перестала навіть заходити. У 2019 року свідок побачила позивачку та побачила, що вона вагітна. Свідок стверджує, що відповідач ОСОБА_2 не є біологічним батьком хлопчика ОСОБА_10 , адже з 2018 року подружжя разом не проживало, при цьому ОСОБА_2 жив разом зі свідком на її очах, а позивачка пішла і більше вони разом не проживали. ОСОБА_2 казав свідку, що позивачка народила дитину, але він не є батьком цієї дитини.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 суду показала, що позивачка є її онукою, відповідач ОСОБА_2 офіційний чоловік позивачки, а відповідач ОСОБА_3 свідку відомий як новий чоловік із яким проживає позивачка. Відповідач ОСОБА_2 не є батьком дитини ОСОБА_10 , його біологічним батьком є ОСОБА_3 . Позивачка не проживала з відповідачем ОСОБА_2 десь з листопада-грудня 2017 року, потім позивачка зустріла відповідача ОСОБА_3 та вони стали жити разом і від цього фактичного проживання народився ОСОБА_10 . Свідок вказує, що позивачка та ОСОБА_3 разом приїздили до свідка у гості, позивачка була вагітна. Потім до свідка приїздили батьки ОСОБА_3 , забирали дитячі речі для ОСОБА_10 , тож дійсним біологічним батьком ОСОБА_10 є саме ОСОБА_3 .
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 суду показала, що позивачка є її сестрою, відповідач ОСОБА_2 офіційний чоловік позивачки, а відповідач ОСОБА_3 є цивільним чоловіком позивачки. Свідок стверджує, що біологічним батьком ОСОБА_10 є ОСОБА_3 , адже на час народження дитини позивачка вже давно не проживала зі своїм офіційним чоловіком, а жила з ОСОБА_3 . Позивачка завагітніла влітку 2019 року, а зі своїм офіційним чоловіком вона не проживала з зими 2017 року. Позивачка та ОСОБА_3 дуже очікували цю дитину і ОСОБА_3 визнавав себе батьком дитини.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 суду показала, що позивачка є її донькою, відповідач ОСОБА_2 теперішній зять свідка, а відповідач ОСОБА_3 офіційно ще не зять, однак він є теперішнім цивільним чоловіком позивачки. ОСОБА_10 є біологічним сином відповідача ОСОБА_3 , адже зі своїм офіційним чоловіком позивачка фактично розлучилась у 2017 році, а у 2018 році зустріла ОСОБА_3 та почала проживати з ним однією сім'єю. ОСОБА_3 визнає себе батьком дитини і нікому не хоче віддавати сина та ще й дитина абсолютно схожа на ОСОБА_3 .
Суд, вислухавши пояснення учасників підготовчого провадження та покази свідків, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2014 року між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
За час перебування позивачки та відповідача ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, позивачкою народжено двох дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 відповідно.
Згідно положення частини 2 статті 36 та статті 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
За правилом ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При розгляді справи про розірвання шлюбу судом було всебічно досліджено мотиви розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Судом встановлено, що сторони разом не проживають, не підтримують сімейно-шлюбні стосунки, не ведуть спільне господарство, не мають спільного побуту, позивачка перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком. Позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач ОСОБА_2 проти цього не заперечує.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов'язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є неможливим.
Згідно з ст. ст. 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Суд дійшов висновку, що причини, з яких позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач ОСОБА_2 не заперечує проти розірвання шлюбу, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливим, оскільки сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини подружжя наміру не має. За таких умов подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та моральним засадам суспільства.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до положень ст. 121 СК України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
За змістом ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Як вбачається зі змісту копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 та копії актового запису про народження №1125 від 20.05.2020 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_5 , батьками якого записані: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 138 СК України, жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.
За змістом ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
Згідно ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
За змістом ст.ст. 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Поряд із цим, згідно ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, запис ОСОБА_2 батьком дитини був здійснений у порядку ст. 122 СК України, враховуючи, що станом на час народження ОСОБА_5 позивачка та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі.
Ураховуючи покази свідків, покази сторін в якості свідків та їх пояснення, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані які б могли свідчити про те, що виношування дитини тривало більш ніж середньостатистичне виношування жінкою дитини, суд дійшов висновку про наявність дійсної відсутності кровного споріднення між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , як батьком та сином, що є підставою для виключення даних про ОСОБА_2 як батька цієї дитини з актового запису про народження.
Також ураховуючи покази свідків, покази позивача в якості свідка та її відповідні пояснення, з огляду на наявність заяви відповідача ОСОБА_3 про визнання себе батьком дитини ОСОБА_5 , суд дійшов висновку про необхідність визнання ОСОБА_3 батьком ОСОБА_5 за рішенням суду.
Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Ураховуючи, що суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 не є біологічним батьком ОСОБА_5 , а біологічним батьком дитини є ОСОБА_3 відповідно слід виключити відомості про ОСОБА_2 як батька дитини з актового запису про народження, записати батьком дитини відповідача ОСОБА_3 та змінити прізвище і по-батькові дитини відповідно до даних його біологічного батька.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Ураховуючи, що позовні вимоги відповідачі визнали до початку розгляду справи по суті, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає сплачений останньою судовий збір в розмір 454,00 грн. з кожного відповідача (всього 908,00 грн.), а інша частина судового збору у розмірі 908,00 грн., що дорівнює 50%, має бути повернута позивачу з державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 49, 76-82, 89, 141, 142, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 21, 24, 36, 51, 104, 105, 112, 114, 121, 122, 125, 128, 133, 134, 138 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про розірвання шлюбу та оспорювання батьківства - задовольнити.
Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 28.08.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1563.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_4 ».
Виключити відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Київ, як батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, з актового запису №1125 від 20.05.2020 року складеного Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва.
Встановити факт батьківства, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України, уродженець м. Жашків, Черкаської області, (останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Києва.
Внести зміни до актового запису №1125 від 20 травня 2020 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Києва, складеного Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а саме:
- зазначити у графі «Батько» - « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , українець, громадянин України»;
- змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_6 »,
- змінити по батькові дитини з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », місце та дату народження дитини залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), з державного бюджету судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп., який сплачено на підставі квитанції №N1FEQ4091M від 15.03.2021 року
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 19.07.2021 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 );
Відповідач - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 , відбуває покарання у Житомирській виправній колонії №4, м. Житоми, пр-т. Незалежності, 172, РНОКПП НОМЕР_4 );
Третя особа - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (м. Київ, бул-р Верховної Ради, 8/20, код ЄДРПОУ 26088676).
Суддя -