Провадження № 2-а/712/67/21
Справа № 712/3944/21
12 липня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - ГАПОНЕНКО О.С.
з участю адвоката - БУРЛАЧЕНКА П.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Північного офісу Держаудитслужби (адреса: м. Київ, вул. Січових Стрільців 18) про визнання незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, посилаючись на те, що Державною аудиторською службою України північний офіс Держаудитслужби Управління північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області винесено постанову від 13 жовтня 2020 року № 23-69/2020 про накладення на нього адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 164-2 КпАП України. У постанові зазначено, що під час проведення ревізії за період з 01.04.2016 по 31.05.2020 було встановлено проведення зайвих витрат на харчування, проживання та придбання матеріальних цінностей для учасників заходів за 2016-2019 роки на загальну суму 163,97 тис. грн. проведення протягом 2016-2019 років зайвих витрат на відшкодування учасникам заходів підзвітних коштів через фізичну особу (яка не є працівником управління) без належного документального підтвердження в сумі 36,31 тис. грн., проведення протягом періоду з 01.04.2019 по 31.03.2020 зайвих витрат з оплати праці внаслідок завищення розміру посадових окладів на загальну суму 20,73 тис. грн., чим допущено ведення бухгалтерського обліку з порушенням установленого порядку. Під час ревізії порушення не усунуто.
З протоколом про адміністративне правопорушення від 05.10.2020 № 23- 100/2020 та актом ревізії від 26.08.2020 № 03/31-35 він повністю не згоден, оскільки він відображає неправдиву і інформацію і не може бути доказом здійснення правопорушення.
Крім того, Держаудитслужба розглянула справу про адміністративне правопорушення без його участі, оскільки належним чином не повідомила про розгляд справи про адміністративне правопорушення. У вищезазначеній постанові зазначена адреса: АДРЕСА_2 за якою він давно не проживає, а проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення від 05.10.2020 № 23-100/2020 був складений набагато пізніше ніж акт ревізії від 26.08.2020 № 03/31-35. Також, вказаний протокол та акт було направлено до суду. Соснівський районний суд м. Черкаси 19 листопада 2020 року розглянув справу про адміністративне правопорушення також без його участі і закрив справу зі спливом строків давності накладення стягнення і визнав його винним у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 164-12 КпАП. Постановою Черкаського апеляційного суду від 05 березня 2021 року виключено з резолютивної частини постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2020 року вказівку про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 164-12 КпАП України.
31.03.2021, під час спілкування із начальником Соснівського відділу виконавчої служби у місті Черкаси Головного територіального управління юстиції в Черкаській області ним було виявлено, що на нього складено ще одну постанову про накладення адміністративного стягнення передбаченого ч. 1 ст. 164-2 КпАП України про порушення ведення бухгалтерського обліку.
Посадовою інструкцією, затвердженою головою Черкаської облдержадміністрації від 02.07.2014 року начальником Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації, яка діяла на час проведення перевірки та час складення спірного ревізійного акту не передбачені повноваження ведення бухгалтерського обліку. Тому Держаудитслужба не правильно визначила суб'єкта правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164-2 КпАП України. Також нею передбачено відповідальність саме начальника Управління щодо неякісного або несвоєчасного виконання завдань та обов'язків, а ведення бухгалтерського обліку не є завданням та обов'язком начальника Управління.
Вказує, що строки оскарження постанови пропущено з поважних причин, оскільки лише 31.03.2021 дізнався від працівників виконавчої служби про вищезазначену постанову.
У зв'язку з цим, просить поновити строк на оскарження постанови, скасувати зазначену постанову та стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
Ухвалою від 12 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні позивач та його адвокат позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення. Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що позивач був ознайомлений з результатами ревізії, у тому числі з встановленими ревізією фактами порушень законодавства, а тому його твердження про те, що він не знав про виявлені комісією порушення є неправдивими. З відповідними позовами до адміністративного суду позивач не звертався, висновку Акту ревізії є чинними не скасовані в судовому порядку. Крім того, протокол від 05 жовтня 2020 року, на який посилається позивач не має відношення до розгляду даної адміністративної справи предметом розгляду якої є оскарження постанови від 13 жовтня 2020 року. Позивач є безпосереднім суб'єктом адміністративної відповідальності за ст. 164-2 КпАП України. Тому оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.
Суд, заслухавши пояснення сторін, думку адвоката, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що постановою Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області № 23-69/2020 від 13 жовтня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-2 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
В постанові зазначено, що розглянувши акт ревізії від 26 серпня 2020 року № 03-31/35, протокол про адміністративне правопорушення - порушення законодавства з фінансових питань від 05 жовтня 2020 року відносно ОСОБА_2 , виявлено підписання первинних документів (кошторисів витрат, штатних розписів, списків учасників заходів) з недостовірно відображеними в них даними, а саме: ревізією фінансово-господарської діяльності Управління у справах сімї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації, проведеною за період з 01.04.2016 по 31.05.2020 встановлено проведення зайвих витрат на харчування, проживання та придбання матеріальних цінностей для учасників заходів за 2016-2019 роки на загальну суму 163,97 тис. грн. проведення протягом 2016-2019 років зайвих витрат на відшкодування учасникам заходів підзвітних коштів через фізичну особу (яка не є працівником управління) без належного документального підтвердження в сумі 36,31 тис. грн., проведення протягом періоду з 01.04.2019 по 31.03.2020 зайвих витрат з оплати праці внаслідок завищення розміру посадових окладів на загальну суму 20,73 тис. грн., чим допущено ведення бухгалтерського обліку з порушенням установленого порядку. Під час ревізії порушення не усунуто.
Адміністративним правопорушенням на підставі ч. 1 ст. 164-2 КпАП України є приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей, несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану підприємства державного сектору економіки та звіту про його виконання, перешкоджання працівникам органу державного фінансового контролю у проведенні ревізій та перевірок, невжиття заходів по відшкодуванню з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності.
Так, позивач вказує, що відповідач не повідомив його про розгляд справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим справа була розглянута у його відсутність, та про її існування він дізнався лише 31 березня 2021 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у Соснівському відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси.
Крім того, в оскаржуваній постанові не вірно зазначено адресу місця проживання позивача.
Так, згідно копії паспорту позивача, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 05 жовтня 2020 року. За адресою, яка зазначена в оскаржуваній постанові: АДРЕСА_2 , позивач не проживає.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КпАП України встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст. 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом мас право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що позивач про час і місце розгляду справи про притягнення до відповідальності повідомлений не був, в результаті чого позивача було позбавлено права бути присутнім під час розгляду справи, надати відповідачу свої доводи та пояснення стосовно інкримінованого йому правопорушення. Отже, суд погоджується з позицією позивача щодо порушення його прав, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених ст. 268 КпАП України.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем надано відзив проти позовних вимог, проте вони ніяким чином не спростовують доводи позивача.
Чинним законодавством України встановлено спеціальні строки звернення до суду.
У разі порушення цього строку судам слід застосовувати приписи статті 123 КАС України, за якими адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Суд погоджується, з позицією позивача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом з поважних причин, виходячи з наступного.
Оскільки, як вказано вище, відповідач належним не повідомив позивача про дату час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, здійснив розгляд вказаної справи за відсутності позивача та не направив позивачу копію оскаржуваної постанови, позивач фактично дізнався про існування цієї постанови лише 31 березня 2021 року від державного виконавця, у зв'язку з чим, не мав можливості своєчасно реалізувати своє процесуальне право на її оскарження.
Відповідачем жодним чином не підтверджено відомостей про фактичне отримання позивачем копії оскаржуваної постанови.
Тому суд вважає, строк звернення з позовом до суду таким, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають до часткового задоволення.
Дослідивши надані докази суд вважає, що постанова Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області № 23-69/2020 від 13 жовтня 2020 року відносно позивача, винесена передчасно без врахування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. За таких обставин суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає до скасування, а матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 - надіслати до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області на новий розгляд.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір підлягає стягненню на користь позивача.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн., суд зазначає наступне.
Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями Кодексу адміністративного судочинства України та іншими законами.
Згідно із ч.ч.1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Як вбачається із договору про надання правової допомоги від 07 квітня 2021 року адвокатом Бурлаченко П.Д. надавалася професійна правнича допомога позивачу у справі ОСОБА_2 .
Згідно п. 3.1. Договору за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2. Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду у розмірі 10 000 грн.
Суд зважає на те, що сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.
Законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
Суд звертає увагу на те, що в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Правомірність такої позиції підтверджується також і судовою практикою, зокрема постановою Верховного суду від 28.12.2020 по справі №: 640/18402/19.
Однак, законодавством визначено, що витрати на правову допомогу повинні бути співмірними. Гонорар адвоката має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час та уміння. Витрати мають бути обґрунтованими, документи, що підтверджують витрати, мають бути складені належним чином.
Так, суд вважає зазначену в договору сума неспіврозмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, кількістю витрачених годин.
Суд вважає, що позивачем не обґрунтовано витрат на правову допомогу у сумі 10 000 грн., разом як і їх співмірність, необхідність сплати такої суми.
При цьому, суд враховує, що адвокатом було надано послугу з правничої допомоги та з урахуванням співмірності, об'єму роботи, вважає, що дана вимога підлягає до часткового задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача, витрат у розмірі 2 000 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-74, 122, 241-246, 250-251, 262, 286 КАС України, ст.ст. 245, 251, 268, 283 КпАП України, суд -
Постанову Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області № 23-69/2020 від 13 жовтня 2020 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 164-2 КпАП України у вигляді штрафу в сумі 255 грн. відносно ОСОБА_2 - скасувати.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 - надіслати до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області на новий розгляд.
Стягнути з Північного офісу Держаудитслужби на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2 000 грн., а всього 2 908 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його проголошення в порядку визначеному ч. 4 ст. 286 та ст. 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 20 липня 2021 року.