Справа № 690/105/21
Провадження № 2/690/104/21
09 липня 2021 року м. Ватутіне
Ватутінський міський суд Черкаської області
у складі: головуючого - судді Здоровила В.А.
за участю секретаря Мельник С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ватутіне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є Гроші Ком» про захист прав споживачів,-
позивач ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом, в якому просить визнати договір позики, укладений між ним та ТОВ «Є Гроші Ком» недійсним, посилаючись на те, що ним та ТОВ «Є Гроші Ком» було укладено договір, відповідно до якого ним було отримано позику, однак, ознайомившись із змістом договору, він вважає, що договір є недійсним, так як ним він не підписувався, оскільки ТОВ «Є Гроші Ком» надало йому фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою ІТС.
Споживач має бути письмово проінформований про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат або їх зміну протягом строку дії договору про споживчий кредит і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача.
Відповідачем було проігноровано зазначену вимогу та не повідомлено письмово йому всю необхідну інформацію щодо умов договору. Відповідач скористався тим, що йому, як позичальнику об'єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав йому відомостей, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.
Цим же законом передбачено, що встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язання за договором є несправедливими умовами, можуть бути визнані недійсними.
Порядок акцептування пропозиції відповідача не відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», а тому він вважає, що договір про надання позики, укладений між ним та відповідачем є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Позивач звертає увагу суду на те, що договір про надання позики на умовах фінансового кредиту укладений ним та відповідачем містить ознаки кредитного договору. В оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту.
У разі відсутності інформації про вартість додаткових та супутніх послуг третіх осіб, які є обов'язковими для отримання споживчого кредиту, для надання такої інформації враховуються вимоги законодавства про споживче кредитування щодо визначення вартості цих послуг відповідно до їх орієнтовної вартості. Однак працівниками ТОВ «Є Гроші Ком» було проігноровано дані вимоги законодавства та не було надано йому розрахунок загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. У зв'язку з цим реально нарахований йому відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим за зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Відповідачем було введено його в оману на рахунок істотних умов договору, а зокрема на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та йому не було зазначено нічого на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов'язання. Йому було повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків), через що він погодився на укладання зазначеного договору. Також при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як йому запропонували укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах. Розмір нарахованих відсотків за кредитним договором, укладеним між ним та відповідачем значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи провести без його участі та без участі його представника за наявними в справі матеріалами.
Представник ТОВ ФК «Є гроші ком» в судове засідання не з'явився, директор ТОВ ФК «Є гроші ком» надіслала до суду відзив, в якому просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що жодними доказами не підтверджуються обставини, викладені позивачем в позовній заяві, та такі обставини взагалі суперечать дійсності, а саме позивач зазначає, що він уклав договір позики та отримав грошові кошти за цим договором, проте договір позики він не підписував. Позивач також стверджує, що не був належним чином ознайомлений з умовами договору, проте вся необхідна інформація для прийняття свідомого рішення споживачем міститься на веб-сайті позикодавця, підписанням договору позики позивач підтвердив, що був з нею ознайомлений, інформація, надана позичальнику, забезпечила вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги, він ознайомлений з правилами надання грошових коштів у позику, своїми правами та обов'язками відповідно до вимог законодавства та умов договору тощо.
3 наведеного є зрозумілим, що позивач хоче легітимізувати свої порушення умов договору позики та не сплачувати заборгованість, яка утворилась внаслідок невиконання умов зазначеного договору.
Отже, зважаючи на наведене вище, відсутні жодні підстави для задоволення вимоги про визнання договору позики недійсним. Більш того, позивач в своїй позовній заяві лише викладає норми чинного законодавства України, проте не наводить, які саме положения оспорюваного договору, на його думку, суперечать зазначеним положенням.
Враховуючи приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази справи, вважає за необхідне в позові відмовити, виходячи із слідуючого:
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
01.12.2020 між ТОВ ФК «Є Гроші Ком» та ОСОБА_1 було укладено договір позики «Простой» №3005516551-1076536 (а.с.31-40), відповідно до якого ОСОБА_1 отримав позику.
Позивач вважає, що відповідачем не було письмово повідомлено йому всю необхідну інформацію щодо умов договору. Позикодавець начебто скористався тим, що позивачу, як позичальнику об'єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписання оспорюваного договору, і він був введений в оману при отриманні кредитних коштів, а позикодавець в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», не надав відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.
Проте вся інформація, яку позикодавець мав повідомити до укладання договору позики з позичальником, міститься на веб-сайті відповідача е-groshi.com. Також всі домовленості, що були досягнуті під час укладання оспорюваного договору позики, містяться у самому тексті договору позики, який був підписаний позивачем після ознайомлення з ним. Оспорюваний договір позики був укладений за допомогою відповідного електронного сервісу, що міститься на офіційному сайті ТОВ ФК «Є Гроші Ком» www.e-groshi.com..
Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивач надав всі необхідні відомості шляхом заповнення обов'язкових реквізитів договору позики та проставлянням відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, що відповідає вимогам Закону України «Про захист персональних даних».
Порядок надання послуг ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» закріплено у правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які також містяться на сайті www.e-groshi.com..
Після заповнення всіх необхідних відомостей про себе, позивач отримав можливість обрати необхідний кредитний продукт, а також суму та строк кредитування. Після обрання відповідних умов кредитування, відбувалась перевірка кредитоспроможності позивача. Рішення про надання кредиту було прийняте ТОВ«ФК «Є Гроші Ком» на підставі автоматизованої обробки персональних даних клієнта та інформації, отриманої про нього із законних джерел, зокрема, інформації бюро кредитних історій.
ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» проінформувало клієнта про прийняте рішення про реєстрацію на сайті та щодо можливості надання кредиту шляхом надсилання СМС-повідомлення на телефонний номер, зазначений в анкеті клієнта.
Після схвалення рішення про можливість надання грошових коштів у позику позивачу, він отримав доступ до тексту договору позики, який містить всі істотні умови. Після ознайомлення з текстом договору позивач натиснув на позначку «підписати». Після натискання зазначеної позначки, на телефонний номер клієнта, що зазначався ним в анкеті при реєстрації на сайті, було в анкеті при реєстрації на сайті, було надіслано смс-код, який при підписанні договору позики позивач ввів у відповідне поле. Після введения зазначеного коду у поле, договір вважається підписаним з боку клієнта.
Використання смс-коду в якості підпису є підписом одноразовим ідентифікатором в розумінні ЗУ «Про електронну комерцію» (ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Після підписання договору позики, за допомогою платіжної системи було здійснено перерахування грошових коштів з транзитного рахунку ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» на номер банківської картки, зазначений клієнтом у заявці на отримання кредиту.
Жодним доказом не підтверджується наявність в договорі несправедливих умов, щодо яких позивач перед укладенням договору не мав реальної можливості ознайомитися та зробити свідомий вибір. Навпаки, позика надається ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» виключно після ознайомлення позичальника з правилами надання грошових коштів у вигляді позики та текстом самого договору позики.
Так, у розділі договору позики № 3005516551-1076536 від 01.12.2020 «Реквізити та підписи сторін» містяться електронні підписи, виконані відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»; строк, на який надається кредит, визначений п. 1.3. договору позики та складає 30 днів, позика має бути повернута до 30.12.2020; процентна ставка за кредитом визначена п. 1.5.1. договору, згідно якого розмір основних процентів складає 2,10% від суми позики щоденно; сума позики зазначена у п. 1.1 договору позики та становить 10500,00 грн; загальна вартість кредиту визначена п. 1.1. договору позики і за весь період разом з відсотками, нарахованими до 30.12.2020, та з комісіями, визначеними умовами договору, складає 17578,00 грн.; інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором, визначені п. 1.5.2., п. 4.3. договору позики; порядок повернення позики зафіксований у додатку 1 до договору позики «Графік розрахунків» тощо.
Позикодавець надав позивачу вичерпну інформацію, необхідну для укладання договору щодо фінансової послуги, що є предметом договору, відповідно до вимог ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001. Інформація, що була надана позивачу, забезпечила правильне розуміння ним суті фінансової послуги, що має надаватись, без нав'язування її придбання позикодавцем, про що також зазначено у п. 7.5 даного договору.
Позивач підписанням договору підтвердив, що ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» надало позичальнику інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій позикодавця з метою прийняття ним обгрунтованого рішення про укладання відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Позивачу було надано в повному обсязі інформацію, передбачену ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», підтвердженням чого є факт підписання позивачем договору позики.
Твердження позивача про те, що оспорюваний договір, укладений між ним та позикодавцем, не прирівнюється до договору, що укладений в письмовій формі, також не відповідає фактичним обставинам, так як оспорюваний договір позики було підписано позивачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний догов1р, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Ст. 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. 3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'екта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'ектом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрацїї у його системі та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким чином, підписом одноразовим ідентифікатором в порядку, визначеному ЗУ «Про електронну комерцію», є застосування позичальником смс-коду, зазначеного у п. 8 оспорюваного договору позики «Реквізити та підписи сторін», а отже договір є таким, що вчинений в письмовій формі відповідно до вимог ЗУ «Про електронну комерцію».
Позивач, посилаючись на ст. 1047 ЦК України, зазначає, що договір укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходу громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми або визначеної кількості речей.
Отже, договір позики було укладено в письмовій формі відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України.
Твердження позивача про те, що оспорюваний договір є кредитним договором, не може бути підставою для визнання договору позики недійсним через недодержання письмової форми правочину, оскільки оспорюваний договір було укладено в письмовій формі.
Позивач стверджує, що в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту. При цьому позивач посилається на постанову правління НБУ № 168 від 08.06.2017 «Про затвердження правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит».
Однак вказана постанова не розповсюджується на діяльність відповідача, оскільки відповідач є не банківською фінансовою установою.
Проте оспорюваний договор позики містить як ціну, так і сукупну вартість кредиту, про що зазначено у п. 1.1 договору позики.
Оспорюваний договір позики не містить вимоги про сплату позичальником додаткових та супутніх послуг третіх осіб, так як такі послуги третіх осіб не є обов'язковими для отримання грошових коштів за оспорюваним договором позики.
Отже, думка позивача про те, що працівниками ТОВ «ФК «Є Гроші Ком» було проігноровано дані вимоги та не було надано йому розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, не відповідає дійсності, оскільки загальні витрати за договором позики зазначені у п. 1.1 договору позики, а також у графі розрахунків, який є додатком 1 до оспорюваного договору позики.
Позивач посилається на положення ч. 6 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідно до якої правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Вимога про нарахування та сплату неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. 1,2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права та засіб розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, а перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Відсотки, визначені у п. 1.5.2 договору позики, є відсотками за неправомірне користування кредитними коштами та нараховуються у відповідності до вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України, яка встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процента не встановлений договором або законом.
Перед укладенням договору сторони досягли згоди з усіх істотних його умов, їх волевиявлення було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, позикодавцем було надано позивачу повну інформацію про умови надання позики відповідно до вимог чинного законодавства України.
Чинним законодавством України передбачена можливість кредитодавця нараховувати відсотки за межами строку кредитування, оскільки положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процента за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (нарахування таких процентів передбачено п. 1.5.1 оспорюваного договору позики), тоді як ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх (такі наслідки визначені у п. 1.5.2 оспорюваного договору позики).
Нарахування процентів за неправомірне користування кредитними коштами є цілком правомірним, що підтверджується правовою позицією ВПВС, викладеної у постанові від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012, яка полягає у тому, що відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами, як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Таким чином, проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. У зв'язку з тим, що розмір процентів, нарахованих у відповідності до ст.625 ЦК Украши, є диспозитивним та їх розмір може встановлюватись договором, нарахування додаткових відсотків за прострочення виконання зобов'язання за договором позики є правомірним.
Нарахування відсотків за неправомірне користування грошовими коштами взагалі не встановлює вимогу щодо обов'язку сплати споживачем фіксованої суми у разі невиконання ним зобов'язань, а встановлює відповідальність, яка збільшується в залежності від кількості днів прострочення.
ЗУ «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Вказана правова позиція висловлена у постанові ВСУ від 02.12.2015 у справі №6-1341цс15 та постанові ВСУ від 18.07.2018 у справі № 314/2367/15-ц.
Ст.79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проте жодними доказами не підтверджуються обставини, викладені позивачем в позовній заяві, та такі обставини взагалі суперечать дійсності, а саме позивач зазначає, що він уклав договір позики та отримав грошові кошти за цим договором, проте договір позики він не підписував. Позивач також стверджує, що не був належним чином ознайомлений з умовами договору, проте вся необхідна інформація для прийняття свідомого рішення споживачем міститься на веб-сайті позикодавця, підписанням договору позики позивач підтвердив, що був з нею ознайомлений, інформація, надана позичальнику, забезпечила вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги, він ознайомлений з правилами надання грошових коштів у позику, своїми правами та обов'язками відповідно до вимог законодавства та умов договору тощо.
3 наведеного є зрозумілим, що позивач хоче легітимізувати свої порушення умов договору позики та не сплачувати заборгованість, яка утворилась внаслідок невиконання умов зазначеного договору.
Отже, зважаючи на наведене вище, відсутні жодні підстави для задоволення вимоги про визнання договору позики недійсним. Більш того, позивач в своїй позовній заяві лише викладає норми чинного законодавства України, проте не наводить, які саме положения оспорюваного договору, на його думку, суперечать зазначеним положенням.
А тому, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в позові ОСОБА_1 до ТОВ ФК «Є Гроші Ком» про захист прав споживачів відмовити.
На підставі викладеного, ст. 22, 203, 215, 526, 530, 536, 549, 552, 610, 611, 625, 1046, 1048, 1055 ЦК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та керуючись ст.4, 12, 79, 80, 81, 141, 178, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 352, 354 ЦПК України, суд,
в позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Є Гроші Ком» про захист прав споживачів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий В.А.Здоровило
Повний текст рішення виготовлено 19 липня 2021 року.