08.07.2021
Справа № 369/2321/21
Провадження № 2/369/3089/21
Іменем України
08 липня 2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Усатова Д.Д.
за участю секретаря - Житар А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
22.02.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому просить:
стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , в розмірі 12 000,00 грн. щомісячно, і до повноліття дитини.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.
Так, 31.01.2003 р. між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Києво-Святошинського районного управління юстиції, актовий запис № 13.
У шлюбі у них народились діти - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Шлюб з відповідачем було розірвано рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.06.20210 року.
Позивач зазначає, що протягом тривалого часу, а саме до грудня 2020 року відповідач фінансово допомагав в утриманні та вихованні сина ОСОБА_3 , щомісячно надаючи кошти в розмірі 12 000,00 грн. Проте з початку 2021 року припинив фінансово допомагати.
Позивач зазначає, що батько має можливість та в змозі сплачувати значно більшу суму на утримання свого сина, оскільки займається оптовою торгівлею фруктів та овочів у м. Києві, його місячний дохід складає 150 000,00 грн. в місяць.
При таких обставинах, позивач вважає, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина у визначеному нею розмірі - в твердій грошовій сумі в розмірі 12 000,00 грн. щомісячно.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 22.02.2021 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Усатова Д.Д.
Ухвалою суду від 26.02.2021 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
08.07.2021 р. до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про часткове визнання позову, відповідно до якої відповідач зазначає, що готовий сплачувати аліменти в розмірі 9000,00 грн. в місяць. Розгляд справи просив проводити за його відсутності.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Суд, врахувавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи‚ приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що сторони 31.01.2003 р. зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Києво-Святошинського районного управління юстиції, актовий запис № 13.
У шлюбі у них народились діти - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Шлюб з відповідачем було розірвано рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.06.20210 року.
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що добровільної згоди з приводу матеріального утримання неповнолітнього сина між ними не досягнуто.
Позивач вважає, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
При цьому, відповідач є здоровим та працездатним, отримує великий дохід, інших утриманців немає, має нерухоме майно на праві власності, також має транспортний засіб. При таких обставинах, позивач вважає, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина у визначеному нею розмірі - в твердій грошовій сумі в розмірі 12 000,00 грн. щомісячно.
Положеннями ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч.ч. 7, 10 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3---2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Крім того, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає, розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
Як роз'яснено в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», встановлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2189 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Також, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», встановлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень;
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст.ст. 182, 183 СК України.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, погодився сплачувати аліменти на користь позивача на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , в розмірі 9 000,00 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є працездатним, відповідно до ст. 180 СК України зобов'язаний утримувати свою дитину.
Відповідно до ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Судом встановлені обставини, що дають змогу для часткового задоволення позову про стягнення аліментів.
При цьому, суд зважає, що обов'язок з утримання дітей покладений на обох батьків.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Аналізуючи матеріали справи щодо порядку утримання та способу життя, який склався відносно утримання неповнолітнього сина сторін, з врахуванням: віку дитини, стану здоров'я, витрат на забезпечення життєдіяльності, підтримання нормального здоров'я та відпочинок, а відповідач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення повноліття і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації життя, суд прийшов до висновку, що позов про стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Так, аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні та надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя, враховує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також приймаючи до уваги обов'язок відповідача утримувати свою неповнолітню дитину на підставі описаних вище норм права, тому суд вважає, що заявлений позивачем розмір аліментів в сумі 12 000,00 грн. щомісячно, є завищеним.
З огляду на зазначене, приймаючи до уваги розмір законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення аліментів частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , в розмірі 9000 грн. щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. Суд вважає, що саме такий розмір аліментів відповідає вимогам розумності та є співмірний витратам, які мають нести батьки на утримання дитини.
Визначаючи вказаний вище розмір аліментів в твердій грошовій сумі, суд враховує також ту обставину, що відповідачем подано заяву про часткове визнання позову про стягнення аліментів.
Судом також враховується відсутність будь-яких доказів та обґрунтування позовних вимог позивачем з приводу необхідності стягнення аліментів в сумі 12 000,00 грн., зокрема жодного розрахунку витрат позивача на утримання дитини в розмірі, про який зазначає позивач суду не надано протягом всього часу розгляду справи.
Зважає також суд і на відсутність аргументів та доказів необхідності стягувати аліменти з відповідача саме в розмірі 12 000,00 грн.
Крім того, при прийнятті рішення про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 9000,00 грн. судом прийнято до уваги, що даний розмір не є меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При цьому, суд вважає на необхідне зазначити наступне.
За змістом ч. 8 ст. 7, ч. 2 ст. 150, ст. 180 СК України, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Суд звертає увагу обох сторін на те, що для гармонійного та повноцінного розвитку дитини участь обох батьків у вихованні неповнолітніх дітей є важливою.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.
Крім того, позивач не позбавлена в майбутньому звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат на лікування або навчання дитини в порядку ст. 185 СК України або збільшення розміру аліментів згідно ст. 192 СК України.
Судовий збір в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави, так як позивач при подачі позовної заяви про стягнення аліментів звільнена від його сплати на підставі закону.
Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць, відповідно до ст. 430 ЦПК України.
Керуючись ч. 2 ст. 51 Конституції України, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", ст.ст. 141, 150, 155, 180-184, 185, 191, 192 СК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 9000 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 22.02.2021 року і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Суддя: Д.Д.Усатов