вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 753/9744/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/6702/2021 Головуючий у суді першої інстанції - Явдошенко М.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
07 липня 2021 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,
секретар Ющенко Я.М.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Соболівським Антоном Михайловичем, який діє на підставі договору, на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2020 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Балкова-Петренко Таміла Михайлівна, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання недійсними укладених договорів дарування, поділ спільно сумісного майна подружжя,
У червні 2020 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Балкова-Петренко Таміла Михайлівна, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання недійсними укладених договорів дарування, поділ спільно нажитого сумісного майна подружжя.
Разом з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 ; садовий будинок, загальною площею 196,6 кв.м. разом із складовими частинами об'єкта нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1747 га, кадастровий номер 3220881300:00:04:001:3310, за адресою АДРЕСА_2 , який зареєстрований за ОСОБА_5 ; земельну ділянку площею 0,1747 га, кадастровий номер 3220881300:00:04:001:3310, за адресою АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_5 та легковий автомобіль марки «Lexus GX470», 2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви позивач зазначав, що ОСОБА_2 вже здійснила відчуження будинку на іншу особу, без відома позивача, а тому з огляду на те, що предметом позову є указане вище майно, та з метою його збереження, просив накласти на нього арешт.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.10.2020 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 ; садовий будинок загальною площею 196,6 кв.м. разом із складовими частинами об'єкта нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1747 га, кадастровий номер 3220881300:00:04:001:3310, за адресою АДРЕСА_2 , який зареєстрований за ОСОБА_5 ; земельну ділянку площею 0,1747 га, кадастровий номер 3220881300:00:04:001:3310, за адресою АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_5 ; легковий автомобіль марки «Lexus GX470», 2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 215-218).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати.
Так, в обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи, зокрема, не з'ясував власників майна, на яке накладено арешт, оскільки право власності на квартиру було набуте після розірвання шлюбу.
Крім того, вказує, що судом першої інстанції не було наведено мотивів необхідності застосування заходів забезпечення позову та порушено порядок розгляду вказаної заяви (т. 2, а.с. 242-244а).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24.03.2021 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (т. 2, а.с. 3, 4).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26.04.2021 року справу призначено до розгляду (т. 2, а.с. 46, 47).
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог ст.ст. 149-150 ЦПК України та повністю відповідає вимогам ст. 2 ЦПК України щодо ефективного захисту його порушених прав.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили.
Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Так, як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для звернення позивача з даним позовом слугувало те, що нерухоме майно, на яке накладено арешт оскаржуваною ухвалою, позивач вважає спільним сумісним майном подружжя, яке підлягає поділу.
За вказаних обставин, позивач, заявляючи вимоги як про визнання спірного майна таким, що є спільним сумісним майном подружжя, так і про визнання договорів дарування недійсними, звернувся до суду з заявою про забезпечення свого позову, оскільки, на його думку, невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості та/або утруднення виконання рішення суду.
Так, згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
При цьому, згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору, реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам та не порушення прав третіх осіб.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд дотримався указаних вище вимог законодавства та, з огляду на характер пред'явлених вимог, предмет позову та встановлений факт неодноразового відчуження спірного нерухомого майна, дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Щодо посилань апелянта на відсутність будь-яких доказів на підтвердження наявності у позивача прав на спірне нерухоме майно, слід зазначити, що встановлення належності майна до спільної сумісної власності подружжя не є предметом розгляду при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки підлягає вирішенню під час розгляду справи по суті.
При цьому, слід зауважити, що накладення арешту на спірне майно не порушує прав ні відповідачів, ні інших осіб, оскільки указане майно залишається у володінні і користуванні титульного власника, якого у законний спосіб лише обмежено у праві розпорядження майном, до вирішення справи по суті і набрання рішенням законної сили.
За вказаних обставин, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Соболівським Антоном Михайловичем,- залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2020 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Балкова-Петренко Таміла Михайлівна, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання недійсними укладених договорів дарування, поділ спільно нажитого сумісного майна подружжя - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 13 липня 2021 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
Г.В. Крижанівська