1[1]
Номер справи: 753/7266/21
Номер провадження: 33/824/2741/2021
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
10 червня 2021 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2021 року,
Відповідно до постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2021 року,
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Цією ж постановою, стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
Як встановлено постановою судді, 14.03.2021 року о 02 годині 30 хвилин у м. Києві, по вул. Вишняківській, 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. У присутності двох свідків водій пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою газового знаряддя алкотестера «Драгер». Покази приладу після проходження тесту склали 1,75 % . Таким чином, водій порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2021 року скасувати, а провадження у справі про притягнення його до відповідальності закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що судове рішення винесене з грубим порушенням норм процесуального права, що потягло за собою однобічне та не повне з'ясування судом усіх фактичних обставин, їх не дослідження та ненадання їм належної оцінки, при цьому суд лише формально підійшов до встановлення обставин справи, що є наслідком винесення незаконного та необґрунтованого рішення.
Зокрема, як зазначає апелянт, він звертався до судді суду першої інстанції з клопотанням про закриття адміністративного правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, однак суддею необґрунтовано було відмовлено у задоволенні клопотання.
Як вважає апелянт, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки автомобілем він не керував, взагалі не здійснював жодних дій пов'язаних з фактом керування, а лише перебував в салоні свого автомобіля. Алкогольні напої вживав разом зі знайомою, та пішов до автомобіля, який був припаркований, за пляшкою коньяку. В цей час, виникла суперечка з невідомими молодими особами, які, як вважає апелянт, викликали патруль, та оговорили його.
Звертає увагу апелянт і на те, що з камер відеореєстраторів патрульних поліцейських, на яких зафіксовано його спілкування з поліцейськими наявні лише часткові записи /фрагменти/.
Також, апелянт зазначає, що відповідальність за ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом, та лише відмова водія від огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, є підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності. Разом з тим, вважає, що вказані обставини залишились поза увагою суду, як і те, що він не здійснював керування автомобілем.
Вважає, що внаслідок формального підходу до вирішення справи про адміністративне правопорушення, його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, що як наслідок призвело до постановлення незаконного судового рішення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на висновок судді про те, що в судовому засіданні об'єктивно встановлено та підтверджено сукупністю досліджених доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 143207 від 14.03.2021 року; результатом тесту на газоаналізаторі «Драгер Алкотест 6820»; тестом № 2365, результат якого становить 1,75%; актом огляду на стан сп'яніння та відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, що ОСОБА_1 , всупереч вимогам п. 2.9 (а) ПДР України, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, суд апеляційної інстанції не може з ним погодитися, з огляду на таке.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, наведені в оскаржуваній постанові докази не можуть бути визнані такими, що не викликають сумнівів у своїй належності та допустимості, оскільки вони були отримані з істотними порушеннями вимог закону та відомчих нормативних актів, якими повинен був керуватися поліцейський під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.
Зокрема, відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до адміністративної відповідальності може бути притягнуто не будь-яку особу, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку, а лише особу, яка керує транспортним засобом.
Відповідно до вимог, передбачених ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Незважаючи на вказані вимоги закону, в матеріалах справи відсутні, а в оскаржуваному судовому рішенні не наведено беззаперечних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , о 02 годині 30 хвилин 14.03.2021 року керував транспортним засобом «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 у м. Києві, по вул. Вишняківській, 5.
Більш того, ні матеріалами справи, ні оскаржуваною постановою не спростовані твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував автомобілем «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , а лише перебував у салоні вказаного автомобіля, з причин про які повідомляв працівникам поліції, проте на відеозапису, який долучений до матеріалів справи ці обставини не зафіксовані, як і те, що він керував цим автомобілем.
До цього слід також додати, що на відеозапису, який долучений до матеріалів справи, не зафіксовано обставин зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , так само як і того факту, що цей транспортний засіб рухався взагалі.
Крім того, на вказаному запису зафіксована дата 01.01.2008, хоча події, згідно протоколу про адміністративне правопорушення та інших доказів, відбувались 14.03.2021 року.
Сам огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння також проводився не у повній відповідності до вимог відомчих інструкцій, зокрема Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (надалі - Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735), оскільки викликають сумнів не лише підстави його проведення, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а й сам порядок проведення цього огляду на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, оскільки матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 , у присутності двох свідків, особи яких, згідно долученого до справи відеозапису, поліцейським не встановлювались а їх письмові пояснення до матеріалів справи не долучались, погодився з результатами його огляду на стан сп'яніння і що поліцейський у такому разі пропонував ОСОБА_1 пройти відповідний огляд у найближчому закладі охорони здоров'я, що прямо передбачено п. 7 розділу І Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735.
При цьому, посилаючись на те, що в судовому засіданні об'єктивно встановлено та підтверджено дослідженими доказами у їх сукупності, що ОСОБА_1 , всупереч вимогам п. 2.9 (а) ПДР, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, суддя залишила поза увагою не тільки той факт, що, відповідно до вимог закону, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції також підлягають лише особи, які керують транспортним засобом, а й вимоги ст. 266 КУпАП про те, що зазначений огляд особи, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Як прямо передбачено ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Більш того, як зазначалось вище, з посиланням на вимоги п. 7 розділу І Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Між тим, як встановлено під час апеляційного розгляду, огляд ОСОБА_1 в найближчому закладі охорони здоров'я не тільки не проводився, а й навіть не пропонувався, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі відеозаписом, який був досліджений апеляційним судом.
Вищенаведені обставини дозволяють зробити висновок про те, що рішення судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтується на доказах, які не можуть бути визнані належними та допустимими.
Приймаючи до уваги обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, а також інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суддіДарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2021 року щодо ОСОБА_1 не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки висновки судді не ґрунтуються на доказах, отриманих у встановленому законом порядку та які не викликають сумнівів у своїй достовірності, а судовий розгляд, як обґрунтовано зазначається в апеляційній скарзі, було проведено без повного, об'єктивного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та її вирішення у відповідності до вимог закону.
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2021 року - скасуванню, із закриттям провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі щодо нього - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Просалова О.М.