Справа № 522/2581/21
Провадження по справі № 1-кп/522/841/21
15 липня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку з ДУ «ОСІ» обвинувальний акт, у кримінальному провадженні № 12020160000000917 від 12.08.2020 року стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вознесенськ, Миколаївської області, українця, громадянина України, не працевлаштованого, керівника Громадської організації «Всеукраїнське Об'єднання «Мій Вибір»», який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференцзв'язку з ДУ «ОСІ»),
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт №12020160000000917 від 12.08.2020 року стосовно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України.
Від захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 , до суду надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт або будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, з покладенням на нього додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Від прокурора ОСОБА_6 до суду надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні просила задовольнити подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , посилаючись на продовження існування раніше врахованих судом ризиків та тяжкість інкримінованого злочину, та заперечувала проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_8 , просив задовольнити подане ним клопотання про зміну його підзахисному запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, з покладенням на нього додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, посилаючись на безпідставність та недоведеність вказаних прокурором ризиків та погіршення стану здоров'я обвинуваченого за рахунок збільшення кількості та інтенсивності приступів бронхіальної астми.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 , заперечувала проти клопотання прокурора, просила суд змінити її підзахисному запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, та просила суд долучити до матеріалів кримінального провадження медичні документи та договір оренди, допитати лікаря для роз'яснення медичних термінів.
Прокурор не заперечувала проти долучення вказаних документів.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, суд доходить наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Також слід враховувати, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Ухвалою Приморського районного суду м Одеси від 19.02.2021 року було задоволено клопотання прокурора про застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів, який в подальшому продовжено ухвалами Приморського районного суду м Одеси від 19.04.2021 року та 24.05.2021 року.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію обвинуваченого; 7) майновий стан обвинуваченого; 8) наявність судимостей у обвинуваченого; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні та продовженні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Враховуючи, що судом ще не завершилось дослідження матеріалів провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованого обвинуваченому злочину.
При цьому, не вдаючись до оцінки доказів, у відповідності до положень ст. 23 та ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому суд вбачає реальним існування заявлених прокурором ризиків, які на даний час не зменшились та продовжують існувати, у зв'язку з чим не вбачає підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, ніж раніше обраний.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України за ознаками: закінчений замах на умисне вбивство з корисливих мотивів на замовлення, яке відповідно до класифікації злочинів, передбаченої ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких.
Від захисника обвинуваченого надійшло клопотання про зміну його підзахисному запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який у вигляді домашнього арешту, або будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою посилаючись на погіршення стану здоров'я обвинуваченого.
Стороною захисту долучено відповідь на адвокатський запит захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 , від 17.06.2021 року №847/МИ-21, направленої сектором філії по Одеській області Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» у Миколаївській та Одеській областях, які зазначили, окрім даних, які були надані стороною захисту суду раніше, що 07.06.2021 року стан ОСОБА_5 погіршився, скарги на сухий надсадний кашель, задишку, важкість в грудній клітині, відчуття страху. Був госпіталізований до ОММЧ № 21, діагноз - бронхіальна астма, середнього ступеня важкості в фазі загострення. 10.06.2021 року о 10 год. 25 хв. виклик бригади швидкої медичної допомоги у зв'язку з погіршенням стану, надана допомога.
Прокурор в судовому засіданні зазначила, що бронхіальна астма не відноситься до тяжких захворювань, вказала, що обвинуваченому своєчасно надається медична допомога за його зверненнями.
Крім того, згідно пункту 2 глави 2 розділу X Наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 року № 1769/5, надання ув'язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 212/20525 (із змінами), Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 (із змінами).
Згідно пункту 3 глави 2 розділу X зазначеного Наказу, у СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров'я ув'язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров'я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Таким закладом охорони здоров'я є Філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області, однак захисником не надано доказів того, що ОСОБА_5 звертався за медичною допомогою, та йому було відмовлено у наданні такої, або така допомога, якої він потребує в умовах лікувального закладу вказаного типу не може бути наданою.
Сторона захисту зазначила, що ризик того, що ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-які речі та документи, може перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином - безпідставні, оскільки всі докази вже зібрані, матеріали кримінального провадження відкриті, тому впливати на свідків та інших осіб обвинувачений не здатен та переховуватись не збирається.
Крім того, обвинувачений вже пів року перебуває під вартою і своєю поведінкою не створював приводу вважати, що матиме місце неналежне ставлення з його боку до процесуальних обов'язків, що свідчить на користь того, що наразі наявні підстави для зміни запобіжного заходу на непов'язаний із триманням під вартою.
Щодо посилання прокурора на той факт, що під час досудового розслідування після зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, останній не виконував покладені на нього обов'язки, захисник вказав на те, що наразі кримінальне провадження перебуває вже на інший стадії, а тому це не може бути підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час судового розгляду.
Однак колегія суддів вважає, що саме ці обставини вказують на поведінку обвинуваченого, а його належна поведінка наразі забезпечується саме запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений в судовому засіданні підтвердив, що стан його здоров'я значно погіршився за час перебування в умовах ДУ «ОСІ», в нього почастішали приступи астми. Вказав, що йому надають медичну допомогу в слідчому ізолятору. Просив обрати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не здійснював ніякого впливу та свідків та потерпілого та не має наміру переховуватися.
Щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт, суд приймає до уваги надані стороною захисту документи щодо стану здоров'я обвинуваченого, однак з урахуванням тяжкості злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , та незавершенням судового розгляду кримінального провадження по суті, колегія суддів вважає, що вони на даній стадії судового провадження не можуть слугувати достатніми підставами для обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, у зв'язку з чим клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який ніж тримання під вартою задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу, колегія суддів враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, зареєстрований та до затримання мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, має двох неповнолітніх дітей, є керівником Громадської організації «Всеукраїнське Об'єднання «Мій Вибір»», що свідчить про наявність соціальних зв'язків.
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , та тяжкість покарання за санкцією інкримінованої йому статті, тому колегія суддів доходить висновку, що наразі продовжує існувати ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, передбачений п. 1 ст. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, який не було доведено до кінця (замах), що в свою чергу вказує на продовження існування ризику незаконно впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, які ще судом не допитані, а також існує ймовірність того він може продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Крім того, на думку колегії суддів, поведінка обвинуваченого під час досудового розслідування вказує на те, що ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджує існування ризиків, передбачених п. п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Будь-яких нових доказів, які не були враховані колегією суддів при продовженні запобіжного заходу, окрім стану здоров'я обвинуваченого, які б на даний час спростовували вказані прокурором обставини, та унеможливлювали тримання особи в умовах слідчого ізолятора, стороною захисту суду представлено не було.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які з моменту застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, колегія суддів вважає можливим продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів доходить висновку про неможливість застосування на даний час стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо даного виду злочину.
Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням співрозмірності тяжкості злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , та даних щодо особи обвинуваченого, колегія суддів доходить висновку про можливість продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який здатен запобігти заявленим у клопотанні прокурора ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, забезпечити його належну процесуальну поведінку та дотримання справедливого балансу щодо прав обвинуваченого та загальносуспільних прав та інтересів.
Крім того, стороною захисту не було надано будь-яких нових даних, які б давали суду підстави змінити або застосувати стосовно обвинуваченого більш м'який запобіжний захід.
Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 199, 201, 331, 372, 376 КПК України, колегія суддів,-
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 , про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, з покладенням на нього додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 (шістдесят) днів.
Доручити керівництву філії Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області невідкладно організувати проведення медичного обстеження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із дослідженням органів грудної клітини обвинуваченого та з визначенням можливості лікування виявлених хвороб в умовах тримання під вартою.
Копію ухвали направити для виконання до філії Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області та для відома до ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Роз'яснити відповідним особам, яким буде доручено виконання цієї ухвали, що умисне невиконання судового рішення тягне кримінальну відповідальність за ст. 382 КК України.
Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту постановлення ухвали суду, тобто з 15.07.2021 року, який діє до 12.09.2021 року включно.
Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити ДУ «ОСІ».
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з моменту вручення її копії.
Судді Приморського районного суду м. Одеси
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3