Справа № 522/2821/21
Провадження по справі № 1-кп/522/1024/21
15 липня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт, у кримінальному провадженні № 12020167500000642 від 21.11.2020 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старосілля, Саратського району, Одеської області, громадянина України, який має неповну середню освіту, не навчається та не працює, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника обвинувачених - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває на розгляді обвинувальний акт № 12020167500000642 від 21.11.2020 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
В порядку ч. 3 ст. 331 КПК України суд ставить на обговорення питання щодо доцільності тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12020167500000642 від 21.11.2020 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявила усне клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , проти задоволення якого сторона захисту заперечувала та просила обрати більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав свого захисника.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду заяву про проведення судових засідань без його участі.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши доводи клопотання, заперечення та матеріали провадження, суд доходить наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Також слід враховувати, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2021 року було задоволено клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, строком на 60 днів, який в подальшому ухвалами суду від 15.04.2021 року та 25.05.2021 року було продовжено.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію обвинуваченого; 7) майновий стан обвинуваченого; 8) наявність судимостей у обвинуваченого; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні та продовженні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованого обвинуваченому злочину.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Вирішуючи питання про продовження стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, зареєстрований в АДРЕСА_1 , до затримання мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , який має неповну середню освіту, не навчається та не працює, раніше не судимого, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, та вказує на те, що останній може залишити територію м. Одеси.
Стороною захисту документів на підтвердження родинних зв'язків та його працевлаштування надано не було.
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , за який передбачено покарання від чотирьох до шести років позбавлення волі, тому на думку суду продовжує існувати ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, суд приймає до уваги наявність ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи насильницький характер вчиненого злочину.
Суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе вчинення ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень доведений, оскільки останній офіційно не працевлаштований та стороною захисту не надано жодних даних про наявність у нього джерела будь-якого доходу та його працевлаштування.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та наявності доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та не відпали, суд вважає можливим продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Однак, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні є правом суду, а не обов'язком.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у таких межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2021 року обвинуваченому ОСОБА_3 було визначено розмір застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, який неодноразово наголошувала на тому, що розмір застави не може бути завідомо непомірним для особи, враховуючи майновий стан обвинуваченого, вважає за можливе визначити, як альтернативний запобіжний захід, у вигляді застави у розмірі 30 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , даних щодо особи обвинуваченого, суд доходить висновку про можливість продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі, який здатен запобігти заявленим у клопотанні прокурора ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Крім того, стороною захисту не було надано будь-яких даних, які б давали суду підстави змінити або застосувати стосовно обвинуваченого більш м'який запобіжний захід.
Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 194, 331, 372, 376 КПК України, суд, -
Продовжити стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 68 100 (шістдесят вісім тисяч сто) гривень, строком на 60 (шістдесят) днів.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого; провадження по справі № 1-кп/522/1024/21.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) утримуватись від спілкування з потерпілим та особами допитаними в якості свідків в даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту постановлення ухвали суду, тобто з 15.07.2021 року, який діє до 12.09.2021 року включно.
Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити ДУ «ОСІ».
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з моменту вручення її копії.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси ОСОБА_1