14.06.2021м. м. Одеса
14.06.2021 м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
за участю прокурорів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
захисника ОСОБА_16 ,
потерпілої ОСОБА_17
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 522/3249/17-к відносно
ОСОБА_18 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Шаумян Марнеульського район Республіки Грузія, громадянки Грузії, проживаючої в Україні на підставі посвідки на постійне проживання, зареєстрованої в будинку АДРЕСА_1 , до затримання проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої;
- вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 14.12.2011 року за ч. 2 ст. 187, ст. 69, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ст. 70 КК України до 2 років 1 місяця 10 днів позбавлення волі;
- вироком Приморського районного суду міста Одеси від 01.08.2014 за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ст. 70 КК України, до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію в 2014 році» звільнена від відбування покарання, судимості в силу ст.89 КК України не маючої,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 - пп. 6,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України,
При невстановлених досудовим слідством обставинах, ОСОБА_19 , спільно з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження (далі по тексту Особа 1) та з іншою невстановленою особою (далі по тексту Особа 2), переслідуючи прямий умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я осіб, вступили у попередню злочинну змову та розподілили між собою ролі при виконанні спланованого злочину. Оскільки вчинення злочину було пов'язано із необхідністю приведення потерпілої особи до несвідомого стану, тобто до стану, перебування у якому суттєво полегшить вчинення злочину внаслідок відсутності змоги з боку потерпілої особи вчиняти опір та притягувати увагу сторонніх осіб, невстановлена особа (особи) з числа зазначених вище придбала лікарський засіб «азалептин» (азалептол, лепонекс), вживання якого без визначеної лікарем форми і дози несе в собі небезпеку для життя та здоров'я.
На виконання задуманого злочину, 28.02.2016 приблизно о 19 годині, ОСОБА_19 , разом з Особою 1 та Особою 2 прибули в кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 де помітили раніше не знайому їм ОСОБА_20 , яка відпочивала в даному закладі, яку вони визначили об'єктом вчинення розбою, способом приведення її до несвідомого стану, шляхом таємного додавання в напої лікарського препарату «азалептин (азалептол, лепонекс)», з подальшим заволодінням її грошовими коштами та особистими речами.
Діючи за раніше обговореним між співучасниками планом, реалізуючи єдиний, спільний, корисливий умисел, ОСОБА_19 , спільно з Особою 1 та Особою 2 підійшли до ОСОБА_20 , познайомились з останньою та запропонували їй спільно вжити спиртні напої, на що вона погодилась. Надалі, ОСОБА_19 спільно з Особою 1 та Особою 2, усвідомлюючи незаконність та суспільну небезпечність своїх дій, усвідомлюючи небезпечність та можливу побічність дії лікарського препарату «азалептин (азалептол, лепонекс)» на організм ОСОБА_20 , який у поєднанні із спиртними напоями, міг мати небезпечні для її життя та здоров'я наслідки, запропонували ОСОБА_20 випити чарку з сумішшю коньяку та азалептину, на що остання погодилась. Після цього співучасники, які входили до складу злочинної групи почали очікувати вплив суміші алкогольного напою та медичного препарату на свідомість потерпілої.
Через деякий час, який обчислюється хвилинами, ОСОБА_19 , спільно з Особою 1 та Особою 2, дочекавшись дії медичного препарату на організм ОСОБА_20 , вважаючи, що потерпіла досягла стану, який унеможливлює контроль над власною поведінкою та перешкоджає вчиненню опору з боку потерпілої, під приводом необхідності їхати на таксі до дому, вивели ОСОБА_20 на вулицю, де разом із нею сіли у заздалегідь замовлений автомобіль таксі марки «ROVER 620», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_21 , який не був обізнаний про злочинні наміри злочинної групи. Прослідкувавши на таксі до парку імені Савицького, який прилягає до вулиць В. Стуса та Мельницької у м. Одесі, переконавшись, що ОСОБА_20 знаходиться у безпорадному стані, ОСОБА_19 , разом із іншими співучасниками, повідомивши водію таксі про необхідність супроводжувати ОСОБА_20 до місця проживання, вийшли з салону автомобіля та направились разом із нею в глиб парку імені Савицького у місті Одесі. Перебуваючи у парку, скориставшись безпорадним станом потерпілої, яка перебувала в стані тяжкого отруєння медичним препаратом азалептіном, яке супроводжувалося розвитком небезпечного для життя стану - коми 2-го ступеню, тобто заподіявши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, заволоділи грошовими коштами та особистими речами потерпілої, а саме:
- службовою печаткою та службовим посвідченням, які не мають матеріальної цінності;
- золотим ланцюжком у вигляді джгута, вагою 20 грамів, вартістю 30 000 грн.;
- золотим ланцюжком, вагою 7 грамів, з хрестиком, вагою 7 грамів, вартістю 5000 грн.;
- золотим браслетом з різнокольорового золота у вигляді колосу, вагою 17 грамів, вартістю 15 000 грн.;
- золотим кільцем - перснем у вигляді монети, вагою 5 грамів, вартістю 5000 грн.;
- золотим кільцем з камінцем цирконію темно-синього кольору, вартістю 2447 грн.;
- золотим кільцем-перснем у вигляді пелюсток з різнокольоровими камінцями, вартістю 3310 грн.;
- зимовою курткою, вартістю 4000 грн.;
- жіночою сумкою, вартістю 800 грн.;
- гаманцем, вартістю 250 грн.;
- грошовими коштами у сумі 400 грн;
- мобільним телефоном «Samsung Omnia II», вартістю 2000 грн., з сім- карткою оператора «Інтертелеком», яка не представляє матеріальної цінності;
- мобільним телефоном «Samsung Galaxy S Duos La Fleur» модель: GT- S7562CWZSEK, вартістю 2500 грн., з двома Sim-картами оператора «Київстар» № НОМЕР_2 та «МТС» № НОМЕР_3 , які не представляють матеріальної цінності;
- косметичкою з косметикою на загальну суму 150 грн.;
- ключами від квартири, які не представляють матеріальної цінності;
- ключами від робочого кабінету, які не представляють матеріальні цінності;
- знижковими картками торгових мереж «Таврія» та «Єва», які не представляють матеріальної цінності;
- банківською карткою ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 на рахунку якої було 500 гривень;
- банківською карткою ПАТ КБ «Приватбанк» рахунок № НОМЕР_5 ,
Заволодівши вищезазначеним майном ОСОБА_20 , учасники злочинної групи, до якої входила ОСОБА_19 , будучи обізнаними що потерпіла внаслідок безпорадного стану позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, завідомо залишили потерпілу без допомоги, після чого повернулися до таксі і поїхали на ньому з місця вчинення злочину.
В подальшому, 29.02.2016, невстановлені особи незаконним способом збільшивши кредитний ліміт банківської карткі ПАТ КБ «Приватбанк» рахунок № НОМЕР_5 , яка належала ОСОБА_20 , придбали товар в магазині «Ельдорадо» ТОВ «Дієса» за аресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд 2, на загальну суму 24 999 гривні 94 копійки та зняли з банківській картки ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 гроші у розмірі 322 гривні 93 копійки;
Таким чином, внаслідок дій злочинної групи, до якої у ролі співучасника входила ОСОБА_19 потерпілій був спричинений матеріальний збиток на загальну суму 71 034 гривень 07 копійок, а також, з застосуванням платіжної картки ОСОБА_20 незаконим способом відбулося отримання кредитних коштів ПАТ КБ «Приватбанк» у сумі 24 999 гривень 94 копійки.
Обвинувачена ОСОБА_19 свою вину у вчиненні інкримінованих їй злочинів не визнала, від дачі показів відмовилась.
Під час судового розгляду, проведеного з дотриманням принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, судом були досліджені докази, джерелом яких були свідчення потерпілої та свідків, процесуальні документи, висновки судових експертів та речові докази.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_20 суду пояснила, що 28.02.2016 року у ранковий час вона прибула на місце роботи у зв'язку з службовою необхідністю, де знаходилась до обіднього часу. Після цього, разом з своєю знайомою ОСОБА_22 вони вирішили зайти до кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Близько 14 годин, вони замовили їжу та по одному бокалу пива. Близько 18 години до кафе зайшли три раніше незнайомі їм жінки: ОСОБА_19 , її подруга і ще одна дівчина, яку ОСОБА_19 представила як свою доньку. Вони сіли поряд і відмічали якесь свято. На початку 19 години вона та ОСОБА_22 вирішили йти додому. Перед виходом вона, ОСОБА_20 , зайшла до туалетної кімнати, а коли повернулася звідти побачила, що ОСОБА_22 в кафе не було, але її речі залишалися на місці. Вона присіла за свій столик, зробила два ковтки недопитого пива, зателефонувала ОСОБА_22 . Оскільки та відповіла на дзвінок, вона одягнула куртку, розрахувалась і вирішила покинути кафе. Направляючись до виходу, проходячи повз столика, за яким сиділи ОСОБА_19 та інші дівчата, ОСОБА_19 звернулась до неї, привіталась та запропонувала присісти до них, так як в них є привід для свята - заручини доньки ОСОБА_19 . Потерпіла присіла до них за столик, ОСОБА_19 пригостила її коньяком, який вони пили. При цьому, вона вважає, що суміш у чарці була підготовлена заздалегідь, оскільки ОСОБА_19 сама подала її та весь час контролювала, щоб вона допила. Випивши чарку коньяку, вона попрощалась з ними і направилась до виходу. Озернувшись, воназвернула увагу, що три жінки різко встали за нею. ОСОБА_19 наздогнала її біля виходу і при виході вона знепритомніла.
До тями віна прийшла у відділені реанімації о 8 ранку наступного дня, її попросили покинути реанімацію, та коли вона прийшла додому, її знову було госпіталізовано у лікарню №8.
Потерпіла вказала, що перелік і вартість викраденого майна відповідає зазначеним у обвинувальному акті. З речей їй було повернуто тільки службове посвідчення, яке було знайдено по АДРЕСА_4 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що до подій був знайомий з обвинуваченою ОСОБА_19 , оскільки раніше надавав їй послуги таксі, з потерпілою знайомий не був. Приблизно в лютому 2016 року, йому зателефонувала ОСОБА_19 та попросила під'їхати до ресторану. Він під'їхав до закладу, який розташований по АДРЕСА_4 , назву якого не пам'ятає, очікував на ОСОБА_19 на парковці ресторану на протязі 10 хвилин. ОСОБА_19 вийшла з кафе разом з незнайомою йому дівчиною, яку вели під руки обвинувачена і інші дівчата, які йому не відомі, він в цей час сидів в автомобілі. Дівчина, яку вели під руки, була з темним волоссям, високого зрісту. Далі вони сіли до автомобіля, ОСОБА_19 сіла попереду, дві інші дівчини разом з потерпілою сіли позаду. Коли він виїжджав від бару, він не пам'ятає, чи називали дівчата адресу, куди їх необхідно везти, проте пам'ятає, що вони попросили підвезти їхню подругу додому, оскільки вона погано себе почуває, а потім розвести їх по домівкам. В автомобілі потерпіла постійно втрачала свідомість, він не запитував у ОСОБА_19 , що це за дівчина. Потерпілу він привіз в район вул. В.Стуса, так як дівчата попросили там зупинитись, щоб провести її. Провівши її, близько через 5 хвилин вони повернулись в авто, куди відвели потерпілу, він не бачив, поряд стояли житлові будинки, розташовані ближче до перехрестя Іванівського мосту. Потерпілу під руки вели троє дівчат - обвинувачена і інші двоє дівчат, між собою вони не розмовляли, чи були при потерпілій речі він не пам'ятає. Після цього він поїхав в район «Черьомушек», на вул. Сибірську, щоб відвезти обвинувачену та її подруг додому.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що 28.02.2016 вона разом з ОСОБА_20 пішли в кафе «У Гели». В кафе вони вживали пиво, перебували там приблизно до 19 години, відвідувачів на той час майже не було, був зайнятий тільки столик біля туалету. Вона хотіла покинути заклад та просила ОСОБА_20 піти звідти, але та не погоджувалась. Коли ОСОБА_20 вийшла до туалету, свідок бачила, що вона залишила свої речі в кафе. Там вона перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Коли свідок виходила з закладу, її ніхто не зупиняв та вона нікого не бачила. На ранок наступного дня вона побачила від ОСОБА_20 повідомлення в «Viber», відправлене о 19:34 годині.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що потерпілу ОСОБА_20 вона побачила в парку Савицького пізно вночі, після 22 години, коли гуляла з собакою. Спочатку, коли вона йшла в бік парку по пішохідному переході, то побачила людину, яка сиділа навприсядки, проте добре її не роздивилась. Далі, йшовши по дорозі назад в сторону Іванівського мосту, побачила людину в куртці і джинсах, обличчя спочатку не побачила, звернулась до людини, але та не реагувала, взяла руку, щоб нащупати пульс та побачила, що светр на ній був піднятий до бюстгальтера, побачила довге волосся, і зрозуміла, що це дівчина. Дівчина була дуже бліда. Свідок почала викликати швидку з мобільного, та коли їй не вдалось, вона подзвонила подрузі, щоб та викликала швидку. Далі, на зустріч йшли два хлопці, які допомогли їй перемістити дівчину на лаву, і пішли, коли приїхала швидка. Також свідок пам'ятає, що зі сторони парку, біля зупинки, зупинився автомобіль, модель, колір та людей в якому свідок не розгледіла.
На запитання потерпілої, свідок відповіла, що не може пояснити мету, з якою на зупинці зупинився автомобіль.
На запитання захисника, свідок відповіла, що дівчина була одягнена в чоботи на високих каблуках, джинси, светр та чорну куртку, чи були на ній прикраси не пам'ятає. Швидка приїхала приблизно через 20 хвилин.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що в кафе по АДРЕСА_3 , хазяїном якого він є, зранку прийшли дівчина з подругою, які сіли за столик та замовили по бокалу пива, сиділи там до вечора, доки не стемніло. Коли подруга потерпілої покинула кафе, то до потерпілої прийшли ще три подруги, які спочатку сиділи окремо, за перегородками, а потім опинились за одним столом. Всі дівчата були темноволосі. Що вони пили, свідок точно не пам'ятає, здається, коньяк. Бар покинули всі четверо одночасно, наче «виповзали», так як були в стані сильного алкогольного оп'яніння. Вони викликали таксі, в кафе зайшов водій таксі, який розмовляв грубо, просив оплатити простій таксі.
На запитання прокурора свідок відповів, що не пам'ятає, чому з його телефону дзвонила ОСОБА_19 , можливо щось з приводу уточнення замовлення таксі, чи бачив раніше ОСОБА_19 , також не пам'ятає.
На запитання головуючого свідок відповів, що не може сказати, звідки знає номер телефону ОСОБА_19 , в його телефонній книзі її номеру немає, ОСОБА_19 його заклад раніше не відвідувала та не є його постійним відвідувачем.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 суду пояснила, що події відбулись близько двох-трьох років тому, точного часу свідок не пам'ятає, яка була пора року, пригадати не може. В кафе, де працювала свідок, сиділо дві дівчини, одна з яких є потерпілою, перебували там на протязі майже цілого дня, до вечора, та пили пиво. Потім до кафе прийшла компанія дівчат, серед яких була і обвинувачена, та вони разом сиділи з цією компанією. Вони, здається, були знайомі між собою, так як одну з дівчат, яка була не твереза, інші дівчата називали її по імені Іра. За столом компанія пила коньяк та щось їли. При виході цю ж дівчину двоє дівчат вели під руки, оскільки вона була сильно сп'янілою і падала, однак була в свідомості. Хто саме вів цю дівчину, свідок не пам'ятає.
На запитання потерпілої свідок пояснила, що на зміні за баром була вона. У дівчини, яку виводили, було темне волосся, те, що дівчина не втрачала свідомість, свідок може стверджувати точно, як далі відбувались події після виходу з кафе, свідок сказати не може.
Крім показів потерпілої та свідків сторони обвинувачення, судом були досліджені інші докази, а саме:
- заява ОСОБА_20 про скоєний відносно неї злочин, з додатком зображень прикрас та чеків до них, які були викрадені;
- протокол отримання зразків сечі ОСОБА_20 для експертизи від 03.03.2016;
- висновок експерта № 1144 від 25.03.2016, відповідно до якого у ОСОБА_20 виявлений азалептин (азалептол, лепонекс, клозапін), який є антипсихотичним лікарським препаратом (нейролептиком), який обладає антидепресивною активністю в поєднанні з вираженою снодійною, седативною і протитривожною дією. Усі лікарські препарати можуть бути небезпечними для життя та здоров'я людини якщо перевищена доза вживання та відсутня рекомендація лікаря щодо вживання. При вживанні азалептину з алкоголем, дія на організм посилюється, що може привести до летального результату.
- заява ОСОБА_20 від 11.03.2016 про видачу особистих речей, в яких вона була під час скоєння злочину відносно неї;
- протокол огляду предмету від 14.04.2016 з фототаблицею, в ході якого були оглянуті речі потерпілої;
- постанова про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 14.04.2016 (жіноча джинсова куртка, з принтовими вставками у вигляді квитків, в'язаний жіночий светер, зеленого кольору);
- виписки з карткових рахунків ОСОБА_20 в ПАТ КБ «ПриватБанк» за період 29.02.2016 - 01.03.2016;
- протокол пред'явлення особи для впізнання від 11.04.2016, під час якого потерпіла вказала на фото ОСОБА_19 , впізнавши її як особу, яка вчинила відносно неї злочин;
- протокол пред'явлення особи для впізнання від 11.04.2016, під час якого потерпіла вказала на фото Особи 1, впізнавши її як особу, яка вчинила відносно неї злочин разом з ОСОБА_19 ;
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 27.04.2016, яким підтверджується факт вилучення з КУ «МКЛ № 1» картки стаціонарного хворого ОСОБА_20 ;
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 26.04.2016, яким підтверджується факт вилучення з Університетської поліклініки медичної документації щодо ОСОБА_20 ,
- висновок комісійної судово-медичної експертизи № 117 від 25.08.2016, згідно якої у ОСОБА_20 мале місце тяжке отруєння медичним препаратом - азалептином, яке супроводжується розвитком небезпечного для життя стану - коми 2 ступеня. Дане отруєння відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Кількість азалептину перевищувала максимально допустиму добову дозу застосування цього препарату. Вживання азалептину разом із алкоголем небезпечно для життя і здоров'я. Комбінація азалептину із алкоголем має виражену токсичну дію на організм, що призводить до втрати свідомості, може супроводжуватися зупинкою серця і дихання. Враховуючи, що в організм потерпілої введено перевищену максимальну добову дозу азалептина, що викликало розвиток небезпечного для життя стану - коми 2 ступеня, ненадання потерпілій своєчасної медичної допомоги могло призвести до настання її смерті;
- лист з КУ «Одеська міська станція швидкої медичної допомоги» з інформацією про виклик швидкої медичної допомоги 28.02.2016;
- протокол обшуку від 26.08.2016 за місцем мешкання ОСОБА_26 , під час якого, серед іншого майна, були вилучені 2 таблетки жовтого кольору, які містяться в фрагменті блістера з написом «...АЗА...»,
- протокол затримання ОСОБА_19 від 25.08.2016, відповідно до якого, серед її особистих речей, під час затримання, було вилучено пластиковий флакон з надписом «Візін» з залишками рідини;
- протокол огляду вилучених речей від 01.09.2016;
- висновок експерта № 1049 від 05.12.2016, відповідно до якого надані на експертизу 2 таблетки жовтого кольору, які містяться в фрагменті блістера з написом «...АЗА...», містять сильнодіючій лікарський засіб - зопіклон. Кількісний вміст зопіклону складає 0,015г.
Надані на експертизу 2 таблетки, які містяться в фрагменті блістера з написом «...АЗА...», виготовлені промисловим способом.
Надана на експертизу рідина, яка міститься в полімерному флаконі на якому є етикетка з написом «...ВІЗИН...», містить сильнодіючій лікарський засіб - зопіклон. Кількісний вміст зопіклону складає 0,046г.
Надана на експертизу рідина, яка міститься в полімерному флаконі на якому є етикетка з написом «...ВІЗИН...», виготовлена промисловим способом.
- постанова про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 26.12.2016
- висновок судово-психіатричних експертів № 5 від 12.01.2017, згідно якого ОСОБА_19 , як напередодні, так і на період часу, який відноситься до скоєння кримінального правопорушення, а саме, розбійного нападу та замаху на вбивство ОСОБА_20 , на хронічний психічний розлад, недоумство, інший психічний розлад не страждала, у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не знаходилась, у зв'язку з чим вона була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. В даний час ОСОБА_19 , також не страждає на хронічний психічний розлад, недоумство. Здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними;
- ухвала суду від 26.08.2016 про накладення арешту на вилучене під час обшуку майно;
- постанова про направлення предметів до камери зберігання речових доказів від 03.01.2017, квитанція про отримання № 0001444;
- лист ТОВ «ДІЄСА» з інформацією та додатками платіжних документів щодо продажу ноутбуку «LENOVO», відеозапис з камери спостереження, який міститься на CD-диску;
- протокол огляду предметів від 11.01.2017 (відеозапис з камери спостереження магазину, який міститься на CD-диску);
- відомості з АКПФ «ЮнаСервис» про розрахунок за покупку продуктів карткою ОСОБА_20 , відеозапис з камери внутрішнього спостереження;
- протокол огляду предметів від 03.01.2017 (відеозапис з камери спостереження магазину, який міститься на CD-диску);
- постанова про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 03.01.2017 (відеозаписи з камер внутрішнього спостереження АКПФ «ЮнаСервис» ТОВ «ДІЄСА», які міститься на CD-дисках);
- протокол пред'явлення особи для впізнання від 30.08.2016, під час якого свідок ОСОБА_21 вказав на Особу 1, якої в день подій, разом з ОСОБА_19 надавав послуги таксі;
- протокол пред'явлення особи для впізнання від 30.08.2016 під час якого свідок ОСОБА_21 вказав на потерпілу ОСОБА_20 , якої в день подій, разом з ОСОБА_19 та двома іншими особами надавав послуги таксі;
- протокол пред'явлення особи для впізнання від 30.08.2016, під час якого свідок ОСОБА_21 вказав на ОСОБА_19 , якій в день подій, разом з потерпілій ОСОБА_20 та двома іншими особами надавав послуги таксі;
В зв'язку із узгодженою позицією учасників судового засідання щодо існування речових доказів та недоцільності їх огляду у судовому засіданні, суд обмежив дослідження речових доказів вивченням відповідних постанов органу досудового слідства про визнання речей та документів речовими доказами, а також ухвал слідчих суддів про накладення на ці речові докази арешту.
Суд надає оцінку наявним доказам у провадженні, з урахуванням часу їх отримання, процесуального порядку їх отримання та обставин за якими їх було отримано, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Аналізуючи показання потерпілої та свідків обвинувачення, суд визнає їх логічними, послідовними, такими, що узгоджуються між собою та з іншими доказами.
Оцінюючи перелічені докази сторони обвинувачення, суд визнає ці докази належними, оскільки вони як прямо, так і непрямо підтверджують існування обставин, які підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Оскільки вищевказані докази обвинувачення були отримані у порядку, встановленому процесуальним кодексом, без порушення норм процесуального закону та без порушення прав і свобод людини, суд визнає ці докази допустимими.
Аналіз вищенаведених показів, свідків та досліджених документів, у їх сукупності, дозволяє суду зробити висновок про те, що доведеність винуватості обвинуваченої у вчиненні розбійного нападу з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень випливає із сукупності вищевстановлених ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, що дозволяє суду поза розумним сумнівом дійти до висновку, що вина обвинуваченої у вчиненні цього злочину у судовому засіданні доведена повністю.
Висновки суду про винуватість обвинуваченої в вчиненні розбою за попередньою змовою групою осіб ґрунтуються перш за все на прямих доказах. Оцінюючи показання потерпілої та свідка ОСОБА_21 , суд виходить з того, що під час судового розгляду вказаного кримінального провадження стороною захисту не надано і в суді не встановлено будь яких фактичних даних, які б стали підставою для сумніву в правдивості показань потерпілої та зазначеного свідка. При цьому суд приймає до уваги, що до подій, що розглядаються у суді, потерпіла та зазначений свідок не мали неприязних відносин, тобто підстав для оговору обвинуваченої судом не встановлено. Будь-яких даних, які б негативно впливали на репутацію потерпілої та свідка ОСОБА_21 в суді також не встановлено. Зазначені особи показання в суді надавали с усвідомленням своєї відповідальності за надання завідомо неправдивих показань, показання вони надавали вільно, послідовно, без ознаків нещирості, на питання учасників судового засідання відповідали категорично. Оцінюючи показання ОСОБА_20 та ОСОБА_21 на предмет їх достовірності, суд приймає до уваги, що ці показання потерпілої та свідка співвідносяться з показаннями інших свідків та інших доказів, визнаних судом належними та допустимими.
Вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_19 у вчиненні розбою з застосуванням сильнодіючих лікарських препаратів, суд не може залишити поза увагою факт зберігання ОСОБА_19 як при собі особисто так і за місцем свого проживання препарату «Зопіклон», який включений до «Переліків отруйних та сильнодіючих лікарських засобів», затверджених Наказом МОЗ України від 17.08.2007 № 490, продаж яких обмежений та здійснюється за рецептом лікаря. При цьому, суд вважає, що поміщення розчину цього сильнодіючого препарату у полімерний флакон від засобу для лікування офтальмологічних захворювань, було зроблено ОСОБА_19 навмисно, для маскування знаряддя вчинення злочину та для зручності при його змішанні з іншими рідкими речовинами.
Беззаперечно визнаючи як одну із основоположних засад судочинства право особи не свідчити проти себе та відмовитись від надання показів, суд, одночасно із цим вважає, що відмова обвинуваченої надати пояснення походження та призначення виявленого за її місцем проживання та при її особистому огляді препарату «Зопіклон», виключає будь-яке інше розумне пояснення використання нею цього препарату ніж його використання у злочинній діяльності для приведення потерпілих у безпорадний стан, що в свою чергу є непрямим доказом застосування ОСОБА_19 тотожного препарату при заволодінні майном ОСОБА_20 .
Оцінюючи позицію ОСОБА_19 , яка заперечувала вчинення нею будь-якого злочину при викладених в обвинувальному акті обставинах, суд сприймає таку позицію обвинуваченої як спосіб захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.
Проаналізувавши доводи захисника обвинуваченої про невинуватість ОСОБА_19 у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, суд не вбачає в них будь-яких обґрунтованих даних, які б спростовували встановлені судом обставини чи свідчили про неналежність доказів сторони обвинувачення, які були прийняті судом до уваги при вирішення питання про винуватість ОСОБА_19 у вчиненні розбою.
Таким чином, оскільки ОСОБА_19 вчинила розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, суд кваліфікує її дії за ч. 4 ст. 187 КК України.
Крім обвинувачення ОСОБА_19 у вчиненні розбою, органом досудового слідства було висунуто обвинувачення ОСОБА_19 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - пп. 6,12 ч.2 ст. 115 КК України, тобто у вчиненні замаху на умисне вбивство з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання ОСОБА_19 винуватою у замаху на вбивство, суд керується стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що передбачають: ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачена є винною у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Піддаючи оцінці зібрані органом досудового слідства докази здійснення ОСОБА_19 замаху на вбивство, як окремо так і в їх сукупності, суд вважає, що ці докази не є достатніми для висновків, що обвинувачена чи її співучасники бажали настання смерті потерпілої і є підставою для розумного сумніву в доведеності вини обвинуваченої.
На глибоке переконання колегії суддів, яке ґрунтується на встановлених обставинах кримінального провадження, отруєння ОСОБА_20 сильнодіючим лікарським препаратом було здійснено ОСОБА_19 та співучасниками саме з метою тимчасового позбавлення потерпілої свідомості для досягнення мети кримінального правопорушення - заволодіння матеріальними цінностями потерпілої. При цьому суд вважає, що настання тяжких наслідків у вигляді загрози життю потерпілої в момент їх спричинення і є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
Таким чином, встановлені судом обставини справи не доводять наявність у обвинуваченої умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, передбаченого ст. 115 КК України, тому виключають підстави для визнання її винною за зазначеною нормою кримінального закону.
За відсутності будь-якого елементу складу злочину, особа підлягає виправданню.
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом.
За таких обставин, суд відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, робить висновок, що за результатами даного судового розгляду вина ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - пп. 6,12 ч.2 ст. 115 КК України, не доведена, тому ОСОБА_19 в цієї частині обвинувачення підлягає виправданню.
Потерпілою у кримінальному провадженні ОСОБА_20 , яка визнана цивільнім позивачем, заявлений цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_19 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 80 481 грн 14 коп., відшкодування компенсації моральної шкоди у розмірі 9 000 000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що матеріальна шкода полягає у понесених нею збитках, які сталися внаслідок злочинних дій до неї з боку ОСОБА_19 та інших осіб, сума яких доведена досудовим слідством, а також у витратах на лікування у сумі 7 000 грн, які вона понесла у зв'язку із заподіянням шкоди її здоров'ю внаслідок злочину.
Моральна шкода полягає у тому, що внаслідок вчинення злочину відповідачами викрадено всі вироби з дорогоцінного металу, які у неї були. Ці вироби для неї дуже важливі, оскільки крім матеріальної шкоди, завданої викраденням цих речей, вони мають і духовну цінність, оскільки були подаровані нині покійними матір'ю та бабусею, і були пам'яттю про них. Внаслідок вчинення розбійного нападу та замаху на її життя вона зазнала псилогічного стресу тощо.
Внаслідок викрадення мобільних телефонів порушився її нормальний життєвий устрій, тривалий час вона була позбавлена можливості спілкуватись з оточуючими, у тому числі з колегами по роботі та керівництвом, втрачено багато номерів телефонів знайомих, які проживають в інших містах тощо, які вона до цього часу не може відновити, що позбавляє її можливості спілкування з цими людьми.
Внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень вона тривалий час перебувала на лікуванні, у тому числі стаціонарному, з 28.02.2016 по 03.08.2016, і її стан здоров'я до цього часу не відновився на тому рівні, на якому був до вчинення розбійного нападу. Саме перебування на стаціонарному лікуванні та невідновлення до цього часу нормального стану здоров'я порушувало та порушує звичайний образ її життя.
Викрадення у неї службового посвідчення привело до того, що її було протиправно притягнуто за його втрату до дисциплінарної відповідальності, з огляду на що їй довелось відстоювати свої права та охоронювані законом інтереси в суді, що у свою чергу спричинило їй додаткові моральні страждання.
Крім того, ОСОБА_19 та її співучасниками, в продовження злочинної діяльності, 29.02.2016 о 13 годині 30 хвилин, без її згоди та всупереч її волі, за допомогою викраденої у неї платіжної картки, вчинено правочин щодо укладення від її імені з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитного договору № 16022903130926 на суму 24999,94 грн., чим було порушено її цивільні права та охоронювані законом інтереси, створивши цивільно-правове зобов'язання майнового характеру, на яке вона не давала згоду і не мала волі на його вчинення.
Зазначені обставини призвели до того, що їй прийшлося звернутися за захистом порушених ОСОБА_19 та її співучасниками прав та охоронюваних законом інтересів до суду, що порушило нормальний уклад життя та спричинило додаткові моральні страждання, які крім іншого полягають у тому, що ПАТ КБ «Приватбанк» вимагає від неї виплати кредиту, який вона не отримувала та не мала наміру отримувати.
При визначенні фактичного розміру спричиненої моральної шкоди цивільний позивач просить застосувати методику професора ОСОБА_27 , яка в теперішній час використовується при проведенні судових психологічних досліджень на предмет визначення розміру заподіяної моральної шкоди експертними установами України.
При розгляді питання про наявність причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та понесеною позивачем матеріальною шкодою, суд керується положеннями п.1, 2 п.п.1, п.3 ст.22 ЦК України, відповідно до яких, особа, якій спричинені збитки, має право на їх відшкодування у повному обсязі.
Згідно із вимогами статті 1166 ЦК України, майнова шкода, яка спричинена фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її спричинила у повному обсязі.
В судовому засіданні підстави позову та вина обвинуваченої у заподіянні майнової шкоди ОСОБА_20 , зокрема шкоди, пов'язаної з викраденням майна, доведена вищенаведеними доказами у їх сукупності.
Розглядаючи цивільний позов в частині стягнення з відповідача сум, затрачених позивачем на лікування, суд виходить з того, що у матеріалах провадження відсутні докази (платіжні документи), які підтверджують факт сплати позивачем певних сум, пов'язаних з лікуванням, яке відбулося внаслідок злочину, тому вважає, що цивільний позов ОСОБА_20 в частині відшкодування сум, витрачених нею на лікування задоволенню не підлягає.
Крім того, при розгляді зазначеного кримінального провадження, судом було встановлено, що прямі збиткі, які були заподіяні ОСОБА_20 злочином склали 71 034 гривень 07 копійок. При цьому, у судовому засіданні ОСОБА_20 не було надано належного підтвердження стягнення з неї суми кредитних коштів ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 24 999 гривні 94 копійки, які були отримані у банку відповідачем внаслідок викрадення банківської картки.
При розгляді питання про наявність причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача і понесеною позивачем моральною шкодою, суд керується положеннями ст. 23 ЦК України, відповідно до яких, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав.
У відповідність до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що її заподіяла за наявності її вини.
У судовому засіданні підстави позову і вина відповідача у заподіянні моральної шкоди злочинними діями ОСОБА_28 та іншими особами доведена вищенаведеними доказами в їх сукупності.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності і справедливості, приймає до уваги характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, майновий стан відповідача, ступінь вини обвинуваченої в заподіянні моральної шкоди. З урахуванням вказаних чинників, на підставі яких визначається розмір моральної шкоди, суд вважає за необхідне вимоги ОСОБА_20 про стягнення з ОСОБА_19 задовольнити частково, в розмірі 450 000 грн.
При цьому, суд вважає, що в наслідок того, що злочин відносно ОСОБА_20 був вчинений спільними діями групи осіб у кількості трьох осіб, до якої входила обвинувачена, відповідно до ст. 1190 ЦПК України, стягненню з ОСОБА_19 підлягає сума солідарної відповідальності у розмірі 1/3 від загальної суми, встановленої судом для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Враховуючи викладене, відповідно до вимог ст. 127 КПК України, суд вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_20 до ОСОБА_19 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_19 на користь ОСОБА_20 суму в розмірі 23 678 гривні 02 копійки у якості компенсації за заподіяну матеріальну шкоду, суму в розмірі 150 000 гривень у якості компенсації за заподіяну моральну шкоду.
При призначенні ОСОБА_19 покарання суд виходить із загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 50, 65 КК України.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено. При цьому суд вважає зайвим посилання органу досудового слідства на вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, як на обставину, яка обтяжує покарання, оскільки зазначена обставина є обтяжуючою при кваліфікації дій обвинуваченої за ч.4 ст. 187 КК України.
Крім цього, при призначенні покарання суд приймає до уваги дані, які характеризують обвинувачену: систематичність її притягнення до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, у тому числі і за вчинення тотожного злочину.
З огляду на викладене, враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_19 злочину, наведених даних про особу обвинуваченої та інших обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_19 неможливо без ізоляції від суспільства, у зв'язку із чим, вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч.4 ст. 187 КК України з призначенням додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
Підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України, судом не встановлено.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_19 на користь держави в розмірі 1/3 частині від загальної суми 17 994 гривні 16 коп., що становить 5 998 грн 05 коп.
Вирішуючи питання, які відповідно до положень пп.2 п.4 ст. 374 КПК України повинен вирішити суд при ухваленні вироку, в тому числі щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і питання запобіжного заходу, встановивши можливість вчинення обвинуваченою дій, передбачених ст. 177 КПК України, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої до набрання вироком законної сили, суд вважає за необхідне, обрати відносно ОСОБА_19 запобіжний заход у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи питання про зарахування до строку покарання обвинуваченій ОСОБА_19 строку її попереднього ув'язнення, суд виходить з наступного.
26.11.2015 року було прийнято Закон № 838-VIII. Цим Законом було змінено положення ч. 5 ст. 72 КК України і визначено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, в якому до особи було застосовано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. 21.06.2017 року набрав чинності Закон № 2046-VIII, яким знову змінено ч. 5 ст. 72 КК України.
Як вбачається з правових висновків Великої палати Верховного суду, викладених в п. 105 Постанови від 29.08.2018 у кримінальному провадженні №663/537/17, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.
Оскільки ОСОБА_19 вчинила злочин 28.02.2016 року, з огляду на вищезазначені правові висновки Великої палати Верховного суду, суд вважає за необхідне строк попереднього ув'язнення обчислювати з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 369 -374 КПК України, суд -
ОСОБА_29 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, на підставі якої призначити їй покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
САФАРОВУ ОСОБА_30 , визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - пп. 6,12 ч.2 ст. 115 КК України та виправдати її на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.
Зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення в період з 25.08.2016 року по день набрання вироком законної сили. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 року, строк попереднього ув'язнення обчислювати з розрахунку: один день попереднього ув'язнення двом дням позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_18 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Позовні вимоги ОСОБА_17 до ОСОБА_31 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_18 на користь ОСОБА_32 суму в розмірі 23 678 гривні 02 копійки у якості компенсації за заподіяну матеріальну шкоду, суму в розмірі 150 000 гривень у якості компенсації за заподіяну моральну шкоду.
Після набрання вироком законної сили, речові докази зберігати у матеріалах кримінального провадження, виділених в окреме провадження відносно співучасників вчиненого злочину.
На вирок може бути подана сторонами апеляція до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти діб від дня його проголошення, а обвинуваченою, яка перебуває під вартою у той же строк з дня отримання копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий: ОСОБА_33
Судді: ОСОБА_34
ОСОБА_35