Справа № 947/17325/20
Провадження № 2/947/736/21
08.07.2021 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,
за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.М.
представника Київської окружної прокуратури м. Одеси прокурора Шафарчук О.В.
представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Майорової Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження цивільну справі за позовом Київської окружної прокуратури м. Одеси ( колишня Одеська місцева прокуратура № 1 ) в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 та Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, припинення права власності, знесення самочинно збудованої будівлі, -
1.Стислий виклад вимог і заперечень (аргументів) учасників справи
Київська окружна прокуратура м. Одеси ( на момент звернення до суду Одеська місцева прокуратура № 1 ) виступаючи в інтересах держави в особі Одеської міської ради просить суд визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. від 02.08.2017 року ( індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 36430056 ) про державну реєстрацію дачного будинку загальною площею 369,5 кв.м ( житлова 9 кв.м) розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; припинити право власності на зазначений дачний будинок( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1316585751101 ) за ОСОБА_1 ; зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту ділянку площею 0,0088 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення будівлі яка на неї знаходиться.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач , який здійснюючи на власної земельної ділянки самовільне будування об'єкта нерухомості - трьох поверхової будівлі загальною площею 369,5 кв.м., яка використовується в якості кафе-ресторану замість визначеної у будівельної документації реконструкції дачного будинку , загальною площею 30,5 кв.м., побудував даний об'єкт частково також на суміжної земельної ділянці, площею 0,0088 га., яка належить територіальної громаді та шляхом реєстрації права власності на весь об'єкт нерухомості, який частково розташований даної земельної ділянці, фактично здійснив самовільний захват земельної ділянки належної територіальної громаді, а тому власник має право на захист порушеного права власності у спосіб визначений у позові: шляхом скасування такого рішення про державну реєстрацію права власності, припинення такого права власності та зобов'язання відповідача самостійно та за власний рахунок звільнити захоплену земельну ділянку шляхом знесення самовільно збудованого будинку.
Представник відповідача ОСОБА_1 заперечуючи проти задоволення позовних вимог наполягала на відсутності у прокуратури відповідного права на звернення з даним позовом в інтересах Одеської міської ради; не доведеності порушення права територіальної громади, так як ОСОБА_1 вже звернувся із заявою для виділ йому спірної земельної ділянки для обслуговування реконструйованої будівлі, а тому дане питання буде вирішення самою Одеською міською радою, що свідчить про передчасність позову; здійснена реконструкція дачного будинку не завдає істотної шкоду будь-яким особам, збудована на підставі плану реконструкції, розробленому спеціалістами, а тому не підлягає знесенню; крім того прокуратурою не наведено що права Одеської міської ради порушуються саме об'єктом визначеним у позові, так як відсутні докази реконструкції 12/1000 частин дачно-будівельного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» а ні інших 11\1000 частин того ж самого кооперативу, яки також належать ОСОБА_1 , що свідчить про те що вказаний у позові об'єкт нерухомості не вірно ідентифікований.
Представник Одеської міської ради під час підготовчого провадження у засіданнях підтримував позицію прокурора.
Співвідповідач - державний реєстратор до судового засідання не з'являвся, заяв по суті справи та клопотань не надавав.
2. Процесуальні дії у справі
Позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Одеси 24.02.2020 року ( т.1 а/с 3 ) та оплачена судовим збором у розмірі 17734,60 грн.( т.1 а/с 2 ).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2020 року головуючим визначено Луняченко В.О. (т.1 а/с 139).
Ухвалою суду від 26.06.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (т.1 а/с 141 ).
Також 26.06.2020 року ухвалою суду було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, подане одночасно із позовом, та витребувано з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради реєстраційні справи на спірний об'єкт нерухомого майна ( т.1 а/с 144).
07.09.2020 року представником відповідача ОСОБА_1 подано до суду письмовий відзив на позов (т.2 а/с 107, 124).
26.10.2020 року представником прокуратури надано до суду письмову відповідь на відзив ( т.2 а/с 194 ).
Ухвалою суду від 26.10.2020 року було відмовлено у задоволені заяви представника ОСОБА_1 про закриття провадження у справі (т.2 а/с 210).
19.01.2021 року від Одеської місцевої прокуратури подана письмова заява про уточнення редакції позовних вимог ( т.3 а/с 2).
У підготовчому засіданні 02.02.2021 року судом було відмовлено у клопотання про залучення в якості третій особи Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради ( т.3 а/с 17).
Також 02.02.2021 року у присутності представників позивача та відповідача закрито підготовче провадження із призначенням справи до розгляду по суті ( т.3 а/с 19).
3. Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 02 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір дарування, зареєстрований в реєстрі за №4749 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., згідно умов якого ОСОБА_1 передано у власність 12/1000 часток, дачно-будівельного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1», з господарчими спорудами, що складає дачу НОМЕР_2, загальною площею 30,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
Цього ж дня, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладене договір дарування, зареєстрований в реєстрі за №4748 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., згідно умов якого ОСОБА_1 передано у власність 11/1000 часток, дачно-будівельного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що складаються з садового будинку літ. А загальною площею 27,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
У цей же день 02 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено Договір про поділ земельної ділянки, що є у спільній частковій власності. Вказаний правочин посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А.
28.10.2016 Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради було видано ОСОБА_1 будівельний паспорт № 01-06/1199 на реконструкцію 12/1000 частин дачних будівель дачно-будівельного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з розширенням та надбудовою другого поверху, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
30.11.2016 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт ОД № 062163352360 з реконструкції 12/1000 частин дачних будівель по АДРЕСА_2 , замовник - гр. ОСОБА_1 .
Згідно Акту комісійного обстеження вищевказаного об'єкту будівництва від 22.02.2017, виявлено, що гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 знесенні 12/1000 часток дачних будівель, що підлягали реконструкції та виконуються будівельні роботи з влаштування фундаменту для будівництва нового об'єкту.
Наказом Управління від 23.02.2017 року № 01- 13/53ДАБК скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ОД 062163352360 від 30.11.2016, про що повідомлено замовнику листом Управління від 23.02.2017 за № 01 -9/96 вих та проведено позапланову перевірку об'єкта будівництва: будівництво нової будівлі із фактичним знесенням 12/1000 частин дачних будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
За результатами проведеної перевірки встановлено, що Відповідач продовжує виконувати будівельні роботи з нового будівництва по АДРЕСА_2 , без отримання права на виконання таких робіт у зв'язку з чим, видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07.03.2017 року з терміном його виконання до 07.04.2014 року.
Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради видано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт від 07.03.2017 року.
Управлінням, складено відповідні протоколи про адміністративні правопорушення від 07.03.2017 року та винесені відповідні постанови.
На підставі направлення від 30.03.2017 року № 000363, Управлінням повторно проведено позапланову перевірку дотримання вимог містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил замовником будівництва - ОСОБА_1 на об'єкті будівництва - реконструкція 12/1000 частин дачних будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачем пред'явлено повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 062170882008 від 29.03.2017 року, найменування об'єкта будівництва зазначене у повідомлення: «реконструкція 12/1000 частин дачних будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ».
Наказом Управління від 31.03.2017 року № 01-13/115ДАБК, скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 062170882008 від 29.03.2017 року з реконструкції 12/1000 частини дачних будівель дачно-будівельного кооперативу "ІНФОРМАЦІЯ_1" з розширенням та надбудовою другого поверху за адресою: АДРЕСА_2 , про що замовнику повідомлено листом Управління від 31.03.2017 року № 01-9/173-вих.
Згідно рішення Одеського окружного суду від 20.03.2019 року по справі №522/13771/17 ( набрало законної сили 03.05.2019 року ) у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради , третя особа - Одеська місцева прокуратура № 1 про: визнання протиправними дій Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 062170882008 від 29.03.2017 року з реконструкції 12/1000 частини дачних будівель дачно-будівельного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» з розширенням та надбудовою другого поверху за адресою АДРЕСА_2 , замовник - ОСОБА_1 ; скасування наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради за № 01-13/115 ДАБК від 31.03.2017 року, - відмовлено повністю
З реєстраційної справи №1316585751101, 31 липня 2017 року державним реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О., було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на дачний будинок загальною площею 369,5 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 на підставі технічного паспорту, серія та номер виданого 28.07.2017р. ФОП ОСОБА_4 та висновку щодо технічної можливості виділу об'єкту нерухомого майна серія та номер №04. виданого 28.07.2017р. ФОП ОСОБА_4 .
Відповідно до висновку щодо технічної можливості виділу об'єкту нерухомо майна вбачається, що власнику ОСОБА_1 згідно договору дарування що зареєстрованого в реєстрі за №4748. передано у власність 11/1000 часток садових будівель садового товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1". Склад новоутворених об'єктів дачний будинок АДРЕСА_1 загальною площею 369,5 кв.м. та житловою 9 кв.м., що складає одиницю і може бути відведений в одиницю.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25.11.2019 року по справі № 520/14200/17 у задоволенні позову заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортов Ігор Олександрович, про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, скасування запису про право власності в Реєстрі, знесення самочинно збудованої триповерхової будівлі - відмовлено в повному обсязі.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22.12.2020 року апеляційні скарги Одеської місцевої прокуратури № 1 та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення задоволені. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2019 року скасовано. Провадження у цивільній справі за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортов Ігор Олександрович - про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності,скасування запису про право власності в реєстрі, знесення самочинно збудованої триповерхової будівлі - закрито, та роз'яснено позивачам про право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
4. Розгляд питання підсудності та прийнятності позову прокурора в інтересах держави в особі територіальної громаді - Одеської міської ради
Предметом розгляду даної справи є правовідносини пов'язані із захистом права власності територіальної громади на земельну ділянку, яка згідно позовних вимог захоплена відповідачем під час будування будинку на власної земельної ділянці.
Спір, що виник у правовідносинах щодо захисту прав Одеської міської ради на земельну ділянку комунальної власності від порушення відповідачем, як фізичною особою, при здійсненні ним самочинного будівництва (частина четверта статті 376 ЦК України) належить до юрисдикції цивільного суду.
Згідно вимог ч.1 ст. 30 ЦПК Україні про виключену підсудність справ за позовами, що виникають із приводу нерухомого майна, справа підсудна Київському районному суду м. Одеси так як предметом позову є втручання у права власності на нерухоме майно яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Київського району м. Одеси.
У позові обґрунтовані підстави звернення прокурору до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради тим, що структурним підрозділом Одеської міської ради Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області під час проведення у 2017 році позапланової перевірки об'єкту будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 були зафіксовані чисельні порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності , будівельних норм, державних стандартів і правил, внаслідок чого було винесено припис про усунення порушень вимог законодавства, скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а також виявлено, що земельна ділянка яка належить ОСОБА_1 використовується не за цільовим призначенням - замість зруйнованого дачного будинку побудовано будівля кафе, а земельна ділянка площею 0,0088, яка межує із зазначеною виведена із власності територіальної громади та використовується для обслуговування та експлуатації даного кафе. Однак наявність зареєстрованого права власності, яке було зареєстровано державним реєстратором, позбавляє можливості державний орган контролю у сфері містобудування - УДАБК ОМР самостійно звертатись із позовними вимогами про усунення порушень законодавства, а сама Одеська міська рада як орган у повноваженні якого є захист порушених прав, самоусунулась від виконання своїх обов'язків, про що свідчить лист Юридичного департаменту Одеської міської ради від 15.06.2020 року про те, що заходи позовного характеру відносно дій ОСОБА_1 не здійснювались.
Як визначено у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 року у справі №915/1022\18 « системне тлумачення статті 53 ГПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача».
Виходячи з наведеного суд прийшов до висновку про наявність достатнього обґрунтування прокуратурою підстав звернення із позовом до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради, враховуючи нездійснення захисту власних інтересів належним чином самою територіальною громадою.
5.Обґрунтування мотивів рішення суду стосовно можливості втручання держави у право мирного володіння відповідачем майна, с урахуванням законності такого втручання, законної мети втручання та · чи є таке втручання необхідним у демократичному суспільстві
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ( далі Конвенція ) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).
У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Правовідносини пов'язані із захистом права власності шляхом припинення права власності відповідача на об'єкт нерухомості будівництвом якого порушується права власності позивача та знесення самочинного будівництва врегульовано Цивільним кодексом України ( далі ЦК України).
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша - виражається в першому реченні першого абзацу цієї статті та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном; друга - міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями; третя - міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
В даному випадку предметом позову є втручання у мірне володіння майном відповідача для захисту інтересів та прав позивача, а тому суд , окремо розглядає наявність всіх відповідних критеріїв для можливості такого втручання.
5.1 З'ясування законності такого втручання
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» Земельного кодексу України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
За положеннями частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).
При розгляді питання чи є збідований за адресою: АДРЕСА_1 , самочинно збідованим будинком суд враховує наступне.
Згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 року ухваленого по справі №522/13771\17 за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа - Одеська місцева прокуратура № 1, про визнання протиправними дій та скасування наказу, судом, при розгляді даної справи було встановлено, що гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 фактично знесенні 12/1000 часток дачних будівель, що підлягали реконструкції та виконуються будівельні роботи з нового будівництва шляхом влаштування фундаменту та встановлення металевих конструкцій каркасу будівлі нового об'єкту а крім того , що забудовником гр. ОСОБА_1 при новому будівництві будівлі по АДРЕСА_2 , не витримані обов'язкові протипожежні відстані до існуючої будівлі, розташованої на суміжній земельній ділянці, чим порушено п. 3.25* та додаток 3.1 (обов'язковий) ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», а тому суд дійшов висновків, що підстав для визнання протиправними дій Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 062170882008 від 29.03.2017 року з реконструкції 12/1000 частини дачних будівель дачно-будівельного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з розширенням та надбудовою другого поверху за адресою АДРЕСА_2 , замовник - ОСОБА_1 ; скасування наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради за № 01-13/115 ДАБК від 31.03.2017 року, - немає, відповідно, немає підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Крім цього, встановлено, що за ОСОБА_1 24.03.2017, на підставі витягу з ДЗК, серія та номер: НВ-5104140512017 від 06.03.2017, виданого Відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, договору про поділ нерухомого майна, серія та номер: 4766 від 02.09.2016, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 5110136900:27:008:0081, площею 0,0102 га для індивідуального дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_2 .
Як зазначалось, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, дачний будинок загальною площею 369,5 кв.м, житловою площею 9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розміщується на земельній ділянці (кадастровий номер: 5110136900:27:008:0081) площею 0,0102 га.
Відповідно до технічного паспорту на дачний будинок АДРЕСА_1 , виготовлений 28.07.2017 ФОП ОСОБА_4 , площа першого поверху спірної будівлі становить 167,1 кв.м, що явно перевищує геометричні розміри земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081 на якій цей будинок побудований.
Крім цього Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок з кадастровими номерами 5110136900:27:008:0081, 5110136900:27:008:0061, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 за результатами якої складено акт № 913- ДК/992/АП/09/01/-18 від 06.12.2018 в якому зазначено, що земельна ділянка площею 0,0088 га яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081, розташована за адресою: АДРЕСА_2 використовується ОСОБА_1 для обслуговування та експлуатації будівлі кафе, правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні. Також, встановлено нецільове використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0102 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ( з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081).
Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 28.04.2020 №01-19/1003 повідомив, що рішенням від 07.12.2016 № 1371-УІІ ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Рішень щодо передачі вищевказаної земельної ділянки у власність або оренду гр. ОСОБА_1 Одеською міською радою не приймались.
За змістом рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року, у справі №523/10921/17 за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1», про зобов'язання вчинити певні дії, під час розгляду справи судом було встановлено, що дачний будинок, загальною площею 369,5 м2, що знаходиться на земельній ділянці за адресою : АДРЕСА_2 з кадастровим номером 51101136900:27:008:0081, та на який 31 липня 2017 року зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 , є фактично тим самим будинком який згідно з наявного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначений як дачний будинок зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи наведене, та приймаючи до уваги, що згідно ч.4 ст. 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у адміністративної справі, не доказуються при розгляді іншої справи, у якої приймає участь особа, щодо якої встановлено обставини, суд вважає доведеним у судовому засіданні факт здійснення ОСОБА_1 будівництва із порушенням будівельних норм на земельної ділянці кадастровий номер: 5110136900:27:008:0081, площею 0,0102 га для індивідуального дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1 та факт того під час будівництва самочинний будинок перевищив геометричні розміри земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081 у зв'язку із чим частково побудований на земельна ділянка площею 0,0088 га яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081 без отримання вищевказаної земельної ділянки у користування, тобто домоволодіння вважається самочинним у розумінні вимог ч.1 ст. 376 ЦК України.
Відносно самочинного будівництва, яке збудовано на земельної ділянці як не була відведена для цього будівництва та який збудовано із порушенням будівельних норм, наявна законна підстава для втручання у володіння такого об'єкта нерухомості, в тому числі шляхом знесення такого об'єкта нерухомості.
5.2 Аналіз доведеності законності мети втручання
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частини 3 статті 152 ЗК України).
Відповідно до частини 7 статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
У постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17 міститься такий правовий висновок:
"За змістом частини 4 статті 376 ЦК України збудований об'єкт нерухомості може бути знесений як особою, яка здійснила самочинне будівництво, так і особою яка здійснює самочинне будівництво. У справі встановлено, що право власності чи право користування земельною ділянкою на якої розташований новозбудований об'єкт, відповідачами не оформлене, тому забудова цієї земельної ділянки порушує права третіх осіб.".
У свою чергу, в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 916/2553/18 викладено таку правову позицію:
"Оскільки земельна ділянка, на якій перебуває спірний об'єкт нерухомого майна належить територіальній громаді, рішення щодо передачі у власність або користування цієї земельної ділянки відповідачу та третім особам не приймалось, а проведена реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації є незаконною, розташоване на ній нерухоме майно є самочинно збудованим об'єктом, наявність якого на земельній ділянці порушує інтереси держави в особі територіальної громади на розпорядження та користування цією ділянкою, а свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно підлягають скасуванню, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що самочинно збудований об'єкт, повинен бути знесений особою, яка здійснила таке будівництво.".
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 924/623/16, від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, від 29.08.2019 у справі № 910/551/18 зі спорів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва, що виникли з подібних правовідносин, пов'язаних із застосуванням частини 4 статті 376, статті 391 ЦК України та статті 152 ЗК України.
Таким чином при з'ясуванні , що новозбудований об'єкт частково збудований на земельної ділянці , яка не була відведена для цієї мети та який належить територіальної громади, такий об'єкт нерухомості є самочинно збудованим а тому звернення власника із вимогами про поновлення порушеного права шляхом скасування свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно, припинення права власності та знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомості має законну мету: захист прав власника земельної ділянки.
5.3 Обґрунтування того, що зазначене втручання є необхідним у демократичному суспільстві ( дотримання балансу інтересів )
За положеннями частини першої статті 376 ЦК України (у редакції, чинній станом на час звернення до суду із цим позовом) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України).
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року по справі №916/2791/13 зазначила, що системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
Наведене повністю узгоджується з викладеним у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №642/1536/17-ц правовим висновком про те, що системний аналіз положень статей 376 ЦК України, 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дає підстави для висновку, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
Зважаючи на викладене та враховуючи визначене прокурором обґрунтування позовних вимог (частина 4 статті 376, стаття 391 ЦК України), судом також приймається до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.10.2020 року по справі№911/3554/17, згідно якого ВС вважає таким, що не має істотного значення для правильного вирішення спору, недоведеність прокурором обставин неможливості здійснення перебудови та/або технічної зміни самочинного збідованого об'єкту нерухомості, таким чином, щоб вказані будівлі можливо було використовувати з метою та призначенням земельної ділянки, або ж у інший правомірний спосіб з урахуванням забезпечення гарантій користування землею державної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, із збереженням балансу інтересів усіх суб'єктів, що мають право на користування такими землями, оскільки спірні правовідносин не є предметом правового регулювання норми частини 7 статті 376 ЦК України.
Враховуючи вищенаведене суд, приймає до уваги як сам факт самочинного захоплення земельної ділянки територіальної громади яка не була виділена у власність або користування відповідача, та звернення до Одеської міської ради щодо надання даної земельної ділянки вже після здійснення відповідного захоплення а також факт того, що відповідача який надавав всі необхідні документи на реконструкцію дачного будинку , загальною площею 30,5 кв.м фактично збудував новостворений об'єкт нерухомості у вигляді кафе-ресторану ( про що свідчить загальновідома інформація: в тому числі чисельна реклама у мережі інтернет, фотографії з якої роздруковані і містяться у матеріалах справи, щодо наявності за даною адресою новозбудованого кафе - кондитерської « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») загальною площею 369,5 кв.м., із явно цинічним зазначенням даного об'єкту як житлового будинку із житловою площею 9 кв.м ( що навіть не відповідає вимогам законодавства про мінімальний розмір житлового приміщення як пригідного для проживання ) таким чином розуміючи про явно незаконні дії щодо побудови новоствореного об'єкту нерухомості використання якого явно не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки на якої здійснена побудова , несе всю відповідальність пов'язану із навмисними введеннями в оману відповідних органів будівельного контролю, та самочинним захопленням земельної ділянки.
Дані обставини дозволяють суду вважати, що саме визначений прокурором в інтересах територіальної громади спосіб поновлення порушених прав є необхідним у демократичному суспільстві та відповідатиме балансу інтересів між правом власності на земельну ділянку територіальної громади та правом власності особи, яка навмисно приховала дійсний намір будування кафе замість визначеного у дозвільних документах наміру реконструкції дачного будинку.
5.4 Висновок суду щодо позовних вимог
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач, який маючи у власності частину дачних будівель дачно-будівельного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », подавши документи на отримання дозволу реконструкції дачного будинку , загальною площею 30,5 кв.м., фактично здійснив повне зруйнування дачного будинку із з будовою нового об'єкта нерухомості: кафе - кондитерської під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » , загальною площею 369,5 кв.м. , під час будівництва якої було здійснено захоплення суміжної земельної ділянки, яка належить Одеської міської ради, без наявності відповідного відведення даної земельної ділянки у власність або користування.
Встановивши дані обставини суд вважає , що позовні вимоги прокурора в інтересах Одеської міської ради, як власника захопленої земельної ділянки, підлягають повному задоволенню, з урахуванням відсутності законодавчої можливості визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості, який побудований із порушенням будівельних норм та частково побудований на земельної ділянки, власник якої заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво.
Спосіб захисту порушених прав власника земельної ділянки обраний прокурором: скасування державної реєстрації права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості, припинення права власності на цей об'єкт та його знесення , на думку суду , є таким що відповідає закону, має законну мету та враховує баланс інтересів між правом власника земельної ділянки на її повернення та правом власника самочинно збудованого об'єкта нерухомості, який навмисно з метою реєстрації права власності на даний об'єкт нерухомості замість реконструкції дачного будинку , право на яку він отримав, здійснив побудову нового об'єкта нерухомості з іншим цільовим призначенням : кафе-кондитерську, площею у десять разів перевищуючи існуючи та навмисно здійснив побудову об'єкту який вже за проектом виходив за межі наявної у власності земельної ділянки.
Дані обставини надають суду можливість прийти до висновку що задоволення позовних вимог про втручання у права власності відповідача саме шляхом припинення права власності на такий об'єкт нерухомості, скасування державної реєстрації прав власності та знесення такого самочинно збудованого об'єкта нерухомості відповідатиме поняттю Верховенства права та балансу інтересів сторін.
6.Розподіл судових витрат
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У статті 137 ЦПК визначені витрати на професійну правничу допомогу: 1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК ).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -
Задовольнити позов Київської окружної прокуратури м. Одеси ( колишня Одеська місцева прокуратура № 1 ) (місцезнаходження: 65059, м. Одеса, вул. Краснова, 10) в інтересах держави в особі Одеської міської ради ( код ЄДРПОУ: 26597691, місце знаходження: 65004, м. Одеса, площа Думська, 1 ) до ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) та Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича ( адреса: 67140, Одеська область, Великомихайлівський район, с. Великоплоске, вул. Центральна, 121 ) , про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, припинення права власності, знесення самочинно збудованої будівлі.
Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. від 02.08.2017 року ( індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 36430056 ) про державну реєстрацію дачного будинку загальною площею 369,5 кв.м ( житлова 9 кв.м) розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Припинити права власності на зазначений дачний будинок( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1316585751101 ) за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити самовільно зайняту ділянку площею 0,0088 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення будівлі яка на неї знаходиться.
Питання розподілу судових витрат понесених позивачем буде розглянуто окремо, якщо протягом п'яти днів з дня проголошення рішення , стороною позивача будуть надані докази понесених витрат у відповідності до вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України.
Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси або безпосередньо до апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 19.07.2021 року.
Суддя Луняченко В. О.