Справа № 303/2463/20
Закарпатський апеляційний суд
15.07.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/662/20, за апеляційною скаргою захисника - адвоката Мушак К.М., подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05. 06. 2020.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, працюючий водієм таксі, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 ( десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн.40 коп.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №374354 від 08. 05. 2020 та постанови судді від 05. 06. 2020 вбачається, що ОСОБА_1 08. 05. 2020 о 15 год. 35 хв. в м. Мукачево, вул. Єсеніна, 8, Закарпатської області, керував автомобілем марки «Renault Logan», д.н.з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
В поданій апеляційній скарзі в інтересах ОСОБА_1 , захисник Мушак К.М. просить постанову судді від 05. 06. 2020 щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог захисник вказує про незаконність постанови суду першої інстанції та проведений розгляд справи щодо ОСОБА_1 без належного з'ясування фактичних обставин справи, у зв'язку з чим висновки суду вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Також, на її думку, судом покладено в основу доведеності вини ОСОБА_1 неналежні і недопустимі докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено які саме ознаки алкогольного сп'яніння, викликали у працівників поліції сумніви та стали причиною перевірки водія на стан сп'яніння, також не вказано, за допомогою якої саме моделі приладу «Драгер» проведено огляд ОСОБА_1 та чи наявний на цей прилад сертифікат відповідності. Також захисник вказує й на те, що судовий розгляд у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не відповідав вимогам закону і такий проведено поверхово, більш того суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , без належного повідомлення про час і місце розгляду справи, чим позбавив останнього можливості реалізувати свої права,
-2-
передбачені ст. 268 КУпАП, що є безумовною підставою для скасування судового рішення в справі. Також захисник вважає, що дані відеозапису з боді-камер поліцейських отримані без належного дозволу та повідомлення особи про відеозйомку, а також і те, що наявний в матеріалах відеозапис не є безперервним, тому його не можна вважати допустимим і належним доказом. Одночасно захисник - адвокат Мушак К.М. порушує питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на те, що такий строк пропущено з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 присутнім під час розгляду справи не був, а копію оскаржуваної постанови вона, як захисник,отримала лише 17. 06. 2020.
Будучи неодноразово належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Мушак К.М. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилися. Останні рухом справи не цікавилися, судову кореспонденцію отримували, до суду в черговий раз не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07. 07. 1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Мушак К.М., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. ст. 268, 271 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи клопотання та апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Із оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не приймав участі у розгляді справи, при цьому копія постанови від 05. 06. 2020 ОСОБА_1 судом першої інстанції направлена з порушенням строку, передбаченого ст. 285 КУпАП.
Зазначені обставини, на переконання апеляційного суду, перешкодили захиснику Мушак К.М. своєчасно подати в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу на постанову, а тому, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та захист, причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, визнаються поважними, у зв'язку з чим, клопотання захисника - адвоката Мушак К.М. про поновлення строку визнається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а строк поновленню.
Разом з тим, за змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
-3-
Ці вимоги закону, всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09. 11. 2015 огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.
Незважаючи на заперечення захисником ОСОБА_3 вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №374354 від 08. 05. 2020, зміст якого, всупереч доводів апеляційної скарги захисника, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №374354 від 08. 05. 2020, ОСОБА_1 08. 05. 2020 о 15 год. 35 хв. в м. Мукачеві по вул. Єсеніна, 8, Закарпатської області, керував автомобілем марки «Renault Logan», д.н.з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується письмовими поясненнями двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 08. 05. 2020; належним чином завіреною копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДПО 18 № 727972 від 08. 05. 2020, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП України у зв'язку з керуванням транспортним засобом з не пристебнутим ременем безпеки; розпискою роздруківкою з технічного приладу «Drager Alcotest 6810» та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно яких ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, показник проміле в крові останнього 2,38 %; даними, що вбачаються з відеофайлів, які містяться на наданому відділом поліції компакт-диску «DVD».
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
-4-
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника - адвоката Мушак К.М. в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а судовий розгляд проведено поверхово, є необгрунтованими. Наведені докази, всупереч доводів апеляційної скарги захисника, є допустимими, належнимиі достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором взводу 2 роти №4 батальойну УПП в Закарпатській області Гнаткович Н.П. при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №374354 від 08. 05. 2020 складено у відповідності до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
Не вбачає суд апеляційної інстанції і підстав для визнання недопустимим доказом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, оскільки такі відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18. 12. 2018 №1026, згідно якого, включення портативного відеореєстратора відбувається з момента початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Доводи апеляційної скарги захисника про допущені працівниками поліції порушення під час складання щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративні правопорушення є безпідставним та спростовуються матеріалами справи, зокрема даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №374354 від 08. 05. 2020, який містить: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП і ОСОБА_1 власноручно зазначив у протоколі про відмову від дачі пояснень по суті правопорушення, посилаючись на ст. 63 Конституції України.
У зв'язку з наведеним, апеляційним судом встановлено відсутність порушень вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09. 11. 2015 № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11. 11. 2015 за № 1413/27858, «Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07. 11. 2015 № 1395, зареєстрованої в МЮ України 10. 11. 2015 № 1408/27853, та вимог ст. 266 КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому доводи захисника в цій частині також є безпідставними.
-6-
Доводи захисника - адвоката Мушак К.М. про те, що розгляд справи був проведений за відсутності ОСОБА_1 та при відсутності даних про його належне сповіщення про час і місце розгляду справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення, знав про перебування у провадженні Мукачівського міськрайонного суду справи щодо нього, зазначене не позбавляло ОСОБА_1 можливості цікавитись станом розгляду справи, між тим, в судове засідання, призначене на 05. 06. 2020 ОСОБА_1 не зЙ'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий i відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом, встановленим законом.
У ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08. 11. 2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, а значить обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, а також нести відповідальність за зловживання правом. В прямі обов'язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07. 07. 1989, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати
-6-
на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Таким чином рішення суду першої інстанції про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , прийнято відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі захисника не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Стосовно інших доводів апеляційної скарги захисника - адвоката Мушак К.М., то вони також не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги захисника щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у нез'ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діяння ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29. 06. 2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16. 10. 2008), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
-7-
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09. 06. 2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24. 03. 2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі про витребування доказів, не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
клопотання захисника - адвоката Мушак К.М. про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Мукачівськогоміськрайонного суду Закарпатської області від 05. 06. 2020.
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Мушак К.М., подану в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05. 06. 2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя: