Справа № 683/1911/21
2/683/947/2021
13 липня 2021 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в складі судді Сагайдак І.М., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Староостропільської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку,
встановив:
08 липня 2021 року ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства звернулась в суд з позовом до Староостропільської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області про стягнення157096 грн. 80 коп. компенсації за невикористану відпустку.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, вказує, що з 15 вересня 1994 року по 23 листопада 2020 року вона працювала на посаді секретаря Коржівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області. В зв'язку із реорганізацією Коржівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, правонаступником якої є Староостропільська сільська рада Старокостянтинівського району Хмельницької області, її повноваження як секретаря сільської ради було припинено та частково проведено розрахунок при звільнені. При цьому, їй не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за період з 2013 по 2020 рік за 360 днів, що становить 157096 грн. 80 коп.
Оскільки відповідач відмовив їй у виплаті вказаних коштів, тому просить в судовому порядку захистити своє порушене право.
Вважаю, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.
Згідно п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. В порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.
За приписами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Частиною 4 статті 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно із частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п.17 ч.1 статті 4 КАС України).
Законодавець урегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними законами, до яких, зокрема, відноситься Закон України №2493-III від 07.06.2001 року «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до статті 1 Закону №2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 2 Закону № 2493-III).
Із доданих до позовної заяви письмових доказів вбачається, що на момент припинення повноважень ОСОБА_1 перебувала на посаді секретаря Коржівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, склала присягу посадової особи місцевого самоврядування.
Згідно правової позиції, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №724/1656/16-ц (провадження № 14-294цс18), спір про внесення змін до запису в трудовій книжці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, що спричинені звільненням з посади у зв'язку із закінченням повноважень голови сільської ради на підставі Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону «Про добровільне об'єднання територіальних громад» є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо звільнення з публічної служби, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням вищевикладеного, заявлені вимоги позивачки про стягнення компенсації за невикористану відпустку пов'язані з проходженням нею публічної служби, а тому спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Отже, у відкритті провадження у даній справі слід відмовити на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись п.1 ч.1 ст.186, п.7 ч.1 ст.353 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Староостропільської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку.
Роз'яснити позивачці, що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в 15-денний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: