Справа №766/22165/18
Пров. №2/766/3019/21
08 липня 2021 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Савчук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
АТ КБ "Приватбанк" 09.11.2018 року звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 мотивуючи позов тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28.02.2007 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач не виконала умови договору та має заборгованість за кредитом та відсоткам за користування кредитом станом на 18.10.2019 року в загальній сумі 14612,93 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Окрім того, просить стягнути на свою користь судові витрати у вигляді суми сплаченого судового збору в сумі 1762,00 грн.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21 листопада 2018 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
10.12.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому вказала, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі оскільки позивачем жодним чином не підтверджено підписання нею договору та отримання кредиту у розмірі 10000,00 грн., додана позивачем копія заяви не має до позову жодного відношення, оскільки ця заява на отримання банківських послуг від АТ КБ «Приватбанк» була підписана відповідачем 12.03.2007 року, а не 28.02.2007 року та стосувалася зовсім іншого кредитного продукту, а саме платіжної картки в валюті долари США з кредитним лімітом 300 доларів з базовою процентною ставкою 24 % річних.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14 грудня 2018 року вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
14.01.2019 року представником позивача подано відповідь на відзив в якому вказала, що під час генерації позовної заяви було допущено помилку та невірно зазначено дані по кредиту відповідача, так представником позивача уточнено, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернулась до АТ КБ «Приватбанк» та у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 02.07.2009 року згідно якої отримала кредит у розмірі 10000,00 грн.
18.01.2019 року представником позивача подано уточнену позовну заяву. у якій просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.07.2009 року, яка станом на 18.10.2018 року складає 14612,93 грн., з яких: тіло кредиту 1460,25 грн., нараховано процентів за користування кредитом 933,08 грн., нарахованої пені 11047,56 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована складова) 500,00 грн., штраф (процентна складова) 672,04 грн.
25.01.2019 року відповідачем подано відзив на уточнену позовну заяву в якій вказала, що заперечує, факт укладення кредитного договору з банком на вказаних позивачем умовах. Отримання відповідачем кредиту у розмірі 10000,00 грн. згідно заяви №б/н від 02.07.2009 року теж категорично заперечує. Вказала, що підписуючи заяву №б/н від 02.07.2009 року мала намір отримати від банку картку для власних потреб, а саме: поповнення власними коштами та подальшого використання при розрахунках через мережу Інтернет та іншого. Відповідач зазначає, що кредит у банку вона не просила, про що свідчить вказаний у заяві ліміт 0,0 грн. Відповідач зазначає, що кредитний договір на який посилається позивач за своєю формою не відповідає вимогам чинного законодавства. Окрім того відповідач вказує на те, що позов не підлягає задоволенню по причині спливу строку позовної давності.
20.02.2019 року та 25.02.2019 року представником позивача подано відповідь на відзив в якому вказала, що з розрахунку заборгованості та наданої виписки чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором, відповідачем розрахунок заборгованості не спростований. Оскільки банк надавав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком та відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.
28.02.2019 року відповідачем подано заперечення на позовну заяву в яких вказала, що договір на який посилається позивач не відповідач вимогам чинного законодавства. При його укладенні не було досягнуто згоди щодо істотних умов, передбачених для кредитних договорів. Позивач не надав належних доказів отримання відповідачем карт, встановлення ліміту, встановлення та невиконання зобов'язань за договором. Враховуючи викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
21.03.2019 року представником позивача подані пояснення до позовної заяви в яких вказала, що враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи, слід дійти висновку що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті. Користуючись кредитним коштами, відповідачу були добре відомі та зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21 червня 2019 р. підготовче засідання відкладено, витребувано докази.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.12.2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
01.06.2020 року представником позивача подано клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.09.2020 року визнано явку представника Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в судове засідання разом з витребовуваними документами ухвалою суду від 21.06.2019 року обов'язковою разом з оригіналом заяви №б/н, за якою ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10 тис. гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що була витребувана ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.06.2019 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подана заява про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити.
Відповідачкою та її представником подано заяву про розгляд справи у відсутність, просили відмовити в задоволенні позову.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Позивач вказує, що 02.07.2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
На підтвердження зазначених обставин Банком додано до позовної заяви «анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку» без номеру від 02.07.2009 р., в якій зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, серію та номер паспорта, адресу проживання, номери засобів зв'язку, тощо (арк. справи 89).
В анкеті-заяві також зазначається, що, ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами «Приватбанку», позичальник просить оформити на своє ім'я Універсальну картку.
В анкеті-заяві вказано кредитний ліміт в сумі 0,00 грн., строк дії картки 02/13, базова процентна ставка по кредитному ліміту на момент підписання договору 2,5 % в місяць з розрахунку 360 днів в рік.
Під текстом анкети-заяви міститься дата оформлення - 02.07.2009 року та особистий підпис клієнта. Відомостей щодо отримання позичальником картки дана анкета-заява не містить.
Зазначені вище відомості підтверджуються копією відповідної анкети-заяви, яка містить підпис працівника банку і відбиток печатки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (арк. справи 89).
Крім того, позивачем надано письмову інформацію про тарифи, витяг з Умов та правил надання банківських послуг (арк. справи 14).
Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку позичальник має виконати зобов'язання з повернення кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.
Відповідно до п. 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.
Відповідно до п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, зокрема, кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Пунктом 2.1.1.5.5 вказаних умов та правил встановлено, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.1.1.12.6 Умов та правил, зокрема, за користування платіжною карткою, банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку.
На підтвердження доводів про отримання відповідачем кредиту у розмірі 10000,00 грн. на підставі договору №б/н від 02.07.2009 року, а також на підтвердження доводів про наявність заборгованості за даним договором через неналежне виконання відповідачем умов договору, - Банком надано суду розрахунок заборгованості за період з 08.08.2009 року по 31.05.2015 року включно та вказано про наявність заборгованості у загальному розмірі 1408,80 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 1369,72 грн., загальний залишок заборгованості за відсотками у сумі 39,08 грн. також банком надано розрахунок заборгованості за період з 01.06.2015 року по 18.10.2018 року включно та вказано про наявність заборгованості у загальному розмірі 14612,93 грн., яка складається з: тіло кредиту в сумі 1460,25 грн., нараховані відсотки в сумі 933,08 грн., нарахована пеня в сумі 11047,56 грн, заборгованість по судовим штрафам у сумі 1172,04 грн (арк. справи 84-86, 87-88).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 02.07.2009 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором №б/н від 02.07.2009 посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів позичальник та ознайомився і погодив з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду викладеної 03.07.2019 у справі № 342/180/17, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
У постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) посилання на відступлення від правової позиції, викладеної раніше у постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14), що було обов'язковим згідно з частиною першою статті 360-7 ЦПК України (у редакції, чинній на момент прийняття постанови) відсутнє.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду зазначає про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).
Враховуючи те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 02.07.2009 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Таким чином, суд дійшов всиновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідачки нарахованих процентів за користування кредитом в сумі 933,08 грн., нарахованої пені в сумі 11047,56 грн., штрафів в сумі 500,00 грн. та 672,04 грн.
Крім того, відповідачкою заявлено про застосування строків позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
За довідкою АТ КБ "Приватбанк" №30.01.0.0/2-20181031/2528 від 08.02.2019 р., ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 02.07.2009 року отримала картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 12.2019 року.
З огляду на те, що строк перевипущеної картки не сплив (12.2019 року), банку звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості 09.11.2018 року, суд дійшов висновку про дотримання позивачем строків позовної давності.
Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредита в сумі 1460,25 грн.
Крім того, в силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 176 грн. 20 коп. в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.
Рішення в повному обсязі складене 19 липня 2021 року.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 76-81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 353, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.07.2009 року, яка станом на 18.10.2018 року становить 1460 (одна тисяча чотири шістдесят) грн. 93 (дев'яносто три) коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570) судовий збір в розмірі 176 (сто сімдеся шість) грн. 20 (двадцять) коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Херсонський міський суд Херсонської області з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. В. Ус