Справа № 758/9199/18
Категорія 58
09 червня 2021 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві заяву позивача ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог та матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та зобов'язання вчинити дії, -
В липні 2018 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів АТ «Перший Українській Міжнародний Банк» (відповідач-1), приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни (відповідач-2), в якому просила: Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3402 від «08» травня 2018 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С.; Визнати неправомірними вимоги Відповідача - 1 та встановити суму заборгованості перед Відповідачем- 1 у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок); Відмовити Приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Вольф Т. Л. у стягненні з Позивача винагороди у розмірі 2 810,26 (дві тисячі вісімсот десять гривень 26 копійок), а також витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 350 грн. (триста п'ятдесят гривень 00 копійок); Забезпечити виконання позову, шляхом накладення заборони на виконання виконавчого напису №3402 від «08» травня 2018 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Харою Н.С.
Позов мотивний тим, що 08.05.2018 р. приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С. було вчинено виконавчий напис № 3402, яким було стягнено з позивача на користь АТ «ПУМБ» заборгованість в сумі 28 102,55 грн. Зазначає, що 15.06.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 56585466, відкритого на підставі виконавчого напису № 3402, вчиненого 08.05.2018 року приватним нотаріусом. Вказує, що позивач жодних повідомлень від Банку про наявну заборгованість не отримував, а також досудових вимог із визначеними сумами заборгованості, розрахунків заборгованості та виписок він не отримував, а тому сума заборгованості не відповідає фактичним обставинам та не є безспірною.
Ухвалою суду від 15.07.2018 р. позов залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Ухвалою від 03.01.2019 року відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження з призначенням в підготовче судове засідання.
При цьому, позивач уточнив позовні вимоги та просив: Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3402 від «08» травня 2018 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.; Визнати неправомірними вимоги Відповідача - 1 та встановити суму заборгованості перед Відповідачем - 1 у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок); Відмовити Приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Вольф Т. Л. у стягненні з Позивача винагороди у розмірі 2 810,26 (дві тисячі вісімсот десять гривень 26 копійок), а також витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 350 грн. (триста п'ятдесят гривень 00 копійок); Забезпечити виконання позову шляхом накладення заборони на виконання виконавчого напису № 3402 від «08» травня 2018 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Хара Н.С.
03.05.2019 р. третьою особою - приватним виконавцем Вольф Т.Л. через канцелярію суду подано пояснення, в яких просила у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «ПУМБ», приватного нотаріуса КМНО Хари Н.С., третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна в частині відмови приватному виконавцю у стягненні винагороди у розмірі 2 810,26 грн., а також витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 350,00 грн. - відмовити. Зазначила, що 17 квітня 2019 року нею, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 56585466 на підставі фактичного виконання виконавчого документа. Тобто, приватним виконавцем здійснено повне виконання виконавчого документа майнового характеру. З огляду на вищезазначене, стягнення з позивача основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження є законним, оскільки було здійснено відповідно до встановлених законодавством норм, а вимоги ОСОБА_1 у цій частині є незаконними і безпідставними, тому задоволенню не підлягають.
03.05.2019 р. приватним виконавцем подано заяву про закриття провадження у справі, в якій вона просить закрити провадження у справі № 758/9199/18 за позовом ОСОБА_1 до АТ «ПУМБ», приватного нотаріуса КМНО Хари Н.С., третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна в частині позовних вимог щодо відмови приватному виконавцю у стягненні винагороди у розмірі 2 810,26 грн., а також витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 350,00 грн., з огляду на те, що вимога щодо відмови приватному виконавцю у стягненні винагороди у розмірі 2 810,26 грн., а також витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 350,00 грн. не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою від 23.06.2020 р. закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач просив в частині вимог, окрім визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, закрити провадження, з огляду на відмову від них. Одночасно вимогу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підтримала та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала. Додавши, що наслідки відмови від позову йому відомі та зрозумілі.
Представник відповідача 1- АТ «ПУМБ», будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, в зв'язку з чим на підставі ст.ст.223, 280 ЦПК України судом проведено заочний розгляд справи.
Відповідач 2 - ПН КМНО Хара Н.С. в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлялись належним чином, заяв по суті справи не надано, подала заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності з урахуванням фактичних відносин та постановити рішення згідно чинного законодавства.
Третя особа - ПВ виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяв по суті справи не подавала.
Суд, вислухавши позивача, вивчивши заяву позивача про відмову від позову, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом враховано, що суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а тому сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Судом встановлено, що під час усунення недоліків позову, позивачем було уточнено позовні вимоги, в яких просив: Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3402 від «08» травня 2018 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.; Визнати неправомірними вимоги Відповідача - 1 та встановити суму заборгованості перед Відповідачем - 1 у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок); Відмовити Приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Вольф Т. Л. у стягненні з Позивача винагороди у розмірі 2 810,26 (дві тисячі вісімсот десять гривень 26 копійок), а також витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 350 грн. (триста п'ятдесят гривень 00 копійок); Забезпечити виконання позову шляхом накладення заборони на виконання виконавчого напису № 3402 від «08» травня 2018 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Хара Н.С.
Згідно ст.ст.49 ч.2 п.1, 206 ч.1 ЦПК України позивач протягом усього часу судового розгляду може відмовитися від позову, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
На підставі ст.ст.206 ч.3 ЦПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до ст.255 ч.1 п.4 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову та відмова прийнята судом.
Приписами ст.12 ч.4 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, саме по собі подання заяви про відмову від позову не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, що не містить обмежень у його реалізації. Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Як вбачається з матеріалів справи, вищевказана позовна заява ОСОБА_1 , за якою відкрито провадження у справі, підписано особисто позивачем. При цьому, і особисто позивачем в судовому засіданні заявлено про відмову від частини позовних вимог, а саме в частині: Визнання неправомірними вимоги Відповідача - 1 та встановлення суму заборгованості перед Відповідачем - 1 у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок); Відмовлення Приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Вольф Т. Л. у стягненні з Позивача винагороди у розмірі 2 810,26 (дві тисячі вісімсот десять гривень 26 копійок), а також витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 350 грн. (триста п'ятдесят гривень 00 копійок); Забезпечення виконання позову шляхом накладення заборони на виконання виконавчого напису № 3402 від «08» травня 2018 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Хара Н.С. та закриття провадження у справі в такій частині.
Отже, підстав для неприйняття відмови позивача від частини позовних вимог судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч.2 ст.206 ЦПК України, позивач попереджений про наслідки відмови від позову, про що самостійно зазначає в своїй заяві.
А відтак, беручи до уваги, що відповідно до вимог процесуального законодавства подати заяву про відмову від частини позовних вимог позивач має на будь-якій стадії процесу, враховуючи, що позивач скористався своїм правом, суд приймає відмову позивача від частини позовних вимог, оскільки така відмова не суперечить закону і не порушує чиїх-то прав та охоронюваних законом інтересів та вважає за необхідне в зв'язку з цим закрити провадження по справі в даній частині.
Згідно із п. 4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.4, 12, 49, 198, 200 ч.2 п.2, 206, 255 ч. 1 п. 4, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, п.9, 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -
Прийняти відмову ОСОБА_1 від позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Вольф Тетяна Леонідівна в частині зобов'язання вчинити дії.
Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Вольф Тетяна Леонідівна в частині вимог про зобов'язання вчинити дії.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяН. М. Ларіонова