Справа № 755/18395/19
"19" липня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди -
До Дніпровського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Згідно заявлений вимог позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 57 956,54 грн, з яких: матеріальна шкода - 38 389,87 грн, моральна шкода - 13 000,00 грн; 3% річних - 2 009,90 грн; інфляційні збитки - 4 556,77 грн, та судові витрати.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 13 січня 2018 року о 15 годині 00 хвилин, у м.Києві по вулиці Миропільській, 23, ОСОБА_2 керуючи транспортом «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , перед початком руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, розпочав рух та скоїв зіткнення з транспортним засобом «BMW 335 D», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача. 13 лютого 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Відповідно до полісу АМ 2637243 від 17 грудня 2017 року цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу ОСОБА_2 застрахована в ТДВ «Страхова Компанія «Київ Ре». 22 лютого 2018 року позивач звернувся із заявою про страхове відшкодування до ТДВ «Страхова Компанія «Київ Ре», проте станом на день подання позовної заяви страхове відшкодування не отримав. Зазначив, що існують обґрунтовані підстави вважати, що страхове відшкодування від ТДВ «Страхова Компанія «Київ Ре» він не отримає. Відповідно до звіту №4242 про визначення вартості матеріального збитку заподіяного власнику BMW 335 D, державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 17 січня 2018 року складає 39 389,87 грн. Після дорожньо-транспортної пригоди відповідач добровільно відшкодував позивачу грошову суму в розмірі 1000,00 грн. Таким чином, вартість матеріального збитку, завданого позивачу складає 38 389,87 грн. Також, зазначив, що йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у сильному емоційному потрясінні, порушенні нормального життєвого укладу, що негативним чином відобразилось на його емоційному стані, отриманому внаслідок пошкодження автомобіля та приведення автомобіля у такий стан, що потребує ремонту, яку оцінює у розмірі 13000,00 грн. Посилаючись на ч.2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача, крім збитків та моральної шкоди, за період з 13 лютого 2018 року по 11 листопада 2019 року, 3% річних в розмірі 2 009,90 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 556,77 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
10 липня 2020 року позивачем отримано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем отримано 01 серпня 2020 року, що також підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами третьою особою ТДВ «Страхова Компанія «Київ Ре» отримано не було, конверт разом з копією ухвали суду про відкриття провадження та додатками повернувся до суду із відміткою поштового відділення «вибув».
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
09 січня 2020 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Вважає позов необґрунтованим, оскільки 17 грудня 2017 року відповідач придбав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/2637243 в ТДВ «Страхова Компанія «Київ Ре». 13 січня
2018 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю його автомобіля, у зв'язку з чим, відповідно до постанови суду, відповідач поніс адміністративну відповідальність.
15 січня 2018 року сторони приїхали до офісу страховика та повідомили ТДВ «Страхова Компанія «Київ Ре» про страхову подію. На даний час вказана заява перебуває на розгляді у страховика. Зазначає, що ліміт за полісом складає 100 000,00 грн, та покриває вартість заявленого матеріального збитку в розмірі 38 389,87 грн. Наявність значної кількості виконавчих проваджень щодо страховика чи його заборгованість перед МТСБУ не звільняє такого страховика від виконання ним свої обов'язків. Страховик не відмовляв позивачу у виплаті страхового відшкодування, позивач не звертався до нього з відповідним позовом і чекає відповідної виплати. Вважає що звернення позивача з даним позовом може призвести до подвійного відшкодування. Крім того розмір моральної шкоди повністю покривається полісом обов'язкового страхування, однак позивач не зазначав такої шкоди в заяві про страхове відшкодування. На думку відповідача, він не може нести цивільно-правову відповідальність за прострочку страховика. (а.с.163-165).
02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року
№ 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого пункт 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України викладено в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.»
Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
12 травня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мохнюк Д.М. направив на адресу суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що 01 серпня 2019 року ТДВ «Страхова Компанія «Київ Ре» позбавлена членства в МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ, відносно ТДВ «Страхова Компанія «Київ Ре» відкрито 55 виконавчих провадження та станом на 12 травня 2020 року позивач не отримав ні страхового відшкодування, ні рішення щодо сплати страхового відшкодування. Відповідно до відомостей, розміщених на офіційному сайті МТСБУ у відповідача на дату дорожньо-транспортної пригоди був відсутній поліс страхування. Зазначає, що позивачу було заподіяно моральну шкоду у зв'язку з пошкодженням його майна, а не здоров'я, тому вважає, що відповідальність за вказану шкоду несе виключно особа, яка її завдала.
(а.с. 172-176).
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів (а.с. 217-218)
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Представник третьої особи ТОВ «Страхова компанія «Київ Ре» не скористався своїм правом та не направив до суду письмові пояснення по суті спору.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України також визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва
від 13 лютого 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн на користь держави (а.с.13).
Зазначеною постановою суду встановлено, що ОСОБА_2 13 січня 2018 року,
о 15 годині 00 хвилин, у м.Києві по вулиці Миропільській, 23, керуючи транспортним засобом «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , перед початком руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, розпочав рух та скоїв зіткнення з транспортним засобом «BMW - 3350», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями порушив п.10.1 Правил дорожнього руху.
Як убачається з матеріалів справи, в результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено автомобіль матки «BMW 335 D», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 (а.с.90).
Станом на 13 січня 2018 року цивільно-правова відповідальність за забезпеченим транспортним засобом «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована ТДВ "Страхова компанія «Київ РЕ» на підставі полісу №АМ2637243 з лімітом відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну -
100000,00 грн, розмір франшизи - 1 000,00 грн (а.с.93).
Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 06 грудня 2019 року, постановленою у справі №753/9521/18, позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» до ОСОБА_2 про визнання полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів недійсним залишено без розгляду (а.с. 204-206).
Отже, поліс №АМ2637243 є чинним станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
На замовлення ОСОБА_1 , суб'єктом підприємницької діяльності - оцінювачем ОСОБА_3 складено Звіт №4242 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «BMW 335 D», державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу BMW 335 D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 17 січня 2018 року складає
39 389,87 грн (а.с.109-147).
Як убачається з копії квитанції №4242 від 01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 на користь СПД ОСОБА_3 сплачено 1 500,00 грн за визначення вартості матеріально збитку КТЗ (а.с.с 107).
22 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» із заявою про страхове відшкодування в розмірі 32 824,89 грн (а.с.94).
За інформацією МТСБУ, ТДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» втратила членство в МТСБУ з 01 серпня 2019 року у зв'язку з наявністю заборгованості по сплаті внесків та відрахувань до фондів МТСБУ. Припинення ТДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» членства в МТСБУ не звільняє страховика від виконання зобов'язань згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 91).
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості про перебування ТДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» в процесі припинення відсутні.
В позовній заяві позивач стверджує, що відповідачем добровільно відшкодовано шкоду в розмірі 1 000,00 грн.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до підпункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц (провадження №61-20780св18).
Таким чином, з викладеного вбачається, що обов'язок страховика відшкодувати заподіяну страхувальником шкоду виникає із самого факту заподіяння застрахованою особою у результаті дорожньо-транспортної пригоди такої шкоди. При цьому, зобов'язаною особою, внаслідок заподіяних відповідачем у результаті дорожньо-транспортної пригоди збитків, є страховик ТДВ «Страхова компанія «Київ РЕ»
В той же час, посилання позивача на те, що після скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю його транспортного засобу та відповідача, він звернувся до страхової компанії ТДВ «Страхова компанія «Київ РЕ», але останнє не виконало своїх зобов'язань, 01 серпня 2019 року позбавлено членства в МТСБУ, станом на 07 травня 2020 року відносно товариства відкрито 55 виконавчих проваджень та фактично не здійснює свою діяльність, що надає позивачу право звернутися з позовом про стягнення шкоди безпосередньо до особи, яка її завдала, є безпідставним, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась 13 січня 2018 року, ТДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» втратила членство в МТСБУ з 01 серпня 2019 року у зв'язку з наявністю заборгованості по сплаті внесків та відрахувань до фондів МТСБУ, разом з тим, припинення ТДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» членства в МТСБУ не звільняє страховика від виконання зобов'язань за укладеними раніше договорами ОСЦПВВНТЗ. Крім того, ТДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» не визнано банкрутом та (або) ліквідовано.
За таких обставин, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на відповідача, який уклав відповідний договір страхування і сплачував страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, враховуючи що ліміт відповідальності страховика ТДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» на підставі полісу №АМ2637243 в повній мірі покриває розмір шкоди, завданої власнику транспортного засобу «BMW 335 D», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Відповідно до пункту ґ) частини 41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно пункту а) частини 41.2 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
Суд, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, прийшов до висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення матеріальної шкоди з відповідача в розмірі 38 389,87 грн, а також 1 500,00 грн витрат за проведення оцінки матеріального збитку.
Також, суд відмовляє в задоволенні позовних вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки такі вимоги є похідними від основної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, в задоволені якої судом відмовлено, та дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням майнової шкоди.
Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка згідно п. 3 ч. 2 цієї статі полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України).
Як роз'яснено в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 та від 27.02.2009), при вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивач визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 13 000,00 грн виходив з того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому завдано сильного емоційного потрясіння, порушено нормальний життєвий уклад, що негативним чином відобразилось на емоційному стані позивача, отриманому внаслідок пошкодження автомобіля та приведення автомобіля у такий стан, що потребує ремонту.
Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд вважає обґрунтованими, враховуючи, що сам факт пошкодження майна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що належить позивачу, безперечно завдав шкоду його інтересам і спричинив моральні переживання й страждання. Разом з тим, керуючи транспортним засобом, позивач знав та розумів, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки та, як учасник дорожнього руху, обізнаний в можливих наслідках порушення Правил дорожнього руху, в тому числі іншими учасниками руху.
Тому, враховуючи фактичні обставини справи, тривалість моральних страждань позивача та негативні наслідки, які для нього настали внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також те, що розмір моральної шкоди не повинен приводити до збагачення, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн буде достатнім для відновлення порушених прав позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 768,40 грн (в мінімальному розмірі, визначеному п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», станом на дату подання позову).
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Як визначено в статті 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання. Адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об'єднання зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з ч. 2 вказаної вище статті порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
05 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Альфа Адвокат Консалтинг» укладено договір №0119/19 про надання правничої допомоги, за яким ОСОБА_1 доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 правову допомогу: підготовка позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, що мала місце 13 січня 2018 року у АДРЕСА_1 ; представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції під час розгляду справи про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, що мала місце 13 січня 2018 року у АДРЕСА_1 (а.с. 150-152).
На підставі даного договору, адвокатським об'єднанням «Альфа Адвокат Консалтинг» 13 листопада 2019 року видано Ордер серії КС №674465 на надання правової допомоги адвокатом Мохнюком Д.М. ( а.с.86).
Відповідно до пункту 3.1 договору, сторони погодили, що за послуги передбачені даним договором ОСОБА_1 сплачує адвокатському об'єднанню грошові кошти на підставі розрахунку, шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця, вказаний в даному договорі в наступному розмірі та строки: за підготовку позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, що мала місце 13 січня 2018 року у АДРЕСА_1 в розмірі 3 000,00 грн до 08 листопада 2019 року; за представництво інтересів ОСОБА_1 судових засіданнях (за одне засідання) 1 500,00 грн не пізніше ніж за 10 календарних днів до судового засідання.
Як убачається з акту про надання частини послуг за договором про надання правової допомоги №0119/19 від 05 листопада 2019 року вартість послуги по підготовці позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, становить 3 000,00 грн (а.с. 155).
На підставі рахунку-фактури №СФ-0121 від 05 листопада 2019 року (а.с.153),
05 листопада 2019 року ОСОБА_1 на рахунок адвокатського об'єднання «Альфа Адвокат Консалтинг» сплачено 3 000,00 грн (а.с. 154)
06 травня 2020 року між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Альфа Адвокат Консалтинг» укладено додаткову угоду до договору №0119/19 про надання правничої допомоги від 05 листопада 2019 року, відповідно до якої сторони досягли згоди доповнити перелік правової допомоги, а саме до п.3.1 включити послугу по підготовці відповіді на відзив, вартість 2 000,00 грн, строком оплати до 07 травня 2020 року (а.с.210).
На підставі рахунку-фактури №СФ-0043 від 06 травня 2020 року (а.с.209), 06 травня 2020 року ОСОБА_1 на рахунок адвокатського об'єднання «Альфа Адвокат Консалтинг» сплачено 2 000,00 грн (а.с. 211)
Враховуючи, що позов задоволено частково, беручи до уваги обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат позивача, суд вважає, що на відповідача слід покласти понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 23, 988, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, статтями 2, 10, 12, 13, 49, 76-82, 89, 133, 137, 141, 177, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), третя
особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» (ЄДРПОУ 33442139, місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул.. Анрі Барбюса, буд. 13-Б), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 13 січня 2018 року, в розмірі 5 000,00 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: