Справа №:755/8375/21
Провадження №: 4-с/755/141/21
"13" липня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бондар С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, без участі сторін, скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко Ольги Олександрівни, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із скаргою, в якій просить:
визнати дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі Подільський РВ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Бабенко О.О. щодо обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів при складанні довідки-розрахунку від 31 березня 2021 року
№ 63644996/2 неправомірними;
скасувати довідку - розрахунок від 31 березня 2021 року № 63644996/2, складену державним виконавцем Подільського РВ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Бабенко О.О.;
зобов'язати державного виконавця Подільського РВ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Бабенко О.О. скласти розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні
№ 63644996 з урахуванням податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, утриманих з доходів боржника ОСОБА_1 .
На обґрунтування поданої скарги заявник зазначає, що на виконанні державного виконавця Подільського РВ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Бабенко О.О. перебуває виконавче провадження № 63644996 з виконання виконавчого листа № 755/17497/19, виданого 11 серпня 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 жовтня 2019 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Виконавче провадження № 63644996 було відкрито постановою про відкриття провадження від 17 листопада 2020 року.
04 березня 2021 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_5 , було направлено на адресу Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) клопотання про здійснення розрахунку та зняття арештів, в якому останній просив скласти розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, з врахуванням наданих ним документів та розрахунку.
27 квітня 2021 року ОСОБА_1 отримано довідку-розрахунок від 31 березня 2021 року
№ 63644996/2 (надалі - Довідка-розрахунок), згідно із якою визначено, що залишок заборгованості станом на 31 березня 2020 року становить 3 271,36 грн. В довідці допущено описку в зазначенні року, замість «2021» вказано «2020».
Довідку-розрахунок ОСОБА_1 вважає незаконною, просить її скасувати та зобов'язати державного виконавця скласти новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів. Підставами для скасування Довідки-розрахунку є неврахування державним виконавцем суми утриманих податків, що є порушенням частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження».
Внаслідок того, що державним виконавцем не було враховано суми податків, утриманих з доходів ОСОБА_1 , щомісячний розмір аліментів було визначено державним виконавцем неправильно. У 2019-2020 роках ОСОБА_1 працював та отримував заробітну плату (дохід), а у 2020- 2021 рр. отримував допомогу по безробіттю, що підтверджується довідками з податкової та центру занятості. За період з 31 жовтня 2019 року по 28 лютого 2021 року розмір аліментів, що підлягав сплаті складає 25 644,24 грн, однак станом на 03 березня 2021 року ОСОБА_1 сплачено аліментів у розмірі: 25 708,43 грн. Таким чином, станом на 31 березня 2021 року заборгованості по сплаті аліментів у нього немає, а навпаки є переплата в сумі 64,19 грн.
Враховуючи, що складення довідки-розрахунку законодавством не передбачено, проте довідку- розрахунок складено з порушенням вимог частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, без врахування сум утриманих податків та не за затвердженою формою, є підстави для її скасування та зобов'язання державного виконавця скласти новий розрахунок заборгованості з врахуванням утриманих податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Скарга подана до суду з дотриманням встановлених статтею 449 ЦПК України строків.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 липня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Бабенко О.О., заінтересована особа: ОСОБА_2 , прийнято до провадження.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , скаргу підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , з приводу задоволення скарги не заперечувала. Просила розглянути справу відповідно до вимог діючого законодавства.
01 липня 2021 року від Подільського РВ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), в особі старшого державного виконавця Бабенко О.О., до суду надійшов відзив на скаргу, в якому державний виконавець з приводу даної скарги заперечував в повному обсязі, мотивуючи тим, що дії посадових осіб здійснені у відповідності до та в порядку, передбаченому чинним законодавством. Також державний виконавець у відзиві просив провести судовий розгляд скарги за відсутності представника Подільського РВ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ).
Разом з відзивом, Подільський РВ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), на виконання вимог ухвали суду від 25 травня 2021 року, направив до суду матеріали виконавчого провадження № 63644996.
Дослідивши матеріали скарги, оцінивши надані докази, суд приходить до таких висновків.
Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, станом на момент прийняття оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Судом встановлено, що на виконанні у Подільському РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 63644996, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого
11 серпня 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 жовтня 2019 року і до досягнення повноліття ОСОБА_3 .
17 листопада 2020 року на підставі вказаного виконавчого листа старшим державним виконавцем Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Бабенко О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
21 листопада 2020 року старшим державним виконавцем Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Бабенко О.О. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою з боржника ОСОБА_1 стягнуто розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 69,00 грн.
01 грудня 2020 року старшим державним виконавцем Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Бабенко О.О. винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 та постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1
04 березня 2021 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_5 , було направлено на адресу Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) клопотання про здійснення розрахунку та зняття арештів, в якому останній просив скласти розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, з врахуванням наданих ним документів та розрахунку.
З довідки-розрахунок від 31 березня 2021 року № 63644996/2 вбачається, що залишок заборгованості станом на 31 березня 2020 року становить 3271,36 грн.
В довідці допущено описку в зазначенні року, замість «2021» вказано «2020».
Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно із частиною другою статті 3 Конвенції про права дитини держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Стаття 27 цієї Конвенції визначає, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Аналогічна ситуація відображена і в положеннях ЦК України, який також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Таким чином, законодавець гарантував можливість захисту прав та фактичного задоволення інтересів найменш захищених категорій осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.
Водночас положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим.
При цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.
Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним.
З урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц, провадження
№ 61-45100сво18.
Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та витрати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.
Форму розрахунку заборгованості зі сплати аліментів визначено в пункті 4 розділу XVI додатку 15 до Інструкції з організації примусового виконання рішень.
На підтвердження розміру доходів боржника ОСОБА_1 та сум аліментів, що ним сплачувались, суду надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, довідку Подільської районної філії Київського міського центру зайнятості від 04 грудня 2020 року № 285.1/5042/20, довідку Подільської районної філії Київського міського центру зайнятості від 05 лютого 2021 року № 235.1-422/21, квитанцію від 31 грудня 2020 року № 0.0.1963156260.1 на суму 20 708,43 грн, квитанцію від 15 лютого 2021 року
№ 0.0.2016341527.1 на суму 4 000,00 грн, копію довідки Подільської районної філії Київського міського центру зайнятості від 01 березня 2021 року № 285.1-729/21, квитанцію від 03 березня 2021 року на суму 1 000,00 грн, довідку Подільської районної філії Київського міського центру зайнятості від 08 квітня 2021 року № 285.1-729/21.
Порівнюючи відомості про доходи ОСОБА_1 з наданих документів з відомостями про розмір доходів, що зазначені у довідці-рахунку від 31 березня 2021 року, судом встановлено, що розмір заробітної плати боржника вказано державним виконавцем, з порушенням вимог статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» без врахування податків, а тому розмір аліментів, що підлягає стягненню розраховано неправильно.
Відповідно до положень статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, у суду є всі підстави вважати, що довідку-розрахунок складено державним виконавцем з порушенням вимог частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, без врахування сум утриманих податків та не за затвердженою формою, тому є підстави для її скасування та зобов'язання державного виконавця скласти новий розрахунок заборгованості з врахуванням утриманих податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт
75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня
2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
За умовами частини третьої статті 12, частини першої статті 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Подільського РВ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Бабенко О.О., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 259-260, 353 447-450 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко Ольги Олександрівни, заінтересована особа: ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко Ольги Олександрівни щодо обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів при складанні довідки-розрахунку від 31 березня 2021 року № 63644996/2 неправомірними.
Скасувати довідку - розрахунок від 31 березня 2021 року № 63644996/2, складену державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко Ольгою Олександрівною.
Зобов'язати державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко Ольгу Олександрівну скласти розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 63644996 з урахуванням податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, утриманих з доходів боржника ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме: Дніпровський районний суд міста Києва.
Повний текст складено 16 липня 2021 року.
Суддя О.О. Хромова