Справа № 755/5750/21
Провадження № 2/755/3307/21
"14" липня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бондар С.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 07 червня 1990 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів м. Києва з державним центром розвитку сім'ї, актовий запис № 2361.
Позов обґрунтовує тим, що спільне сімейне життя з відповідачем у них не склалося через різні погляди на сімейні відносини, відсутність поваги та взаєморозуміння. Протягом тривало часу подружні відносини між ними фактично припинилися, сторони не ведуть спільного господарства, проживають окремо. Позивач вважає, що шлюб носить виключно формальний характер, подальше його збереження є неможливим, оскільки це суперечить її інтересам, заходи щодо примирення подружжя є недоцільними.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
08 червня 2021 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Квітіна Р.В., до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивач та її представника.
24 червня 2021 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Квітіним Р.В., до суду подано заяву про визнання позову та розгляд справи за відсутності відповідача від 14 червня 2021 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солошенко А.В. та зареєстровану в реєстрі за № 282, про те, що ОСОБА_2 визнає позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № 755/5750/21 щодо розірвання шлюбу та не заперечує щодо ухвалення рішення про задоволення позову.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.
07 червня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів м. Києва з державним центром розвитку сім'ї, актовий запис № 2361.
Від шлюбу сторони мають двох повнолітніх дітей: ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом встановлено, що тривалий час сторони подружніх відносин не підтримують, спільне господарство не ведуть, проживають окремо. Позивач наполягає на розірванні шлюбу із відповідачем, оскільки примирення подружжя є неможливим, а подальше перебування у шлюбі суперечить його інтересам. Відповідач позов визнав, що свідчить про його згоду щодо розірвання шлюбу.
Відповідно до частини десятої статті 7 СК України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
За змістом положень частини першої статті 51 Конституції України, частини першої статті 21 СК України, частини першої статті 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частиною третьою статті 56 СК України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Згідно із частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105, частиною першою статті 110 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно із статтею 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Статтею 28 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР визначено, що по справах про розірвання шлюбу застосовується законодавство Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя на момент подачі заяви. Якщо один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство Договірної Сторони, установа якої розглядає справу про розірвання шлюбу.
Відповідно до частини другої статті 29 Конвенції по справах про розірвання шлюбу у випадку, передбаченому пунктом 2 статті 28, компетентні ті установи Договірної Сторони, на території якої проживає подружжя. Якщо один з подружжя проживає на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території іншої Договірної Сторони, по справах про розірвання шлюбу компетентні установи обох Договірних Сторін, на територіях яких проживає подружжя.
За змістом частини першої статті 60 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-ІV «Про міжнародне приватне право» подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться.
З'ясувавши дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховуючи, що сторони не підтримують шлюбно-сімейні відносини, втратили почуття любові та поваги один до одного, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, а також враховуючи визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає розірванню, оскільки існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам сторін.
Клопотань про надання строку для примирення сторони не заявляли.
Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню.
Згідно із статтями 114, 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, статтями 24, 55, 56, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 142, 259, 263 - 265, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 07 червня 1990 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів м. Києва з державним центром розвитку сім'ї, актовий запис 2361.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме: Дніпровський районний суд міста Києва.
Повне рішення суду виготовлено 16 липня 2021 року.
Суддя О.О. Хромова