Справа № 703/1027/21
2/703/818/21
19 липня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Прилуцького В.О.
секретаря судового засідання Кочеткової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на неповнолітню дитину та на дружину до досягнення дитині трьох років,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить суд розівати її шлюб з ОСОБА_2 , стягнути з останнього аліменти на утримання сина ОСОБА_3 та її утримання, до досягнення дитиною 3- х років у розмірі по ? частині його заробітку (доходу) щомісячно.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона не проживає з відповідачем з серпня 2020 року, так як мають різні погляди на сімейне життя, ведення спільного господарства та постійні сварки.
Від шлюбу з відповідачем мають малолітню дитину, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, як і на її утримання, адже вона перебуває у декретній відпустці, тому і звернулась до суду з позовною заявою.
В судове засідання позивачка не з'явилась, просила справу розглянути без її участі. Одночасно наполягала на задоволенні позовних вимог, з наведених у позові підстав. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений вчасно, в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом опублікування оголошення про його виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце його засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу відповідно до вимог ст. 281 ЦПК України.
Відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вище викладене, та той факт що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, але не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; а позивачка не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені Сімейним Кодексом України.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Статтею 112 СК України встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04 вересня 2011 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 04 вересня 2011 року (а.с.8).
Позивачка стверджує у позовній заяві, що з серпня 2020 року вона з відповідачем припинила спільне проживання, через те, що ОСОБА_2 вживає спиртні напої, витрачаючи сімейний бюджет на їх придбання, через це в сім'ї виникали постійні сварки та в результаті цього вони втратили взаємоповагу та порозуміння один до одного, а тому просила суд розірвати її шлюб з відповідачем.
Відповідач є батьком малолітньої дитини позивача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 04 березня 2020 року 9а.с.9).
Дитина знаходиться на утриманні позивачки.
В судовому засіданні встановлено, що сторони не підтримують подружніх стосунків.
Відповідно до ч.1ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Суд вважає, що на даний час спільне проживання сторін стало не можливим і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тобто фактично шлюб не існує, а тому його слід розірвати, що не позбавляє сторін права повторно зареєструвати шлюб після усунення обставин, що були підставою для його розірвання.
Відповідно до ч. 2ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Суд вважає за необхідне роз'яснити, що згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7,8ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно із ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-Х1І від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Ч. 1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного духовного і соціального розвитку.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до положення ч.1, ч. 2 статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Ст. 141 Сімейного кодексу України, зазначає, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняєвід обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного Кодексу України).
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 pоку, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 червня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутністю домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно до частини першої статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, проте такої домовленості сторони, як встановлено в ході розгляду справи, не досягли.
У відповідності з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексуУкраїни за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно до ч. 1 ст. 182 СК України обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Частина 2 статті 182 Сімейного Кодексу України зазначає, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом. Аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (частина перша статті 191 Сімейного Кодексу України).
Судом встановлено, що на даний час дитина проживає разом із матір'ю, між сторонами не досягнуто згоди щодо сплати аліментів, відповідач відмовляється у добровільному порядку надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, яка перебуває на повному матеріальному утриманні позивачки, що є підставою звернення позивачки до суду з вимогами про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Згідно зі ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
З довідок про реєстрацію місця проживання особи, виданих центром надання адміністративних послуг виконавчоо комітету Смілянської міської ради № 705, 706 від 26 березня 2021 року вбачається, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає разом із сином ОСОБА_3 (а.с.10,11).
З копії наказу Знамянської дирекції залізничних перевезь № 260-ос від 05 травня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у дикретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05 травня 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стаття 79 СК України визначає, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
При винесенні даного рішення суд враховував, що відповідач має задовільний стан здоров'я, його працездатність, те що він не є інвалідом, не має тяжких захворювань (відсутність доказів, які могли б спростувати встановлені дані факти), син сторін по справі проживає разом із позивачкою та вона повністю несе тягар його утримання, на даний час позивачка не працює, оскільки перебуває у декретній відпустці, а тому потребує матеріальної допомоги, як на утримання сина так і на своє утримання до досягення дитиною 3 - х річного віку.
Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Разом з цим, суд вважає за належне роз'яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них, а також положення ст. 185 Сімейного кодексу України щодо обов'язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.
Одночасно суд роз'яснює, що статтею 196 Сімейного кодексу України передбачена відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
На підставі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
З огляду на зазначене, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно суд приходить до висновку про необхідність розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрованого 04 вересня 2011 року та про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання до досягнення дитиною 3- х річного віку та на утримання сина ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття у розмірі по 1/4 частини його заробітку на кожного, починаючи з дня подачі позову до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн., сплачений позивачкою при подачі позовної заяви в частині розірвання шлюбу.
Відповідно частини шосто їстатті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» вказує на те, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів на своє утримання та на утримання сина, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 908 грн. за кожну вимогу немайнового характеру підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.79, 80, 84, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 192 СК України та ст. 4, 11, 12, 81, 89, 141, 258, 259, 260, 265 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на неповнолітню дитину та на дружину до досягнення дитині трьох років - задоволити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 04 вересня 2011 року Березняківською сільською радою Смілянського району Черкаської області, актовий запис № 72.
Залишити ОСОБА_1 після розірвання шлюбу прізвище « ОСОБА_1 ».
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , а проживаючого по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , а проживаючого по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29 березня 2021 року і до досягнення сином ОСОБА_3 3 - х років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , а проживаючого по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 сплачений нею при подачі позову за розірвання шлюбу судовий збір в сумі 908 грн.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , а проживаючого по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь держави судовий збір в сумі 1816 грн.
Допустити рішення в частині стягнення аліментів за один місяць до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Головуючий: В. О. Прилуцький