19 липня 2021 року
м. Київ
справа № 360/542/21
адміністративне провадження № К/9901/25049/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Губської О.А.,
суддів: Жука А.В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Луганського окуржного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у справі №360/542/21 за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення 8121,42 грн. як відшкодування майнової шкоди,
Військова частина НОМЕР_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якому просила стягнути з відповідача на користь військової частини НОМЕР_1 8121,43 грн. у якості відшкодування майнової шкоди.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року позовну заяву військової частини НОМЕР_1 залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання:
- належних доказів зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача;
- доказу надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу;
- обґрунтованого клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду разом з відповідними належними доказами;
- документу про сплату судового збору в розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року, позовну заяву повернуто, на підставі ч. 2 ст. 123 КАС України, оскільки підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними.
Не погоджуючись з такими рішеннями, позивачем подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 08 липня 2021 року.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Так, як зазначено судами попередніх інстанцій, розглянувши позовну заяву позивача, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем, зокрема пропущено строк звернення до адміністративного суду, оскільки позивач дійшов помилкового висновку про дотримання строку звернення до суду, відраховуючи відлік від неотримання відповіді відповідача на лист від 05 січня 2021 року. Саме по собі посилання на наявність листа (претензії) з проханням до відповідача добровільно відшкодувати суму є штучним відтермінуванням строку звернення до суду.
Повертаючи ж позовну заяву суд першої інстанції дійшов висновку, що причини пропуску строку на звернення до суду є неповажними.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, лютого 2021 року військова частина НОМЕР_1 01 звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення 8121,42 грн. як відшкодування майнової шкоди.
Як встановлено судом першої інстанції, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 29.05.2020 № 127 відповідача виключено зі списків особового складу військової частини.
21 травня 2020 року начальником речової служби ВЧ НОМЕР_1 складено довідку - розрахунок № 59 на утримання грошей за речове майно, що не вислужило строки носки, з ОСОБА_1 , відповідно до якої до утримання належить сума 8121,43 грн. за вісім найменувань.
Отже, станом на день винесення наказу про виключення відповідача зі списків військової частини, позивач був обізнаний про необхідність утримання з ОСОБА_1 грошей за речове майно, що не вислужило строки носки, в сумі 8121,43 грн.
Суд апеляційної інстанції враховав, що у своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (Рішення від 18.10.2005 р. по справі «МШ «Голуб» проти України»).
У свою чергу, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. по справі «Смірнова проти України» визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Як зазначено судом апеляційної інстанції, строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
З огляду на вказане, дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції щодо доводу апелянта, що після видання наказу командиром військової частини НОМЕР_1 №2416 від 25.12.2020 та з метою досудового врегулювання спору позивачем був направлений лист (претензія) № 25 від 05.01.2021 на останню відому адресу місця реєстрації відповідача, проте, станом на день звернення до суду жодної відповіді військова частина не отримала, позивач помилково пов'язує обчислення перебігу строку звернення до суду з дати не отримання відповіді від ОСОБА_1 на лист (претензією) від 05.01.2021 № 25, направленого на виконання наказу командира військової частини від 15.12.2020 № 2416, прийнятого за наслідками проведеного аудиту військової частини у серпні-вересні 2020 року, оскільки наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 29.05.2020 № 127 відповідача виключено зі списків особового складу військової частини.
Тобто, як вже було зазначено, саме станом на день винесення наказу про виключення відповідача зі списків військової частини, позивач був обізнаний про необхідність утримання з ОСОБА_1 грошей за речове майно.
Суд погоджується з неприйняттям колегією суддів апеляційної інстанції доводів заявника, що підставами для поновлення строку на усунення недоліків позовної заяви є те, що на даний час позивач в умовах особливого періоду виконує бойові завдання в районні ООС, відбувається постійне переміщення особового складу, цивільна кореспонденція надходить на юридичну адресу частини, а посадові особи, які можуть приймати рішення по даних категоріях справ постійно знаходяться в польових умовах, що ускладнює оперативне реагування на виникаючі проблеми та питання, оскільки позивачем не підтверджено переміщення особового складу та постійне знаходження посадових осіб, які можуть приймати рішення по даних категоріях справ, в польових умовах та в районі проведення Операції об'єднаних сил, в період з дати прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 до дати подання позовної заяви до Луганського окружного адміністративного суду.
Таким чином, судова колегія суду апеляційної інстації погодилась із висновками суду першої інстанції про те, що підстави вказані позивачем в заяві від 02.03.2021 № 675 про поновлення строку визнаються судом неповажними, оскільки такі обставини не можна вважати об'єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Отже, Суд констатує, що суд першої інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, правильно застосував до спірних правовідносин наслідки, встановлені частиною 2 ст. 123 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справ) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Луганського окуржного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у справі №360/542/21 за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення 8121,42 грн. як відшкодування майнової шкоди.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді А. В. Жук
О. В. Калашнікова