Справа № 549/90/21
№ провадження 2/549/36/21
07 липня 2021 року Чорнухинський районний суд Полтавської області
головуючого судді - Глущенко Н.М.
з участю: секретаря - Міщенко Т.А.
позивача - ОСОБА_1
представника третьої особи - Шереметьєвої А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції через систему відеоконференцзв'язку «EASYCON» з Краматорським міським судом
Донецької області в залі суду в смт.Чорнухи Полтавської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області, служба у справах дітей виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради Полтавської області, про позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області, служба у справах дітей виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради Полтавської області, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у період проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з відповідачем з грудня 2010 по листопад 2013 року у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що спільне проживання не склалось, наразі вони мешкають окремо, дитина проживає разом із матір'ю.
Відповідач в період з 18.07.2014 року по 08.06.2017 року перебував у розшуку як безвісно відсутній, що підтверджується відповідною довідкою.
Позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_2 з травня 2014 року не виходить на зв'язок, жодної матеріальної чи моральної підтримки своїй дитини не надає, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не цікавиться життям своєї дитини та її матеріальним забезпеченням, не сплачує аліменти, що є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
З урахуванням вищевикладеного, посилаючись на п.2 ч.1 ст.164 СК України, просить її вимоги задовольнити.
Ухвалами судді Чорнухинського районного суду Полтавської області від 17 та 31 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху в зв'язку з тим, що позов не відповідав вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України та була відсутня квитанція про сплату судового збору. 09 квітня 2021 року позивачем ОСОБА_1 усунуто недоліки.
Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2021 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження, справа призначена до розгляду в підготовчому засіданні.
Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 18 травня 2021 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та наполягала на їх задоволенні. Позивач посилаючись на необхідності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 - батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначила на відсутності з боку ОСОБА_2 жодної матеріальної чи моральної підтримки дитині, ухилення ним від виконання батьківських обов'язків щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, рекомендовані листи з судовими повістками, направлені за адресою реєстрації відповідача не вручені, так як адресат відсутній за вказаною адресою.
Представник органу опіки та піклування Краматорської міської ради Донецької області, Шереметьєвої А.С. проти позову заперечила. Пояснила, що факти, викладені позивачкою в позовній заяві та озвучені в судовому засіданні, щодо ухилення ОСОБА_2 від батьківських прав відносно малолітнього сина не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим службою прийнято висновок про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина.
Представник служби у справах дітей виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради Полтавської області в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що дійсно сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області 10 серпня 2012 року.
Згідно довідки виданої Шебельківським старостинським округом виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області про склад сім'ї № 370 від 25 лютого 2021 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . До складу її сім'ї входить, окрім інших, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із довідкою К-505/301/03-18 від 30.07.2018 виданої Краматорським відділом поліції ГУ НП в Донецькій області видно, що ОСОБА_1 зверталася до Краматорського ВП із заявою про безвісті зниклого ОСОБА_2 . За даним фактом було заведено ОРС категорії «розшук» №40-40 від 26.08.2014 року. Під час проведення розшукових заходів місцезнаходження громадянина ОСОБА_2 було встановлено на території РФ. У зв'язку з чим кримінальне провадження та розшукова справа 08.06.2017 року закрито.
Із довідки №21/18 від 29.05.2018 року виданої дошкільним навчальним закладом садок-ясла №11 комбінованого типу «Яблунька» Краматорської міської ради видно, що батько ОСОБА_3 не бере участі у вихованні і навчанні сина.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів виданого Чорнухинським районним відділом державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми) станом на 01.03.2021 заборгованість по аліментах у ОСОБА_3 перед своїм сином становить 62725,00 грн., копія судового рішення на підставі якого стягуються аліменти в матеріалах справи відсутня.
При розгляді справи суд враховує вимоги ч. 8, 9 ст. 7 Сімейного Кодексу України про те, що регулювання сімейних відношень має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї, на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей , поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно із ч.1 ст.152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Частиною 4 ст.155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Разом з тим, вказуючи на факти ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, позивачем не надано жодного доказу на обґрунтування наведених стверджень.
До того ж суд зауважує, що ненадання матеріальної допомоги на утримання сина, у т.ч. за відсутності належно підтверджених доказів потребування дитини у її наданні та можливості батька її сплачувати не може бути єдиною підставою для позбавлення батьківських прав батька щодо своєї дитини.
Необхідно зазначити, що відповідач ОСОБА_2 , за даними, що відображені у довідці К-505/301/03-18 від 30.07.2018, перебуває на території РФ, від виконання батьківських обов'язків не відмовлявся.
Суд звертає увагу, що більша частина довідок видана ще у 2018 році, і позивачем не поновлювалися, тобто є підстави вважати, що інформація в них може бути застаріла і не відповідає дійсності.
Таким чином, в судовому засіданні так і не було встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Не підтверджено належними доказами те, що до відповідача застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
Чорнухинським районним судом Полтавської області був витребуваний з органу опіки та піклування Краматорської міської ради висновок щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських справ.
На виконання ухвали суду 06 травня 2021 року надійшов висновок органу опіки та піклування, відповідно до якого позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , недоцільно.
Свій висновок орган опіки та піклування обґрунтовує тим, що орган опіки та піклування Краматорської міської ради відомостей про те, що ОСОБА_2 не забрав дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявив щодо неї батьківського піклування не отримував.
Відповідно до реєстру судових рішень «Судова влада України» ОСОБА_2 у період з 01.09.2015 по 01.05.2021 до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП за ухилення від виконання батьківських обов'язків свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не притягувався.
Орган опіки та піклування Краматорської міської ради відомостей про те, що ОСОБА_2 жорстоко поводився з дитиною не отримував, також відомостей, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 вдавався до будь-яких видів експлуатації дитини, примушував її до жебракування та бродяжництва, не отримував.
Відповідно до реєстру судових рішень «Судова влада України» ОСОБА_2 у період з 01.09.2015 по 01.05.2021 засуджений за вчинення умисного злочину щодо дитини не був.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч. 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що батько ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.
Позивач не довела та не надала суду доказів, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб, а також в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
Інформація з Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області про перебування відповідача ОСОБА_2 з 18.07.2014 по 08.06.2017 у розшуку та встановлення його місцезнаходження на території Російської Федерації також не є беззаперечним доказом необхідності позбавлення останнього батьківських прав.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі справа № 753/2025/19 вказав, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що в усіх діях щодо дітей , незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя , беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Враховуючи вищевикладене, а саме відсутність належних та обґрунтованих доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийнявши до уваги висновок органу опіки та піклування від 17 травня 2021 року, та того, що дитина у будь-якому випадку повинна рости у соціально захищеному середовищі, під опікою і відповідальністю обох батьків, та за можливості не бути розлучена з жодним із своїх батьків, суд доходить висновку, що в даному випадку позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 буде недоцільним, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області, служба у справах дітей виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради Полтавської області, про позбавлення батьківських прав задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 164, ч.1,2 165 СК України, ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 83, 133, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області, служба у справах дітей виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради Полтавської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Чорнухинський районний суд Полтавської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 19 липня 2021 року
Суддя Н.М.Глущенко