19 липня 2021 року
м. Київ
справа № 120/4000/20-а
адміністративне провадження № К/9901/23834/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації за невикористані у 2015 - 2017 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII) без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі - постанова КМУ №889); зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані у 2015 - 2017 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №889, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015 - 2017 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону №3551-XII, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, встановленої постановою КМУ №889. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошову компенсацію за невикористані у 2015 - 2017 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону №3551-XII, з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних Сил України постановою КМУ №889 з урахуванням виплачених сум.
Предметом спору у цій справі є відмова відповідача нарахувати та виплатити військовослужбовцю грошову компенсацію за невикористані у 2015 - 2017 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 статті 12 Закону №3551-XII, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №889.
25 червня 2021 року військова частина НОМЕР_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить переглянути і скасувати судові рішення та відмовити в позові.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, в якості винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами “а” - “г” цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України “Про запобігання корупції” займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 50 Закону України “Про запобігання корупції” (норми якої були чинними на час відкриття провадження у справі судом першої інстанції) суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судом касаційної інстанції не встановлено.
У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 посилаючись на підпункти “а” і “в” пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України зазначила, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес, оскільки на сьогоднішній день у судах перебуває на розгляді велика кількість таких позовів щодо стягнення коштів, а у зв'язку зі збройною агресією проти України з боку Російської Федерації діє особливий період, через що у державі склалася важка фінансово-економічна ситуація. Тому стягнення коштів на користь військовослужбовців у таких спорах є вагомим ударом по бюджету Збройних Сил України та держави в цілому.
Верховний Суд відхиляє такі доводи заявника, оскільки відсутність фінансування не є підставою для обмеження прав військовослужбовців на отримання належного їм грошового забезпечення і не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, встановлених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас, окрім загальних посилань на винятковість справи, мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться до відсутності коштів на такі виплати та незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування положень Закону №3551-XII та постанови КМУ №889.
Інші аргументи скарги зводяться до переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на відхилення Верховним Судом, зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська