Головуючий суддя у першій інстанції : Москаль P.M
07 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/12068/20 пров. № А/857/4564/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Глушка І.В., Запотічного І.І.
за участю секретаря судового засідання: Волошин М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі № 380/12068/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
15.12.2020р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації, в якому з урахуванням ухвали про роз'єднання позовних вимог №380/11937/20 від 17.12.2020 (а.с.7-8) просив суд:
- визнати протиправною відмову у проведенні перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016, 2017, 2018, 2019 роки у розмірі, передбаченому ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції закону від 25.12.1998р.
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2019 рр. у розмірі, передбаченому ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції закону від 25.12.1998р. тобто, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2016, 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2021р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову повністю.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 06.06.2015р.
Починаючи з 2016 року позивач отримував щорічну допомогу до 5 травня на підставі ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі, визначеному Постановами Кабінету Міністрів України про деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» на відповідний рік.
Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020р. №3-р/2020 ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту із заявою, в якій просив здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2015 - 2020 роки.
Управління соціального захисту населення листом №П-49/01-11 від 30.11.2020р. (а.с. 5) повідомив заявника, що при призначенні щорічної грошової допомоги до 5 травня органи соціального захисту керувались Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», про Державний бюджет та Постановами Кабінету Міністрів України на відповідний рік. Відсутні правові підстави для проведення перерахунку та виплати разової грошової допомоги в іншому розмірі (п'яти мінімальних пенсій за віком з врахуванням виплаченої суми), чим визначений цими нормативними актами (а.с. 5).
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ст.46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року №367-XIV, далі - Закон № 3551-XII ) визначено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
пп. "б" пп.1 п.20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року (набрав чинності 01.01.2008р.) ч. 5 ст.12 Закону № 3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008.р № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007р.
Крім того, Законом України від 28.12.2014р. № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01.01.2015р.) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31.03.2015р., № 141 від 02.03.2016р., № 233 від 05.04.2017р., № 170 від 14.03.2018р., № 237 від 20.03.2019р., якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Так, розміри виплати разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій становили: у 2015 році - 875 грн, у 2016 році - 920 грн, у 2017 році - 1200 грн., у 2018 році - 1265 грн, у 2019 році - 1295 грн.
Як видно з матеріалів справи, саме у таких розмірах виплачена позивачу разова грошова допомога до 5 травня, як учаснику бойових дій у 2016-2019 роках.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020р. № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З 27.02.2020р. розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року:
«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.»
Зазначене відповідає правовій позиції викладеній в рішенні Верховного суду від 29.09.2020р. у справі №440/2722/20, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021р.
Відносно розміру виплат позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня 2016-2019 роках, слід вказати, що на момент таких виплат діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте встановлювали різний розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій, а саме: пункт 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014р. № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (яким уповноважено Кабінет Міністрів України встановлювати розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій), та ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (яка в силу рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 з 22.05.2008р. діяла в редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком").
Однак колегія суддів звертає увагу, що Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997р. у справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та залишається чинною на час перебігу правовідносин.
Враховуючи те, що норма п.26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014р. № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнята пізніше ніж норма ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то у такому випадку при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових враховувалася саме норма п.26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014р. № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".
При цьому, на момент виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових за 2016-2019 роки норма п. 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28.12.2014р. № 79-VІІІ) неконституційною не визнавалась, а положення постанов Кабінету Міністрів України №141 від 02.03.2016р., №, 223 від 05.04.2017р., № 170 від 14.03.2018р., № 237 від 20.03.2019р. були чинними, а тому підлягали застосуванню відповідачем при визначенні позивачу розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій у 2016-2019 роках.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду, що міститься у постановах від 07.03.2018р. у справі №348/2100/16-а, від 19.06.2018р. у справі №459/2783/17, від 22.08.2018р. у справі №550/1131/17, від 13.06.2019р. у справі №564/189/17 та від 31.07.2019р. у справі №348/2005/16-а.
Крім того, апеляційний суд наголошує, що лише з 27.02.2020р. положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України вважається неконституційним, а тому прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020р. №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) не змінює правових відносин між сторонами, що мали місце у 2016-2019 роках. Встановлена у Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020р. неконституційність закону має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду правовідносин із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності.
Отже, позовні вимоги щодо перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2019 роки в розмірі, передбаченому ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"22.10.1993 року № 3551-XII, задоволенню не підлягають.
Колегія суддів вважає безпідставними покликання на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10.03.2020р. у справі №160/1088/19, оскільки такі висновки зроблені Верховним Судом у інших правовідносинах щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №380/12068/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя І.В. Глушко
Суддя І.І. Запотічний
Повне судове рішення складено 19.07.2021.