08 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/10301/20 пров. № А/857/7705/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року, ухвалене суддею Москаль Р.М. о 15:28, повний текст якого складений 10 березня 2021 року, у справі № 380/10301/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання дій суб"єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
05 листопада 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), у якому просив визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати при звільненні компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України 17.02.2020 № 41 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації»; зобов'язати нарахувати та виплатити з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01.01.2020 розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.2020 № 41 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідачем не заперечується право позивача на грошову компенсацію замість не отриманого речового майна, однак зазначає, що це право було у повному обсязі реалізовано відповідачем. При визначені суми, яка підлягає виплаті, відповідач керувався часом виникнення права на отримання відповідного речового майна та ціною цього майна в момент виникнення права відповідно до розрахунків, що затверджені розпорядженнями Адміністрації Державної прикордонної служби України. Зазначає, що на час виключення зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення - 06 лютого 2021 року прапорщика ОСОБА_1 спору щодо визначених позивачем вимог не існувало. Відповідно до довідки №6/20 вартість речового майна, що належить до виплати позивачу становить 33863,80 грн. Вищевказана довідка є чинною та позивачем не оскаржувалась. Виплата грошової компенсації у вказаному розмірі здійснена позивачу за наказом начальника Мостиського прикордонного загону від 05 травня 2020 року №104-к.
Згідно доводів скаржника, судом першої інстанції не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме положень Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 жовтня 2016 року №1132 (далі - Інструкція №1132). Також скаржник наголошує, що у спірних правовідносинах необхідно враховувати п.5 Постанови №178 з прив'язкою до п.3 вказаної Постанови. При нарахуванні грошової компенсації за окремими видами речового майна обов'язковим є врахування таких складових, як момент виникнення права на отримання майна, норму належності, термін експлуатації, ціна на час набуття права, кількість предметів, належних до видачі, та термін, який минув з останнього моменту отримання предметів речового майна. Тобто, при визначенні суми, що підлягає до виплати важливо зважати на момент, коли у військовослужбовця виникає право на отримання відповідного речового майна та ціна на дане майно в момент виникнення права відповідно до розрахунків, затверджених розпорядженнями АДПСУ від 11.02.2017 №33, від 06.01.2018 №30, від 30.01.201 №21 та від 17.02.2020 №41.
Вказує, що під час служби позивач набув право на на деякі види грошового майна особистого користування, яке на даний момент не передбачено нормами забезпечення та не закуповуються Державною прикордонною службою, що додатково свідчить про необхідність врахування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна та за цінами, визначеними на час його виникнення, так як невиконання цих обставин слугуватиме перешкодою для виконання судового рішення.
Крім того, покликаючись на висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, викладених у постанові від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20, вказав на неврахування судом обставин пропуску місячного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, встановленого процесуальним законом у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
13 травня 2021 року відповідачем заявлено клопотання про заміну Мостиського районного загону (військової частини НОМЕР_1 ) правонаступником - ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ 14321653).
Відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Судом встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадяських формувань міститься інформація про дату та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи - військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та підстави його внесення: 29.03.2021, номер запису 1004021120010000970; підстава - рішення щодо реорганізації, а тому відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України слід здійснити заміну відповідача правонаступником, який визначений наказом Голови Адміністрації державної прикордонної служби України №21 від 24.03.2021 - військовою частиною НОМЕР_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом достовірно встановлено та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. Начальник Західного регіонального управління видав наказ №37-ос від 03.02.20209, відповідно до якого звільнив ОСОБА_1 з військової служби в запас за підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту) з 06.02.2020 (а.с. 9).
06.02.2020 ОСОБА_1 подав начальнику Мостиського прикордонного загону рапорт, клопотав про нарахування йому грошової компенсації за неотримане речове майно (а.с. 11).
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної Служби України №43-ос від 06.02.2020 ОСОБА_1 виключений з 06.02.2020 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 9).
Відповідно до довідки-розрахунку №6/20 від 06.02.2020 про вартість речового майна, що належить до видачі, позивачу за вісімдесят чотири предмети нараховано до видачі 33863,80 грн (а.с.14-16).
Наказом начальника Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної Служби України №104-к від 05.05.2020 доручено виплатити грошову компенсацію за недоотримане речове майно та утримати кошти відповідно до Додатку №1 до цього наказу. Як засвідчується витягом із додатка до цього наказу, за розрахунковою відомістю позивачу нараховано компенсацію в сумі 33863,80 грн, з урахуванням утримань і компенсації ПДФО та військового збору, сума до виплати склала 33265,90 грн (а.с. 17,18).
Як підтверджується наявними матеріалами справи, нарахування компенсації за недоотримане речове майно було здійснене відповідачем відповідно до цін на речове майно, які були встановлені в період набуття права на отримання відповідного майна, та із застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.
Проте, позивач не погодився з таким нарахуванням і, вважаючи, що відповідачем порушено порядок і умови здійснення грошової компенсації за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.
В обгрунтування протиправності оскаржуваного рішення відповідач, зокрема, покликається на те, що судом не враховано обставин пропуску позивачем місячного строку звернення до суду з адміністративним позовом.
У справі, що розглядається, з огляду на доводи скаржника, підлягає дослідженню питання дотримання позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
За правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Юридично значимі обставини в межах цих правовідносинах є невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Звернення працівника до суду з позовними вимогами про нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно обмежено строками.
Слід зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Віднесення справ стосовно невиплати військовослужбовцям, звільненим з військової служби, грошової компенсації за неотримане речове майно до юрисдикції адміністративних судів робить актуальним питання про строки звернення до суду за захистом цього права, оскільки фактично спір стосується відновлення майнового стану у зв'язку із неотриманням належного їм речового майна під час проходження служби.
З огляду на предмет спору, дана адміністративна справа відноситься до категорії справ щодо проходження публічної служби, однак безпосередньо стосується порушення майнових прав особи, яке пов'язане зі звільненням з публічної служби.
Належність позивачу права на означене речове майно підтверджується довідкою від 06.02.2020 № 66/20 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв'язку із особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, в якості гарантій соціального і правового захисту військовослужбовцямнадаються визначені законом пільги, гарантії та коменсації.
До таких гарантій належить і продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, визначене статтею 9-1 вищевказаного Закону, в тому числі і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.
Дана компенсація не входить до складу грошового забезпечення та до виплат, які б належали позивачу при звільненні, та носить одноразовий характер.
Специфічний характер правовідносин у категорії спорів, що розглядаються, у яких на публічно-правовий характер спору накладається майновий аспект, змушує брати до уваги ці особливості при визначенні того, які норми визначають строки звернення до суду для цих справ.
В той же час, враховуючи специфіку публічно - правових спорів, для вирішення яких Кодексом адміністративного судочинства України визначені спеціальні строки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при реалізації позивачем права звернення до суду за захистом порушеного права підлягає застосуванню загальний шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України.
Застосування до спірних правовідносин положення частини 2 статті 122 КАС України узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 04 липня 2019 року у справі №821/2/18, у якій суд касаційної інстанції здійснював перегляд процесуальної ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду.
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про дотримання позивачем визначеного процесуальним законом сроку звернення до суду з даними позовними вимогами.
Водночас покликання скаржника на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 є помилковим, оскільки висновки зазначеного судового рішення стосуються строків звернення до суду при вирішенні публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності в разі невиплати компенсації вартості речового майна, яким не був забезпечений військовослужбовець під час проходження військової служби на день виключення особи зі списків особового складу військової частини, тобто правовідносин, відмінних від розглядуваних у межах даного спору.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту встановлює Закон України від 20 грудня 1991 року N2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон N 2011-XII).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 2 частини першої статті 9-1 Закону №2011-XII визначено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2016 року №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
звільнення з військової служби;
загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до пункту 7 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.
Організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, курсантів вищих військових навчальних закладів, військовослужбовців, які були призвані на строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів (далі - військовослужбовці), ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий період визначає Інструкція про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 жовтня 2016 року №1132.
Пунктом 10 розділу І Інструкції № 1132 визначено, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
Пунктом 15 розділу II Інструкції N 1132 передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, через службову невідповідність, систематичне невиконання умов контракту, обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, яким військовослужбовцю призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції", чи позбавлення права займати певні посади вартість виданих йому предметів речового майна, строк носіння яких не закінчився, утримується з нього з урахуванням зносу.
Предметом спору у даній справі є нарахування та виплата при звільненні особи, яка проходила військову службу в Державній прикордонній службі України, компенсації за неотримане речове майно без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 лютого 2020 року № 41 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».
Судом встановлено, що позивач був звільнений з 06 лютого 2020 року.
Спірну компенсацію ОСОБА_1 за неотримане речове майно було розраховано згідно з розпорядженнями Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11 лютого 2017 року №33, від 06 січня 2018 року № 30, від 30 січня 2019 року №21 та від 17 лютого 2020 року №41
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виснував, що ціни, зазначені у довідці позивача, згідно з якою було розраховано спірну компенсацію, не відповідають цінам встановленим у додатку до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 лютого 2020 року № 41 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно».
Відповідно до вимог пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто року, в якому здійснено таку виплату.
Аналогічний правовий висновок викладено Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 17 березня 2020 року у справі №815/5826/16.
Також при вирішенні спірних правовідносин судом першої інстанції слушно враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 січня 2021 року у справі №520/1190/20, згідно яких застосування закупівельних цін за минулі роки на речове майно при виплаті позивачу грошової компенсації замість належного до видачі речового майна є таким, що не відповідає вимогам пункту 5 Порядку №178, яким визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року. […] Верховний Суд уважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що при нарахуванні грошової компенсації за окремим видами речового майна необхідно обов'язково враховувати такі складові як момент виникнення права на отримання майна, норму належності, термін експлуатації, ціна на час набуття права, кількість предметів належних до видачі та термін який минув з останнього моменту отримання предмети речового майна, оскільки приписами Порядку № 178 не передбачено такого механізму розрахування суми грошової компенсації, натомість закріплено обов'язок повноважного органу нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно виходячи із закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.
Також Верховний Суд у згаданій постанові наголосив на помилковості врахування пункту 5 Постанови №178 з прив'язкою до пункту 3 цієї Постанови, адже вказані пункти несуть різне смислове навантаження. Зокрема, пункт 3 визначає, що військовослужбовці мають право на виплату грошової компенсації з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення. У той же час, пункт 5 регулює питання оформлення довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Відтак, застосування при розрахунку суми грошової компенсації за неотримане речове майно, яка підлягає до виплати ОСОБА_1 закупівельної вартості майна у розмірі, що не відповідає та є меншим за ціни, встановлені розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України 17.02.2020 № 41 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації», суперечить пункту 5 Порядку №178.
Також суд апеляційної інстанції вважає за доцільне наголосити, що положення пункту 10 розділу І Інструкції № 1132 не суперечать Порядку №178. Вказаним пунктом Інструкції №1132 передбачено порядок визначення строку носіння відповідного речового майна, а не порядок нарахування розміру спірної компенсації.
З огляду на наведене суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції, що ефективним способом відновлення порушених протиправними діями відповідача прав позивача є вчинення кореспондуючих цьому праву дій, а саме визначення ІНФОРМАЦІЯ_3 (військовій частині НОМЕР_3 ) -правонаступнику ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування визначеними станом на 01.01.2020 розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.2020 №41 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуальногозакону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративногого судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі №380/10301/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Постанова складена в повному обсязі 19 липня 2021 року.