19 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/3373/20 пров. № А/857/7679/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Шевчук С.М., Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі №300/3373/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції Скільський І.І.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - апелянт, відповідач), в якій просив: визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у зарахуванні позивачу до загального трудового стажу та призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2; зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу період роботи на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння у ТОВ «РусІнтеграл-Піонер» у період з 01.11.2007 по 20.05.2008; у ТОВ «Бурова компанія ВАТ «Газпром» з 04.06.2008 по 04.05.2009; у ТОВ «РусІнтеграл-Піонер» у період з 18.02.2011 по 23.03.2011, з 26.03.2011 по 14.02.2012, з 21.02.2012 по 16.10.2013, з 25.11.2013 по 22.06.2020, призначити та виплачувати з 09.06.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 позовні вимоги задоволено повністю, визнано неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у зарахуванні до загального страхового стажу періоди робити на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння у ТОВ «РусІнтеграл-Піонер» у період з 01.01.2007 по 20.05.2008, у ТОВ «Бурова компанія ВАТ «Газпром» з 04.06.2008 по 04.05.2009, у ТОВ «РусІнтеграл-Піонер» у період з 18.02.2011 по 23.03.2011, з 26.03.2011 по 14.02.2012, з 21.02.2012 по 16.10.2013, з 25.11.2013 по 22.06.2020 та призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння у ТОВ «РусІнтеграл-Піонер» у період з 01.01.2007 по 20.05.2008, у ТОВ «Бурова компанія ВАТ «Газпром» з 04.06.2008 по 04.05.2009, у ТОВ «РусІнтеграл-Піонер» у період з 18.02.2011 по 23.03.2011, з 26.03.2011 по 14.02.2012, з 21.02.2012 по 16.10.2013, з 25.11.2013 по 22.06.2020; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплачувати з 09.06.2020 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що станом на момент звернення за призначення пенсії за віком на пільгових умовах пільговий стаж позивача складав 17 років 09 місяців, однак, відсутній необхідний загальний страховий 28 років (зарахований загальний страховий стаж позивача 25 років 09 місяців), що унеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім цього, апелянт вказує, що ним не зараховано до загального страхового стажу позивача спірні періоди роботи (на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння у ТОВ «РусІнтеграл-Піонер» у період з 01.01.2007 по 20.05.2008, у ТОВ «Бурова компанія ВАТ «Газпром» з 04.06.2008 по 04.05.2009, у ТОВ «РусІнтеграл-Піонер» у період з 18.02.2011 по 23.03.2011, з 26.03.2011 по 14.02.2012, з 21.02.2012 по 16.10.2013, з 25.11.2013 по 22.06.2020), оскільки у довідках про заробітну плату, які видані ТОВ, відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації, як і відсутні про це будь-які інші підтверджуючі документи.
Також 06.05.2021 від апелянта надійшло клопотання про доручення до справи речових доказів, зокрема, відповіді управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Нижньовартовськ від 09.11.2020 №434256/20, в якій зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований в системі обов'язкового пенсійного страхування з 09.01.2007, сплата страхових внесків за періоди роботи в ТОВ «РусІнтеграл-Піонер» з 01.01.2007 по 20.05.2008, з 18.02.2011 по 23.03.2011, з 26.03.2011 по 31.12.2011 не здійснена. Водночас, сплата страхових внесків за періоди роботи з 01.01.2012 по 14.02.2012, з 21.02.2012 по 16.10.2013, з 25.11.2013 по 31.12.2019 здійснена в повному обсязі.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.08.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 55-ти річного віку звернувся до відповідача із заявою та відповідними документами про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 підтверджується, що він, зокрема, з 01.01.2007 по 20.05.2008 працював в «ООО «РуссИтеграл-Пионер» на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння; з 04.06.2008 по 04.05.2009 в «ООО «Буровая компания» Открытого акцыонерного общества «Газпром» филиала «Тюменбургаз» ООО «Бургаз» на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння; з 18.02.2011 по 23.03.2011, з 26.03.2011 по 14.02.2012, з 21.02.2012 по 16.10.2013 та з 25.11.2013 по 22.06.2020 в «ООО «РуссИтеграл-Пионер» на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння.
Крім цього, вказані періоди роботи позивача підтверджуються також наступними документами: довідками про заробітну плату для врахування при обрахунку розміру пенсії №№150,151,152,153,154,155,156,157,158,159, виданими ООО «РуссИнтеграл-Пионер» від 29.03.2019; довідкою про підтвердження стажу роботи позивача на ООО «РуссИнтеграл-Пионер»; довідкою про підтвердження роботи позивача в управлінні бурових робіт-2 філії «Тюменбургаз» ООО «Буроваякомпания» ОАО «Газпром» (ООО «БУРГАЗ») на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння з 04.06.2008 по 04.05.2009; трудовим договором від 04.06.2008 №1082.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за №1893 від 28.08.2020 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказане рішення відповідача обґрунтовано тим, що до страхового стажу роботи не зарахований період з 01.01.2007 по 30.06.2008 та з 01.02.2011 по 31.12.2018 в ТОВ «РусІнтеграл-Піонер», оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. В разі надходження підтверджуючої довідки про підтвердження стажу роботи та сплату страхових внесків з Російської Федерації, заявнику необхідно буде повторно звернутись до сервісного центру для вирішення питання призначення пенсії. Згідно з наданими до сервісного центру документами, страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 9 місяців - загального стажу, з них 17 років 9 місяців за Списком №2. За наявних на даний час документів, право на пенсію ОСОБА_1 набуде при досягненні 60 років в 2024 році.
Вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії, не надав жодної правової оцінки усім поданим у підтвердження стажу роботи на вказаних підприємствах документам, як і проігноровано приписи чинних міжнародних угод України із Російською Федерацією в частині взаємного зарахування стажу роботи осіб, які працюють на території держав учасниць. Щодо посилань відповідача на відсутність доказів сплати позивачем страхових внесків за спірні періоди роботи суд зазначив, що чинними міжнародними угодами визначено взаємне зарахування стажу роботи набутого у країні учасниці угоди відповідно до законодавства країни-роботодавця. Факт офіційного працевлаштування позивача підтверджується відповідними довідками та записами в трудовій книжці, трудовим договором, відтак, увесь офіційно набутий трудовий стаж позивача на території Російської Федерації підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та враховує таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 01 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 01.04.2020 по 31.03.2021 не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.
Наведені положення ст. 114 Закону №1058-IV збігаються із приписам статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Згідно з ст. 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Як встановлено судом, відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, не врахував до загального страхового стажу періоди роботи позивача з 01.01.2007 по 30.06.2008 та з 01.02.2011 по 31.12.2018 в ТОВ «РусІнтеграл-Піонер», оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 (далі - Угода) закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
При цьому, метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж, набутий ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території РФ.
Як встановлено судом, записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 підтверджується, що він, зокрема, з 01.01.2007 по 20.05.2008 працював в «ООО «РуссИтеграл-Пионер» на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння; з 04.06.2008 по 04.05.2009 в «ООО «Буровая компания» Открытого акцыонерного общества «Газпром» филиала «Тюменбургаз» ООО «Бургаз» на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння; з 18.02.2011 по 23.03.2011, з 26.03.2011 по 14.02.2012, з 21.02.2012 по 16.10.2013 та з 25.11.2013 по 22.06.2020 в «ООО «РуссИтеграл-Пионер» на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння. Крім цього, вказані періоди роботи позивача підтверджуються також наступними документами: довідками про заробітну плату для врахування при обрахунку розміру пенсії №№150,151,152,153,154,155,156,157,158,159, виданими ООО «РуссИнтеграл-Пионер» від 29.03.2019; довідкою про підтвердження стажу роботи позивача на ООО «РуссИнтеграл-Пионер»; довідкою про підтвердження роботи позивача в управлінні бурових робіт-2 філії «Тюменбургаз» ООО «Буроваякомпания» ОАО «Газпром» (ООО «БУРГАЗ») на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння з 04.06.2008 по 04.05.2009; трудовим договором від 04.06.2008 №1082.
Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем при вирішенні питання про призначення пільгової пенсії позивачу.
Факт того, що в період до 2012 року за іноземних осіб, які працювали на території Російської Федерації, страхові внески за них роботодавцями не вносились в силу вимог чинного на відповідній території законодавства чи з інших підстав, не може бути підставою для не зарахування вказаних періодів роботи до загального трудового стажу особи.
Вказані обставини свідчать про те, що позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час виконання роботи, який органом пенсійного фонду не зараховано до загального трудового стажу, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки усі вимоги для призначення пенсії позивачем дотримано.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів також керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Северянін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржене відповідачем рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, за результатами всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, а тому немає підстав для його скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі №300/3373/20 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді С. М. Шевчук
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 19 липня 2021 року