19 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/263/21 пров. № А/857/7497/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Кухтей Р.В., Хобор Р.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №300/263/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції Скільський І.І.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-
29.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якій просив: визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові позивачу в перерахунку розміру пенсії без обмеження її максимального розміру; зобов'язати відповідача на підставі вимог ст.ст. 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.04.2019, без обмеження її максимального розміру.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 позов задоволено повністю та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку (апеляційна скарга від 29.03.2021 за вх. №6276/21), оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у редакції чинній на момент призначення пенсії, передбачала, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово по 31.12.2017 такий максимальний розмір не може перевищувати 10740,00 грн..
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011 (набрав чинності з 01.10.2011) внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання, призначених (перерахованих) відповідно до Закону, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово у період з 01.01.2016 по 31.12.2017 максимальний розмір пенсій призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати 10740,00 гривень.
Також, абз. 2 п. 2 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень ч.ч. 2, 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зі змінами, внесеними Законом України від 24.12.2015 №911-VІІІ максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740,00 грн.
Отже, норма ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням вимог Закону України від 24.12.2015 №911- VІІІ поширюється на всі пенсії, призначені до і після січня 2016 року.
З 01.01.2017 максимальний розмір пенсії визначено окремим законом, прийнятим 06.12.2016 Верховною Радою України за №1774-VІІІ, який вніс зміни до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та визначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740,00 гривень.
На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №300/293/20 її розмір зі всіма надбавками станом на 01.12.2020 становив 19609,48 грн.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 01.01.2018 становив 1373,00 грн. з 01.07.2018 - 1435,00 грн., а з 01.12.2018 р. - 1497,00 грн.
Максимальний розмір пенсії, передбачений ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: з 01.07.2018 із 13730 грн. зріс до 14350,00 грн., та з 01.12.2018 зріс до 14970,00 грн..
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність станом на 01.07.2019 становив 1564,00 грн., розмір якого з 01.12.2019 підвищився до 1638,00 грн..
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 01.07.2020 становив 1712,00 грн..
У зв'язку з цим максимальний розмір пенсії, передбачений ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», та деяких інших осіб»: з 01.12.2019 становив 16380,00 грн., з 01.07.2020 - 17120,00 грн..
Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.06.2020 (справа №580/234/19) сформував наступний правовий висновок: «Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-УІ в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1. яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011 і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом №3668-VІ; 2.яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію».
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VІ, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого ст.2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
У Постанові Верховного Суду від 27.01.2021 вказано, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону №3668-VІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку».
Норма закону про обмеження максимального розміру пенсії а саме ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» не визнавалась неконституційною. Визнавались неконституційними зміни до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», які вносились Законом №911 від 24.12.2015 про обмеження максимального розміру пенсії на 2016 рік. Сама ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» щодо максимального розміру пенсії чи на 2017 рік, чи на 2018 рік, а також на 2019 рік не визнавались неконституційними і на даний час є чинними.
Вважає свої дії правомірними та такими, що відповідають чинним приписам законодавства. Отже апелянт вважає, що вимога про зобов'язання здійснити, з 01.04.2019 перерахунок пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум є безпідставними та необґрунтованими.
Просив скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 та прийняти рішення яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (від 24.05.2021 за вх. №К-13612/21) та зазначив, що згідно з проколом за пенсійною справою він отримує пенсію по інвалідності і з 01.01.2021 така складає 17690,00 грн. Відповідачем на виконання судового рішення здійснено перерахунок пенсії, в результаті чого розмір перерахованої пенсії склав 19609,48 грн., які обмежено до десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, тобто 17690,00 грн.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо обмеження його пенсійних виплат були протиправними.
Також звернув увагу на те, що пенсія позивачу призначена ще з 26.12.2006, тобто задовго до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», тому пенсія позивача не можу бути обмежена максимальним розміром. Ні зазначений закон, ні інші нормативно-правові акти не містять положень про можливість обмеження максимальним розміром пенсії, які були призначені до набрання чинності вказаним Законом, при їх подальшому перерахунку.
Позивач також вказав, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду від 16.03.2021 - без змін.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308 КАС України).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 03.07.1998 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №300/293/20, позивачу 24.12.2020 проведено перерахунок пенсії та обмежено її виплату у розмірі десятикратного розміру прожиткового мінімуму, у зв'язку з чим позивач 21.01.2021 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з вимогою виплачувати пенсію без такого обмеження.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 26.01.2020 №288-298/Ш-02/8-0900/21 з посиланням на ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (із внесеними змінами Законом України №1774 від 06.12.2016) повідомлено позивача, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Згідно з матеріалами пенсійної справи позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України №2262-ХІІ та її розмір з урахуванням всіх надбавок і підвищень становить 19609,48 грн.. Однак, відповідно до вимог чинного законодавства пенсія виплачується в максимальному розмірі, зокрема, з 01.01.2021 в сумі 17690,00 грн..
Також відповідач звернув увагу позивача, що надалі його пенсія буде підвищуватися у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Не погоджуючись з вказаним обмеженням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки пенсія позивачу призначена ще у 1998 році, дія положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIІІ щодо обмеження пенсії її максимальним розміром на позивача не розповсюджується та при перерахунку пенсії не повинна застосовуватися.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій їх не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Таким чином, відповідачем помилково застосовані обмеження граничного розміру пенсії, який не повинен перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому такі обмеження є протиправними.
Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів не встановила підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає таке.
Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI внесено зміни до Закону від 09.04.1992 №2262-XII, а саме доповнено ст.43 новою частиною 7, згідно якої максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), внесено зміни до Закону №2262-XII, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, а саме ч. 7 ст. 43 викладено в редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність» та доповнено реченням такого змісту «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 у справа №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України вказав, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016, є втрата чинності з 20.12.2016 норм ч. 7 ст. 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Викладене виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною ч. 7 ст. 43 Закону від 09.04.1992 №2262-XII, така норма «відсутня» (виключена) у тексті Закону.
Згідно з нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 01.01.2017, у ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що норми ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» узгоджуються з положеннями ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, яка втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Отже, починаючи із 2017 року ст. 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії - «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року»), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17 та від 31.03.2021 у справі №815/3000/17.
За таких обставин, підстави для обмеження пенсії позивачу не відповідають нормативному регулювання спірних правовідносин.
Крім вказаного, суд апеляційної інстанції зауважує, що Конституційний Суд України в п. 7 Рішення від 08.06.2016 №4-рп/2016 висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені». Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом від 09.04.1992 №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Підсумовуючи викладене у сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ч. 7 ст. 43 Закону №3668-VI, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Крім того, колегія суддів зауважує, що передбачені ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмеження пенсій максимальним розміром, що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, який набрав чинності в даній частині з 01.10.2011.
В той же час, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 1998 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до норм Закону №2262-ХІІ, а відтак обмеження, передбачені вказаною нормою Закону №3668-VI, не поширюються на позивача, оскільки пенсія йому призначена до набрання ним чинності.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №620/1285/19.
За таких обставин вірним є висновок суду першої інстанції, що пенсія позивачу призначена 1998 року, тому порушені права позивача підлягають відновленню шляхом перерахунку пенсії без обмежень розміру таких виплат.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржене відповідачем рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, за результатами всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, а тому немає підстав для його скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №300/263/21 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Р. В. Кухтей
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 19 липня 2021 року