19 липня 2021 р. Справа № 440/1501/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Бершова Г.Є.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 року по справі № 440/1501/21 (головуючий 1 інстанції Удовіченко С.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якій просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 03 січня 2014 року по 23 липня 2019 року компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії (основної та додаткової), донарахованої на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі № 527/1572/14-а, відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ № 159 від 21 лютого 2001 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно зі Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159) він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 03.01.2014 по 02.08.2014 починаючи з 03.01.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 23.07.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) здійснити розрахунок та нарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 у справі №527/1572/14-а, за період з 03.01.2014 по 02.08.2014, починаючи з 03.01.2014 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 23.07.2019, та виплатити нараховану відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Відповідач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що винесене рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 року не відповідає нормам чинного законодавства, полягає в порушенні неповному дослідженні судом при розгляді справи норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини. Посилається на те, що невиплата пенсії позивачу не є виною Головного управління, адже до компетенції останнього не входить можливість збільшення видатків з державного бюджету України. Зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги не взяв до уваги той факт, що відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 17.07.2014, у справі №527/1572/14-а, визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області у здійсненні перерахунку та виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 в розмірах, передбачених ст. 50, ч.4 ст. 54, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з врахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат за період з 03.01.2014 року по 17.07.2014 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області здійснити перерахунок щомісячної основної державної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 03.01.2014 року по 17.07.2014 року по другій групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч.4 ст. 54, ст. 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з врахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням фактично виплачених сум. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 з 03.01.2014 по 17.07.2014 року по другій групі інвалідності в розмірі 75% мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч.1 ст. 50, ст. 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з врахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням фактично виплачених сум.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 у справі №527/1572/14-а, Постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 17.07.2014р. по справі № 527/1572/14-а скасовано. Прийнято нову постанову, якою зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області здійснити, перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної основної державної пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, як інваліду ІІ групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ст.ст. 54,67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 03.01.14р. по 02.08.14р., відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області здійснити, перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду ІІ групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ст.ст. 50,67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 03.01.14р. по 02.08.14р., відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат.
На виконання судового рішення у справі №527/1572/14-а пенсійним органом здійснено відповідний перерахунок пенсії, а 23.07.2019 проведено фактичну виплату пенсії у сумі 38756,93 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується листом пенсійного органу від 15.02.2021 за вих №1122-844/Б-02/8-1600/21, копія якого наявна у матеріалах справи.
29.01.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області зі заявою щодо проведення розрахунку, нарахування і виплати компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно зі постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 у справі №527/1572/14-а.
Листом від 15.02.2021 №1122844/Б-02/8-1600/21 відповідач повідомив позивача про те, що у рішеннях судів у справі №527/1572/14-а відсутні зобов'язання щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", також даним Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 не передбачено нарахування компенсації втрати частини доходів на суми, що виплачуються за минулий час за рішенням суду. Враховуючи викладене, правові підстави для нарахування компенсації втрати частини доходу відповідно до Закону відсутні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутність коштів для своєчасної виплати позивачу пенсії, нарахованої на виконання судового рішення у справі №527/1572/14-а, не звільняє пенсійний орган від обов'язку з нарахування компенсації втрати доходів на суму таких пенсійних виплат.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі частиною другою статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом №2050-ІІІ та Порядком №159.
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статей 3 та 4 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно зі статтею 6 Закону №2050-ІІІ, компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Відповідно до пункту 2 Порядку №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно зі пунктом 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
За змістом абзацу четвертого пункту 7 Порядку №159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Із наведеного слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, пенсії.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №681/423/15-а, від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18.
Крім того, у постанові від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а Верховний Суд зазначив, що компенсація за порушення строків виплати доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17.
У цій справі позивач просить нарахувати компенсацію на суму пенсійних виплат за період з 03.01.2014 по 23.07.2019, що обчислені на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 у справі №527/1572/14-а. При цьому, нарахування пенсії за період з 03.01.2014 по 02.08.2014 у спірній частині здійснено у жовтні 2014 року, а фактична виплата - лише 23.07.2019.
Стосовно визначення дати, з якої позивачу має бути обчислена відповідна компенсація, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.04.2020 у справі №420/2093/16-а, відповідно до яких використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19.12.2011 (справа №6-58цс11), від 11.07.2017 (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 03.07.2018 (справа №521/940/17).
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Таким чином, компенсація втрати частини доходів у спірних правовідносинах має бути обчислена за період з 03.01.2014 по 23.07.2019.
Доводи апелянта про те, що перерахунок пенсії і відповідна доплата не є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті здійснення перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Тобто вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №521/940/17 та від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що Закон №2050-ІІІ та Порядок №159 не містять застережень щодо відсутності підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів на суми пенсійних виплат, не проведених своєчасно з огляду на відсутність достатніх бюджетних асигнувань.
Отже, відсутність коштів для своєчасної виплати позивачу пенсії, нарахованої на виконання судового рішення у справі №527/1572/14-а, не звільняє пенсійний орган від обов'язку з нарахування компенсації втрати доходів на суму таких пенсійних виплат.
Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що суму доплати до пенсії, нарахованої на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 у справі №527/1572/14-а, позивачу своєчасно не виплачено, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії.
Таким чином, відмова ГУ ПФУ в Полтавській області у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, викладена у листі від 15.02.2021 №1122-844/Б-02/8-1600/21, є протиправною.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 у справі №527/1572/14-а, за період з 03.01.2014 по 02.08.2014, починаючи з 03.01.2014 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 23.07.2019, та зобов'язати відповідача здійснити розрахунок та нарахувати позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 у справі №527/1572/14-а, за період з 03.01.2014 по 02.08.2014, починаючи з 03.01.2014 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 23.07.2019, та виплатити нараховану компенсацію за рахунок коштів Пенсійного фонду України відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати ".
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що невиплата пенсії позивачу не є виною Головного управління, адже до компетенції останнього не входить можливість збільшення видатків з державного бюджету України, а також доводів про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а тому з набранням чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та прийняттям постанови КМУ №440 порядок, строки та відповідальність за виконання рішень судів, які набрали законної сили, несе центральний орган виконавчої влади в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, то колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки по - перше встановлені чинним законодавством певні процедури, які регулюють процедуру виконання рішення суду, яке набрало законної сили, пов'язану зі стягненням з боржника, в даному випадку відповідача, грошових коштів (пенсійних виплат) жодним чином не звільняють останнього від тривалого невиконання ним покладених на нього обов'язків щодо своєчасної виплати пенсійних виплат на виконання рішення суду, оскільки обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили, а по - друге органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 року по справі № 440/1501/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Г.Є. Бершов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко