19 липня 2021 року справа №200/6147/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гайдара А.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання - Харечко О.П., за участю представників відповідача Кузнецової Ю.В., Мальцевої А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року в справі № 200/6147/20-а (головуючий І інстанції Молочна І.С., складено у повному обсязі 27 квітня 2021 року в м. Слов'янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС України, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного сервісного центру МВС, Ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області, Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області з вимогами (з урахуванням уточнень) про:
- визнання незаконним та скасування наказу Голови ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області №56-о/с від 26.05.2020 про звільнення державного службовця 5 рангу ОСОБА_1 з посади начальника територіального сервісного центру № 1445 (на правах відділу м. Волноваха) Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області;
- поновлення позивача на посаді начальника територіального сервісного центру № 1445 (на правах відділу м. Волноваха) Регіонального сервісного центру МВС ГСЦ в Донецькій області з 29.05.2020;
- зобов'язання Головного сервісного центру МВС вжити заходи щодо призначення (переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій області;
- стягнення з Головного сервісного центру МВС середнього розміру заробітної плати за період з 29.05.2020 до дати поновлення на посаді
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС, Ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області, Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області №56-о/с від 26.05.2020 в частині звільнення державного службовця 5 рангу ОСОБА_1 з посади начальника територіального сервісного центру № 1445 (на правах відділу м. Волноваха) Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника територіального сервісного центру №1445 (на правах відділу м. Волноваха) Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області з 29.05.2020.
Стягнуто з Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 153066 (сто п'ятдесят три тисячі шістдесят шість) грн. 64 коп.
Зобов'язано Головний сервісний центр МВС вжити заходів щодо призначення (переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника територіального сервісного центру №1445 (на правах відділу м. Волноваха) Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області з 29.05.2020 та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
13.11.2021 на виконання рішення у справі №200/6147/20-а судом видано виконавчі листи для негайного виконання.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 апеляційні скарги Головного сервісного центру МВС та Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області - задоволено.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі №200/6147/20-а скасовано. Прийнято нову постанову. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС, Ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області, Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
В квітні 2021 року Регіональний сервісний центр МВС в Донецькій області звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про поворот виконання судового рішення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд не надав належної правової оцінки фактичним обставинам справи в сукупності з нормами чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, у зв'язку із чим дійшов хибного висновку про відсутність підстав для повороту виконання судового рішення.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідачів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.
Пунктом 5 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закріплено принцип обов'язковості судових рішень.
За приписами ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини першої статті 380 КАС України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Відповідно до частини сьомої вказаної статті якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Зі змісту постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 вбачається, що відповідач не ініціював питання про поворот виконання рішення у даній справі під час апеляційного розгляду, відтак зазначене питання не вирішувалось судом апеляційної інстанції.
За змістом частин четвертої - п'ятої та восьмої - дев'ятої статті 380 КАС України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.
Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи за результатами перегляду рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Як зазначив, в своєму рішенні Конституційний Суд України від 02.11.2011 № 13-рп/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Таким чином, з наведених правових норм випливає, що поворот виконання рішення спрямований на забезпечення інтересів добросовісного боржника, який виконав судове рішення, яке, як згодом виявилося, було помилковим.
Однак, суд зазначає, що стаття 381 КАС Україна визначає особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ.
Так, відповідно до частини першої статті 381 КАС України поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
Вказана стаття передбачає, що поворот виконання рішення, зокрема, про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
Водночас, суд зауважує, що, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не встановив та не зазначив факту подачі позивачем неправдивих відомостей та підроблених документів.
Слід зазначити, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до приписів статті 317 КАС України є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, жодного посилання на обґрунтування рішення суду першої інстанції у цій справі повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами постанова суду апеляційної інстанції не містить.
Скасоване рішення не ґрунтувалося на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або на поданих ним підроблених документах, адже підставою для скасування рішення суду були обставини неправильного застосування ним норм матеріального права. Відтак, вказані обставини переконують суд у відсутності юридичних і фактичних підстав для повороту виконання судового рішення у даній справі.
Суд вважає помилковим посилання апелянта в обґрунтування правомірності своєї правової позиції на постанову Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №818/678/17, оскільки у вказаному судовому рішення Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для повороту виконання рішення через те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів чи відомостей, які подавались позивачем і в подальшому були визнані завідомо неправдивими чи підробленими.
Ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду апелянт доказів того, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі № 200/6147/20-а ґрунтувалось на повідомленні позивачем завідомо неправдивих відомостей або поданні підроблених документів не надав. Викладене унеможливлює застосування до спірних правовідносин правил статті 380 КАС України.
Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 569/15646/16-ц від 04.09.2019 роз'яснила чим поворот виконання рішення відрізняється від безпідставно набутого майна. Зауважено, що поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.
За вказаного вище правового регулювання, суд вважає безпідставним вимоги заявника про стягнення з позивача надмірно сплачених сум компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та виплат з тимчасової втрати працездатності, оскільки вказані вимоги не були предметом спору у цій справі, що, відповідно, виключає можливість їх здійснення саме на виконання рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 N 3477-IV, суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Відтак, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", де зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
Як наголосив Європейський суд з прав людини в рішення від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України", втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає "справедливу рівновагу" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.
Враховуюче зазначене, суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваній ухвалі висновок про відсутність підстав для повороту виконання судового рішення від 12.11.2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС, Ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області, Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року в справі № 200/6147/20-а - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року в справі № 200/6147/20-а - залишити без змін.
Повний текст судового рішення складено та підписано 19 липня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів А. В. Гайдар
Е. Г. Казначеєв
І. Д. Компанієць