19 липня 2021 року справа №200/9352/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Міронової Г.М., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 200/9352/20-а (головуючий суддя І інстанції Тарасенко І.М.), складеного в повному обсязі 14 грудня 2020 року в м. Слов'янськ Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
08 жовтня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо відмови в оформленні документів, направленні заяви та подання до Головного управління Пенсійного фонду України для пільгового призначення пенсії за вислугу років;
2) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, щодо не включення до стажу служби ОСОБА_1 у пільговому обчисленні та для призначення пенсії, часу служби в підрозділах карного розшуку в період з 01.07.2002 року по 26.09.2011 року з розрахунку 1 місяць служби на 1,5 місяці;
3) визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Донецькій області щодо не застосування відносно ОСОБА_1 пільгових умов призначення пенсії, передбачених ст. 17-1 Закону України від 09.04.1992 року, № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та безпідставне не включення до вислуги років для визначення права на пільгове призначення пенсії за вислугу років періоду участі в антитерористичній операції з розрахунку 1 місяць служби за три місяці;
4) зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області внести зміни до наказу № 268 о/с від 26.06.2020 року, відносно обчислення стажу служби ОСОБА_1 та включити до його вислуги років у пільговому обчисленні час служби в підрозділах карного розшуку Органів внутрішніх справ України в період з 01.07.2002 року по 26.09.2011 року, з розрахунку один місяць служби за півтора місяці;
5) зобов'язати Головне управління національної поліції в Донецькій області застосувати відносно ОСОБА_1 пільгові умови призначення пенсії, які передбачено ст. 17-1 Закону України від 09.04.1992 року, № 2262-ХХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та включити до вислугу років для призначення права на призначення пенсії за вислугу років період участі в антитерористичній операції з розрахунку один місяць служби за три місяці;
6) зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області оформити та подати до органів Пенсійного фонду, необхідні документи щодо пільгового призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, з моменти його звільнення, 26 червня 2020 року, як такого, що має вислугу років для призначення пенсії більш ніж 24 роки та 6 місяців, обчисливши її у повному розмірі згідно до його послужного списку, норм та вимог законодавства України, за пунктом «а» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 року, № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 1-12).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про оформлення та подання необхідних документів до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугу років. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області документи, у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, необхідні для призначення ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 65-70).
Не погодившись з судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 200/9352/20-а та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що вислуги років позивача недостатньо для підготовки документів для відправлення до Пенсійного органу для призначення пенсії.
Посилався на практику Першого апеляційного адміністративного суду (а.с. 77-80).
Сторони в судове зсідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Від позивача до канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 , проходив службу в органах внутрішніх справ (міліції) з 15.08.1999 року по 01.07.2002 року, в поліції з 07.11.2015 року до 26.06.2020 року в поліції (а.с. 15).
Наказом ГУНП в Донецькій області від 26.06.2020 року № 268 о/с відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 26.06.2020 року звільнений зі служби в поліції (за власним бажанням). Звільнений зі служби в поліції у 41-річному віці (а.с. 16).
19 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Донецькій області із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Листом від 27 серпня 2020 року № З-97/34/01-2020 сектором з питань пенсійного забезпечення ГУ НП в Донецькій області повідомлено ОСОБА_1 про те, що права на пенсію згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військовою служби, та деяких інших осіб» він не має (а.с. 13-14).
З урахуванням заявлених позивачем вимог, спірним є правомірність дій відповідача щодо не направлення документів позивача до Пенсійного органу для призначення пенсії.
Приймаючи спірне рішення суд першої інстанції виходив з того, що право позивача в частині підготовки документів є порушеним та підлягає відновленню, а відповідач не є тим органом, якому делеговані повноваження стосовно призначення/відмови у призначенні пенсії
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення виключно в межах апеляційної скарги, тобто в частині задоволення позовних вимог.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про міліцію», Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Одночасно частиною першою статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періодів часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом.
Частиною другої статті 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії).
В то й же час для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається за наявності 24 календарних роки та 6 місяців і більше; міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
Вищезазначений висновок узгоджується з правовим висновком викладеним Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 24 жовтня 2019 року у справі №295/7219/16.
При цьому, згідно ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відтак, приписи п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 суперечать приписам п."а" ст.12 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII, застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки у відповідності до ч.4 ст.9 КАС України має вищу юридичну силу.
Таким чином, враховуючи приписи чинного законодавства, колегія суддів констатує відсутність у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом "а" частини першої статті 12 Закону №2262-XII календарної вислуги років.
Суд зауважує, що календарний рік - це проміжок часу від першого до останнього дня того чи іншого року по календарю; рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що законодавець у назві статті 17 Закону № 2262-ХІІ використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років «для призначення пенсії». Однак, саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.
Судом встановлено, що позивач не має на момент звільнення необхідної календарної вислуги років, оскільки наявні 20 років 10 місяців 12 днів при необхідних 24 календарних років та 6 місяців.
Таким чином, суд вважає, що право на пенсію за вислугу років визначається, виходячи з тривалості вислуги років саме у календарному обчисленні.
Суд зазначає, що питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, врегульовано постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року №135/13402 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1 Порядку заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом (2262-12), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Пунктом 12 Порядку визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Згідно з пунктом 14 Порядку орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
З вищевикладеного слідує, що обов'язок уповноваженого структурного підрозділу щодо оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії виникає тільки у разі подання заяви про призначення пенсії за вислугу років особою, яка має право на пенсію згідно з Законом №2262-ХІІ.
Таким чином, оскільки позивач не набув права на призначення пенсії відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, суд вважає, що у відповідача не виник обов'язок щодо оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії за такою заявою. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволені позовних вимог.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 200/9352/20-а - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 липня 2021 року.
Судді А.В. Гайдар
Г.М. Міронова
І.Д. Компанієць