Справа № 420/7216/21
19 липня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці Держмитслужби (вул..Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt, 2015 Р.В. VIN # НОМЕР_1 за поданою митною декларацією UA500030.2021.032227 вiд 13.04.2021, яке оформлено у вигляді картки вiдмови в митному оформленні (випуску) товарів NUA500030/2021/00103 вiд 14.04.2021 з підстав прийняття рішення про визначення коду товару NKT-UA500030 0004-2021 вiд 14.04.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 22.12.2020 придбав у США транспортний засіб Chevrolet Volt 2015 p.B., VIN # НОМЕР_1 .
13.04.2021 Позивач подав митну декларацію UA500030/2021/032227 щодо здійснення митного оформлення вказаного автомобіля, у графі №33 якої зазначив код товару 8703809090 - «Автомобілі легкові та iншi моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі: оснащені двигуном внутрішнього згоряння, який не з'єднаний з трансмісією, тобто не бере участі в пересуванні транспортного засобу, який призначений тільки для обертання електрогенератора, та інші транспортні засоби» За результатами розгляду вказаної митної декларації та поданих документів, державний інспектор ВМО №2 м/п «Одеса» Пронін С.В. склав картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500030/2021/00103 від 14.04.2021 з причин прийняття рішення про визначення коду товару №KT-UA500030 0004-2021 вiд 14.04.2021 яким змiнено код товару за УКТЗЕД на 8703609030 «Автомобiлi легкові та iншi моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі: iншi транспортні засоби з поршневим двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з зворотно-поступальним рухом поршня і електродвигуном в якості двигунів для пересування, які здатні заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електроенергії, що використовувалися понад 5 років».
Згідно інструкції виробника автомобілю Chevrolet Volt- останній е електричним транспортним засобом з розширеним діапазоном руху та використовує електричну систему тяги, що приводить транспортний засіб у рух. Згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи №20-5292 вiд 20.10.2020 автомобіль Враховуючи викладене, згiдно технічних характеристик автомобіль «Chevrolet» модель VOLT, він повністю підпадає під опис коду УКТ ЗЕД 8703 80 90 90. Позива зазначає, що оскаржуване рішення про зміну коду товару та картки відмови у митному оформленні не грунтується на жодному доказі (висновку судового експерта даних виробника: тощо). Ухвалою суду від 05.05.2021 року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Судом встановлено, що для проведення митного оформлення придбаного товару (автомобіль Chevrolet Volt, 2015 р.в, VIN НОМЕР_1 ) позивачем 13.04.2021 року подано до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію UA500030/2021/032227 щодо здійснення митного оформлення вказаного автомобіля. У графі 33 митної декларації № UA500030/2021/032227 від 13.04.2020 зазначений код товару 8703809090. За результатами розгляду вказаної митної декларації та поданих документів державний інспектор BMO №2 м/п <<Одеса>> Пронін С.В. склав картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500030/2021/00103 вiд 14.04.2021 з причин прийняття рішення про визначення коду товару NKT-UA500030 0004-2021 від 14.04.2021 яким змінено код товару за УКТЗЕД на 8703609030 «Автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі: інші транспортні засоби з поршневим двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з зворотно-поступальним рухом поршня і електродвигуном в якості двигунів для пересування, які здатні заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електроенергії, що використовувалися понад 5 років». Відповідно до ч.1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно вимог ч.2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст. 53 МК України). За приписами ч.1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарі, відповідно до ч.5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів в має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Частиною 6 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно ст. 69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. В Україні для класифікації товарів використовують Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка є її товарною номенклатурою Митного тарифу України встановлюється Законом України "Про митний тариф" від 19.09.2013 №584-VII (далі - Закон № 584-VII). Міжнародною основою УКТ ЗЕД є Гармонізована система опису та кодування товарів. Відповідн;о до ст. 1 З;ак086;н;у № 584-VII мclass="fs197">1080;m0;ний тk2;риф України є невід'ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів. Характеристики товарів для визначення коду УКТ ЗЕД, зокрема транспортних засобів встановлюються за результатами вивчення технічної документації, в т.ч. марки автомобілю, моделі, комплектації, об'єму двигуна, року випуску, технічного стану, паспортних даних на товар; товаросупровідних документів, інформації про товар розміщеної у відкритому доступі мережі Інтернет та у разі потреби, результаті лабораторних досліджень конкретного товару. Відповідно до технічних характеристик автомобіля Chevrolet Volt, доступних в глобальній інтернет-мережі та зазначених в митній декларації, крім електричного двигуна, автомобіль обладнаний двигуном внутрішнього згорання. У відповідності з рекомендаціями Комітету по Гармонізованій системі опису та кодування товарів (ТС) Ради митного співробітництва (Всесвітня Митна Організація) перші чотири правила Основних правил інтерпретації класифікації товарів застосовуються виключно послідовно. Відповідно до Правила 1 Основних правил інтерпритації УКТ ЗЕД (далі ОПІ) назви розділів, груп та підгруп наводяться лише для зручності користування. Для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і якщо такі тексти назв та примітки не вимагають іншого відповідно до таких положень. Якщо при класифікації товару визначено товарну позицію, то при подальшій детальній класифікації на рівні підпозицій, категорій та підкатегорій застосовується Правило 6. Положеннями правила 6 ОПІ встановлено, що для юридичних цілей класифікація товарів у підпозиціях будь-якої товарної позиції проводиться відповідно до назви підпозицій і приміток, які стосуються підпозицій, а також вище зазначених Правил, за умови, що порівнювати можна лише підпозиції одного рівня. У цілях цього Правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів та груп, якщо не обумовлене інше. Згідно з другою частиною Правила 3 (б) визначено, у разі коли згідно з правилом 2 (б) або з будь яких інших причин товар можна віднести до двох чи більше товарних позицій, багатокомпонентні товари, які виготовлено з декількох різних компонентів або декількох різних матеріалів повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, які визначають основні властивості цих товарів за умови, що критерій можна застосувати. Критерій може визначатися різними чинниками залежно від виду товару. Вона, може, наприклад визначатися природою матеріалу і компонента, його об'ємом, кількістю, масою, вартістю або роллю, що відіграє цей матеріал чи компонент у використанні товару. Згідно з Митним тарифом України, котрий є Додатком до Закону України "Про митний тариф України". Група 87 має назву "Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання". До коду УКТЗЕД 8703 22 90 10 відносяться автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі, з робочим об'ємом циліндрів двигуна понад 1000 cm3, але не більш як 1500 cm3, що використовувалися не більш як 5 років. Відповідно до Митного тарифу України, котрий є Додатком до Закону України "Про митний тариф України" до коду УКТЗЕД 8703 809090 відносяться автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі, інші транспортні засоби, що приводяться в рух тільки електричним двигуном, що використовувались, оснащені двигуном внутрішнього згоряння, який не з'єднаний з трансмісією, тобто не бере участі в пересуванні транспортного засобу, який призначений тільки для обертання електрогенератора, та інші транспортні засоби. Судом встановлено, що Відповідно до технічної документації автомобіль Chevrolet Volt є електричним транспортним засобом з розширеним діапазоном руху. (ЕКЕУ - Електричний Транспортний засіб, що може працювати у Режимі Розширеного Діапазону). Він використовує електричну систему тяги, що приводить транспортний засіб у рух в будь-який час (завжди). Електрична енергія є первинним джерелом енергії транспортного засобу, в той час як пальне є вторинним джерелом енергії. Цей транспортний засіб має два режими роботи: Електричний Режим та Режим Розширеного Діапазону. В Електричному Режимі даний транспортний засіб рухається тільки за рахунок блоку електричної тяги. Він перетворює електричну енергію у механічну для приводу у рух коліс. У Режимі Розширеного Діапазону транспортний засіб отримує енергію як від батареї, так і від двигуна. В Електричному Режимі транспортний засіб не використовує пальне та не генерує вихлопні речовини з задньої вихлопної труби. У цьому первинному (основному) режимі транспортний засіб живиться (приводиться у дію) електричною енергією, що зберігається у високовольтній батареї. Транспортний засіб може працювати у цьому режимі до того моменту часу, коли у батареї зостається тільки невелика кількість електричного заряду (коли батарея досягає стану з низьким зарядом). Коли транспортний засіб досягає кінця свого електричного діапазону руху (коли батарея розряджається), він переключається у Режим Розширеного Діапазону (РРД) У цьому вторинному режимі електрична енергія генерується двигуном, якій живиться від палива. Це вторинне джерело електричної енергії розширює діапазон руху транспортного засобу. Функціонування транспортного засобу буде продовжено у режимі РРД до того моменту, коли транспортний засіб може буди підключеним до джерела електричної енергії для поповнення заряду батареї високої напруги та відновлення Електричного Режиму. Батарея високої напруги буде продовжувати постачати певну кількість енергії ; працювати разом з двигуном для забезпечення максимальної (пікової) продуктивності коли це вимагається, наприклад при підйомі на крутий нахил або при маневрах, потребують великого прискорення. Батарея не буде заряджатися, та електричний діапазон роботи транспортного засобу не буде відновлюватися за рахунок енергії від двигуна. Як у Електричному Режимі, так і у Режимі Розширеного Діапазону, коли транспортний засіб рухається з малою швидкістю, або зупиняється, двигун буде працювати без відключення, якщо транспортний засіб знаходиться в увімкненому стані, за виключенням того, коли блок електричного приводу знаходиться в положенні N (Нейтральне). Двигун відключиться або буде залишатися відключеним при низькій швидкості транспортного засобу у положенні N (Нейтральне). В таких випадках батарея високої напруги не буде заряджатися. При цих умовах, батарея високої напруги, все ще може розряджатися при використанні кондиціонеру або інших навантаженнях на мережу 12 Вольт. Як у Електричному Режимі, так і у Режимі Розширеного Діапазону, у випадку несправності батареї високої напруги, двигун може працювати без відключення з метою генерації необхідної електрики. Лампочка індикатора несправності буде включена (почне світитися). Таким чином, відповідно до технічної документації та експертного висновку, автомобіль Chevrolet Volt має електричний двигун та двигун внутрішнього згоряння, при чому електрична енергія є первинним джерелом енергії транспортного засобу, в той час як пальне є вторинним джерелом енергії, тобто автомобіль Chevrolet Volt є двокомпонентним товаром відповідно до Основних правил інтерпретації УКТЗЕД. Суд зазначає, що технічна документація на автомобілі Chevrolet Volt є загальнодоступною в мережі Інтернет на веб-сайті General Motors LLC як компанії-виробника автомобіля Chevrolet Volt про те, що даний автомобіль є електричним транспортним засобом з розширеним діапазоном руху та використовує електричну систему тяги, що приводить транспортний засіб у рух завжди. Товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. З наведеного вбачається, що головним чинником, який визначає класифікацію товару, є техніко-технологічна документація на нього, інша інформація. Законних підстав для зміни на власний розсуд опису товару на інший, ніж зазначено в технічній документації, у відповідача немає. Таким чином, автомобіль Chevrolet Volt слід класифікувати відповідно до техніко-технологічної документації на нього за кодом товару УКТЗЕД 8703 80 90 90. Відповідно до ч. 4 ст. 3 Митного кодексу України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян. Таким чином, оскільки посадові особи відповідача допускають неоднозначне трактування обов'язку визначати код класифікації автомобіля Chevrolet Volt рішення повинно бути прийняте на користь позивача. Також необхідно зазначити, що УКТЗЕД та Основні правила його інтерпретації не містять поняття чи коду товару "автомобіль, що обладнаний гібридною силовою установкою", тому класифікація легкового автомобіля можлива: - або за ознакою двигуна внутрішнього згоряння, - або за ознакою електродвигуна, - або, якщо легковий автомобіль має одночасно і електродвигун, і двигун внутрішнього згоряння, за Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД. Виходячи з наведеного, автомобіль Chevrolet Volt є двокомпонентним товаром, і ця обставина однозначно встановлена на підставі технічної документації виробника та не заперечується сторонами, необхідно застосовувати наступні правила класифікації товарів, встановлені Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД: (b) ... Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3. У разі коли згідно з правилом 2 (Ь) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис ... (b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (а), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати; (c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (а) або З (Ь), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються (товарна позиція 8703 90 10 90 (транспортні засоби, оснащені електричними двигунами, інші) більша за товарну позицію 8703 22 90 10 (транспортні засоби- оснащені двигуном: внутрішнього згоряння)). Таким чином, відповідно до Основних правилам інтерпретації УКТЗЕД, автомобіль Chevrolet Volt як легковий автомобіль (товар), який складається з двох компонентів, які є основою для класифікації, повинен класифікуватись: - за компонентом, який описується конкретніше; - за компонентом, який визначає його основні властивості, - або за найбільшим порядковим номером серед товарних позицій. Оскільки автомобіль Chevrolet Volt (1) описується конкретніше за його основним компонентом - електродвигуном, (2) оскільки електродвигун автомобіля Chevrolet Volt є компонентом, який визначає основні властивості автомобіля Chevrolet Volt, та оскільки товарна позиція 8703 80 90 90 є більшою за товарну позицію 8703 60 90 30, автомобіль Chevrolet Volt необхідно класифікувати за товарною позицією 8703 80 90 90. Аналіз інформації про автомобіль відповідно до його технічної документації дає підстави прийти до висновку про те, що автомобіль Chevrolet Volt має електричний двигун та двигун внутрішнього згоряння, при чому електрична енергія є первинним джерелом енергії транспортного засобу, в той час як пальне є вторинним джерелом енергії, тобто автомобіль Chevrolet Volt є двокомпонентним товаром відповідно до Основних правил інтерпретації УКТЗЕД. Вказаного висновку також дійшов Верховний суд у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 420/5592/19. Матеріалами справи підтверджено, що ввезений автомобіль належить класифікувати саме за кодом УКТЗЕД 8703809090, а тому відмова у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt з підстав того, що зазначений автомобіль необхідно було класифікувати за іншим кодом УКТЗЕД є протиправною. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують практику Європейського суду з прав людини при розгляді справ як джерело права. У рішеннях Європейського суду з прав людини при застосуванні принципу верховенства права сформульовано такі його ознаки, як визнання пріоритетності, домінування, визначальної ролі прав людини у діяльності держави, поширюваність цієї пріоритетності, цього принципу на діяльність усіх без винятку органів держави, правова визначеність становища людини у тій ситуації, в якій вона перебуває, обсяг будь-якого правового розсуду й спосіб його здійснення мають бути з достатньою ясністю визначені законом. Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онерїлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryaldaz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-ХІІ, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Крім того, у найбільш загальному вигляді, позитивні зобов'язання передбачають активні дії держави, спрямовані на забезпечення, захист та сприяння реалізації пр_.... людини. Загальною юридичною підставою позитивних зобов'язань у межах конвенційної системи правозахисну виступає ст. 1 "Зобов'язання поважати права людини" Конвенції, в якій прямо вказується, що держави гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, передбачені Конвенцією. Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та враховуючи оформлення Одеською митницею ДФС у 2017-2018 роках даних автомобілів за вказаним кодом, оскаржувана картка відмови у митному оформленні прийнята Відповідачем у неналежний та непослідовний спосіб, тому є протиправною, а Відповідачем в свою чергу порушено основоположні принципи у сфері державного управління. На думку суду, Відповідачем в даному випадку також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань, який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74). У рішеннях Європейського суду у справах "Серков проти України" (заява № 39766/05) та "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06) було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку. Суд зазначив, що можливість таких різних тлумачень одних і тих самих положень законодавства головним чином була спричинена неналежним станом національного законодавства з цього питання. Відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з такого важливого фіскального питання, яка призводила до його суперечливого тлумачення судом, порушує вимоги Конвенції щодо "якості закону" (п.п. 41, 42 рішення у справі "Серков проти України"), На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення у справі "Щокін проти України"). Крім того, слід зазначити, що основною характеристикою позитивних зобов'язань держави виступає те, що по суті вони вимагають від національних органів влади застосувати необхідні засоби для гарантування прав людини, а точніше - вжити прийнятних (розумних) та належних засобів для захисту цих прав. Такі обов'язки можуть виникати на підставі безпосереднього застосування статей 2- 6, 8, 10, 11, 13 Конвенції, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції. За таких обставин, оскільки єдиною підставою для відмови у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt було невірне зазначення коду товару, що було спростовано в процесі розгляду справи, суд вважає що вимога позивача належить до задоволення шляхом визнання Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt, 2015 Р.В. VIN # НОМЕР_1 за поданою митною декларацією UA500030.2021.032227 вiд 13.04.2021, яке оформлено у вигляді картки вiдмови в митному оформленні (випуску) товарів NUA500030/2021/00103 вiд 14.04.2021 з підстав прийняття рішення про визначення коду товару NKT-UA500030 0004-2021 вiд 14.04.2021. Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Суд зазначає, що за звернення до суду із зазначеним позовом позивач сплатив 908 грн. судового збору. У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 908, 00 грн., оскільки судом задоволено одну позовну вимогу. Крім того, у позовній заяві позивач просить здійснити розподіл судових витрат та стягнути на його користь з Одеської митниці Держмитслужби витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Розглянувши питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права. Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат. За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16. Судом встановлено, що відповідно до договору №26/04/2021 про надання правничої допомоги від 26.04.2021 року, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) у розмірі 5000 грн. за правову допомогу при представництві його інтересів по адміністративній справі. Заперечень з боку відповідача щодо стягнення витрат на правову допомогу не надходило, а суд, в свою чергу, вважає зазначену суму гонорару співмірною зі складністю справи. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України, судові витрати позивача у загальній сумі 5908 грн. 00 коп. (судовий збір - 908,00 грн., 5000 грн. - витрати на правову допомогу) підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби. Справа вирішується судом у перший робочий день після виходу судді з відпустки. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд - Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці Держмитслужби (вул..Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt, 2015 Р.В. VIN # НОМЕР_1 за поданою митною декларацією UA500030.2021.032227 вiд 13.04.2021, яке оформлено у вигляді картки вiдмови в митному оформленні (випуску) товарів NUA500030/2021/00103 вiд 14.04.2021 з підстав прийняття рішення про визначення коду товару NKT-UA500030 0004-2021 вiд 14.04.2021. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у розмірі 5908 (п'ять тисяч девятсот вісім) гривень 00 копійок. Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293,295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя К.С. ЄфіменкоВИРІШИВ: