Справа № 420/5529/21
19 липня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А." (вул.Мельницька,29, м.Одеса, 65033) про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмiрi 922,14 грн.,-
До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Головне управлі;ння Пенсійного фонду України в Одеській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А." в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.О.С.А.» (вул. Мельницька, 29 м. Одеса, 65003 код ЄДРПОУ 31841869) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 922,14 грн. (дев'ятсот двадцять дві грн. 14 коп.) за період з 01.01.2020р. по 25.01.2020р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Р.О.С.А.» зареєстроване і знаходиться на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. У зв'язку з несплатою фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за списком №2 мас заборгованість перед Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області в сумi 922,14 грн. (дев'ятсот двадцять дві грн. 14 коп.) за період з 01.01.2020 р. по 25.01.2020 р. станом на 26.03.2021.
Ухвалою суду від 29.04.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Р.О.С.А.» перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області, як платник страхових внесків, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено, що у відповідача працював працівник на посаді, яка передбачена списком №2 - ОСОБА_1 , що надає йому право для нарахування пільгової пенсії.
Зазначене підтверджується відповідною довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Управлінням Пенсійного фонду України вказаній особі було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, що підтверджується розпорядженням 133056 від 21.09.2017 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості по ТОВ «Р.О.С.А.» рахується в розмірі 922,14 грн., що підтверджено даними облікової картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за Списком № 2
На адресу ТОВ «Р.О.С.А.» надісланий розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті н;а інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», понесені у зв'язку з виплатою пенсії пенсіонерам.
Втім віповідачем не було сплачено у добровільному порядку витрати на виплату та доставку пенсії вказаному пенсіонеру.
Спеціальними законами, які визначають принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV) та Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05 листопада 1991 року.
Згідно п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26 червня 1997 року (далі - Закон №400/97-ВР), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України (ст.3 Закону №400/97-ВР).
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», взяття на облік до Пенсійного фонду юридичних осіб, незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування відбувається на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором.
Відповідно до абз. а) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з абз. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, також працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 затверджені Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Довідками, що уточнюють особливий характер роботи або умови праці підтверджено, що працівникам, які працювали у відповідача на посадах, які передбачені Списком №1 та Списком № 2, надається право для нарахування пільгових пенсій.
Відповідно до абзацу 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Такий порядок був передбачений Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Абзацом 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
З вищевикладеного вбачається, що відповідач зобов'язаний покривати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пенсій, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» та «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список №1 та список №2), що відповідно до п.1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» є об'єктом оподаткування, а по списку № 1 - підприємства та організації відшкодовують з коштів, призначених на оплату праці з дня набрання чинності цим законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 6.1 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (із змінами та доповненнями) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з п. 6.4 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до пенсійного фонду України», розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Відповідно до п. 6.8. вказаної Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Згідно з п. 6.9. Інструкції, у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надсилав на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та повідомлення про необхідність сплатити борг за отриманими ними розрахунками по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Судом встановлено, що у строки передбачені чинним законодавством фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за червень 2020 року відповідач самостійно не сплатив та у нього утворилась заборгованість за вказаний період у розмірі 922,14 грн.
Зазначені обставини не спростовані відповідачем.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до задоволення і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах на суму 922,14 грн.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовна заява належить до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень, з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У даній справі відсутні витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому, жодні витрати не підлягають стягненню.
Дана справа вирішується судом у перший робочий день після виходу судді з відпустки.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А." (вул.Мельницька,29, м.Одеса, 65033) про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмiрi 922,14 грн. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.О.С.А.» (вул. Мельницька, 29 м. Одеса, 65003 код ЄДРПОУ 31841869) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 922 (дев'ятсот двадцять дві) гривні 14 (чотирнадцять) копійок за період з 01.01.2020 р. по 25.01.2020 р.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293,295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Єфіменко