Справа № 420/7858/21
19 липня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155550001954 від 08.04.2021р. в частині відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального стажу роботу для перерахунку пенсії період роботи у 1986-1987 роках у колгоспі ім. Карла Маркса, починаючи з моменту звернення до відділу обслуговування громадян №3 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, тобто з 08.04.2021р.
Ухвалою суду від 18.05.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що рішенням відділу перерахунків пенсії управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за №155550001954 від 08.04.2021 р. ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії за віком оскільки згідно поданих документів, в архівній довідки від 22.06.2020 р. №02-27/317 відсутні дані про кількість вихододнів у 1986-1987 роках. А також у трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 , виданої 31.12.1985 р., за 1986 рік відсутній підпис бухгалтера, 1987 рік відсутні дані про встановлений мінімум та підпис бухгалтера. Позивач, вказав, що не погоджується із прийняттям вказаного рішення, зазначивши, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Поряд з цим, як вказав позивач, відповідач виносячи оскаржуване рішення не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
08.06.2021р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовною заявою позивача та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Як вказав відповідач, 08.04.2021р. позивач звернувся до Головного управління з заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням стажу набутого до 01.01.2004р. та рішенням Головного управління №155550001954 від 08.04.2021р. позивачу відмовлено в перерахунку пенсії. Відповідач вказав, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). Відповідач вказав, що з записів трудової книжки позивача№ 1207 вбачається, що він у період з 1986 по 1987 прпрацював в колгоспі ім. Карла Маркса при цьому вказаний запис підлягає сумніву, так як при ньому відсутній підпис головного бухгалтера і за 1987 рік відсутні дані про встановлений мінімум та підпис головного бухгалтера. Згідно архівної довідки від 22.06.2020р. № 02-27/317 відсутні дані про кількість вихододнів позивача за період 1986-1987 роки та Головним управлінням відмовлено у перерахунку пенсії та не зараховано до страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Карла Маркса з 1986 по 1987 роки, у зв'язку з відсутністю інформації вироблені мінімуми трудової участі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 20.06.2005р. перебуває у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на обліку та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону №1058-VI.
08.04.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії та зарахування до пенсійного стажу трудові роки 1086-1987, як такі, що зафіксовані у трудовій книжці.
Рішенням Головного управління №155550001954 від 08.04.2021р. відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки відсутні дані про кількість виходнів в архівній довідці, а також неналежне оформлення трудової книжки(відсутній підпис головного бухгалтера за 1986 рік, відсутні дані про встановлений мінімум та підпис бухгалтера за 1987 рік).
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.1 ст.26 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, відповідно до пунктів 1, 2 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника; прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Як вбачається з трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , виданої ОСОБА_1 31.12.1985р., в період з 1986 року по 1996 рік позивач працював в колгоспі ім. Карла Маркса та згідно записів якої кількість пророблених людиною днів у період 1986-1987 роки становить 280 днів(а.с.16).
При цьому, суд зазначає, що порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки (відсутність посилання на мінімум трудоднів та підпис бухгалтера) та відсутність даних виходнів в архівній довідці не може позбавити ОСОБА_1 права на соціальний захист передбачений Конституцією України.
Отже, власне недотримання правил ведення трудової книжки (в даному випадку трудової книжки колгоспника) може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.
Суд критично ставиться до вказаних доводів відповідача, оскільки обставини, викладені у позові, значно віддалені у часі, при цьому суд враховує відсутність вини позивача у неможливості надати повний об'єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
За наведеного, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу спірного періоду є необґрунтованою у зв'язку з чим, згідно положень ст.5 КАС України, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155550001954 від 08.04.2021р. про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального стажу роботу для перерахунку пенсії період роботи у 1986-1987 роках у колгоспі ім. Карла Маркса, починаючи з моменту звернення до відділу обслуговування громадян №3 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, тобто з 08.04.2021р.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 р
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача та оскільки вимозі про зобов'язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу вимогу позивача не стягувався, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155550001954 від 08.04.2021р. про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального стажу роботу для перерахунку пенсії період роботи у 1986-1987 роках у колгоспі ім. Карла Маркса, починаючи з моменту звернення до відділу обслуговування громадян №3 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, тобто з 08.04.2021р.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, м.Одеса, вул. Канатна,83 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра