Справа №705/5178/16-ц
2/705/97/21
14 липня 2021 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області
в складі: головуючої-судді Гудзенко В.Л.
при секретарі Музичук Л.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам'янка» до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Росинка», третя особа без самостійних вимог на предмет спору: начальник сектору державної реєстрації Уманської районної державної адміністрації Ковальчук Леся Василівна, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди, -
ТОВ «Чорна Кам'янка» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ФГ «Росинка», третя особа без самостійних вимог на предмет спору: начальник сектору державної реєстрації Уманської районної державної адміністрації Ковальчук Л.В., про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.11.2015 року укладеного між орендодавцем ОСОБА_2 та ФГ «Росинка», який був зареєстрований державним реєстратором Ковальчук Л.В. за № 12621857 від 15.12.2015 року та визнання укладеною додаткової угоди, без підпису сторін, до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 року, № 188, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Чорна Кам'янка», зареєстрованого 19.05.2006 року за №166, з моменту набрання чинності рішенням суду у даній справі, виходячи з наступних підстав.
Свої позовні вимоги позивач ТОВ «Чорна Кам'янка» (в подальшому - товариство) мотивує тим, що 01.04.2006 року між товариством та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки (пай) № НОМЕР_1 , площею 2,2634 га, ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7124387700:00:000:1413, терміном на 10 років.
ІНФОРМАЦІЯ_1 орендодавець ОСОБА_3 померла, після її смерті спадкоємцями вказаної земельної ділянки (паю) в рівних частках, по 1/3 частині, кожен, стали її діти:
- ОСОБА_4 ;
- ОСОБА_5 ;
- ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.
Після її смерті спадкоємицею її 1/3 частки земельної ділянки, що становить 0,7545 га, ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7124387700:02:000:4132 стала відповідачка у справі - ОСОБА_2
Кадастровий номер земельної ділянки та її розмір змінилися в зв'язку з виділенням 1/3 частини земельної ділянки в натурі з присвоєнням нового кадастрового номера.
03.11.2015 року ОСОБА_2 уклала договір оренди земельної ділянки площею 0,7545 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з ФГ «Росинка», вказаний договір був зареєстрований державним реєстратором Ковальчук Л.В. 15.12.2015 року.
Позивач вважає, що такими діями відповідачі ОСОБА_2 та ФГ «Росинка» порушили їхні права, як орендаря земельної ділянки (паю) площею 2,2634 га, ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7124387700:00:000:1413, з якої ОСОБА_2 виділила в натурі 1/3 частину належної їй земельної ділянки, отримавши в особисту приватну власність 0,7545 га, та присвоїла новий кадастровий номер 7124387700:02:000:4132, оскільки договір оренди земельної ділянки від 03.11.2015 року між відповідачами був укладений під час дії договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 року № 188, між спадкодавцем ОСОБА_3 та ТОВ «Чорна Кам'янка».
Такими діями відповідачів були порушені ст.148-1 ЗК України, згідно якої до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, переходять права і обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинним договором оренди щодо такої земельної ділянки, а також ст.32 Закону України «Про оренду землі», яка вказує на те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором землі.
У відповідності до п.33 договору оренди № 188 від 01.04.2006 року: розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку не допускається.
Крім того, ст.110 ЗК України вказує на те, що поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.
Договір № 188 від 01.04.2006 року було укладено терміном на 10 років, зареєстрований він був 19.05.2006 року за № 166, тому строк дії договору був з 01.04.2006 року по 19.05.2016 року.
Положеннями ч.1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст.203 ЦК України, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
На підставі викладеного позивач просить визнати договір оренди від 03.11.2015 року укладений між ОСОБА_2 з ФГ «Росинка», земельної ділянки площею 0,7545 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який був зареєстрований державним реєстратором Ковальчук Л.В. 15.12.2015 року, - недійсним.
Також, позивач вважає, що при укладенні договору оренди з новим орендарем, тобто ФГ «Росинка» відповідач ОСОБА_2 не дотрималася вимог ст.203 ЦК України та вимог ст.33 Закону України «Про оренду землі», чим порушила переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі, тому даний факт є самостійною правовою підставою для визнання недійсним договору оренди землі укладеного між відповідачами.
Так, для застосування ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти:
-орендар належно виконує свої обов'язки за договором;
-орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк;
-до листа повідомлення орендар додав проект додаткової угоди;
-орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.
Такі висновки узгоджуються з п.5 договору оренди № 188 від 01.04.2006 року та із загальною нормою ч.1 ст. 177 ЦК України.
Позивач маючи намір продовжити договірні відносини з відповідачем ОСОБА_2 , листом-повідомленням від 01.04.2016 року за вихідним № 25858, звернувся до ОСОБА_2 з пропозицією поновити договір оренди земельної ділянки .
До такого листа-повідомлення було долучено додаткову угоду від 01.04.2016 року в якій прописувалися основні пункти договору та запропоновано збільшити орендну плату, до договору № 188 від 01.04.2006 року, на рівні 10 % від нормативної грошової оцінки землі, а також визначити строк дії договору до 31.12.2026 року.
Вказаний лист-повідомлення з прикладеною додатковою угодою 05.04.2016 року направлений відповідачу ОСОБА_2 , що підтверджується описом вкладення в цінний лист, направлений на адресу відповідача ОСОБА_2 та фіскальним чеком.
ОСОБА_2 до даного часу не надала будь-якої відповіді на пропозицію позивача щодо укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, товариство продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, тому вважає, що має право на визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі № 188 від 01.04.2006 року, без підпису сторін, з моменту набрання чинності судового рішення на умовах визначених додатковою угодою.
Представник позивача ТОВ «Чорна Кам'янка» Красноголовець О.П., в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задоволити.
Представник відповідача ФГ «Росинка» в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі. Згідно заперечення в задоволенні позову просить відмовити, так як станом на 1 квітня 2016 року строк дії укладеного договору між ОСОБА_3 як орендодавцем та ТОВ « Чорна Кам'янка » закінчився. Щодо поновлення договору оренди землі вказує, що відповідно до ст..33 ЗУ « Про оренду землі » реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Лист - повідомлення про свій намір скористатися переважним правом на пролонгацію договору позивач направив на адресу відповідача лише 5 квітня 2017 року, тобто після закінчення строку дії договору, а не за 1 місяць до закінчення строку дії договору. Разом з тим, ОСОБА_2 своїм листом повернула назад без підпису угоду позивача, чим висловила свою незгоду з укладенням нового чи переукладання старого договору оренди на новий строк.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву в якій просила судовий розгляд справи проводити в її відсутність, при цьому просила відмовити в задоволенні позову повністю. Укладений договір з ФГ «Росинка» відповідає її волі та положенням закону, у неї була відсутня воля на укладення договору з ТОВ «Чорна Кам'янка» (а.с. 87, 160).
Третя особа у справі - ОСОБА_7 завідувач сектору державної реєстрації Уманської районної державної адміністрації, в судове засідання не з'явилася, але подала повідомлення від 03.09.2020 року № 11/01-11 в якому просить розглядати справу без її участі на підставі наявних доказів у справі (а.с.212).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
01.04.2006 року між ТОВ «Чорна Кам'янка» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки (пай) № НОМЕР_1 , площею 2,2634 га, ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7124387700:00:000:1413, терміном на 10 років, що підтверджується договором (а.с. 18-19).
Зазначений договір було зареєстровано в Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії центру державного земельного кадастру 19.05.2006 року за № 166 (а.с. 19).
ІНФОРМАЦІЯ_1 орендодавець ОСОБА_3 померла, що підтверджується актовим записом про смерть № 22 від 10.10.2009 року (а.с. 105).
Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями вказаної земельної ділянки (паю) в рівних частках, по 1/3 частині, кожен, стали її діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Даний факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 20.07.2010 року (а.с. 12).
Таким чином, вказані особи стали орендодавцями земельної ділянки площею 2,2634 га, ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7124387700:00:000:1413, як власники вказаної земельної ділянки на право спільної часткової власності, тобто з визначенням часток по 1/3 частці кожному, при цьому без виділення часток в натурі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 орендодавець ОСОБА_5 померла, що підтверджується актовим записом про смерть № 5 від 16.04.2014 року, складеного виконавчим комітетом Пугачівської сільської ради Уманського району (а.с. 106).
Після смерті ОСОБА_5 спадкоємницею її 1/3 частки земельної ділянки: площею 2,2634 га, ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7124387700:00:000:1413, розташованої на території Старобабанівської сільської ради Уманського району Черкаської області, стала відповідачка у справі ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05.05.2015 року виданого державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори (а.с.13).
При цьому, судом встановлено та не заперечувалося сторонами у справі, що під час оформлення спадкового майна у вигляді 1/3 частини земельної ділянки, ОСОБА_2 виділила її в натурі, внаслідок чого сформувалася нова земельна ділянка площею 0,7545 га, кадастровий № 7124387700:02:000:4132, тому і свідоцтво про право на спадщину було видано саме на цю земельну ділянку.
Отже, судом встановлено, що 1/3 частина земельної ділянки, яка належала спадкодавцю ОСОБА_5 та земельна ділянка площею 0,7545 га, кадастровий № 7124387700:02:000:4132 є однією і тією ж земельною ділянкою, тільки сформованою в самостійний об'єкт права власності внаслідок поділу.
Також, судом встановлено, що новосформована земельна ділянка, до її виділення в натурі та присвоєння самостійного кадастрового номеру, була передана в оренду ТОВ «Чорна Кам'янка» згідно договору оренди землі № 188 від 01.04.2006 року терміном на 10 років.
При цьому суд вважає вірними доводи позивача, що строк дії договору оренди земельної ділянки слід рахувати з моменту реєстрації договору оренди, тобто з 19.05.2006 року по 19.05.2016 року, оскільки згідно ст.18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на час укладення правочину), договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації, що узгоджується з умовами договору оренди № 188 від 01.04.2006 року, п.37.
Зазначений висновок суду узгоджується з висновком зробленим в Постанові ВС від 18.01.2017 року по справі № 532/129/16.
03.11.2015 року ОСОБА_2 уклала договір оренди земельної ділянки площею 0,7545 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з ФГ «Росинка», вказаний договір був зареєстрований державним реєстратором, третьою особою у справі ОСОБА_7 15.12.2015 року.
У відповідності до Постанови Пленуму ВС України № 9 від 06.11.2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним Кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими актами законодавства.
При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди
залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми
матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на
підставі цих норм вирішувати справи.
При цьому необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10
та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим
законам України, які приймаються відповідно до Конституції України
та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших,
крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів,
прийнятих відповідно до Конституції України.
Так, згідно з ч.2 ст.792 ЦК України: відносини щодо найму (Оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Таким Законом є Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року № 161-ХІV та Земельний Кодекс України.
У відповідності до ст.32 Закону України «Про оренду землі», перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізацію юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору , якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Статтею 148-1 ЗК України, в ч.1, визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку, переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки з чинними договорами оренди.
Також, в частинах 2 та 3 ст.110 ЗК України, законодавець встановив наступне: ч.2 - перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень; ч.3 - поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.
З огляду на викладене, проаналізувавши правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що договір оренди земельної ділянки від 03.11.2015 року укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Росинка», зареєстрований державним реєстратором за № 12621857 від 15.12.2015 року, порушує права оренди та право користування земельною ділянкою позивачем - ТОВ «Чорна Кам'янка», внаслідок раніше укладеного договору оренди цієї ж земельної ділянки від 01.04.2006 року № 188 та його дії до 19.05.2016 року, тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню, а укладений договір підлягає безумовному визнанню недійсним, як оспорюваний правочин.
Щодо переважного права на укладення додаткової угоди до договору № 18 від 01.04.2006 року товариством з відповідачкою ОСОБА_2 та позовної вимоги про визнання такої угоди укладеною, без підпису власника земельної ділянки ОСОБА_2 та її волевиявлення, слід зазначити наступне.
Судом встановлено, що позивач маючи намір продовжити договірні відносини з відповідачем ОСОБА_2 , листом-повідомленням від 01.04.2016 року за вихідним № 25858, звернувся до ОСОБА_2 з пропозицією поновити договір оренди земельної ділянки (а.с. 20).
До такого листа-повідомлення було долучено додаткову угоду від 01.04.2016 року в якій прописувалися основні пункти договору, до договору № 188 від 01.04.2006 року (а.с. 21-24).
Вказаний лист-повідомлення з прикладеною додатковою угодою 05.04.2016 року направлений відповідачу ОСОБА_2 , що підтверджується описом вкладення в цінний лист, направлений на адресу відповідача ОСОБА_2 та фіскальним чеком (а.с. 24, 25).
Крім того, товариство надало суду довідку від 13.06.2016 року про нараховану та виплачену товариством ОСОБА_2 орендну плату згідно договору оренди. В довідці зазначено про те, що відповідачці було нараховано та виплачено орендну плату у 2013 році - 1072,13 гривень, у 2014 році - 0,00 гривень та у 2015 році 2411,32 гривні.
Одночасно, судом встановлено, що ОСОБА_2 отримавши листа-повідомлення та додаткову угоду, 12.04.2016 року повернула їх ТОВ «Чорна Кам'янка» не підписаними та не погодженими, без будь-яких пропозицій, з листом - повідомленням про відмову від укладення додаткової угоди до договору (а.с. 138), що підтверджується рекомендованим повідомленням від 14.04.2016 року (а.с. 92) та запереченням на позов представника ФГ «Росинка» (а.с. 91).
Про відсутність бажання, наміру та волевиявлення ОСОБА_2 укладати з ТОВ «Чорна Кам'янка» додаткової угоди на продовження договору свідчить той факт, що вона оформивши земельну ділянку у власність уклала договір оренди земельної ділянки з ФГ «Росинка», чим реалізувала своє право, як власник земельної ділянки, на її розпорядження на власний розсуд.
Про відсутність волевиявлення відповідачки також свідчить заява адресована до суду від 12.05.2017 року (а.с. 87), де вона зазначає, що у неї була відсутня і відсутня на даний час воля щодо укладення договору з ТОВ «Чорна Кам'янка».
Щодо мотивів позивача про те, що ОСОБА_2 до даного часу не надала будь-якої відповіді на пропозицію позивача щодо укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та що товариство продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, суд оцінює критично, такі мотиви не підтверджені належними та допустимими доказами у справі, а також суперечать іншим доказам.
Суд вважає, що позовні вимоги товариства про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі № 188 від 01.04.2006 року, без підпису сторін, з моменту набрання чинності судового рішення на умовах визначених додатковою угодою, задоволенню не підлягають, оскільки Закон України «Про оренду землі» чи будь-який інший нормативно-правовий документ не встановлює підстав для укладення договору оренди землі у примусовому порядку.
За ч.5 та 6 ст. 33 Закону терміном «лист-повідомлення» позначається надіслана орендодавцю письмова пропозиція щодо поновлення договору, тому за відсутності згоди між сторонами щодо змінених умов договору, відсутні правові підстави для поновлення договору оренди (незалежно від підстав частин 2-5 або ч. 6 ст. 33 Закону про оренду) шляхом спонукання до цього орендодавця.
При застосуванні норм статті 33 Закону України «Про оренду землі», слід враховувати принцип свободи договору в регулюванні відносин оренди землі, що встановлено ЦК України, зокрема ст.627 ЦК України, згідно ч.1 якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, ЗК України та Законом України «Про оренду землі».
Ч.3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є:
а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;
б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;
в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину (ст. 90 Земельного кодексу України).
Суд наголошує на тому, що ані Земельний кодекс України, відповідно до ч. 2 ст. 93 якого земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам, ані Закон України «Про оренду землі» не встановлюють обов'язок власника передавати земельну ділянку в оренду.
Оскільки Закон про оренду землі не встановлює обов'язковості укладення договору оренди землі для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування, нормативне регулювання таких договірних відносин ґрунтується на принципі свободи договору.
Відповідно, договір оренди землі укладається на основі вільного волевиявлення сторін, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Його зміст становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Тому, як при укладенні договору оренди землі, так і при його поновленні (укладенні на новий строк), в тому числі і випадку, коли орендар реалізує своє переважне перед іншими особами право, наявність згоди сторін щодо усіх істотних умов договору, в тому числі змінених, є обов'язковою.
За відсутності такої згоди договір не може бути укладений в судовому порядку.
За змістом ч. 4 ст. 33 Закону про оренду землі умови, на яких договір може бути поновлений, в будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони (в тому числі орендодавця) щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди із зміненими умовами.
Частина 4 ст. 33 Закону про оренду землі абсолютно однозначно встановлює імперативні норми про те, що:
1) при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін;
2) у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
У відповідності до ст.31 Закону України «Про оренду землі»: договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку на який його було укладено.
Суд звертає увагу, що внаслідок задоволення позовних вимог позивача право орендаря не відновиться, так як воно перестало існувати внаслідок закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, а факт наявності інших договорів оренди говорить про відсутність волевиявлення власників землі на поновлення або укладання нового договору з попереднім орендарем.
Крім іншого, захист порушеного права орендаря земельної ділянки можливий лише у разі якщо його право користування, станом на дату ухвалення рішення судом, не припинилось. (ВП/ВС, справа № 610/1030/18 від 01 квітня 2020 року).
У разі поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі частини 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», волевиявлення сторін при зміні істотних умов договору обов'язкове. (ВС/КГС, справа № 917/130/19 від 22 вересня 2020 року).
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ст.33 Закону України «Про оренду землі», відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді. У разі зміни меж або цільового призначення земельної ділянки вимоги цієї статті не застосовуються.
З огляду на викладене, додатковими підставами для відмови в задоволенні позовної вимоги ТОВ «Чорна Кам'янка» про визнання додаткової угоди укладеною є зміна меж земельної ділянки внаслідок її виділу та той факт, що позивач не був позбавлений права оспорити наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі.
Таким чином, відповідачка ОСОБА_2 , як повноцінна власниця земельної ділянки на праві особистої приватної власності, має право вибору орендаря, терміну дії, розміру орендної плати та ін., щодо укладення договору оренди земельної ділянки.
В зв'язку з частковою відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача та стягненню з відповідачів не підлягають, оскільки судовий збір сплачувався за позовні вимоги немайнового характеру.
На підставі викладеного, ст.ст. 4, 6, 177, 203, 215, 792 ЦК України, ст.ст. 80, 93, 110, 148-1 ЗК України, ст.ст. 7, 13, 15, 19, 32-34 Закону України «Про оренду землі», Постанови Пленуму ВС України № 9 від 06.11.2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 18, 19, 76-81, 89, 102, 258-259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Визнати договір оренди земельної ділянки від 03.11.2015 року укладеного між орендодавцем ОСОБА_2 та фермерським господарством «Росинка», який був зареєстрований 15.12.2015 року, номер запису про інше речове право: 12621857, - недійсним.
В задоволенні позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 року, № 188, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Чорна Кам'янка», зареєстрованого 19.05.2006 року за №166, з моменту набрання чинності рішенням суду у даній справі, без підпису сторін - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 19 липня 2021 року.
Головуючий В.Л. Гудзенко