Справа №591/4429/20
Провадження № 2/591/614/21
19 липня 2021 рокум. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі
головуючого - судді Сидоренко А.П.
з участю секретаря судового засідання - Чмуневич М.О.
представника позивача - Юшкевич Є.Ю.
представника відповідача - Лютого М.В.
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області про скасування заборони на нерухоме майно,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до Північно-Східного Мжрегіонального управління Міністерства юстиції Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області, вимоги якого обґрунтовує тим, що йому на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Нещодавно позивач звернувся до нотаріальної контори з метою укладення договору дарування, та йому повідомили, що на його квартиру накладено арешт. Посилаючись на те, що по виконавчим провадженням відносно позивача у 2008, 2011 та 2015 роках винесено постанови про повернення/закінчення виконавчих проваджень, просить скасувати заборону на нерухоме майно, накладеного на квартиру, все майно, адреса: АДРЕСА_1 , на підставі постанови АА № 951467 від 23 листопада 2004 року Зарічного ВДВС Сумського міського управління юстиції, і зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження: 1506712.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 14 серпня 2020 року відкрите загальне позовне провадження у справі за вказаним позовом з призначенням підготовчого засідання.
Під час підготовчого засідання судом порушувалось питання про закриття провадження у зазначеній справі, з приводу чого представник позивача покладалась на розсуд суду, представник відповідача вважав за необхідне закрити провадження у справі.
Позивач в підготовче засідання не з'явився, про час і місце засідання повідомлений належним чином.
Вислухавши думку осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Як вбачається з наданих суду документів, позивач просить скасувати арешт, який накладений в межах виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Сумської області від 12 липня 2004 року про стягнення з позивача боргу в сумі 20589,33 грн. та виконавчого збору в сумі 2058 грн. (а.с. 59).
Позивач пред'явив позов, зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування, розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача, а тому позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачається інша форма звернення та порядок вирішення.
Судом встановлено, що позивач є стороною виконавчого провадження.
У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб'єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб'єктом оціночної діяльності.
Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Заявлені позивачем вимоги не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивач одночасно має бути й відповідачем, так як його майно арештовано державним виконавцем і він є боржником за виконавчим провадженням, що є неможливим відповідно до вимог статей 42, 48, 175, 447 ЦПК України. Тому такий позов взагалі не підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 520/7100/19.
Таким чином провадження у вказаній справі було відкрито помилково.
Відповідно до п. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області про скасування заборони на нерухоме майно.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з моменту її складання апеляційної скарги.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.П.Сидоренко