нп 2/490/705/2021 Справа № 490/336/20
Центральний районний суд м. Миколаєва
Іменем України
07 липня 2021 року Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А.,
при секретарі - Дудник Г.С., Волошиній Я.І.,
за участю представників позивача ОСОБА_1 та адвоката Качан Р.Ю., відповідачки, представника відповідача адвокатки Царик Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Миколаївська міська рада про виділ в натурі частини домоволодіння,-
21 січня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Центрального районного суду м.Миколаєва з позовом до відповідачки про виділення в натурі частки зі спільної часткової власності на домовлодіння , в якому просила виділити в натурі в її приватну власність належну ї частку в домоволодінні АДРЕСА_1 в розмірі 21/100 часток , що складається з житлових та нежитлових будівель, які визначені у плані-додатку до рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.09.1987 року № 2-1-1451/87 на земельній ділянці площею 629 кв.м., з відхиленням від ідеальної частки, за варіантом запропонованим у висновку № 125-043 судового експерта ОСОБА_4 ; припинити право спільної часткової власності домоволодіння ОСОБА_2 у домоволодінні АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позову посилался на те, що є співвласником 21/100 часток домовлодіння за вказаною адресою , яке розташоване на земельній ділянці, порядок корситування якою визначено між співвласниками попереднім рішенням суду. В домовлодінні всі співвласники користуються відокремленими частками, отже виділ в натурі належної їй частки є технічно можливим. Проте відповідачка категорично заперечує її право на виділ в натурі частини домоволодіння, що прешкоджає їй належно оформити свої права на домоволодіння та відповідну частину земельної ділянки, що і змусило її звернутися до суду за захистом своїх прав.
30 липня 2020 року надійшов відзив на позов від представника відповідачки адвоката Царик Р.М., в якому вона просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі. Посилається на те, що позивачем безпідставно заявлено вимогу про виділення в натурі частини домоволодіння з відхиленням від ідеальних часток. До того ж позивачем взагалі не надано доказів виникнення в неї права власності, оскільки її правовстановлювальний документ не зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно - а отже позивачем не виконані вимоги ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Також позивачем не надано доказів того, що вона намагалася вирішити це питання з відповідачем в позасудовому порядку. Також зазнгачає, що у висновку експертизи, наданого позивачем, взагалі ззазначено, що виділити в натурі 21/100 часток домовлодіння відповідно до ідеальних часток співвласників - технічно не можливо. Також експертом ОСОБА_4 було взято за основу технічний паспорт БТІ на спірне домовлодіння від 23.05.2019 року, тоді як відповідачкою 02.10.2020 року було замовлено в Миколаївському МБТІ новий технічний паспорт, отже була проведена нова технічна інвентаризація об'єкта, характеристика за яким вже відрізняється від тієї, що була досліджена експертом. Так, під № 1 значиться водяна колонка, а не колодязь, в наявності є № 10- водяний кран, який експерт зовсім у висновку не зазначив, № 5 - хвіртка, а не огорожа чи ворота, відсутня вигрібна яма № 8. Отже, зазначені дані у висновку експерта не відповідачють дійсності і не можуть бути покладені в основу рішення суду.
Крім того, оскільки позовні вимоги містять виділ в натурі зі значним відхиленням від ідеальних часток - то позивачка має сплатити на користь відповідача компенсацію за 12/100 часток домовлодіння в розмірі 146 394 грн. Проти зазначеної компенсації за змнешення своєї частки відповідакча не заперечує.
Враховуючи, що наданий суду висновок не є висновком судової експертизи, а лише висновком спеціаліста, і здійснити поділ житлового будинку з дотриманням прав усіх співвласників відповідно до належних сторонам часток неможливо, оскільки висновок експерта не містить варіантів поділу без зміни часток співвласників, а також не визначає розмір компенсації в задволенні позову слід відмовити.
В судовому засіданні представники позивача просили про задоволення позову в повному обсязі. Зазначили, що запропонований варіаант відповідає в повному обсязі тому порядку, що склався вже протягом багатьох десятиліть, співвласники завжди корситувалися саме цими житловими та нежитловими приміщеннями. З відповідачкою останні роки у них склалаися вкарай неприязнені стосунки, вони ен можуть дійти згоди, відповідачка зносить огрожі самовправно, отже їх права власника потребують саме судовог захисту. Щодо спірного колодязю пояснили, що цей колодязь був зроблений ще батьком позивачки в 1950-х роках і він чітко знаходиться на тій земельній ділянці, яка перебуває у користуванні позивачів за рішенням суду. Цим колодязем ніхто не користувався вже багато років поспіль, оскільки і у них, і у відповідачів є два окремі водоровідні вводи до будинків. Після останнього судового засідання відповідачка самостійно, без жодного погодження з ними проклала водопровідну трубу зі свого будинку в цей колодязь через свій двір і заявила, що буде наповнювати його водою та користуватися для поливу рослин, хоча колодязь знаходиться на їх території, невідомо в якому він технічному стані і вони мають намір взагалі його засипати.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник адвокат Царик Р.М. в судовому засіданні не заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. При цьому відповідачка суду пояснила, що в неї відсутні будь-які заперечення щодо виділених в натурі позивачеві житлового будинку та господарських споруд. вона визнає, що всіма перерахованими спорудами користується позивачка та ще її правопопередники. Заперечення висловила лише щодо колодязю, який за її твердженням знаходиться на межі їх земельних ділянок, отже має бути їх спільним і вона буде ним користуватися, щоб зручно було набирати воду у дворі. Щодо відхилення від ідеальних часток, зазначила, що не може пояснити, які саме приміщення "увійшли в це відхилення" і на які вона могла б " претендувати в якості приведення розподілу до відповідності до ідеальних часток" , проте все одно проти виділу в натурі позивачці цих будівель та споруд - тому що принципово проти такого позову, бо має гарантоване законом право заперечувати проти заявленого позову.
В судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_4 суду пояснила, що розробила варіант виділу в натурі 21/100 часток домовлодіння у складі житлового будинку літер А-1та відповідних надвірних та господарських будівель та споруд - згідно фактично порядку користування, що склався тривалий час, відповідно до правовостановлюючих документів, враховуючи відсутність необхідності будь-яких переобладнань , адже приміщення є ізольованими , мають окремий вхід. При цьому, нею досліджувалися надані позивачем документи та здійснено вихід за місцезнаходженням об'єкта дослідження.
Вислухавши пояснення відповідачки , представників сторін, допитавши в судовому засіданні судового експерта Лесків С.А., дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали інвентаризаційної справи ММБТІ № 5643 на домовлодіння по АДРЕСА_1 , судом встановлено наступне.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно Дорговру купівлі-продажу від 01.12.1953 року ОСОБА_5 ,К придбала у ОСОБА_6 77/100 часток домовлодіння по АДРЕСА_1 .
В 1954 році ОСОБА_6 , , у власності якої залишився сатай за вкзаною адресою - отримала дозвіл на будівництво на сісці сараю малого житлового будинку.
Згідно рішення народного суду Ленінського району м.Миколаєва від 02.11.1972 року - визнано за ОСОБА_7 право влансості на 23/100 часток будинку АДРЕСА_1 , яку він придбав у ОСОБА_6 .
В подальшому ОСОБА_8 ( правопопередник ОСОБА_9 ) - власником 23/100 часток будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7 неодноразово проводилися перебудови належної їй частини домоволодіння, в тому числі збудовано новий будинок літер В, який було введено в експлуатацію 04.11.1981 року.
Після проведення перерахунок часток в зв'язку з перебудовою домоволодіння ОСОБА_10 ,К отримано нове Свідоцтво про право власності на 11/20 часток будинку АДРЕСА_1 ( замість Договору купівлі-продажу від 01.12.1953 року).
Згідно договру купівлі-продажу від 12.08.1982 року ОСОБА_8 , продала ОСОБА_11 9/20 часток домоволодіння АДРЕСА_1
Згідно Свідоцтва про паво на спадщину за законом від 04.10.1994 року ОСОБА_2 , отримала право власності на 11/20 часток спіроного домовлодіння після смерті ОСОБА_12 , які складаються з житлового глинобитного будинку літер А, житловою площею 39 кв.м., навісу літер И, вбиральні літер С, огорожі № 1,3,4,5 та споруди.
Згідно Свідоцтва про право власності на домоволодіння від 04.06.2002 року , виданого виконкомом ММР від 24.05.2002 року № 410 замість договору купівлі-продажу від 12.08.1982 року відповідачка є власником 79/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 , який в цілому складається з двох житлових будинків.
На підставі Свідоцтва про право власності на домоволодіння від 04.06.2002 року, ОСОБА_2 є власником інших 21\100 частки житлового будинку з всіма господарськими та побутовими спорудами та будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Відповідно до Акту приймання до експлуатації індивідуального домоволодіння від 21.07.1995 року, житловий будинко ОСОБА_13 , площею 63,8 кв.м. закінчений будівництвом у 1984 році.
Як вбачається з матеріалів справи та інтвентаризаційної справи , в Довідці-характеристиі БТІ при видачі вказаних Свідоцтв зазначено, що в цілому домовлодіння складається з житлового будинку літер А, житлового будлинку літер Б, літня кухня літер Д, літня кухня літер В, навіс літ И, сарай літ Ж, вбиральня літ С, душ літ К, огорожі № 1,3,4,5 та споруди.
Рішенням Центрального районного народного суду м.Миколаєві від 30.09.1987 року , визначено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками будинку АДРЕСА_1 . Виділено в користування ОСОБА_13 земельну ділянку, площею 195 кв.м., а співласнику ОСОБА_12 ( правопопередник ОСОБА_2 ,) - виділено земельну ділянку, площею 629 кв.м. - згідно плану-додатку № 2.
Згідно вказаного варіанту визначення порядку корситування - всі без виключення споруди, які просить виділити в натурі наразі позивачка , в тому числі споруда № ( водяний колодязь) - знаходяться на земельній ділянці, що виділена в користування саме ОСОБА_12 . При цьому , як вбачається з примітки експерта - житловий будинок літер Б перебудован та літні кухні і сараї - збудовані самочинно.
Також матеріалами інвентаризаційної справи № 5643 підтверджується , що щонайменше з 1970-х років ( технічний паспорт на домоволодіння станом на 1971 рік) споруда № 1 - перебувала на земельній ділянці в користування ОСОБА_12 .
Матеріалами цивільної справи підтверджується, що прокладення водопроводу до домоволодіння АДРЕСА_1 здійснювала саме ОСОБА_12 ( правопопередник позивача) в 1954 році.
Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєві від 26.08.1998 року задволено позов ОСОБА_2 , до ОСОБА_13 про усунення перешкод, зобов'язано ОСОБА_13 усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванняі земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , зобов'язав ОСОБА_13 за власний рахунок поновити межу землекористування між земельними ділянками між стронами відповідно до плану-додатку до рішення Центрального райсуду м.Миколаєві від 30.09.1987 року. Встановлено, що відповідачка ОСОБА_13 , яка вважала рішення суду 1987 року помилковим, самовільно змінила межу суміжного землекористування , за рахунок чого збільшила свою ділянку на 15 кв.м. та утруднила доступ до водопроводного колодязя.
Земельна ділянка АДРЕСА_1 в натурі розділений на дві окремі відокремлені земельні ділянки АДРЕСА_1 та 79\1 на підставі рішення суду від 30.09.1987 року , загальною площею 824 кв.м., в тому числі № 79 - 629 кв.м., № 79\1 - площею 195 кв.м.
Таке підтверджується і матеріалами інвентаризаційної справи КП ММБТІ, дослідженої судом в судовому засіданні, що між співвласниками є розділова межа користування земельною ділянкою, закріпленою за даним домоволодінням.
Згідно Висновку № 125-043 будівельно-технічної експертизи судового експерта ОСОБА_4 від 27.05.2019 року запропоновано один варіант виділу в ОСОБА_14 21/100 часток житлового будинку з господарськими та побутовими будовами та спорудами по АДРЕСА_1 з відхиленням від ідеальних часток. При цьому зазначено, що провести виділ 21/100 частки на самостійно ізольовану квартиру, враховуючи планування, об'ємно-планувальні харатеристики житлового будинку, інженерні комунікації, згідно ідеальної частки співвласників та наближених до ідеальних часток у складі житлових та допоміжних приміщень - технічно неможливо.
Так, у корситування співвласника ОСОБА_2 пропонується виділити у складі : одноповерхового житлового будинку літер "А-1" , 1941 року побудови, у складі приміщень : коридор 1-1, площею 5,2 кв.м., коридор 1-2, площею 5,4 кв.м., санвузол 1-2а, площею 2,6 кв.м., житлову кімнату 1-3, площею 13,0 кв.м., житлову кімнату 1-4, площею 6,6 кв.м., гардеробна 1-4а, площею 2,7 кв.м., житлова 105, площею 8,7 кв.м., що складає загальну площу 44,2 кв.м., а також надвірні господарські будівлі літня кухня літер Д, навіс літер И, сарай літер Ж, ворота № 3, огорожа № 7, замощення №І, колодязь № 1.
В користуванні співвласників знаходяться ізольовані частини житлового будинку, при цьому які-небудь роботи по переобладнанню не потрібні.
Цей варіант розроблено, виходячи з загальної узаконеної існуючої площі будинків 113,10 кв.м. (за даними технічного паспорту КП ММБТІ від 11.04.2019) , він є наближеним до ідеальних часток, згідно порядку користування, що склався та побажання співвласників. Реальна частка складає 33/100 , що на 12/100 більше від частки, що ідеально належить співвласнику ОСОБА_2 , при цьому експертом не визначався розмір компенсації грошової за відхилення від ідеальної частки відповідачам.
При цьому, як пояснила в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 - вона не заперечує щодо виділу в натурі житлового будинку літер А-1, а також надвірних господарських будівель літньої кухні літер Д, навісу літер И, сараю літер Ж, замощення №І. Щодо огорожі № 7 - то на час розгляду справи вона вже відсутня ( як не заперечили строни відповідачка її знесла під час розгляду справи сама) , ворота № 3 - повинні називатися хвірткою, а не воротами. Основні суперечності виникають через користування колодязем № 1 - який за думкою відповідчаки повинен перебувати у спільному користуванні , а те , що раніше називалося спорудою АДРЕСА_2 - то була водяна колонка , яка дійсно перебувала на території позивачів, проте вони її самі і знесли.
Отже, оскільки водяна колонка і водяний колодязь - то є різні споруди, то в цій частині заперечувала.
Судом встановлено, що запропонований експертом варіант виділу частки у домоволодінні наближений до розміру ідеальної частки позивача у праві власності та не потребує проведення реконструкцій або перебудови та повністю відповідає порядку користування домоволодінням, що склався між не лише між співвласниками, а між їх правопопередниками на протязі майже 50 років . Отже суд дійшов висновку про можливість проведення реального виділу позивачці її частки у праві спільної часткової власності на спірне домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами згідно з першим варіантом висновку експерта № 125-043 судової будівельно-технічної експертизи від 29.05.2019 року.
При цьому суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача та її представника, що вказаний висновок експерта складений на підставі неправильного технічного паспорту БТІ від травня 2019 року, оскільки в січні 2020 року на замовлення вже позивачки був зроблений інший технічний паспорт. Так, сторонами не заперчевалося, що за ці півроку сторонами нічого не будувалося нового і нічого не зносилося, отже зазначення інших номерів чи назв тих самих споруд - не може мати правового значення для правильного вирішення спору та свідчить про неправильність висновків експерта.
Щодо заперечень відповідача про необхідність стягнення з позивачів на її користь компенсацію за відхилення від ідеальних часок домовлодіння у розмірі 146 394 грн - то суд відхиляє ці заперечення як безпідставні. Так, як вбачається з висновку експерта та матеріалів інвентаризаційної справи , то житловий будинок літер А (А-1) та господарські будівлі та споруди - перебували у такому складі в користуванні позивача та її правопопередника щонайменше з 1970-х років, тобто ще до будівництва двоповерхового будинку та господарських споруд відповідачкою, отже ці зміни у складі ідеальних часток відбулися саме за рахунок добудов відповідача. Адже придбавала ОСОБА_3 45/100 часток домовлодіння, в той час як ОСОБА_2 на той час належало 55/100 часток спірного домоволодіння. Як відбувався перерахунок ідеальних часток при видачі свідоцтва про право власності в 2002 році- судом встановити не вдалося через відсутність таких документів в матеріалах БТІ, а обчислення експертом на час розгляду справи цих часток виключно, виходячи з інвентаризаційної вартості ( а не складу та полощі) цих споруд - не може мати правового значення для правильного вирішення справи.
Само по собі заперечення відповідача, що вона має право на таку компенсацію згідно її власного тлумачення норм діючого законодавства, не може слугувати підставою для відмвои у задоволенні позову, оскільки захисту підлягає лише дійсне порушене право сторони по справі - якого судом відносно ОСОБА_3 з боку співвласника ОСОБА_2 не встановлено. Тим більше, судом неодноразово роз'яснювалося відповідачці її право клопотати перед судом щодо призначення судової будівельно-технічної екпсертизи, яким вона не скористалася. А наданий позивачем висновок експерта відповідає вимогам ст.102,106 ЦПК України та є належним доказом по справі .
Щодо заперечень відповідачки з приводу колодязя № НОМЕР_1 , то суд також не може прийняти їх до уваги з огляду на відсутність жодних доказів на підтвердження твердження ОСОБА_3 , щодо перебування цієї споруди в спільному користуванні сторін, тоді як перебування цієї споруди на земельній ділянці позивача підтверджується матеріалами справи та інвентаризаційної справи БТІ.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Стаття 321 ЦК Україниз акріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна слід враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним із співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Таким чином, необхідно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).
Згідно з частина першою, другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Таким чином, для виділу частки із спільного нерухомого майна повинна бути технічна можливість. Насамперед це означає, що частка яка виділяється повинна бути реально окремим об'єктом нерухомого майна. При цьому частка, яка залишається в іншого власника (власників) має також бути окремим об'єктом нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Якщо таку вимогу висунуть усі співвласники або якщо учасників спільної часткової власності тільки двоє, настає поділ майна, що знаходиться у спільній частковій власності. Поділ спільного майна можливий за спільною згодою між усіма співвласниками, а у випадку недосягнення спільної згоди між співвласниками про поділ спільного майна, поділ цього майна відбувається за рішенням суду. При неможливості виділу частини майна в натурі, суд вправі при пред'явленні про це позову встановити порядок користування таким майном.
Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей11,15 ЦК Україницивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбаченостаттею 16 ЦК України.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55,124 Конституції Українитастатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті8,9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбаченийстаттею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Ефективність як критерій способу захисту цивільного права полягає в тому, що його реалізація призведе до відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.
Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Здебільшого такий спосіб прямо визначений спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Враховуючи вищевикладене, а також взаємовідносини, що склалися між співвласниками спірного домоволодіння, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, з огляду на доведеність та обгрунтованість позовних вимог та необхідінсть судового захисту дійсно порушеного права позивача .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, на користь ОСОБА_2 , з відповідачкип підляє стягненню судовий збір, сплачений при подачі позову, в розмірі 2561 грн 90 коп., а також 4000 грн витрат на оплату технічної експертизи, належні докази понесення яких наявні в мтаеріалах цивільної справи. Доказів понесення витрат та правничу допомогу - позивачка суду не надала і про їх відшкодування не просила.
Щодо інших витрат у розмірі 5103,62 грн - за послуги КП ММБТІ у зв'язку з підготовкою документів до суду - то суд не вбачає підстав для стягнення цих витрат з відповідача, оскільки позивачем не доведено необхідність цих витрат саме для подачі цього позову до суду та їх взаємозв'язок з предметом доказування саме в межах заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12,13,79-81, 196, 1414, 259-265,273 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Виділити в натурі в приватну власність ОСОБА_2 21/100 часток житлового будинку з господарськими та побутовими будовами та спорудами по АДРЕСА_1 , за першим варіантом Висновку № 125-043 судової будівельно-технічної експертизи судового експерта ОСОБА_4 від 29 травня 2019 року у складі : одноповерхового житлового будинку літер "А-1" у складі приміщень : коридор 1-1, площею 5,2 кв.м., коридор 1-2, площею 5,4 кв.м., санвузол 1-2а, площею 2,6 кв.м., житлову кімнату 1-3, площею 13,0 кв.м., житлову кімнату 1-4, площею 6,6 кв.м., гардеробна 1-4а, площею 2,7 кв.м., житлова 105, площею 8,7 кв.м., що складає загальну площу 44,2 кв.м., а також надвірні господарські будівлі літня кухня літер Д, навіс літер И, сарай літер Ж, ворота № 3, огорожа № 7, замощення №І, колодязь № 1.
Припинити право сіпльної часткової власності ОСОБА_2 на домоволодіння АДРЕСА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2561 грн 90 коп. та 4000 грн витрат на проведення експертизи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 16 липня 2021 року.
Суддя Гуденко О.А.