465/719/21
2-а/465/260/21
Іменем України
08.07.2021 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого:судді Марків Ю.С.,
секретаря судового засідання Чапля В.С.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Борецького В.В.,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого дільничого офіцера поліції Франківського ВП ГУ НП у Львівській області Монастирського Івана Ігоровича, Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа - Франківський ВП ГУ НП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження, -
позивач звернулася в суд з позовом про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 712226 від 11.01.2021 року, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 182 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 (вісімдесят п'ять) гривень; про закриття провадження у справі про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що, в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскаржувана постанова є протиправною, не відповідає вимогам закону, оскільки в такій не вказано який нормативний акт порушено, не зазначено який рівень шуму допустимий в приміщенні квартири, який рівень шуму був у заявника та якими саме нормативно-правовими актами такий рівень визначений, постанова містить опис, який не відповідає фактичним обставинам, встановлених під час розгляду справи, відсутні будь-які докази вчинення можливого правопорушення.
Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали, просили такий задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додали, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 давно існують неприязні стосунки у зв'язку з грубою та зухвалою поведінкою ОСОБА_2 , який постійно чіпляється до неї, начеб-то вона занадто шумно ходить в своїй квартирі, занадто шумно розмовляє і т.д. Пояснила, що на всі меблі в квартирі нею наклеєні спеціальні наліпки, щоб максимально знизити рівень шуму. Окрім цього зазначила, що дійсною причиною написання заяви в поліцію є те, що на ОСОБА_2 за декілька днів до подій 31.12.2020 року складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності за заявою саме ОСОБА_1 і його дії спрямовані на помсту за це. Пояснила, що в протоколі зазначено, що вона голосно слухала телевізор, однак такого насправді не було. Більш того, в її квартирі немає телевізора взагалі.
Відповідно до ст.162 КАС України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву, однак таким правом відповідач не скористався, в судове засідання не з'явився і відзив на позов не надав.
Відповідач у судове засідання 08.07.2021 року, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи, не з'явився, в попередньому судовому засіданні позов заперечив. Пояснив, що в квартиру ОСОБА_1 31.12.2020 року не заходив, рівень шуму ніхто не вимірював, протокол через 11 днів склав виключно на підставі заяви ОСОБА_3 . Додав, що йому відомо, що між сторонами існують давні неприязні стосунки
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справу слід слухати за його відсутності на підставі наявних у справі доказів, достатніх для постановлення рішення. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи, відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні 02.06.2021 року пояснила, що вона проживає у будинку із залізобетонного матеріалу, проблем із шумоізоляцією до моменту заселення у квартиру ОСОБА_1 не було. Пояснила, що з квартири чула стукіт до 04:00 ранку. Також додала, що вони звертались лише в поліцію щодо ситуації з шумом з квартири ОСОБА_1 , сина вона не просила врегулювати дану ситуацію.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні 02.06.2021 року пояснив, що з позивачкою він знайомий, однак вони перебувають в неприязних стосунках. Додав, що в цю ніч з квартири ОСОБА_1 лунав шум, оскільки в ній голосно розмовляли, кидали важкі предмети на землю, слухали телевізор, відтак він вирішив звернутись в поліцію з цього приводу, однак ні поліція, ні він не змогли потрапити у квартиру, оскільки дзвінок такої не працював. Окрім цього зазначив, що проблеми з шумом виникли з моменту заселення в дану квартиру позивачки.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 31.12.2020 року перебували разом з ОСОБА_1 та іншими особами у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що поводили себе тихо, близько 21:00 год. сіли вечеряти, дивились мультфільм на ноутбуці, а після 00:00 годин лягли спати.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що як 31.12.2020 року так і у новорічну ніч, знаходячись за адресою місця проживання ОСОБА_1 поводились тихо, на ноутбуці, на якому вони дивились фільм, звук був включений на чверть можливого, шум був на вулиці. Щодо конфлікту з сусідами він обізнаний, оскільки розмовляв з сусідом, який повідомив ОСОБА_6 про те, що попередній власник квартири, де на даний момент проживає позивачка ОСОБА_1 , видалив шумоізоляцію, у зв'язку з чим утворюється шум.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що 31.12.2020 року готували вечерю, дивились мультфільм, поводили себе тихо. Пояснила, що 31.12.2020 року ні сусід, ні поліція, до квартири, в якій вони перебували не приходив та не попереджав їх про наявність шуму. Зазначила, що шум був наявний з вулиці.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що постановою серії ГАБ № 712226 від 11.01.2021 року позивачку ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 182 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 85 гривень. З копії постанови вбачається, що 31.12.2020 року о 22 годині 10 хвилин ОСОБА_1 перебувала у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та голосно дивилась телевізор, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 182 КУпАП.
Частина 1 ст. 182 КУпАП передбачає відповідальність за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.
У відповідності до ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов'язані: здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами; забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами; вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об'єкти): 1) жилих будинків і прибудинкових територіях; 2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури; 3) готелів і гуртожитків; 4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу; 5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди; 6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.
Шум на захищених об'єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.
Сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів.
Відповідно до «Державних санітарних норм допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків на території житлової забудови», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я №463 від 22.02.2019 р. встановлено допустимі рівні звуку в приміщеннях житлових і громадських будинків та на території житлової забудови, за якими вони встановлені цілодобово на рівні : 60 ДБА та критерій шуму 50 NC.
У відповідності до вимог ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності.
Аналіз наведених вище норм КУпАП свідчить про існування певного порядку, при дотриманні якого орган (посадова особа) має повноваження приймати постанову про накладення адміністративного стягнення. При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що пов'язані із його вчиненнями, зокрема, вину особи, можливість притягнення її до відповідальності, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин та інше.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки жодні докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.
Окрім цього, оскаржувана постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.
Матеріали адміністративної справи, окрім копії оскаржуваної постанови, будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення не містять, стороною відповідача також не подано відзиву на позов, не спростовано обставин викладених позивачем в позові.
За таких обставин суд не вправі вважати доведеним факт правопорушення, оскільки обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, у відповідності до ст. 251 КУпАП та на відповідача у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України.
Крім того, зазначена постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП оскільки не містить відомостей, яку саме норму було порушення позивачем, зокрема не вказано конкретного пункту Правил дотримання тиші у громадських місцях на території м. Львова затверджених Ухвалою Львівської міської ради № 3166 від 28 січня 2010 року.
Окрім цього, судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійсно існують неприязні стосунки, що ними не оспорюється та підтверджено показаннями свідків у судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, до таких представником позивачки долучено постанову Франківського районного суду м.Львова від 15.02.2021 року, якою ОСОБА_3 визнано винним за ст.173 КУпАП за те, що 30.12.2020 року близько 18 год. 42 хв. ОСОБА_3 у АДРЕСА_2 , висловлювався в сторону гр. ОСОБА_1 грубою нецензурною лайкою та словесно погрожував фізичною розправою, тобто за день до подій 31.12.2020 року.
Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, в ході судового розгляду встановлено, що постанову у справі про адміністративне правопорушення ГАБ № 712226 від 11.01.2021 року винесено з порушенням вимог ст.ст. 251, 280, 293 КУпАП, в зв'язку з чим дану постану слід скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням передбачених законодавством вимог, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Керуючись ст.2,77,205,241-246,255,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.251,288,289,293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
позов ОСОБА_1 до старшого дільничого офіцера поліції Франківського ВП ГУ НП у Львівській області Монастирського Івана Ігоровича, Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа - Франківський ВП ГУ НП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ №712226 від 11.01.2021року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.182 КУпАП- скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.182 КУпАП- закрити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.286,293, п. 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: старший дільничий офіцер поліції Франківського ВП ГУ НП у Львівській області Монастирський Іван Ігорович, адреса: м.Львів, вул. Генерала Чупринки, буд.65.
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, адреса: м.Львів, вул.Генерала Григоренка, буд.3.
Третя особа: Франківський ВП ГУ НП у Львівській області, адреса: м.Львів, вул. Генерала Чупринки, буд.65.
Повний текст рішення виготовлено 13.07.2021 року.
Cуддя Марків Ю.С.