1Справа № 335/7692/21 6/335/218/2021
16 липня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря Капто Д.А., розглянувши у відкритому судовому засідання подання головного державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Святченко Євгенії Вікторівни про тимчасове обмеження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АиВА» - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, -
16 липня 2021 року до суду надійшло подання головного державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Святченко Євгенії Вікторівни про тимчасове обмеження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АиВА» - Коваленка В.І. у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, до виконання зобов'язань за наказом (дублікат) №8/517/08 виданим 16.12.2008 року.
Подання обґрунтовано тим, що на виконанні Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) знаходиться виконавче провадження 62864167 з виконання наказу (дублікат) №8/517/08 виданого 16.12.2008 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АиВА» (69037, м.Запоріжжя, вул.Рекордна, б.20-А, ЄДРПОУ 30958674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифротех» (49034, м.Дніпропетровськ, вул.Юдіна,6, ЄДРПОУ 33165534) 21 443,00 грн. основного боргу та 331,00 грн. судових витрат.
За вказаним виконавчим документом боржником є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АиВА» (69037, м.Запоріжжя, вул.Рекордна, б.20-А, ЄДРПОУ 30958674)
Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України „Про виконавче провадження”, виконавцем 09.07.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України „Про виконавче провадження”.
Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити (МВС транспортні засоби не зареєстровані, згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - договір оренди земельної ділянки за адресою: Запорізька обл., Оріхівський район, с/рада. Кіровська, площею 20.7002; ДФС - наявний рахунок в АТ "УКРЕКСІМБАНК", кошти на рахунку відсутні (відповідь від 30.11.2020р.), ДП "Держреєстри України"№- не зберігається зерно на зернових складах, підключених до основного реєстру складських документів прийнятого на зберігання), інше майно у боржника відсутнє.
Виконавцем 11.03.2021 на адресу керівника боржника ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , надсилались виклики (копії додаються) щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з'явився, про причини неявки не повідомив виконавця.
19.10.2020 р. складено акт державного виконавця про відсутність боржника за адресою його реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 .
Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.
З урахуванням зазначеного, державний виконавець просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АиВА» - ОСОБА_1 до виконання зобов'язань, покладених на нього наказом (дублікат) №8/517/08 виданим 16.12.2008 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АиВА» (69037, м.Запоріжжя, вул.Рекордна, б.20-А, ЄДРПОУ 30958674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифротех» (49034, м.Дніпропетровськ, вул.Юдіна,6, ЄДРПОУ 33165534) 21 443,00 грн. основного боргу та 331,00 грн. судових витрат.
У судове засідання державний виконавець не з'явився, про час та місце розгляду подання повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Судом подання розглядається у день його надходження без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали подання, додані до нього документи, суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) знаходиться виконавче провадження 62864167 з виконання наказу (дублікат) про примусове виконання рішення, №8/517/08 виданого 16.12.2008 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АиВА» (69037, м.Запоріжжя, вул.Рекордна, б.20-А, ЄДРПОУ 30958674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифротех» (49034, м.Дніпропетровськ, вул.Юдіна,6, ЄДРПОУ 33165534) 21 443,00 грн. основного боргу та 331,00 грн. судових витрат.
Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України „Про виконавче провадження”, головним державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Святченко Є.В. 25.08.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62864167 про стягнення, на підставі наказу (дублікат) №8/517/08 виданого 16.12.2008 року Господарським судом Запорізької області, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АиВА» (69037, м.Запоріжжя, вул.Рекордна, б.20-А, ЄДРПОУ 30958674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифротех» (49034, м.Дніпропетровськ, вул.Юдіна,6, ЄДРПОУ 33165534) 21 443,00 грн. основного боргу та 331,00 грн. судових витрат.
Зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Разом з тим, доказів отримання боржником зазначеної постанови суду не надано.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АиВА» (69037, м.Запоріжжя, вул.Рекордна, б.20-А, ЄДРПОУ 30958674) є ОСОБА_1 .
Так, з доданої до подання відповіді ДФС від 25.08.2020 вбачається, що у ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «АиВА» - наявний рахунок в АТ "УКРЕКСІМБАНК", кошти на рахунку відсутні.
Відповідно до відповіді Державного експортно-імпортного банку України від 30.11.2020 на рахунках ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «АиВА» станом на 27.11.2020 року обліковується арешт за наступним документом: постанова про арешт коштів ВП №32662579 від 23.08.12 ВДВС ЗМУ. Залишки коштів на рахунках відсутні.
Також до подання додано копію наказу (дублікат) №8/517/08 виданого 16.12.2008 року Господарським судом Запорізької області, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АиВА» (69037, м.Запоріжжя, вул.Рекордна, б.20-А, ЄДРПОУ 30958674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифротех» (49034, м.Дніпропетровськ, вул.Юдіна,6, ЄДРПОУ 33165534) 21 443,00 грн. основного боргу та 331,00 грн. судових витрат.
Також до подання додано копію виклику державного виконавця від 11.03.2021 №13352/7 адресовану ОСОБА_1 , разом з тим, доказі направлення даного виклику ОСОБА_1 , до подання не долучено.
Також до подання долучено акт державного виконавця від 29.10.2020 року з якого вбачається, що виходом державного виконавця за адресу: АДРЕСА_2 , встановлено, що ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «АиВА» за даною адресою не знаходиться. Разом з тим у акті не зазначено свідків а також осіб, яких було опитано аби можливо було встановити, що ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «АиВА» за вищезазначеною адресою не знаходиться.
Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи своєю власну.
На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочину, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідна норма Конвенції міститься у статті 33 Конституції України, якою встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Такі обмеження встановлюються, зокрема, статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» що передбачає підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Право на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, в тому числі, коли особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому проваджені,
Обмеження на виїзд боржника ОСОБА_1 з України являє собою втручання в право покидати країну гарантоване пунктом 2 статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тому, Європейський Суд з прав людини розглядає такі питання: чи було втручання передбачено законом, переслідувало воно одну чи декілька законних цілей і, чи було воно необхідним в демократичному суспільстві.
У справі Гочев проти Болгарії (Gochev v.Bulgaria) рішення від 26.11.2009 року (заява № 34383/03) Європейський суд визначив ці загальні стандарти щодо права на свободу пересування.
Тимчасове обмеження в праві виїзду за ухилення від виконання зобов'язань має відповідати трьом критеріям:
- ґрунтуватися на національному законі;
- переслідувати одну або декілька легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції;
- відповідати справедливому балансу між правами людини та публічним інтересом, тобто бути пропорційним меті його застосування.
У цій справі Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою „Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60)...”.
Застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, національні суди зобов'язані забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну, було виправданим та пропорційним за будь яких обставин.
Влада не може застосовувати довготривалі строки заходів, які обмежують свободу пересування особи, без регулярної перевірки їх обґрунтованості, що повинні здійснюватися судами в останній інстанції для того, щоб забезпечити гарантії незалежності та неупередженості процедури обмеження права виїзду особи за межі країни.
Беручи до уваги те, що національні суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, Протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права в України, суд при вирішенні питання про обмеження свободи пересування, в межах своїх дискреційних повноважень, перевіряє критерії для такого втручання, а саме: на відповідність національного закону, в якому повинні міститися межі втручання в свободу пересування, в розумінні поняття «закон» Європейським Судом, на відповідність цілі втручання - захист прав іншої особи, в даному випадку банку, засобам, які використані приватним виконавцем, з урахуванням співмірності цілі втручання застосованим ним заходам, що є необхідним в демократичному суспільстві.
Захищаючи права одних осіб суд не вправі порушувати права інших осіб.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням або рішенням інших органів та її намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Тож законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим підлягає з'ясуванню чи дійсно особа свідомо не виконувала зобов'язання, або невиконання зумовлено об'єктивними причинами.
Під поняттям «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об'єктивні обставини (дія непереборної сили, події тощо).
Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення. Такі обставини суд повинен установити, виходячи з відомостей зазначених у поданні, матеріалів виконавчого провадження та пояснень виконавця.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
В силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Відповідно наявність умислу та інші факти, як обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.
У подані виконавець зазначає, що боржником рішення суду не виконується проте, не вказано в чому полягає навмисне чи інше свідоме невиконання боржником зазначених обов'язків, не зазначено та не долучено жодних доказів, які б свідчили, що боржник навмисно, свідомо ухиляється від виконання зобов'язання, покладеного на нього відповідним рішенням, при цьому, маючи змогу виконати таке зобов'язання, але не робить цього з неповажних причин. Так, у поданні державний виконавець посилається на те, що боржнику надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення, разом з тим, доказів на підтвердження того, що такі виклики взагалі надсилались боржнику не надано. Крім того, до матеріалів подання взагалі не додано доказів на підтвердження того, що боржник взагалі обізнаний про наявність виконавчого провадження.
З урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави для висновку про ухилення боржника від виконання зобов'язань, а відтак й відсутні законні підстави для задоволення подання і тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Крім того, у поданні не обґрунтовано яким чином вирішення питання про заборону боржникові виїзду за межі України сприятиме виконанню рішення суду та що взагалі є підстави вважати, що боржник має намір виїхати за межі України з метою невиконання цього рішення. Судом не встановлено фактів, що ставлять під загрозу питання примусового виконання судового рішення та потребують тимчасового обмеження права виїзду боржника за межі України.
Приймаючи до уваги вищенаведене, підстав для задоволення подання головного державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Святченко Євгенії Вікторівни про тимчасове обмеження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АиВА» - Коваленка В.І. у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа,на даний час суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 247, 258, 260, 441 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Святченко Євгенії Вікторівни про тимчасове обмеження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АиВА» - Коваленка Володимира Івановича у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 16.07.2021 року.
Суддя: А.Б.Алєксєєнко